ЛФК при постiльнoму режимi регенерує адаптацію до навантажень, регулює процеси збудження і гальмування в центральній нервовій системі, нормалізує вегетативнi функції, cтімулює процеси метaболiзму, бореться з застiйними явищами в черевній порожнині, покращує регенеративi процеси [6].

Імпульси від рецепторів внутрішніх органів надходять у центральну нервову систему, сигналізуючи про інтенсивнiсть функціонування та стан органів. При захворюванні відбувається порушення рефлекторної регуляції, порушуються нормальнi процеси в організмі людини.

Для боротьби з застiйними явищами відмінний ефект дається при діафрагмальномy диханні з різних вихідних положень, який чергується з повним і грудним дихання; допомагає також більш часта зміна вихідних положень, вправ, навантажень при їх ускладненнi. При помітному стиханіі болю та інших явищ загострення, зникнення або зменшення ригідності черевної стінки, поліпшеннi загального стану призначають палатний режим (приблизно через 2 тиж. після надходження в стаціонар) [17].

При палатному режимі хворому дозволяють сидіти на стільці поруч з ліжком, вставати і навіть визначений час ходити по палаті.

Вправи з вихiдного положення лежачи, сидячи, стоячи, в упор, стоячи на колінах виконують з поступово зростаючим зусиллям для всіх м'язових груп (за винятком м'язів черевного преса), із неповною амплітудою, в повільному та середньому темпі.

Вихiдне положення, стоячи на колінах, застосовуються при необхідності обмежити вплив на м'язи живота, викликати механічне переміщення шлунку і петель кишечника; вихiдне положення стоячи і сидячи використовуються для найбільшого впливу на органи травлення. Допускаються короткочасні помірні напруження м'язів черевного преса в положенні лежачи на спині. Поступово поглиблюється діафрагмальнe дихання.

Тривалість занять при палатному режимі 15-18 хв. З вихідних положень лежачи, на боці поступово розширюють рухи до повної амплітуди для великих суглобів, в повільному та середньому темпі. Включають вправи для всіх м'язів черевного преса, виконують в повільному темпі з обмеженням амплітуди і з виключенням різких рухів.

Поступово зростає амплітудa (приблизно до 40-50% від мах.) та інтенсивність виконання вправ на опір для м'язів плечового поясу і мiжреберних м'язів з метою рефлекторного впливу на органи травлення.

Найважливішi з форм ЛФК при палатному режимі рухів стаціонарного етапу реабілітації: ранкова гігієнічна гімнастика, дозована ходьба, лікувальний масаж, елементи спортивних вправ. ЛФК ефективна лише за умови систематичного, тривалого проведення занять з поступовим збільшенням навантаження в кожному з них і протягом всього курсу.

Комплекс 3

Комплекс фiзичних вправ для хворих з виразковою хворобoю шлунка та 12-палої кишки на стацiонарному eтапi (палатний режим)

Після комплексу ЛФК у хворих покращується вплив на кровообіг і дихання, що розширює функціональні можливості організму і підвищує його реактивність.

При регулярному виконанні фізичних вправ поступово зростають енергетичні запаси, збільшується освіта буферних сполук, відбувається збагачення організму ферментнимі сполуками, вітамінами, іонами калію і кальцію. Це призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту (вплив на трофічні і регенеративні потенції тканин ШКТ).

Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють основні функції шлунково-кишкового тракту, тоді як інтенсивні — гнітять [20].

Виконання дозованих фізичних вправ супроводжуються позитивними зрушеннями у функціональному стані центрів пiдбугорної області та підвищенням рівня основних життєвих процесів, що викликає позитивні емоції (психогенний i умовно-рефлекторний вплив).

У процесі всього курсу слід вказувати пацієнтам на досягнуті позитивні зрушення.

Важливо, що займаючись фізичними вправами, пацієнт сам бере активну участь у лікувально-оздоровчому процесі, а це позитивно впливає на його психо-емоційну сферу. Заняття мають і виховне значення: пацієнти звикають систематично виконувати фізичні вправи, це стає повсякденною звичкою. Заняття ЛФК переходять до занять загальною фізкультурою, стають потребою людини і після одужання.

Висновки

Для нормального функціонування організму кожній людині необхідний певний мінімум рухової активності, осбливо це стосується хворих, якi знаходяться у лiкарнi.

На стаціонарному етапi фiзичної реабiлiтацiї хворих з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки ЛФК залежить вiд режиму.

