Вчений Ернста ван Аакена із ФРН спочатку був висококваліфікованим марафонцем, потім пішов на тренерську роботу, написав кілька книг про підготовку бігунів. Він - прихильник бігу як оздоровчого засобу, думаючи, що біг не тільки зміцнює здоров'я, але і дає людям заряд бадьорості, сприяє збільшенню тривалості життя людини. Його система занять містить у собі повільний тривалий біг, який змінюється ходьбою. У результаті нещасного випадку (коли від тренувався на вулиці, його збила машина) Ернста ван Аакена розбив параліч, і він виявився прикутим до крісла-каталки. Тоді вчений вирішив пожертвувати частину отриманої ним страхової суми на розвиток жіночого марафону. Саме Ернст ван Аакен організував і фінансував перший неофіційний чемпіонат світу серед жінок у Вальднілі (ФРН, 1974). Система проведення подібного міжнародного форуму марафонців (тоді переможницею стала Ліана Вінтер - 2:50.31) була заохочена Клубом аматорів бігу, організованим фірмою "Ейвон", що у 1982 р. нагородив переможців забігу в Сан-Франциско значними грошовими призами [11].
Жіночий марафон змінюється дуже швидко. Оскільки вважалося, що заняття бігом згубні для жіночого організму, участь їх в олімпійських дисциплінах завжди було обмеженим. До 1980 р. жінкам заборонялося змагатися в бігу на дистанції, що перевищують 1500 м. Групою жінок (серед них були Джекі Гансен і Ніна Кушик) за підтримкою Кетрін Суіцер і фірми "Ейвон" була почата спроба змінити укорінене недовірливе відношення до жіночого бігу з боку МОК і Міжнародної аматорської легкоатлетичної федерації. Так, солідним людям похилого віку довелося вивчити представлені ентузіастами жіночого бігу докази, зокрема, того, що марафонським бігом займаються представниці принаймні 24 націй (у той же час "правило участі 24 націй" не застосовується до інших видів спорту, що входить у програму олімпіад), що жінки не непритомніють на фінішній лінії і т.д. і т.п.. Зрештою МОК здався: жіночий марафон був включений у програму Олімпійських ігор Лос-Анджелеса 1984 р. Сюди також увійшов біг на 3000 м для жінок, хоча дистанція 5000 м у програмі дотепер відсутня!
Популярність марафону продовжує рости. Він вийшов на міжнародну спортивну арену, у змаганнях з марафону почали брати участь бігунки з країн Східної Європи. У 1982 р. переможницею в змаганнях на Європейський кубок стала радянська спортсменка З.Іванова (2:38.58).
Ми очікуємо, що найближчим часом результати жінок наблизяться до результатів чоловіків, а існуюча нині тенденція проводити роздільні змагання остаточно відійде в минуле. Багато спортсменок люблять бігти разом з найбільш сильними марафонцями. Грехем дотримується думки, що, подібно змаганням у різних вікових категоріях, суто жіночі забіги не приносять користі; на його думку, вони тільки сприяють твердженню міфу про фізичну перевагу чоловіків. Останнє розуміння викликає сумнів, оскільки багато досвідчених бігунок вважають, що вони відтиснуті на другий план чоловіками, і дійсно люблять змагатися тільки в колі жінок [1].
Одна відома спортсменка сказала: "Поле діяльності для жінок розшириться, якщо буде проводитися усе більше жіночих забігів. Відчуття лідера змагань у жіночому забігу дуже відрізняються від відчуттів лідируючої серед жінок у змішаному забігу. Маючи можливість зустрітися з переможницею на Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі і взяти участь у змаганнях на своєму рівні, жінки одержують необхідний емоційний заряд, що дозволяє їм продовжувати інтенсивні тренування".
У майбутньому жінки усвідомлюють, що тренуватися вони повинні так само напружено, як і чоловіка. Тренування на рівних дозволить повніше реалізувати потенціал, що накопичується в жіночому організмі. Однак перш, ніж відправитися на заняття і почати набирати свій тижневий кілометраж у 100 миль, згадаєте про принцип поступово зростаючого навантаження, про необхідність зберігати розсудливість, підтримувати гарне самопочуття й уникати травм, таких, як тріщини кісток внаслідок ударів стопи об дорожнє покриття [22].
