У ході соціологічних і соціально-психологічних досліджень виявляються глибина та стійкість спортивних інтересів, мотивація, рівень домагань юних спортсменів.
Аналіз теоретичних і експериментальних робіт дозволяє сформулювати наступні критерії відбору в спортивні школи.
Педагогічні критерії відбору характеризують рівні розвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості, спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторну навченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективного рішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.
Медико-біологічні критерії відбору характеризують стан здоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональные ознаки, стан функціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності юних спортсменів.
Психологічні критерії відбору включають показники, що свідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежності від вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливості характеру, темпераменту.
Так, для виявлення вольових якостей дітям і підліткам доцільно давати контрольні завдання (бажано в соревновательной формі). Показником інтенсивності прояву вольових зусиль що займаються служить успішне виконання вправ з короткочасною напругою, спортивна працьовитості — здійснення щодо складних у координаційному відношенні вправ, для освоєння яких потрібне тривалий час. Рішучість і сміливість що займаються вивчається за допомогою виконання різних вправ в ускладнених умовах.
Соціологічні критерії відбору включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, колективу. Ефективність відбору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занять тому або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивного удосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхідно підкреслити, що в процесі відбору на кожнім етапі багаторічного спортивного удосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10].
Для кожного виду спорту повинні бути визначені комплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Відбір дітей і підлітків тісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного її етапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністю виконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.
Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимоги до спортсменів, доцільно розглянути різні критерії відбору стосовно до окремих видів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяє умовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту, циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства, спортивні ігри.
Варто відмітити, що темпи розвитку ведучих фізичних якостей мають першорядне значення при прогнозі перспективних спортсменів тільки в тому випадку, якщо рівень їх розвитку досить високий. Якщо ж їх вихідні дані нижче середніх, то навіть високі темпи розвитку не дозволять підвищити спортивний результат до необхідного рівня. Однак орієнтація на темпи зростання спортивних показників у процесі відбору дітей і підлітків виправдує себе за умови обліку індивідуальних особливостей біологічного віку дітей і підлітків. Таким чином, тільки відносно високий вихідний рівень розвитку фізичних якостей і оптимальний темп їхнього приросту з урахуванням біологічного віку дадуть можливість зробити надійний прогноз про перспективність того або іншого спортсмена.
Методи відбору тісно зв'язані з етапами багаторічної спортивної підготовки. За даними Н. Л. Мінаєвої, основними етапами системи відбору в спортивній гімнастиці є: первинний відбір — з 10 років; передолімпійський відбір — 13 — 14 років (хлопчики), 12 років (дівчатка); олімпійський відбір — 17 років (юнаки), 15 років (дівчатка).
При прогнозі здібностей гімнастів важливе значення мають показники, що характеризують рівень і темпи росту фізичних якостей у кожній віковій групі: сила м'язів, швидкісно-силові якості, силова витривалість, гнучкість (рухливість у суглобах). Для гімнастів характерні консервативність відносної м'язової сили і гнучкості, їх висока прогностична значимість при відборі дітей для занять спортивною гімнастикою. Окремі гімнасти різних вікових груп мають такі ж показники відносної м'язової сили, рухливості в суглобах, як і майстри спорту міжнародного класу. Між цими показниками і ростом спортивно-технічної майстерності мається тісний взаємозв'язок, що зберігає своє значення в різних вікових періодах і є надійним критерієм при визначенні перспективності гімнастів.
І. М. Колотилова установила, що високі досягнення гімнасток значною мірою обумовлені відносними силовими показниками наступних м'язових груп: згиначів і разгибателей стегна, гомілки, стопи і разгибателей плеча, передпліччя. На спортивний результат впливають абсолютна і відносна статична витривалість згиначів і разгибателей тулуба, згиначів гомілки і разгибателей стегна.
Рівень фізичної і технічної підготовленості спортсменів визначається шляхом тестування, специфічного для кожного виду спортивних ігор. Важливе значення має виявлення ігрової ефективності спортсмена, про яку судять по ряду показників: активність, результативність, ефективність взаємодії гравців, допущені помилки, час гри.
