* прискорення інтеграційних процесів входження України до світового співтовариства;
* вихід через фондову біржу національного капіталу на світовий ринок з допомогою розповсюдження серед іно-земних інвесторів акцій та інших цінних паперів ук-раїнських підприємств, а відтак - інвестування іноземно-го капіталу (через цінні папери) в економіку України;
у соціальній сфері:
* акумуляція капіталу, у тому числі й вільних коштів насе-лення, для інвестування як у виробничу, так і в соціальну сферу та підвищення добробуту населення;
* створення нових робочих місць завдяки переміщенню капіталу та інвестуванню.
Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так: найбільш розви-нуті, розвинуті, перспективні й щойно створені. До першої групи належать Нью-Йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська та Копенгагенська фондові біржі. Ця група фондових бірж посідає провідне місце серед усіх бірж за торговим оборотом цінних паперів, за-стосуванням майже на 100 відсотків комп'ютерних засобів тощо. До другої групи фондових бірж слід віднести, наприклад, Американську (США), Цюрихську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Мі-ланську (Італія), Торонтську (Онтаріо, Канада), Австралійську та ряд інших. Ця група фондових бірж характеризується досить високими оборотами цінних паперів, розвинутою структурою процедур допущення до участі в біржових торгах та котиру-ванні, широким застосуванням комп'ютерних засо-бів, інформуванням про зміну курсів та укладені угоди, а також проведенням клірингових та розра-хункових операцій. Фондові біржі, що складають цю групу, були створені, як правило, кілька століть тому і за цей період досягли високого рівня роз-витку.
На відміну від згаданих груп, існує досить багато-численна група фондових бірж, що розвиваються, або перспективних. Як правило, в цю групу входять біржі, які хоча й були створені кілька десятиліть тому, однак на цей період не досягли з тих чи інших причин належного рівня торгових оборотів та ком-п'ютерного оснащення, притаманних біржам попе-редніх груп. До числа перспективних фондо-вих бірж відносять такі біржі, як Сеульська (Півден-на Корея), Гонконгівська, Бангкокська (Таїланд), Манільська (Філіппіни), Сінгапурська та ряд інших.
Особливий інтерес викликає група новостворених фондових бірж або тих, що знову відновили свою діяльність. Характерними рисами цієї групи є те, що ці фондові біржі з'явилися кілька років тому; в більшості випадків вони виникли в умовах, коли фактичні ринкові відносини в даних країнах тільки почали складатися; при створенні фондової біржі враховувався досвід розвинутих країн щодо вико-ристання електронної форми торгівлі. Фондові біржі цієї групи створювалися в умовах недостатньої роз-виненості національних фондових ринків. Кожна з них мала свої труднощі, однак деяким, наприклад, Варшавській та Будапештській, вдалося вже в перші роки досягти певних результатів.
До останньої групи також входить Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році. Во-на є першою в історії незалежної України національ-ною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та з 1921 по 1930 роки. Організатори біржі при її створенні більше орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Парижської фондової біржі).
В Україні на початок 2003 року провідні позиції на біржовому ринку за обсягами укладених угод займала Київська міжнародна фондо-ва біржа (КМФБ) -- 46% від загального обсягу угод, Українська міжнародна валютна біржа (УМВБ) посідає друге місце -- 30%, на третьому Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ) -- 11%, на четвертому -- Українська фондова біржа (УФБ) -- 6%, на п'ятому -- Донецька фондова біржа (ДФБ) -- 4%, на шостому Кримська фондова біржа (КФБ) -- 2%, останнє місце за обсягами торгів посідає Придніпровська фондова біржа (ПФБ) -- близько одного відсотка.
Біржа праці -- елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Система бірж праці сприяє здійсненню узгодженої державної політики в галузі зайнятості населення. Біржа праці виконує такі функції: аналізує стан ринку праці; прогнозує поспіває і пропозицію робочої сили; веде облік громадян, що звертаються за працевлаштуванням; сприяє працевлаштуванню працездатних; здійснює професійну орієнтацію молоді; виплачує допомогу по безробіттю тощо. Біржа праці виступає певним гарантом конституційного права на працю як державна організація. Поряд з державними біржами праці існують і платні приватні агентства (контори), що є посередниками в галузі праці, а також посередницькі бюро при профспілках, молодіжних, релігійних організаціях та ін. У Україні розвивається безплатна державна система центрів і служб зайнятості.
Банки як складова частина ринкової інфраструктури. Банк - це економічна установа, що спеціалізується на кредитуванні, посередництві в грошових рахунках і операціях з цінними паперами. За формою власності банки поділяють на державні (національні), акціонерні, приватні (індивідуальні та партнерські), кооперативні, муніципальні (комунальні), створені з участю держави, міждержавні. Вони виконують такі види операцій: пасивні, активні, комісійні.
Пасивні банківські операції -- операції, через посеред-ництво яких утворюються ресурси банків (внески і позиче-ні гроші; емісія заставних листів, банківських і комуналь-них облігацій, а також довгострокові позики у кореспон-дентів банку).
Активні банківські операції -- діяльність, пов'язана з розміщенням грошових ресурсів банку (наданням їх у кредит).
Кредити надаються у вигляді грошових позик і зо-бов'язань банку гарантувати платежі клієнта. В останньо-му випадку банк не надає грошові позики, а лише обіцяє здійснити платежі у разі, якщо позичальник не зможе оп-латити свої зобов'язання.
Комісійні банківські операції -- посередницька діяль-ність, яка не передбачає кредитів банку і не є джерелом надходження коштів на його рахунок. До них відносять: платіжний оборот, операції з валютою, інкасування вексе-лів і чеків, прийняття на зберігання цінних паперів і на-дання сейфів для користування, управління майном та ін.
Діяльність банків має засновуватися на повному комерційному розрахунку і самофінансуванні. У процесі своєї діяльності вони одержують прибуток. Банківський прибуток - це залишок між сумою одержаних відсотків і витратами банку. Прибутковість оцінують за нормою банківського відсотка.
Сучасна банківська Система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що банківська систе-ма України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону.
Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України. Правовий статус, принципи організації і діяльності Національного банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про Національний банк України".
Національний банк України є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності та перебуває у його повному господарському віданні і статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., який є державною власністю і служить для забезпечення зобов'язань Національного банку України.
Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави - Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, - цінової стабільності [16 ].
Національний банк виконує такі функції:
1. відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;
2. монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;
3. виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;
4. встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;
5. організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;
6. визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;
7. визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;
8. здійснює банківське регулювання та нагляд;
9. веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках;
10. веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;
11. здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;
12. складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;
13. представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;
14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;
15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;
16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;
17. організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;
18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;
19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;
20. визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;
21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом [ 8, C. 100].
До другого рівня банківської системи України належать ко-мерційні банки. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових опе-рацій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.
Комерційні банки це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони створюються для задово-лення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуаль-них) і суспільних інтересів клієнтури юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, а з іншого це під-приємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибут-ку власниками банку Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа банки мають свої ознаки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
