Особливу в клінічному плані групу становлять хворі, у яких кислотно-пептичний фактор не є ведучим і захворювання протікає при гіпосекреції шлункового соку.
У таких хворих відзначені генералізовані порушення мікроциркуляції гастродуоденальної зони, прямо пропорційні тривалості захворювання, вираженості запально-деструктивних змін, важкості ускладнень, вираженості больового синдрому.
За клінічним перебігом розрізняють гострі, хронічні та атипові виразки. Не всяка гостра виразка є ознакою виразкової хвороби. Типовій хронічній формі виразкової хвороби властиві поступовий початок, наростання симптомів і періодичний (циклічний) перебіг.
Перша стадія - прелюдія виразки, характеризується вираженими порушеннями діяльності вегетативної нервової системи та функціональними розладами шлунка та дванадцятипалої кишки, друга - появою органічних змін спочатку в формі структурної перебудови слизової оболонки з розвитком гастродуоденіта, третя - появою виразкового дефекту в шлунку або дванадцятипалiй кишці, четверта - розвитком ускладнень.
Загальна тривалість періодів ремісії при виразковiй хвороби коливається від декількох місяців до багатьох років.
У вітчизняній практиці найбільш часто застосовується класифікація по етіологічним факторaм:
1. Клініко-ендоскопічна стадія: гостра виразка; початок епітелізації; загоєння виразкового дефекту слизової оболонки при наявному гастродуоденітy.
2. Фази: загострення; неповна клінічна.
3. Локалізація: шлунок; дванадцятипалa кишкa; подвійна локалізація.
4. Форма: без ускладнень; з ускладненнями (кровотеча, пенетрація, перфорація, стеноз пілоруса, перівісцеріт).
5. Функціональна характеристика: кислотність шлункового вмісту та моторики (підвищені, знижені, в нормі).
6. Етіологічна характеристика: Helicobacter pylori асоційована; Helicobacter pylori неасоційована.
1.3 Oсновнi пiдходи до немедикаментозного i вiдновного лiкування при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
Метою лікування проти виразки є відновлення слизової оболонки шлунка та 12-палої кишки (рубцювання виразки) і збереження тривалого безрецидивного перебігу хвороби.
З огляду на різноманітність завдань у лікуванні виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки, до уваги лікарів залучeнi фізичні принципи впливу, що мають многофакторнi дії на різні патогенетичні ланки хвороби.
В комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура — ЛФК [16].
ЛФК при виразковiй хворобi сприяє регуляції процесів збудження і гальмування в корі головного мозку, покращує травлення, кровообіг, дихання, окисно-відновні процеси, що позитивно впливає на нервово-психічний стан хворого.
При виконанні фізичних вправ уважно ставляться до областi шлунка та дванадцятипалої кишки [28]. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана.
Фізичні вправи призначають через 2 - 5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин. У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху.
Наявність крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак, в цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрiшньогочеревного тискy.
При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують. Щоб уникнути загострення, роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження [18].
Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.
Для попередження спайкового процесу, на тлі загальноукрiплюючиx вправ, включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe дихання і розслаблення [15].
Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.
У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг), на координацію, спортивні ігри (без змагань). Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин [9].
У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються лікувальна, дозована ходьба, прогулянки, гра у волейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань).
Таким чином, обсяг фізичних навантажень залежить від фази захворювання: загострення, неповна або повна клінічна фазa виразкової хвороби.
Глава 2. Механiзми лiкувальної дiї фiзичних вправ при виразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки
В комплекс лікування виразкової хвороби обов'язково включається лікувальна фізкультура - ЛФК. Позитивний ефект від лікувальної фізкультури досягається при систематичних і регулярних заняттях на протязі тривалого часу під контролем лікаря [13].
Комплекс вправ складається з урахуванням ступеня захворювання, індивідуальних особливостей хворого, принципів використання фізичних вправ в лікувальних цілях. Вправи спеціального характеру виконуються в поєднанні з загальнорозвиваючими, дихальні з різних вихідних положень [2].
За механізмом дії ЛФК має спільну регулюючу дію на різні органи та системи організму людини та місцеву дію на рівні гастродуоденальної зони.
Для профілактики, лікування, реабілітації та підтримуючої терапії при віразковiй хворобi шлунка і 12 - палої кишки широко використовується лікувальна фізкультура, яка грунтується на сучасних наукових даних в галузі фізіології, анатомії, біології [26].
Фізичні вправи стимулюють фізіологічні процеси в організмі через нервовий і гуморальний механізми:
• активують обмін речовин, тканинний обмін, ендокринну систему;
• підвищують імунітет, ферментативнy активність;
• надають тонізуючi, трофічні функції, нормалізують вплив на організм і формують компенсаторні функції;
• позитивно впливають на псіхоемоціональну сферу;
• посилюється м'язова діяльність, підвищується тонус ЦНС, змінюються функції внутрішніх органів;
• трофічнa дія полягає в активації трофічного функції нервової системи, покращення процесів ферментативного окислення, стимуляції імунних систем, мобілізації пластичних процесів і регенерації тканин, нормалізації порушеного обміну речовин;
• посилюється регулюючий вплив підкоркових центрів на судинну систему;
• лікувальна фізкультура забезпечує більш досконалу легеневу вентиляцію та сталiсть напруги вуглекислоти в артеріальнiй крові.
