Рефераты. Класичний масаж як метод фізичної реабілітації

Використовуємо метод математичної статистики Ст'юдента.

При цьому уся сукупність людей, які беруть участь в експерименті, складає, так звану, генеральну групу. Ця група розбивається на дві - контрольну та експериментальну. Групи можуть складатися наступимо чином:

o       без урахування індивідуальних особливостей членів групи;

o       за віком, за статтю, за перебігом захворювання, за станом фізичного розвитку.

У курсовій роботі для дослідження показників стану дихальної системи відібрані хворі з урахуванням захворювання - в усіх діагноз - Хронічний бронхіт.

Для математичного порівняльного аналізу визначаються такі параметри:

1)                середнє арифметичне значення величини показника (Х);

2)                середнє квадратичне відхилення, яке характеризує мінливість ознаки ();

3)                помилка середньої (m);

Всі три показника розраховуємо для кожної групи окремо, для контрольної та експериментальної.

Середнє арифметичне значення величини показника Х вираховуємо за формулою (2.1):


Х       =       ,                                                                  (2.1)


де      - сума значень показників в групі,

n – кількість людей в групі.

Середнє квадратичне відхилення значення показника вираховуємо за формулою (2.2):


= R (max - min)/А,                                                          (2.2)


де      R       - різниця між максимальним і мінімальним значеннями показника,

А       - табличне значення із значень n (додаток Б).

Помилку середньої вираховуємо за формулою (2.3):      

m =   ,                                                                       (2.3)


де          - середнє квадратичне відхилення,

n       - кількість людей в групі.

Знаючи величини X та m кожної групи, можливо визначити значення t – критерію Ст”юдента за формулою (2.4):


t =  ,                                                                     (2.4)


де      Х1 та Х2 – середні арифметичні,

m1 та m2 – помилки середньої арифметичної.        

В чисельнику формули (2.4) визначається різниця між Х кожної групи, причому з більшого значення віднімається менше значення.

В знаменнику формули – сума значень помилок середньої арифметичної в контрольній та експериментальній групах.

Після визначення значення t залишається встановити – достовірна чи недостовірна різниця у величині зазначеного показника міх контрольною та експериментальною групами.

Для цього використовується додаток В, в якому в одній з колонок знаходиться значення так званих “ступенів свободи”.

Ступень свободи визначається за формулою (2.5):


f = (nконтр + nексп) - 2,                                                                (2.5)


де      n – кількість людей в контрольній та експериментальній групах.

Таким чином, знаючи значення ступеню свободи f та значення t – критерію Ст’юдента, визначаємо достовірність відмінностей. У додатоку В, таблиця граничних значень t – критерію Ст’юдента напроти знайденого значення ступеня свободи є два значення Р. Саме з цими значеннями Р слід порівнювати отримані значення t.

Якщо значення t буде менше значення (Р - 0,05), то достовірної відмінності між досліджуваним показником в контрольній та експериментальній групі немає, тобто Р > 0,05.

Якщо значення t дорівнює значенню (Р - 0,05), або буде знаходитися між значенням (Р – 0,01), або буде більше значення (Р - 0,01), то це говорить про наявність достовірної відмінності між величинами контрольної та експериментальної групи.


1.4 Хід дослідження


Для досягнення поставленої мети в дослідженні брали участь 20 хворих. Сформовано дві групи - контрольна й експериментальна. У кожній групі знаходилося по 10 чоловік. Період дослідження складає два місяці. Виміру показники стану дихальної системи проводилось на початку і по закінченні експерименту.

Отже, беремо контрольну групу хворих з 10 чоловік на початку експерименту і їхніх даних заносимо в таблицю 2.1.


Таблиця 2.1 Показники стану дихальної системи контрольної групи на початку експерименту.



п/п

Показники стану дихальної системи

Локальна вентиляція правої легені %

Локальна вентиляція лівої легені %

ЧДД у хв.

.Проба Штанге сек

Проба Генче сек.

1

70,3

70,9

15

42

28

2

69,8

71,0

19

48

26

3

69,9

70,1

18

44

27

4

69,6

70,4

20

47

24

5

70,1

70,8

17

43

26

6

70,4

70,9

16

44

25

7

69,7

70,5

20

48

23

8

69,9

70,7

19

46

24

9

69,6

70,3

22

50

21

10

69,8

70,5

21

52

20


Так само саме фіксуємо показники на початку експерименту і для експериментальної групи і формуємо таблицю 2.2.


Таблиця 2.2 Показники стану дихальної системи експериментальної групи на початку експерименту.



п/п

Показники стану дихальної системи

Локальна вентиляція правої легені %

Локальна вентиляція лівої легені %

ЧДД у хв.

Проба Штанге

сек.

Проба Генче сек.

1

70,2

70,8

16

50

26

2

69,7

71,1

20

46

22

3

69,8

70,0

17

48

23

4

69,5

70,3

19

46

22

5

70,0

70,6

18

42

21

6

69,6

70,4

21

45

24

7

69,8

70,6

20

44

25

8

70,4

70,7

15

42

20

9

70,1

70,9

21

43

21

10

70,4

70,8

16

46

27


Через два місяці, по закінченні експерименту, проводимо виміру показників стану дихальної системи: локальна вентиляція легень, ЧДД, проби Штанге і Генче в двох групах - контрольної й експериментальний. При цьому дані вимірів заносимо в таблицю 2.3 для контрольної групи й у таблицю 2.4 - для експериментальної.

Таблиця 2.3 Показники стану дихальної системи контрольної групи наприкінці експерименту.



п/п

Показники стану дихальної системи

Локальна вентиляція правої легені %

Локальна вентиляція лівої легені %

ЧДД у хв.

Проба Штанге

сек.

Проба Генче сек.

1

70,5

71,2

15

43

28

2

70,2

71,1

18

48

26

3

70,1

70,7

17

45

27

4

70,4

71,0

18

48

25

5

70,5

71,1

15

44

26

6

70,8

71,0

16

46

26

7

70,6

70,9

19

49

29

8

70,5

70,8

19

46

24

9

70,3

70,7

18

50

22

10

70,7

71,3

20

52

21

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.