72
Матеріальною базою будь-якої підприємницької діяльності є основні засоби. Без них не може здійснюватися ні один господарський процес.
Прискорення науково-технічного прогресу найповніше проявляється в кількісному зростанні та якісному вдосконаленні основних виробничих фондів, які разом з трудовими та земельними ресурсами становлять основу сільськогосподарського виробництва.
Кількісне зростання та якісне вдосконалення основних виробничих фондів, їх концентрації в провідних галузях сільськогосподарського виробництва сприяють поглибленню технологічного поділу праці, розвитку міжгалузевих та міжгосподарських зв'язків. Крім того, вони виступають матеріально-речовим чинником сільськогосподарського виробництва та вдосконалення вироблених відносин.
За будь-якої форми власності важливим чинником раціонального господарювання, відносин власності, приватизації майна є визначення відповідної вартості засобів виробництва. Вартість засобів виробництва, яка не відповідає сучасному рівню цін, зумовлює зниження ціни виробництва, ускладнює процеси відтворення матеріально-технічної бази.
Функціонуючим засобом виробництва є земля внаслідок застосування живої і упевненої праці. Причому вона повинна бути спрямована на її поліпшення, підвищення економічної родючості ґрунту. Тому в сільському господарстві досліджувати економічну категорію основних засобів виробництва, закономірності формування й ефективного функціонування необхідно з урахуванням природної та економічної родючості земельних угідь, тобто їх якісних характеристик.
Велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства має поінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням. Цьому сприяє добре побудований облік основних засобів.
Перехід України на принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зумовив істотні зміни в порядку ведення бухгалтерського обліку основних засобів. Складність полягає в застосуванні вимог П (С) БО №7 „Основні засоби” на практиці, оскільки новий порядок обліку основних засобів суттєво відрізняється не тільки від використовуваного раніше, а й від чинного паралельно з бухгалтерським порядку податкового обліку основних засобів. Цим і визначається актуальність обраної теми.
Метою дослідження є вивчення організації обліку основних засобів та обґрунтування напрямків вдосконалення обліку в умовах реформування системи бухгалтерського обліку.
Предметом дослідження є засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства.
Об'єктом дослідження обрано СФГ „Пролісок” Самбірського району Львівської області.
Потенціал може набувати форми конвертованості в грошові засоби чи їх еквіваленти (тобто можливість передачі чи обміну також є майбутньою економічною вигодою) чи можливості зменшувати залишок грошових засобів, наприклад, коли альтернативний виробничий процес зменшує затрати на виробництво.
Майбутні економічні вигоди можуть надходити на підприємство наступними шляхами:
- використовуватися окремо чи разом з іншими активами у виробництві товарів чи наданні послуг, які призначені для реалізації підприємством;
- обмін на інші активи, в тому числі на грошові засоби;
- використання для погашення заборгованості
- розподіл між власниками підприємства;
2) повинен використовуватися для визначеної мети:
- виробництва, поставки товарів, надання послуг;
- здачі в оренду;
- здійснення соціально-культурних функцій;
3) повинен мати очікуваний термін використання більше 1 року (чи операційного циклу, якщо він більше року).
Не можуть бути визначені активами, а звідси, і основними засобами об'єкти, не придатні до використанні із-за фізичного і морального зносу.
В економічній літературі часто вживається термін „основні фонди”. Під основними фондами, згідно пп. 8.2.1. п. 8. 2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22.05.1997 р. розуміють матеріальні цінності, використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію постійно зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.
Для контролю за наявністю та рухом об'єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.
Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання основних засобів.
Для ведення бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за наступними групами:
- земельні ділянки;
- капітальні витрати на поліпшення земель;
- будинки та споруди;
- машини та обладнання;
- транспортні засоби;
- інструменти, прилади та інвентар;
- робоча і продуктивна худоба;
- багаторічні насадження;
- інші основні засоби.
Відповідно до Закону України „про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди підлягають розподілу за такими групами6
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;
група 2 - автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електричні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації;
група 3 - будь-які інші фонди, не включені до групи 1 і 2.
Крім того основні засоби поділяють: за сферою застосування - виробничі основні засоби сільськогосподарського призначення, невиробничі основні засоби: за використанням - діючі і недіючі; за речовим складом - інвентарні і неінвентарні; за належністю - власні і орендовані.
Діючі основні засоби беруть участь у процесі виробництва та його обслуговуванні. На них нараховують амортизацію, тоді як на недіючі, тобто ці, які перебувають у запасі, консервації, не зараховують амортизацію.
Власні основні засоби належать конкретному підприємству і обліковуються на його балансі, а орендовані обліковуються поза балансом підприємства, оскільки перебувають у тимчасовому користуванні.
Інвентарні основні засоби мають речовий зміст, їх можна виміряти й підраховувати в натурі, а інвентарні - не мають речового змісту і є витратами на земельні, водні та лісові угіддя, вкладень.
Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки - по первісній, залишковій, відновлювальній і ліквідаційній вартості.
Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.
Собівартість основних засобів - це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов'язань), наданої для отримання активу на патент його придбання або створення.
Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельне ціну (в тім числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, що безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робочий стан ( стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).
Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату внесків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