Малоймовірно, що згодом можливості обох статей у бігу на дистанцію 42 км 195 м будуть визнані абсолютно рівними. Безсумнівно, результати, показані жінками в бігу на довгі дистанції, де витривалість має більше значення, ніж силові якості, додають теоріям про рівність статей переконливість. Однак відома бігунка Марджорі Подгайні думає, що це неможливо без фізіологічної еволюції, тому що жіночий організм не пристосований до розвитку швидкісних якостей. Сьогоднішні переможці марафонських забігів так само мають потребу у швидкості, як і у витривалості.
Поки що жіночий марафон переважно розвивається в тому ж напрямку, що і чоловічий.
Говорячи про рівність чоловіків і жінок, ні в якому разі не можна забувати і про розходження. У жінок існують свої, тільки їм властиві проблеми і труднощі, у чоловіків - свої.
Жіночий організм організований інакше, ніж чоловічий. Менший об`єм м'язових тканин, менші розміри серця, більш низький, у порівнянні з чоловіками, рівень постачання гемоглобіном, що обмежує швидкісні й аеробні можливості. Кістки в жінок здатні витримати набагато менші навантаження, а це приводить до більш частих тріщин кісток стопи. Тестування показує, що жінки мають більш низькі аеробні можливості, хоча деякі з представниць прекрасної статі і не уступають у цьому плані чоловікам, і напружене тренування, імовірно, може згладити ці розходження. У той же час змагання в тривалому бігу говорять про наступне: жінки виявляють велику емоційну стабільність і стійкість.
Такі істотні розходження, про які жінки, що займаються марафонським бігом, неодмінно повинні пам'ятати.
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ТА ОБМЕЖЕННЯ УЧАСТІ ЖІНОК У МАРАФОНАХ
За всіх часів жінок, що займаються спортом, хвилювали проблеми, зв'язані з народженням дитини. Передбачаються високі і тривалі навантаження, марафонський біг на перший погляд особливо небезпечний у цьому змісті. Однак багато жінок, що продовжували тренуватися аж до останніх тижнів вагітності, благополучно народили і через кілька тижнів після пологів відновлювали тренування. Це, звичайно, не означає, що подібне відношення до занять спортом може бути рекомендовано кожній жінці. У будь-якому випадку необхідно звернутися за радою до лікаря, що бажано спеціалізується в питаннях бігу. Порадою медиків не слід нехтувати.
Давайте розберемося, що ж відбувається в організмі жінки, що займається бігом [22].
Учені думають, що багато хто (хоча і не усі) жінки з високим тренувальним кілометражем у період підготовки до марафону страждають порушеннями менструального циклу. За даними Інституту досліджень здоров'я жінок (Мельпомена) було зареєстровано 19,4 % випадків порушень циклу, але тільки 3,4 % жінок страждають аменореєю (повне припинення менструацій); іноді менструальний цикл просто подовжується. Доктор Едвін Дейл (Медична школа при Університеті Еморі) вивчав реакцію організму жінки на інтенсивні тренування. Він визначав наявність тих або інших хімічних речовин у жіночому організмі в різні фази циклу. Виявилося, що під час тренування рівень деяких гормонів падає. Часом тривалість менструальних циклів значно зменшується. Це було б досить невтішною новиною для тих, хто збирається стати матір'ю, якби після зниження інтенсивності тренувань гормональні рівні не відновлювалися до норми, так само як і менструальному циклі не знаходив свою регулярність. Таким чином, тільки тим жінкам, хто збирається народити дитину, треба зменшити обсяг фізичних навантажень.
Але ряд інших учених, на противагу Е. Дейлу, заперечують наявність зв'язку між інтенсивним тренуванням і порушеннями циклу. Вони стверджують, що в багатьох активно тренуючихся жінок цикли цілком регулярні; що ж стосується виникаючих часом порушень, то в цьому, імовірно, причиною є інші фактори, такі, як харчування, зміна ваги тіла, порушення сну, психічні й емоційні стреси і навіть події особистого життя. Серед можливих причин відхилень від норми - зменшення обсягу жирових тканин, недостатня кількість холестеролу, що надходить в організм з їжею, що необхідний для утворення естрогену й інших гормонів; блокування ендорфінами гормональної діяльності гіпофізу; нарешті, порушення терморегуляції, коли гіпоталамус починає брати на себе функції регулятора температури, "забуваючи" про свою головну роль - бути органом, що підключає гіпофіз до репродуктивного циклу. На думку одного з учених, усі ці гіпотези правдоподібні, але поки вони не одержали скільки-небудь переконливого підтвердження з боку вчених [1].
