2.2.1 Підгонка та оформлення місць змагань, ігор, атракціонів
Підготовка лижні.
Щоб змагання з лижних гонок пройшли організовано, ретельно готують лижню. Її прокладають, як правило, напередодні змагань по слабкопересічній місцевості з невеликими схилами, покритими негустим лісом або чагарником.
Ширина лижні становить 2,5 – 3 метри, а на спусках і поворотах – 5 метрів. Щоб лижня була добре вторована, нею проходять (під час розмітки) 10 –1 лижників. А щоб під час бігу краще відштовхнутись палицями, поруч з основною лижнею з обох боків прокладають узбіччя ( 4 – 6 лижників однією лижею проходять по основній лижні, а другою поруч).
Малюнок 1.
Лижню прокладають у формі витягнутої розімкнутої петлі ( мал. 1). Для кожної вікової групу обладнують окрему трасу. Таким чином, чотири петлі розмічають прапорцями різного кольору з розрахунку 40 – 60 прапорців на 1 кілометр дистанції. Їх розставляють на відстані 1,5 метра із внутрішнього боку лижні. Запропонована форма дистанції зручна тим, що при цьому полегшується її підготовка, підвищується оперативність у проведенні змагань.
У тих місцях, де можна збитись з лижні або зрізати дистанцію, ставлять контролерів. Їх інформують, як одягатися для виконання своїх обов’язків, як надати першу допомогу в разі обмороження та інших нещасних випадків. Для цього шкільний лікар видає контролерам індивідуальні пакети, в яких повинні бути вата, жирний крем, трохи спирту, зеленка, бинт.
Старт і фініш обладнують поруч – на відстані 25 метрів один від одного – на рівному майданчику. Бажано, щоб вони були якомога ближче до приміщення, де в разі необхідності можна зігрітись або зробити дрібний ремонт лижного інвентарю. В приміщення мають бути молоток, обценьки, кусачки, викрутка, шило, ножиці, шматочки ремінців і гуми, шурупи, цвяхи, дріт, нитки.
Майданчик , де розташовані старт і фініш, обладнують транспарантами "Старт" і "Фініш".
2.2.2 Організація суддівства з лижних гонок
Для обслуговування спортивних змагань призначають суддівську колегію, кількісний склад якої залежить від числа учасників. Якщо участь беруть 100 –150 лижників, суддівська колегія така: головний суддя, стартер, суддя при учасниках, секретар, три судді – хронометристи, старший суддя по дистанції, лікар або медсестра, контролери й патрулі ( залежно від складності дистанції ).
Роботою суддівської бригади керує головний суддя. Перед першим стартом він приймає рапорт старшого судді по дистанції про стан траси, розподіляє обов’язки між суддями, перевіряє обладнання місць старту й фінішу, справність секундомірів. Під вас змагань головний суддя весь час перебуває в районі старту й фініш, стежить за чіткістю роботи суддів, за тим, як учасники дотримуються правил змагання.
Старший суддя по дистанції відповідає за точність вимірювання дистанції, якість лижні, розмітку. За два – три дні до змагань він разом із своєю бригадою робить контрольне вимірювання дистанції. Напередодні або рано – вранці в день спортивних змагань впорядковує лижню, ставить прапорці, показники ( дистанції поворотів, спусків, підйомів тощо ), обладнує місце старту і фінішу. Перед початком змагань розставляє по дистанції контролерів, нагадує їм їхні обов’язки.
Патрулі також допомагають тим, хто через травму або погане самопочуття зійшов з дистанції й не може самостійно дістатися до місця, де йому нададуть медичну допомогу. Крім того, патрулі стежать за порядком на дистанції. Контролерами і патрулями , як правило бувають учні.
За 10 сек. Перед стартом стартер говорить наступному учасникові: "Приготуватись!" Учень стає біля лінії старту. За командою: "Увага!" набуває стартового положення, за командою: "Марш!" біжить.