За даними М. С. Бриля, перший етап відбору (первинний відбір) у спортивних іграх здійснюється з у до 9—10 років, перспективний відбір —з 11— 12 років. На першому етапі відбору у відділення спортивних ігор ДЮСШ першорядне значення має визначення здатності дітей і підлітків до взаємодії, орієнтуванню, швидкості дій, ініціативності і наполегливості, раціональності оперативних рішень, концентрації уваги і координації рухів. Кращим засобом такої діагностики є модельні тести, побудовані на моделях рухливих ігор. М. С. Бриль показав, що ігри — найбільш підходяща форма виявлення індивідуальних здібностей дітей і підлітків: гри сприяють проявові функцій у тих сполученнях, що складають структуру рухової обдарованості. Крім того, ігри — природний вид діяльності молодших школярів. Ігри вимагають того оптимального рівня мотивації, що позитивно відбиває на надійності тестових оцінок.
Рівень фізичної підготовленості дітей і підлітків виявляється шляхом тестування їх основних фізичних якостей.
Рухові здібності так, чи інакше завжди проявляються в руховій дії. Для того щоб виконати складну гімнастичну вправу необхідно максимально проявити швидкісну силу — тут ми маємо справу з силовим хистом. Для того, щоб виконати зв'язку елементів необхідний прояв рухової витривалості, а так як вправи виконуються дуже точно за просторовими, часовими і силовими характеристиками, то не останнє місце займають координаційні здібності спортсменів.
Прояв бистроти в гімнастиці безпосередньо пов'язаний зі швидкісною силою і залежить від неї. Швидкісна сила — один із головних факторів, що обумовлюють бистроту. Особливо цей вплив проявляється при виконанні рухів зв'язаних із зміною положення тіла в просторі, а також переключення із однієї дії на іншу за відсутністю значного зовнішнього опору.
Координація рухів згідно критеріїв її оцінки взаємозв'язана з проявом бистроти, сили і гнучкості. Удосконалення здібності диференціювати часові характеристики руху, виконання завдань з мінімальним збільшенням швидкості позитивно впливає на розвиток бистроти. Удосконалення здібності диференціювати силові характеристики руху впливає на розвиток сили. Удосконалення здібності диференціювати просторові характеристики руху вимагає і підвищення активної гнучкості.
Процес розвитку сили і рухової витривалості зумовлений особливостями функціонування організму. Як зазначалося вище, розвиток витривалості супроводжується морфофункціональними змінами м'язової системи, що переслідують одну мету — збільшити потужність переробки проміжних продуктів метаболізма у м'язових волокнах І типа. Такий розвиток можливий лише у тому випадку, якщо поєднується робота силової спрямованості і робота на витривалість. Так як після довготривалої силової роботи (не менше 30 хвилин) у м'язах накопичується значна кількість лактата, то після неї повинна бути робота спрямована на часткове споживання лактата у м'язових волокнах І типа. У гімнастиці такими вправами можуть бути кільцеві зв'язки вправ на снарядах, що не вимагають максимальної потужності, але повинні виконуватися точно у просторі, за часом і ступені м'язових зусиль.
Достатньо сильно впливає на м'язову систему тривала дія силових вправ на локальну групу м'язів, якщо після такої роботи наступна робота на витривалість, то розвивається локальна м'язова витривалість. В енергетичному плані будь-яка м'язова робота вимагає участі декількох видів енергетичних ресурсів. За даними Н. В. Яружного (1984), енергозабезпечення за часом розгортається так:
Час роботи
Алактатний режим
Гліколітичний режим
Аеробний режим
10 с
10—20 с
20—45 с
50%
40%
30%
47,3 %
49%
44,2%
2,7 %
11 %
25,8 %
Таким чином, енергозабезпечення м'язової роботи різної потужності здійснюється з застосуванням всіх режимів енергоутворення. Залежно від потужності змінюються тільки приорітети у одержанні енергії.