Як би то ні було, треба пам'ятати, що, говорячи про інтенсивне тренування, ми маємо на увазі тижневий кілометраж у 60-100 миль і більш. Якщо ви пробігаєте в тиждень всього 25-30 миль, то навряд чи зштовхнетеся з який-небудь з цих проблем.
Однак учені зробили й інше відкриття: заняття бігом підвищують імовірність вагітності, якщо тільки жінка не схильна до викидня в силу якихось інших причин. Фахівці прийшли до висновку, що фізичні вправи впливають не тільки на вагітність, але і полегшують сам процес пологів. Звичайно, не варто збільшувати навантаження в період вагітності, у той же час немає ніяких причин припиняти регулярні заняття спортом. Як показали тести, при постійних навантаженнях аеробна продуктивність у перші місяці вагітності знижується досить незначно, але потім, в останні три місяці, залишається приблизно на одному і тому ж рівні, незважаючи на неминуче збільшення у вазі.
Однак якщо ви запекла аматорка марафонського бігу, то ви можете перестаратися в тренуваннях. Тому в цей період надзвичайно важливо консультуватися з лікарем і повідомляти йому про всі зміни вашого самопочуття, що насторожують [22].
Дотепер жінкам приходиться зіштовхуватися з недовірою і навіть відверто негативним відношенням до жіночого бігу. Але, на щастя, лікарі зараз бачать навіч ті переваги, що дає людині спорт, тому що вони мають можливість порівнювати активно тренуються людей з тими малорухомими "інвалідами", з якими найчастіше зустрічаються у своїй практиці.
Справді, під час інтенсивних тренувань жінки начебто б не так сильно упрівають, на відміну від чоловіків. Справа в тім, що потовиділення відбувається набагато більш ефективно, а це поліпшує їх внутрішню терморегуляцію.
Відомо, що піт, випаровуючись з поверхні шкіри, охолоджує тіло. Якщо шкіра дуже пітна, то це означає: організм виділяє піт у кількості, що перевищує те, що може випаруватися за досить короткий відрізок часу. Це приводить до порушення теплової рівноваги і зневоднюванню. В ідеалі для максимального охолодження тіла піт повинний виділятися з такою же швидкістю, з який він випаровується.
Ця особливість їхнього організму означає також, що жінки краще, ніж представники протилежної статі, пристосовані до бігу в жарку погоду. Оскільки обсяг жирових тканин у жінок більше, учені припустили (але не довели), що ці жирові тканини, оточуючи підшкірні судини, перешкоджають кондуктивному теплообміну в більшому ступені, ніж у чоловіків-бігунів, які як правило не страждають надлишковою вагою. З усією визначеністю можна сказати тільки одне: споживання в достатніх кількостях рідини має для бігунів життєво важливе значення. Незалежно від властивих вам особливостей потовиділення пийте часто. Інша фізіологічна особливіть жіночого організму, що викликала безліч суперечливих суджень фахівців в останні роки, це, як ми вже говорили, більш високий обсяг жирових тканин (у худих спортсменок він вище, ніж у чоловіків, на 5 %). Першою заговорила про це як про перевагу доктор Джоан Алліот. Оскільки організм тренованих спортсменів на ранніх етапах бігу використовує як паливо в більшому ступені жири, ніж запаси глікогену, їм вдається уникнути горезвісного "бар'єра", коли виявляється, що запаси глікогену уже витрачені. Раз жирових запасів у жінки більше, міркує Алліот, то і використовують вони ці запаси ефективніше. Так, обсяг жирових тканин у жінок вище, так, треновані спортсмени використовують їх на ранніх етапах бігу, однак припущення, що якщо людина споконвічно володіє великими жировими запасами, то, виходить, і вміє ними правильно розпорядитися, залишається усього лише припущенням [9].
Страницы: 1, 2, 3, 4