Стартер дає старт за годинником й секундоміром. Перший старт – в точно визначений час. Подаючи команду: "Марш!", стартер одночасно натискує головку секундоміра. Наступні старти дають за секундоміром після того, як стрілка відрахує час встановленого інтервалу ( 0,5 або 1 хвилину). Перед початком лижної гонки стартер звіряє свій годинний з годинником суддів на фініші, щоб потім правильно визначати результати.
На фініші старший суддя дає сигнал прапорцем в ту мить, коли учасник перетинає лінію фінішу, й гучно вимовляє: "Є!" За цим сигналом суддя на фініші фіксує за годинником час, а секретар занотовує результат. Одночасно інші судді на фініші записують по порядку особисті номери учасників. Цим займаються двоє: один називає номер учасника ще на підході до фінішу, другий записує цей номер, коли старший суддя, фіксуючи фініш, сигналізує прапорцем і вимовляє: "Є!" Для організації і проведення рухливих ігор, змагань з міні – футболу на снігу, перетягування каната, веселих естафет та атракціонів у паузі між стартами та в перерві між змаганнями призначають спеціальних осіб, які пройшли спеціальний інструктаж.
Для скорочення часу на проведення змагань старт можна давати парний кожні 30 секунд. Першими стартують краще підготовлені учні.
3.1 Рухливі ігри
Складовою частиною майже кожної з рухливих ігор мають бути стрибки, метання, вправи з рівноваги тощо. У спортивних іграх закріплюються та вдосконалюються найрізноманітніші навички учнів, розвиваються спритність, швидкість, сила, витривалість. Чітко й лаконічно пояснивши зміст і правила гри, учасникам дають змогу обрати ведучого. Гру починають за будь яким умовним сигналом. Учням, які порушують правила або помиляються, роблять відповідні зауваження під час гри. Якщо помилки грубі, гру припиняють і роблять додаткові пояснення. Особливу увагу приділяють учасникам, які грають неактивно, бояться виконувати складні вправи.
Гра закінчується, коли мине певний час або її завдання буде вичерпане. Після цього відзначають найактивніших, найспритніших і тих, хто на цей раз грав краще, ніж раніше. Це викликає почуття впевненості в своїх силах, задоволення.
Відомі ігри можна періодично повторювати, ускладнювати їх. Регулюючи навантаження у грі, можна застосовувати такі прийоми: зменшувати або збільшувати тривалість гри, кількість повторень, розміри майданчика і довжину дистанції, вагу предметів, кількість і складність перешкод, вводити короткочасні паузи для відпочинку.
"Естафета з чехардою".
Гравців ділять на дві команди. Кожна з них стає в колону по одному на відстані 2 – 3 метра одна від одної. Перед гравцями, що стоять першими, креслять стартову лінію, від якої починають розбіг.
Перед кожною колоною на відстані 8 – 12 кроків од стартової лінії креслять невеликі прямокутники ( по одному на кожну команду).
В них стають перші номери кожної команди ( вихідне положення – зігнувшись в упорі на одну ногу, схилити голову на груди ). За сигналом керівника гравці, які стоять попереду в колонах, біжать уперед, стрибають, опираючись руками на спину гравців, що сидять у прямокутниках, і займають їхні місця. Гравці, через яких стрибали, біжать у зворотному напрямку, торкаються долоні наступних гравців, після чого стають позаду своїх команд. Наступні гравці повторюють гру спочатку і т.д. Гра припиняється, коли всі гравці закінчать стрибки. Перемагає команда, яка закінчила гру першою і без штрафних очок. Гравцеві, через якого стрибають не дозволяється змінювати позу під час гри: не можна вибігати з прямокутника доти, поки гравець, який стрибав, не торкнеться після стрибка ногами підлоги; не можна вибігати за лінію старту, поки гравець, який повертається, не торкнеться долоні наступного учасника.
"Піонербол".