На прояв силового хисту впливає гнучкість. На думку Ю. В. Менхіна (1989), пасивна гнучкість може впливати на прояв сили:
1) чим більше рухливість в суглобах, тим більше виявляються розтягнуті м'язи, а значить, тим більшу динамічну і швидкісну силу вони можуть проявити при інших рівних умовах;
2) чим більше пасивна рухливість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила.
У взаємовідносинах силового хисту і активної гнучкості спостерігається такий зв'язок:
1) чим більше активна гнучкість, тим при більшій кількості положень (кутів) у суглобі може бути проявлена статична сила;
2) чим більше рівень статичної сили, тим більше на суглобній амплітуді може бути зафіксовано кутів;
3) чим більша динамічна (повільна) сила, тим на більшу відстань може бути здійснено відповідний (повільний) рух в суглобі;
4) чим більша швидкісна сила, тим на більшу відстань може бути здійснено рух в суглобі.
Таким чином, прояв і розвиток рухових здібностей взаємозв'язаний. Рухові здібності — це якісна сторона рухової функції людини.
1. Усе сказане дозволяє зробити наступні висновки. Спортивний відбір проводиться поетапно. Кожен його етап має специфічні задачі і цільові настанови. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. Спортивний відбір виходить з вимог виду спорту, з обліком яких здійснюється відбір найбільш придатних для нього людей.
2. Існує декілька точок зору відносно залежності фізичних якостей від спадкових ознак. Одні підтримують дану думку, інші навпаки, заперечують. Взагалі, в кожної людини є можливість досягти значних результатів в спорті, але починати займатися спортом потрібно з раннього віку.
3. До спортивних занять залучається якомога більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. Ефективний спортивний відбір може бути здійснений на основі тривалих комплексних досліджень, що припускають аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору. На першому етапі відбору проводять тестування, за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей та відповідність вимогам певного виду спорту.
4. Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності.
1. Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера. — М.: АПН РСФСР, 1956.
2. Бриль М. С. Отбор в спортивных играх. — М.: ФиС, 1980.
3. Бахрах И. И., Дорохов Р. Н. Прогнозирование морфологических показателен у детей и подростков. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства, Смоленск, 1974.
4. Вайцеховский С. М. Книга тренера. — М.: ФиС, 1971.
5. Волков В. М. Тренеру о подростке. — М.: ФнС, 1973.
6. Волков В. М. Актуальные вопросы биологии спортивного отбора.—ТиП, 1974, № 3.
7. Волков В. М. Биологические аспекты отбора и управления в юношеском спорте. — В сб.: Возраст и становление спортивного мастерства. Смоленск, 1974.
8. Волков В. М., Ромашов А. В., Николаев Н. Н. Спортивные способности детей. Смоленск, 1981.
9. Волков В. М. Спортивный отбор (медико-биологический очерк). Смоленск, 1979.
10. Волков Л. В. Виховання фізичних здібностей учнів. — К.: Рад. шк., 1980. — 102 с.
11. Воробьев А. Н. Тяжелоатлетический спорт. Очерки по физиологии и спортивной тренировке. — М.: ФиС, 1977.
12. Годик М. А., Шанина Т. А., Шатикова Г. Ф. О методике тестирования физического состояния детей. — ТиП, 1973, № 8.
13. Гужаловский А. А. Этапность развития физических (двигательных) качеств и проблема оптимизации физической подготовки детей школьного возраста. Докт. дисс. М., 1980.
14. Маркосян А. А. Основы морфологии и физиологии развития организма детей и подростков. — М.: Медицина, 1969. — 571 с.
15. Платонов В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. - К.: Вища шк., 1984. – 352 с.
16. Платонов В.Н. Теория спорта. – К., 1981.
17. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. – К.: Ол. литература, 1997.
18. Романенко В. А. Двигательные способности человека. —Донецк.: Новый мир, УК Центр, 1999. — С. 51.
19. Сергиенко Л.П. Основы спортивной генетики. – К.: "Цимневская", 2004. – 637 с.
20. Дж.Х. Уилмор, Д.Л. Костилл. Физиология спорта и двигательной активности. - К.: Ол. литература, 1997.
21. Шварц В.Б., Хрущев С.В. Медико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 151 с.
Страницы: 1, 2, 3
