Педагогічний оптимізм полягає не у твердженні, що шляхом правильного навчання в кожної людини можна розвити будь-яку здатність безмежно, а у визнанні того факту, що серед нормальних людей немає жодного, хто був би ні до чого не здатний. Визнання людини нездатним у якій-небудь області не означає його неповноцінності взагалі. Воно означає лише те, що його здатності лежать не в цій області, а в іншій. "Для кожної людини, — говорить видний радянський психіатр В. М. Банщиків, — незважаючи на складність соціальної організації особистості, існує якась біологічно обумовлена "екологічна ніша, в умовах якої він буде найкраще працювати, довше зберігати здоров'я і буде більш корисний суспільству.
Ідею спадковості таланту вперше науково намагався розвити англійський психолог і антрополог Гальтон. Він вивчав родоводи самих різних видатних людей (полководців і політичних діячів, письменників, поетів і музикантів, юристів і вчених) і прийшов до висновку, що талант і особливо виняткова обдарованість успадковуються.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що є функції, для яких необхідний тільки винятковий генотип. Але це не виходить, що талант генетично жорстко детерминирован.
У випадках виняткової, обдарованості мова йде вже не про здібності, а про талант і навіть про геніальність. Імовірно, у человекознании немає іншої такої проблеми, яка б викликала настільки велику увагу й активність у вивченні і яка б так мало дала в результаті цього вивчення, як проблема інтелектуальних розходжень. Прикладом може служити так називаний коефіцієнт розумового розвитку. Слід зазначити, що дотепер не існує повного визначення поняття "інтелект", а методи виміри тепер критикуються.
Однак багато хто вважають, що не визначає здатності людини. Творчі досягнення особистості від здатності створювати нові поняття і формувати нові навички, тобто від її креативности. На сьогодні немає ще надійних методів виміру креативности. Поняття "талановита людина" обов'язково крім здібностей повинне включати а себе мотивацію, тобто пристрасть до будь-якої справи.
Якої ж риси характеру відрізняють творчу особистість? Її відрізняють величезна працьовитість у тій області знань, який вона цікавиться, оригінальність, самостійність і розкутість мислення, готовність до ризику, сприйнятливість до гумору, зосередженість уваги і "невідступне думание", як говорив И. П. Павлов. Що ж стосується віку розквіту таланта, то по цьому питанню маються самі суперечливі думки. В одних великих людей талант виявлявся дуже рано, в інших — пізно [10].
Потрібно відзначити ще одну особливість: обдарованість батьків часто не збігається з обдарованістю дітей не тільки в ступені прояву, але й у специфіці діяльності, іншими словами — предмет діяльності в обдарованих батьків і дітей може бути зовсім різним.
Звичайно, обдарованість не може зустрічатися на кожнім кроці, але шляхом правильного навчання і виховання активізувати творчі потенціали широких мас — задача цілком реальна.
Так, поняття "здібності" завжди зв'язано зі співвідношенням природженого і набутого, біологічного і соціального, природного і суспільного. Людина— це, істота біосоціальна, похідних двох факторів — природного і суспільного, і будь-яка риса його повинна нести в собі відбуток їх взаємодії.
Отже, стійкий інтерес до занять спортом у дітей і підлітків у значній мірі визначається правильністю вибору спортивної спеціалізації, що, у свою чергу, залежить від відповідності індивідуальних особливостей специфіці виду спорту. Спортивна орієнтація виходить з оцінки можливостей конкретної людини, на основі якої виробляється вибір найбільш підходящої для нього спортивної діяльності. При відборі в масовий спорт важливу роль відіграють здібності дитини та елементи спадковості.
Основними задачами першого етапу відбору (первинний відбір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є відбір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їх психомоторного статусу.
До спортивних занять залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. У процесі занять і змагань протягом навчального року виявляються перспективні учні. На уроках фізичної культури й у ході секційних занять можна виявити стійке прагнення школяра до спортивного удосконалювання, успішність оволодіння їм руховими навичками й уміннями, інтерес до виконання фізичних вправ [11].
Варто враховувати і відношення родини до систематичних занять спортом. З цією метою тренер повинний проводити бесіди з батьками або анкетне опитування. Істотно поповнити інформацію про школярів може учитель фізичної культури. Важливе значення мають безпосередні бесіди тренера з дітьми.
Наприкінці першого етапу відбору проводяться огляди-конкурси по видах спорту, контрольні іспити і змагання. Доцільно ці заходи пристосовувати до закінчення навчального року. У ряді випадків попередньо відібрані учні зараховуються в літній спортивний табір, де вони займаються під керівництвом тренерів спортивної школи. У спортивному таборі на основі тестування і педагогічних спостережень продовжується виявлення здібностей дітей і підлітків.