На волейбольному майданчику натягують сітку або мотузок на висоті близько 2 метрів. Гравців ділять на 2 команди і видають по м’ячу. За сигналом керівника гравці повинні перекинути або передати м’яч на сторону суперника через сітку. Це треба виконати якнайшвидше, щоб команда суперників на встигла передати свій м’яч. Команда на боці якої опинилося два м’ячі, програє очко. Штрафні очки нараховуються командам і тоді, коли м’яч пройшов під сіткою або, перелетівши над нею, впав за межами майданчика, а також коли не кинули, а відбили волейбольним пасом. Гра триває доти, поки не наберуть визначеної заздалегідь кількості очок. Виграє команда, яка дістала менше штрафних очок. М’яч вважається на майданчику незалежно від того, тримає його в руках гравець, чи лежить він на землі; якщо м’ячі стикаються в повітрі, м’яч вважається спірним.
"М’яч ловцеві".
У протилежних ( по діагоналі) кутках майданчика ( можна волейбольного) креслять по невеликому трикутнику і паралельно його стороні, оберну тій до центра майданчика, на відстані 2- 3 метра проводять лінію захисників. Дві команди ( по 10 гравців у кожній ) розташовуються на майданчику у довільному порядку. Кожна команда виділяє одного ловця, який стає в трикутних, і двох захисників. Вони займають позиції в коридорі, який утворено стороною трикутника і лінією захисників. Керівник стає в центрі майданчика, підкидає вгору баскетбольний м’яч. Гравці намагаються його впіймати. Потім, перекидаючи м’яч одне одному, наближаються до гравця своєї команди і передають йому м’яч. Гравці другої команди, а особливо їхні захисники, намагаються перехопити м’яч і передати гравцеві своєї команди або перекинути своєму ловцеві, який стоїть у другому трикутнику на своїй половині майданчика. Перемагає та команда, ловець якої впіймав більшу кількість м’ячів за певний проміжок часу ( 5 –7 хвилин). Ловець повинен перекидати м’яч не вище за підняті вгору руки захисників; захисникам і ловцеві забороняється виходити за межі відведеної ділянки.
3.2 Ігри на місцевості
"Відкрита схованка"
На ділянці пересіченої місцевості площею приблизно 1 квадратний кілометр сховайте 15 – 20 предметів або конвертів з листами. Складіть план ділянки, дотримуючись масштабу: 1 сантиметр – 100 метрів, або 1 см – 50 метрів. На ньому позначте місця розташування схованок. Учні, користуючись планом, повинні відшукати сховані речі. Перемагає той, хто знайшов більше речей.
"Хто краще проповзе?"
Вибирають ділянку з густою травою і невисокими кущами. Встановлюють прапор на відстані 100 – 150 метрів від того місця, де перебуває група. Гравці за командою лягають на траву і повзуть до прапора. Вони намагається, щоб їх не помітив керівник, який стоїть біля прапора. Якщо ж керівник помітив гравця, той повинен підвестися і стояти на місці до закінчення гри.
Через якийсь час керівник дає сигнал, і всі підводяться. Той, хто доповзе ближче до керівника, виграє. Гравці повинні підповзати до прапора з різних боків, на заважаючи один одному.
"Через дорогу"
Грають на лісовій галявині. Одна команда ( 12 – 15 гравців ) охороняє відрізок дороги – близько 500 метрів завдовжки, інша розташовується в лісі і повинна непомітно перейти дорогу.
Команда охоронців може рухатися тільки дорогою або просікою і не має права заглиблюватися в ліс. Гравці цієї команди можуть пересуватися разом або розсипатися поодинці, перебратися через неї так, щоб не побачили охоронці.
Гра триває 20 – 30 хвилин. Потім команди міняються місцями. Перемагає команда, яка матиме менше помічених учасників.
3.3 Ігри взимку
"Естафета з передачею лижних палиць"
Команди із 3 – 4 чоловік шикуються біля стартової лінії в колону по одному. Гравці, за винятком тих, що стоять першими в колонах, не мають лижних палиць. За сигналом перші номери починають рухатися перемінним двокроковим ходом до контрольних прапорців, розташованих на відстані 30 – 50 метрів від старту. Встромивши біля прапорців палиці в сніг, учні повертаються назад ковзним кроком. Як тільки вони перетнуть лінію старту, до прапорців ковзним кроком прямують другі номери. Узявши палиці, вони повертаються перемінним ходом і передають їх наступним гравцям і т.д. Яка команда швидше виконає це завдання, та й переможе.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
