Американський учений Д. Костилл піддав цю теорію ретельному аналізові і знайшов її неспроможною. Його дослідження показує, що наявність у людини великого обсягу жирових тканин може бути обумовлено неефективним їх використанням. Разом з тим те пояснення, що він дає фактам виникнення "бар'єра" на визначеному етапі бігу в жінок-марафонців, не безперечно, оскільки це явище часте викликається надмірним підвищенням рівня молочної кислоти в організмі. В основі явища скоріше неправильно узятий темп бігу, ніж виснаження запасів глікогену. Складності, з якими зіштовхнулася в 1982 р. Грете Вайц на 24-ій милі дистанції, не були викликані повною витратою глікогену. Проте Костилл правий, стверджуючи, що жировий прошарок у бігуна не що інше, як "мертвий" баласт.
Однак перш ніж відкинути цю теорію, розглянемо результати бігу на наддовгі дистанції. Чоловіки, учасники ультрамарафонів, як правило, не настільки худі, як "чисті" марафонці. По обсязі жирових тканин вони часом перевершують першокласних марафонців у два рази. У такому випадку правомірне питання: чи є жировий запас, який можна використовувати після виснаження глікогену, серйозною перевагою для жінок-марафонців? Результати ультрамарафонців свідчать про те, що першорядне значення для перемоги мають усе-таки не жирові запаси, а воля до перемоги. Може бути, саме завдяки цій якості жінки досягають таких успіхів у бігу на довгі і наддовгі дистанції [11].
Говорячи про надлишкову вагу - проблему, настільки розповсюджену серед жінок-бігунок, особливо молодих, не можна обійти і відсутність у ряді випадків правильного харчування.
Багато бігунів мають складності (мова йде про захворювання і травми, типових для бігунів) саме в силу того, що протягом тривалого часу вони неправильно харчувалися.
Більшість представниць прекрасної статі починають задумуватися про свою вагу вже у віці 12-14 років. У цьому винний стереотип жіночої краси, що склався в суспільстві. Найчастіше жінки їдять набагато менше, ніж потрібно для підтримки гарного самопочуття, прагнучи уникнути збільшення у вазі. Ця проблема набуває особливо важливого значення для тих, хто займається бігом і більше має потребу в раціональному режимі харчування. Крім того, жінок, що зайво емоційно переживають свою невідповідність еталону краси, біг залучає як засіб пустити в хід зайві калорії, але ця проблема надалі ускладнюється. Як правило, молоді жінки цього типу протягом двох років успішно змагаються завдяки свій худорбі, завзятості і любові до бігу. Однак потім вони неминуче починають повніти, і настає психологічна криза. Потреби організму в харчуванні повинні задовольнятися; жінки, що переживають складний період у своєму житті, потребують кваліфікованої допомоги. Нервова анорексія (відсутність апетиту) і булімарексія (спорожнювання кишечнику відразу після прийому їжі) є захворюваннями, найбільш розповсюдженими серед молодих жінок, що займаються бігом, зокрема серед студенток. Крім цього, жінки даного типу також часто страждають порушеннями менструального циклу [1].
Жінка-марафонець, що зштовхнулася у свій час з подібними труднощами, говорить, що багато тренерів, що працюють з жінками, досить стурбовані фактами підвищення результативності в спортсменок, що скинули вагу. Справа в тому, що молодим атлеткам, студенткам 1-го і 2-го курсів університетів, що перестали приймати їжу в достатній кількості, рідко вдається зберегти гарну спортивну форму протягом усіх чотирьох років навчання. Багато хто із першокласних спортсменок пройшли через ці труднощі, деякі лише зовсім недавно зуміли домогтися успіху після спаду, що йшов за першими шаленими перемогами. Жінки можуть залишатися стрункими протягом довгого років, тренуючись з усе зростаючою інтенсивністю, але при цьому важливо правильно і добре харчуватися, зберігати бадьорість, гарне самопочуття, урівноваженість і не одержувати травм.
Біг на марафонські дистанції є одним з найбільш цікавих і популярних видів змагань в легкій атлетиці і з кожним роком одержує усе більше поширення.
До марафонської дистанції відносяться дистанції до 42 км 195 м. У марафонському бігу реєструються вищі досягнення, оскільки ці змагання проводяться на різних трастах, з різним профілем дистанції.
У багатьох країнах світу досить популярні і різні пробіги на "наддовгі дистанції або традиційні змагання з марафонського бігу, у яких беруть участь спортсмени з різних країн. Ще більш поширені кросові змагання в бігу на довгі дистанції.
У 1897 р. п'ятнадцять бігунів вийшли на старт, щоб пробігти 24 милі, що відокремлювали їх від Бостона. Це був другий марафонський забіг на американській землі. Особливо популярний і має національні традиції розвитку біг на довгі дистанції в таких країнах, як Фінляндія, Швеція, Великобританії, США. Таким чином, марафонський біг є одним із самих важких видів легкої атлетики, що вимагають міцного здоров'я, високої ступеня тренованості і витривалості.
