Зміна місць.
Хлопчики двух команд розташовуються шеренгами на протилежних сторонах майданчика. Відстань між лініями 30 або 60 метрів ( залежно від віку дітей ).
Гравці розмикаються на всю ширину майданчика. Хлопчики і дівчатка змагаються окремо. Перед початком гри всі учасники приймають положення низького або високого старту, а після сигналу намагаються як можна скоріше перебігти на протилежний бік, щоб звільнити середину майданчика. Керівник фіксує результат. Учні, які встигли перетнути лінію "дома" перед тим, як керівник махнув прапорцем, вибувають з гри, а решта повторює перебіжку в зворотний бік. Та команда, в якої гравців залишилося менше, стає переможцем. Після хлопчиків у грі беруть участь дівчатка. Можна комплектувати команди для перебіжок з двох навчальних груп, де учні однакові за віком.
Кругова естафета.
Змагаються дві команди. Бігову доріжку навколо футбольного поля ділять на 60 – метрові відрізки. На кожному етапі ставлять по одному гравцю від команди. Дають загальний старт: два учні біжать вперед до другого етапу. Як тільки вони добігають і торкаються плеча свого товариша, той біжить до наступного етапу і т. д. Перемагає команда, гравці якої швидше пробігли одне або два кола.
Командна дуель.
Дві команди шикуються шеренгами одна проти одної на відстані 35 метрів. Лінії , де шикуються команди, позначають збоку червоними прапорцями. На відстані 5 метрів від лінії шикування в напрямку "противника" проводять другу лінію. На її кінцях також встановлюють прапорці, але іншого кольору (наприклад, жовтого ). Гравці по черзі кидають м’яч в напрямку протилежної команди. Кожен має право кидати тричі. Якщо м’яч приземлився на стороні противника за лінією з червоним прапорцем, команда – переможець одержує 2 очка. Якщо м’яч перелетів лінію із жовтим прапорцем, команді зараховують 1 очко. Кидок не оцінюють, якщо м’яч не долетів до лінії жовтого прапорця. До заліку йде один кращий кидок учня. Виграє команда, яка набрала більше очок.
Хто вище стрибне.
У секторі для стрибків установлюють планку на доступній для гравців висоті. У грі беруть участь дві команди. Стрибають спочатку хлопчики, потім дівчатка. Якщо учасник подолав планку, він продовжує змагатися. Після невдалої спроби гравець вибуває із змагань (можна давати 2-3 спроби ). Планку переставляють вище. В якій команді залишиться більше гравців після 3,4,5 – ї зміни висоти, та перемогла.
До стройового огляду та масових гімнастичних виступів кожний клас готується окремо. Перед цим фізорги знайомлять учнів із комплексом гімнастичних вправ та вимогами до них. Репетиції проводять після уроків.
Під час репетицій із стройового огляду основну увагу приділяють виконанню таких стройових прийомів:
1. Шикування класу. Виконання команд: "Клас, в одну шеренгу шикуйсь! Рівняйсь! Струнко! По порядку розподілись!"
2. Рапорт фізорга ( командира ) про готовність класу до участі в святі.
3. Відповідь на привітання.
4. Повороти на місці за командами: "Направо!", "Наліво!", "Кругом!"
5. Розподіл на перший – другий за командою: "Клас, на перший – другий розподілись!"
6. Перешикування з однієї шеренги в дві і навпаки за командами: " У дві шеренги шикуйсь!", " В одну шеренгу шикуйсь!".
7. Розмикання і змикання в одно шеренговому строю за командами: "Вправо (вліво) на два ( три , чотири ) кроки розімкнись!", "Клас, до направляючого ( до середини ) зімкнись!"
8. Перешикування класу в колону по три ( чотири ) з одно шеренгового строю ( кожний клас після цього складатиметься з трьох – чотирьох відділень, вишикуваних за номерами). За командою "Клас, направо ! У колону по три (чотири ) кроком руш!" перше відділення починає повільно рухатися прямо; друге – трохи швидше; третє – широким кроком обходить ліворуч і т. д. Коли командири відділення стануть поруч, крок, вирівнюється.