В останні роки в ряді республік країни створюються групи підготовки дітей для надходження в ДЮСШ, перед цими групами поставлені задачі: масове залучення дітей до занять даним видом спорту і підбор найбільш перспективних хлопців для зарахування в ДЮСШ. Як показали дослідження М. Н. Тураходжаєвої, шляхом підбора спеціальних засобів і методів у цих групах можна направленно впливати на розвиток фізичних якостей, формування навичок і умінь, створюючи необхідні передумови для наступної спеціалізації у визначеному виді спорту [12].
Проблема відбору юних гімнастів може бути успішно вирішена лише на основі тривалих і ретельно організованих комплексних обстежень, за тими хто займається. Правильно обраний комплекс методів дослідження, що припускає вивчення різних сторін особистості спортсмена шляхом педагогічних, лікарсько-фізіологічних, психологічних і соціологічних методів, дасть можливість виявити спортивну обдарованість школярів.
На основі педагогічних спостережень тренер визначає здатність юних спортсменів переборювати значні тренувальні навантаження, можливість організму юного спортсмена до ефективного відновлення, виявляє темпи формування рухових навичок, темпи розвитку окремих фізичних якостей. Велику роль грають педагогічні контрольні іспити (тестування), за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей і можливих темпів їх приросту. Тести повинні відповідати визначеним вимогам. Важливою якістю тесту є валидность, тобто відповідність тесту (контрольної вправи) можливості виявлення рівня розвитку даної фізичної якості. Це відповідність звичайна виявляється в структурі рухів, тривалості й інтенсивності виконання вправ. У ряді випадків у юних спортсменів на відміну від дорослих навіть вправи однієї і тієї ж потужності, але різної тривалості можуть характеризувати різні властивості рухового апарата. Наприклад, у дітей і підлітків 7—16 років швидкісні можливості повніше тестируются не за результатами бігу на 100 м, а за допомогою пробегания відрізків меншої довжини — 20—40 м. У даному випадку результат у бігу на 100 м у більшій мері характеризує рівень розвитку спеціальної витривалості спортсмена.
Іншим важливим критерієм тесту є надійність, що припускає високу стабільність показників, тобто їхня відтворюваність при повторному тестуванні. Важко розраховувати на успіх, якщо як тест використовуються вправи або які-небудь показники, що по своїй природі вкрай мінливі або варіабельні.
Критерій надійності украй важливий у дослідженнях, коли необхідно оцінити успішність навчання або тренування протягом тривалого часу. Якщо використовувати тести, що характеризуються слабкою відтворюваністю, то важко виявити різницю між вихідним (початковим) і кінцевим результатами юного спортсмена [12].
Важливою якістю тесту є і його об'єктивність. Тест повинний неупереджено, незалежно від суб'єктивних представлень екзаменатора, характеризувати рівень розвитку тієї або іншої фізичної якості спортсмена. Якщо об'єктивність тесту недостатня, то важко порівнювати результати іспитів, що проводилися різними тренерами, тому що помилки кожного дослідника не дозволяють точно визначити рівень розвитку даної фізичної якості.
Тест також повинний бути відносно простим, доступним для що займаються. Тестування не повинне перетворюватися у виснажливий іспит, що вимагає величезної напруги сил. У цьому випадку інформативність тесту знижується.
Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні, генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливе прогностичне значення при відборі дітей і підлітків у спортивні школи. Тому їх тестуванню повинна бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестів при аналізі здібностей юних спортсменів, не потрібно разом з тим і переоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним з багатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом.
Істотну інформацію про здібності що займаються можуть дати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і підготовленості школярів, виявити дітей і підлітків, що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути звернена на тривалість і якість відновних процесів після виконання дітьми і підлітками тренувальних навантажень [10].
Вивчення впливу тренувальних навантажень на організм юного спортсмена, характеру їхньої післядії в різних циклах спортивного тренування дозволить одержати коштовну інформацію про потенційні можливості юних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожнім конкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідують діти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивну школу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, як і подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові в індивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юного спортсмена. На першому етапі спортивного відбору до участі в змаганнях і контрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про стан здоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявності відхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою і спортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновок шкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебування в спортивній школі.
У процесі психологічних досліджень особлива увага приділяється виявленню в юних гімнастів таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т.п. У лабораторних умовах досліджуються здібності спортсмена до оперативного мислення, властивості вищої нервової діяльності, сенсомоторные реакції, швидкість переробки інформації, сенсомоторная координація, а також деякі інші.
Страницы: 1, 2, 3