Марафонський біг набуває все більшої популярності. Досить багату історію має виникнення жіночого марафону. Тривалий час жінки боролися за право участі у марафонському бігу. Відомо досить багато жінок, які приймали участь у різних марафонах і завойовували нагороди та показували високі результати.
Прояв високого рівня спеціальної працездатності марафонця можливо завдяки досягненню значних величин аеробної продуктивності, раціональної швидкісно-силової підготовки і спеціальної швидкості. Спеціальна витривалість марафонців досягається за допомогою застосування різних засобів і методом спортивної підготовки.
Досягнення найвищих рівнів спеціальної працездатності вимагає кумулятивного використання різних засобів фізичної підготовки, кумулятивного впливу навантаження і специфічних природних факторів або штучно створених умов, а також ударних об'ємних і інтенсивних фізичних навантажень. Невід'ємною частиною такого режиму підготовки є використання локальних і глобальних засобів відновлення. Постійне підвищення обсягу й інтенсивності тренувальних навантажень повинне супроводжуватися закономірним зростанням контролю.
Сучасна підготовка марафонця - складний, багаторічний процес, що вимагає високого рівня знань суміжних дисциплін, а також усіх тонкостей методики спортивного тренування.
Особливості жіночого організму у більшості дослідників не завжди викликали прихильність залучення їх до марафонського бігу. Це зумовлено впевненістю більшості дослідників у тому, що жінка повинна народити дитину, а тривалі навантаження можуть значно вплинути на цей процес. Все ж таки в організмі жінок при тривалих навантаженнях відзначаються певні зміни.
1. Браун С., Грэхем Д. Цель – 42: Практическое руководство для начинающего марафонцы. – М.: Физкультура и спорт, 1989. – 190 с.
2. Граевская Н. Д.. Влияние спорта на сердечно-сосудистую систему.— М.: Медицина, 1975.— 277 с.
3. Гуревич М. Н., Бернштейн С. А. Основы гемодинамики.— К.: Наук, думка, 1979. — 228 с.
4. Дехтярь Г. Я. Электрокардиографическая диагностика. — М.: Медицина, 1972.—282 с.
5. Ильчевич Н. В., Бадзиля Ю. П. О роли рецепторного аппарата каротидного синуса в регуляции гемодинамики после физической нагрузки // Соврем, пробл. регуляции кровообращения. — К.: Наук, думка, 1976. — С. 83 — 89.
6. Карпман В. Л., Хрущев В, С, Борисова Ю. Б. Сердце и работоспособность спортсмена. — М.: Физкультура и спорт, 1978. — 120 с.
7. Козловский Ю. И. Скоростно-силовая подготовка бегунов на средние и длинные дистанции. — К.: Здоров'я, 1980. — 96 с.
8. Козловський Ю. Г. Початкова подготовка бігунів на середні та довгi дистанції. — К.: Здоров'я, 1982.— 182 с.
9. Козловский Ю. И. Бег на 3000 м о препятствиями. — К.: Здоров'я, 1984. — 152 с.
10. Козловский Ю. И. Формирование выносливости у бегунов на средние и длинные дистанции. — К. : Вища шк., 1985.— 154 с.
11. Козловсикй Ю.И. Марафонсикй бег. – К.: Здоровья, 1989. – 144 с.
12. Макаров А. И. Бег на средние дистанции. — М.: Физкультура и спорт. 1973. — С. 29 — 31.
13. Мартиросов А. Б. Методы исследования в спортивной антропологии. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — 100 с.
14. Меерсон Ф. 3. Адаптация сердца к большой нагрузке и сердечная недостаточность. — М.: Наука, 1975. — 262 с.
15. Мотылянская Р. Е. Выносливость юных спортсменов. — М.: Физкультура и спорт, 1969. — 224 с.
16. Мотылянская Р. Е. Отбор в спорте // Теория и практика физ. культуры. — 1971. — № 9. — С. 27.
17. Нечипоренко О. Два парадокса // Легкая атлетика. - 1965. — № 8. — С. 12.
18. Осташев П. В, Прогнозирование способностей футболистов. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — 96 с.
19. Платонов В. Н. Теория и методика спортивной тренировки. — К.: Ви-ща шк., 1984. — 352 с.
20. Тер-Ованесян А. А., Тер-Ованесян И. А. Педагогика спорта. — К.: Здоров'я, 1986. — 208 с.
21. Теннов В. Г., Макаров Л. Н., Сирис П. С. Легкая атлетика. — М., Просвещение, 1984. — С. 81 — 84.
22. Шорец П.Г. Стайерский и марафонский бег. – М.: Физкультура и спорт, 1970. – 88 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4