9. Ходьба в колону по три (чотири), захід плечем за командою: "Праве (ліве) плече вперед руш!"
10.Ходьба в строю з піснею.
11.Рівняння під час ходьби за командою: "Клас, струнко!", "Рівняння направо (наліво)!", "Клас, вільно!"
На репетиціях масових гімнастичних вправ виконують той чи інший комплекс вправ ( з предметами і без предметів ). Обов’язково придумують, як оформити виступ, щоб він по можливості відображав подію, якій присвячений. На перших заняттях учням пояснюють, а потім показують, як виконується кожна вправа окремо. На наступних добиваються, щоб комплекс вправ виконувався без інтервалів. Усі вправи виконуються в обидва боки, дотримуючись вихідних положень і точності заданих рухів ( за напрямом, амплітудою, темпом ). Дуже важливо, щоб керівники постійно стежили за поставою учнів.
Після того , як роботу налагоджено, проводять одну – дві зведені репетиції. Як правило, вони проходять у музичному супроводі. На майданчиках, де відбуватимуться репетиції ( а потім і свято ), фанеркою, прибитою до землі довгим цвяхом, позначають місце розташування кожного класу. Найбільше враження справляють гімнастичні вправи із предметами: гімнастичними палицями, різнокольоровими прапорцями, м’ячами, обручами. Пожвавлюють вправи різні перешикування - прямокутниками, ромбами, трикутниками, концентричними колами тощо.
Заздалегідь проводять також репетиції показових виступів – виконання акробатичних пірамід, виступи кращих спортсменів школи або запрошених майстрів.
1.3 Підготовка та оформлення місць для змагань
Із класом або бригадою учнів, які відповідають за підготовку місць для змагань, проводять інструктаж, розповідають, який треба інвентар та обладнання в процесі змагань, як художньо оформити місця змагань, щоб створити святкову атмосферу.
Місце змагань з бігу на короткі дистанції розмічають білими лініями шириною 5 сантиметрів. Лінія старту входить до загальної довжини дистанції ( лінія фінішу не входить ). Бігових доріжок може бути від 2 до 6. Ширина кожної з них – 1 метр 25 сантиметрів. Перед фінішем креслять 5 паралельних ліній, завдяки яким визначають відстань між бігунами в момент дотику першого з них до стрічки. На рівні фінішної лінії встановлюють два стояки висотою близько 1,5 метра, щоб натягнути фінішну стрічку. Висота стрічки – 122 сантиметри для старших юнаків, 110 – для дівчат – старшокласниць, дівчаток і хлопчиків. Потрібні також секундоміри і два прапорці – один для стартера ( бажано з чорно – білими клітинками ) і другий для суддів на фініші.
Для змагань із стрибків у довжину з розбігу обладнують спортивну яму довжиною 5 –6 метрів, шириною 2,5 – 3 метри і глибиною 40 – 50 см, яку заповнюють піском. По периметру її обставляють дошками, оббивають товстою гумою чи іншим м’яким матеріалом. Обладнують також рівну з твердим покриттям доріжку для розбігу довжиною 25 – 30 метрів і шириною не менше ніж 1,25 метра.
На відстані 2 метрів від краю спортивної ями на доріжці врівень з ґрунтом закопують білий дерев’яний брусок для відштовхування. Його довжина – 122 сантиметри, ширина – 20 сантиметрів. Передній край бруска ( лінія вимірювання ) повинен бути рівно й виразно окреслений. Для цього спереду насипають тонкий шар піску або в спеціальному заглибленні по всій довжині бруска кладуть планку, вкриту пластиліном. Пісок у яму насипають так, щоб він був на одному рівні з доріжкою для розбігу, добре спушують і розрівнюють. Цією ямою користуються і на змаганнях із стрибків у висоту з розбігу. Тільки в цьому разі більше піску насипають у тому місці, де учасники приземляються. З одного боку спортивної ями розмічають сектор для розбігу з відстані ( не менше 15 мерів ). Відстань між двома стояками, вкопаними в землю або переносними, повинна бути 3,5 – 4 метри.