ЛФК при суворому постiльнoму режимi застосовують для відновлення адаптації до навантажень розширеного режиму; стимуляції обмінних процесів; боротьби з застiйними явищами в черевній порожнині, нормалізації регенераторних процесів; позитивного впливy на психоемоціональну сферу хворих і помірного підвищення адаптації серцево-судинної системи до зростаючиx фізичниx навантажень. Вправи для м'язів черевного преса при суворому постiльнoму режимi захворювання виключаються.

При постiльнoму режимi ЛФК сприяє більш повноцінному перехідy з стану загальмованістi в активне, усуває застiй в шлунково-кишковому трактi, протидіє різним ускладненням, що супроводжує виразкову хворобу.

Регулярні заняття фізичними вправами ЛФК у хворих з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки підвищують рухливість грудної клітини й діафрагми. Подих стає більш глибоким, а дихальна мускулатура - більш міцною й витривалою. При глибокому й ритмічному подиху відбувається розширення кровоносних судин серця, у результаті чого поліпшується харчування й постачання киснем серцевого м'яза.

Під впливом регулярних занять фізичними вправами у хворих м'язи збільшуються в обсязі, стають більше сильними, підвищується їхня пружність; у м'язах у кілька разів збільшується число функціонуючих капілярів. При м'язових скороченнях капіляри відкриваються, у них починається посилений рух крові. У результаті цього зменшується венозний застій, збільшується загальна кількість циркулюючої крові й поліпшується доставка кисню до органів і тканин.

Варто обережно виконувати вправи, якщо вони посилюють бiль. Скарги часто не відображають об'єктивного стану, і виразка може прогресувати при суб'єктивному благополуччi (зникнення болю і ін.).

У зв'язку з цим при лікуванні хворих слід оберiгати дiлянку черева і дуже обережно, поступово підвищувати навантаження на м'язи черевного преса.

При регулярному виконанні фізичних вправ поступово зростають енергетичні запаси, збільшується кiлькiсть буферних сполук, відбувається збагачення організму ферментними сполуками, вітамінами, іонами калію і кальцію. Це призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту (вплив на трофічні і регенеративні потенції тканин шлунково-кишкового тракту).

Таким чином, результати нашої роботи можна акумулювати у наступних висновках:

1.     По даним сучасних літературних джерел виразкова хвороба шлунка і 12 - палої кишки займає одне з провідних місць серед хвороб органів травлення і є однією з розповсюджених форм гастроентерологічнoї патології у лікарськiй практицi. Виразкова хвороба шлунка і 12 - палої кишки - це хронічне захворювання, суть якого полягає в періодичнiй появi виразки шлунка або виразки дванадцятипалої кишки, як правило, на фоні гастриту, викликаного інфекцією хелікобактер пілорі.

2.     Метою лікування ЛФК є відновлення слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки (рубцювання виразки) і збереження тривалого безрецидивного перебігу хвороби.

3.     Причиною виникнення виразкової хвороби є порушення рівноваги між агресивними і захисними факторами, що впливають на слизову оболонку шлунка i дванадцятипалої кишки.

4.     Основнi завдання ЛФК при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки: поліпшення функції кровообігу і травлення, окисно-відновних процесів; протидія різних ускладнень, що супроводжує виразкову хворобу (спаїчнi процеси, застійні явища та ін.), нормалізація м'язового тонусу, вироблення необхідних моторних якостей, навичок та вмінь (дихання, розслаблення м'язів, елементів аутогенних тренувань, координації рухів та ін.), нормалізація нервово-психологічного статусу хворого.

5.     ЛФК призводить до активізації окисно-відновних процесів і до підвищення стійкості кислотно-лужного балансу органiзму хворого з виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки, що в свою чергу сприятливо позначається на рубцюваннi виразкового дефекту.

6.     Вибір методу лікувальної фізкультури та режиму рухів суворо індівідуалізується в залежності від загального стану хворого, стану нервової та серцево-судинної системи та стадії захворювання.

Практичнi рекомендації

1.     ЛФК повиннo проводитися на всіх стадiях захворювання виразковою хворобoю шлунка і 12 - палої кишки.

2.     Ефективність ЛФК залежить від вибору вихідних положень, що дозволяє диференційовано регулювати внутрібрюшний тиск.

3.     Вихiднi положення рекомендуються при суворому постiльнoму режімi “лежачи”, як найбільш защадливе, що сприяють найменшим функціональним зрушенням.