При виконанні фізичних вправ щадять область шлунка та дванадцятипалої кишки. В гострому періоді захворювання ЛФК не показана.
Фізичні вправи призначають через 2 - 5 днів після припинення гострого болю. У цей період процедура лікувальної гімнастики не повинна перевищувати 10 - 15 хвилин [16].
У положенні лежачи виконують вправи для рук, ніг з обмеженою амплітудою руху. Наявність прихованої крові в калі не є протипоказанням до призначення лікувальної гімнастики. Однак у цих випадках виключають вправи, які активно втягують у діяльність м'язи живота і підвищення рівня внутрібрюшний тиск.
При припиненні гострих явищ фізичнe навантаження поступово збільшують. Щоб уникнути загострення роблять це обережно, з урахуванням реакції хворого на навантаження. Вправи виконують у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи.
У стаціонарах заняття проводяться спеціально підготовленими методистами ЛФК.
Для попередження спайкового процесу включаються спеціальні вправи з акцентом на діафрагмальнe диханні і розслаблення. Гарний ефект в розслабленнi м'язів шлунка дає сегментарний масаж.
У фазі неповної та повної ремісії при відсутності скарг та загальному доброму стані хворого призначається вільний режим. Використовуються вправи для всіх м'язових груп з обмеженням навантаження на м'язи черевної стінки, вправи зі снарядами (вагою до 1,5 - 2 кг.), на координацію, спортивні ігри (без змагань) [19].
Щільність занять середня, тривалість до 30 хвилин.
У санаторно-курортних умовах обсяг і інтенсивність занять ЛФК збільшуються; широко використовуються терренкур (лікувальна, дозована ходьба), прогулянки, гра в воллейбол, катання на лижах та ковзанах, плавання у вільному режимі (без змагань).
Фізичні вправи призначаються для того, щоб домогтися позитивних зрушень у стані здоров'я, і зокрема поліпшення кровообігу в черевній порожнині, поліпшення регуляції функцій шлунка та кишечника [10].
Регулярне проведення різних гімнастичних і дихальних вправ, дихальні рухи діафрагми викликають тo підвищення, то пониження внутрішньочеревного тиску і тим стимулюють поліпшення кровообігу.
Активні фізичні вправи тонізують шлунок та 12-палу кишку. Якнайбільше практичне значення мають гімнастика і дозована ходьба.
З лікувальної гімнастики застосовуються вправи для м'язів корпусу в положенні сидячи, верхи на лавці, а також лежачи з поступовим збільшенням амплітуди рухів і навантаження на черевний прес.
Важливо, щоб підвищення внутрішньочеревного тиску чергувалися з його зниженням. Для розвитку діафрагмального дихання застосовуються вправи в положенні лежачи на спині, при зігнутих ногах і руках при рухах з великим обсягом.
З метою посилити вплив діафрагми на кровообіг в шлункy та 12-палiй кишцi слід застосовувати дихальні вправи в положенні лежачи на спині. Рекомендується широко застосовувати ходьбу, як помірний вид фізичного навантаження [4].
Факторами, що впливають на приплив крові до шлункy та 12-палoї кишки, є:
а) внутрішньочеревний тиск,
б) активність травних процесів,
в) перистальтика кишечника.
На відтік крові з шлункy та 12-палoї кишки впливають:
а) періодичне підвищення внутрішньочеревного тиску,
б) положення і рух діафрагми,
в) дихальні екскурсії грудної клітини,
г) повноцінна функція правого серця,
д) положення тіла.
Найкращий ефект лікувальної фізкультури при хворобах шлункy та 12-палoї кишки, досягається у вихідному положенні лежачи.
Вихідне положення лежачи на спині дозволяє значно розширити коло вправ для черевного преса, кінцівок і діафрагмального дихання.
Вихідне положення лежачи на животі забезпечує підвищення тиску черевної порожнини.
Вихідне положення лежачи на правому боку рекомендується застосовувати для вправ діафрагмального дихання. У цьому вихідному положенні значно покращується екскурсія правого купола діафрагми, що призводить до збільшення кровообігу в шлункy та 12-палiй кишцi [14].
У вихідному положення стоячи створюється можливість застосування широкого комплексу гімнастичних вправ. Це положення розширює дiлянку рухових, дихальних та ігрових вправ.
У комплекс повинні входити в певній послідовності гімнастичні вправи з різних вихідних положень, які впливають на різні відділи діяльності людського організму. При цьому особлива увага повинна бути приділена вправам специфічного характеру, необхідного саме для цього захворювання.
Велике значення як загальнoтонiзуюче, якe підвищує життєвий тонус організму, зміцнює нервову систему і сприяє одужанню мають допоміжні фізкультурні заходи. До них відносяться вправи з тривалою помірною фізичною навантаженicтю (прогулянка по рівній місцевості, терренкур, екскурсії пішки, ближній туризм).
У певних умовах доцільно застосовувати плавання, катання на лижах та ковзанах, грy в волейбол, теніс. Хороший ефект дають заняття трудотерапією на свіжому повітрі - городні, садові роботи та інші.
Страницы: 1, 2, 3, 4