Планка круглої або трикутної форми ( 3 х 3,3 см ) повинна вільно лежати на виступах зажимів з внутрішньої сторони стояків. Якщо замість зажимів використовують кілочки, їх треба повернути в сторону місця приземлення. Планку відповідно кладуть позаду стояків, так, щоб вона падала під час легкого доторкання стрибуна.
Місце для метання м’яча. Обладнують рівний майданчик, довжиною 40 – 60 метрів і шириною 30 – 40 метрів. Доріжка для розбігу 20 – 30 метрів довжиною і 1, 25 метра шириною. Передню частину доріжки ( 6-8 м) роблять шириною на 4 метри. Метають м’яч від добре помітної планки довжиною 3 – 4 метри, вкопаної на рівні ґрунту ( або лінії). Ширина коридору для метання – 10 метрів. Коридор розмічають широкою білою тасьмою або добре помітними лініями.
Щоб легко було вимірювати результати, площу коридору розмічають паралельними лініями: першу лінію проводять, відступивши 15 метрів від планки, а потім – через кожний метр.
Сектор для штовхання ядра обладнують залізним обручем, внутрішній діаметр якого становить 213,5 сантиметра, висотою 2 сантиметри. З того боку, куди штовхають ядро, обруч накривають дерев"яним сегментом, радіус внутрішньої сторони якого становить 122 сантиметри, висота 10 сантиметрів, ширина 11, 4 сантиметра. Від кінців сегмента під кутом 65 градусів в поле йдуть лінії, що обмежують з боків сектор. На кінцях цих ліній встановлюють прапорці. Довжина ліній сектора для шкільних майданчиків – до 15 метрів. Із центра кола радіусами від 6 до 15 метрів ( залежно від віку учнів ) креслять дуги, на кінцях яких встановлюють фанерні покажчики метражу.
До обладнання майданчиків широко залучають учнів. Наприклад, у шкільній майстерні під керівництвом фахівця діти виготовляють кольорові прапорці, гімнастичні палиці, щити, стенди, транспаранти, емблеми.
1.4 Інформаційне забезпечення змагань
Для забезпечення учасників та глядачів оперативною інформацією про хід спортивних змагань створюють групу кореспондентів – інформаторів, які ( кожен на своєму місці ) уважно стежать за подіями, що розгортаються в процесі спортивної боротьби, фіксують їх у відповідних документах ( екран спортивних змагань, "блискавка" , зведена відомість тощо ) чи повідомляють через суддю – інформатора. Їхні нотатки потім використовують для спортивної стінгазети. Як правило, до цієї групи входять і юні фотокореспонденти.
Добре, якщо шкільний майданчик радіфіковано. З допомогою мікрофона легко вишикувати класи для виходу на парад, переходу від одного місця змагань до іншого. Музика, команди по радіо створюють атмосферу урочистості, допомагають підтримувати дисципліну і порядок на майданчиках. А результати , показані учнями в процесі змагань, відразу стають відомі глядачам. Роль спортивних коментаторів виконує спеціально підготовлена група.
На основі вищевикладеного можна судити про те, що в організації спортивних змагань немає головного та другорядного. Ми бачимо, що навіть без інформаційного забезпечення змагання відбувалися б неповноцінно, не говорячи вже про такі важливі деталі як правильне оформлення майданчика та тренування учнів.
І звісно, адже, невеликий брак у виготовленні, наприклад тії самої ями для стрибків, або неправильне встановлення планки, може привести до травмування та каліцтва учнів. Контроль за підготовкою до змагань повинен бути чіткий та суворий. Повинні бути чіткі та ясні пояснення, насамперед від вчителя фізичної культури ( бо кому як не нам, майбутнім вчителям про це знати ) про те що як провести та виготовити.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