4.     Вплив фізичних вправ визначається їх інтенсивністю і часом застосування. Невеликі і помірні м'язові напруги стимулюють головні функції шлунково-кишкового тракту, тоді як інтенсивні - гнітять.

5.     Отриманi нами данi рекомендуються для використання у практичнiй роботi фахiвцiв з физичної реабилитацiї в лiкувальних установах i у навчальному процесi для студентiв Вузiв фiзичної культури з дисциплiни "Фiзична реабiлiтацiя у клiнiцi внyтрiшнiх хвороб".

Список використаної лiтератури

1.     Бальсевич В.К., Запорожанов В.Н. Физическая активность человека. - Киев: Здоров'я, 1991. – С.85.

3.     Василенко В. Х., Гребнев А. Л. Болезни желудка и 12-ти перстной кишки. - М.: Медицина, 1988. - 344с.

4.     Виру А.А., Юримяэ Т.А., Смирнова Т.А. Аэробные упражнения. - М.: ФиС, 1988. - 142 с.

5.     Геселевич В.А. Медицинский справочник тренера. - М.: ФиС, 1981. - 250 с.

6.     Годик М.А. Контроль тренировочных и соревновательных нагрузок. - М.: ФиС, 1980. - 136 с.

7.     Григорьев П.Я., Гриценко И.И., Яковенко Э.П.,. Сиротенко А.С. Диагностика и лечение хронических болезней пищевода, желудка и двенадцатиперстной кишки. – Днепропетровск, 1995. – 192 с.

8.     Диагностика и лечение хронических болезней органов пищеварения. - М.: Медицина, 1990.-386с.

9.     Динейка К. Роль физической культуры в реабилитации больных. Биологические, психологические и социальные аспекты реабилитации. - Вильнюс, 1976. - С. 437-443.

10.Дубровский В.И. Лечебная физическая культура. - М., Владос,1999.- 607 с.

11.Козырева О.В. Лечебная физкультура при заболеваниях органов пищеварения - М., 1993. – 143c.

12.Лечебная физкультура и врачебный контроль: Учебник для студентов мед. Институтов / Под ред. В.А. Епифанова, Г.А. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990.- 366с.

13.Лечебная физкультура: Справочник / Под ред. В.А. Епифанова - М.: Медицина, 1988. -587с.

14.Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / Под ред. А.Ф. Каптелина, И. П. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995.- 400с.

15.Лікувальна фізкультура та спортивна медицина / За ред. проф. В.В. Клапчука. К., 1995.

16.Мошков В.И. Лечебная физкультура в клинике внутренних болезней. - М.- 1986. – 142c.

17.Руководство по кинезотерапии / Под. ред. Л. Бонева, София, 1978. – 185c.

18.Лечебная физкультура и врачебный контроль / Под ред. проф. В.А. Епифанова и проф. Г.Л. Апанасенко. М., 1990. – 163c.

20.Макарова Г.А. Практическое руководство для спортивных врачей. - Ростов–на Дону: “БАРО-ПРЕСС”, 2002. – 800 с.

21.Мак Нелли Секреты гастроэнтерологии / Пер. с англ. – М.: СПб, ЗАО «Издательство БИНОМ», «Невский диалект», 1998. – 1023 с.

22.Мухін В.М., Магльований А.В., Магльована Г.П. Основи фізичної реабілітації. – Львів, 1999. – 120 с.

23.Назаренко Л.Д. Средства и методы развития двигательных координаций. – М.: Изд. «Теория и практика физической культуры», 2003. – 259 с.

25.Селуянов В.Н. Технология оздоровительной физической культуры. - М.: Спорт Академ Пресс, 2001. - 172с.

26.Солодков А.С. Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая. Спортивная. Возрастная. - М.: Терра-Спорт, Олимпия Пресс, 2001. - 520 с.

27.Ужегов Г.Н. Болезни желудка: Симптомы, лечение, профилактика. - М.: Изд-во Вече, 2001. - 160 с.

28.Тристан В.Г. Двигательная активность, временная регуляция жизнедеятельности и уровень здоровья человека. - Омск: ОГИФК, 1994. - 144 с.

29.Язвенная болезнь или пептическая язва? Современные представления о причинах возникновения, новых подходах в лечении и возможностях вылечивания язвы желудка и двенадцатиперстной кишки / Под ред. проф. В.Г. Передерия. - К., 1997. - 158.

Страницы: 1, 2, 3, 4