Рис. 4.1 Балансова інтерпретація проведень

Рис. 4.1 Балансова інтерпретація проведень (продовження)

Водночас розмір статутного капіталу може бути також і зменшеним. Основні шляхи зменшення статутного капіталу можуть бути такі:

· вилучення власного капіталу;

· зменшення номінальної вартості акцій;

· анулювання акцій, що викуплені товариством в акціонерів.

Рішення про зміну розміру статутного капіталу набуває чинності лише з моменту внесення цих змін до державного реєстру.

Розглянемо особливості обліку змін статутного капіталу акціонерного товариства. Зборами акціонерів може бути прийнято рішення про зміни статутного капіталу. У бухгалтерському обліку це рішення відбивається лише після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. На збільшення статутного капіталу робиться проведення: кредит рахунка "Статутний капітал", дебет рахунків або "Неоплачений капітал" або "Нерозподілений прибуток".

Зміна статутного капіталу АТ шляхом збільшення номінальної вартості акцій відображається за дебетом рахунка "Неоплачений капітал" та кредитом рахунка "Статутний капітал", при зменшенні номінальної вартості акцій - за дебетом рахунка "Статутний капітал" і кредитом рахунка "Розрахунки з учасниками".

Щоб збільшити суму статутного капіталу, АТ може переоцінити наявні основні засоби за ринковими цінами.

Статутний капітал акціонерних товариств, утворених у ході приватизації, може (у зв'язку з переоцінюванням основних засобів) збільшуватися завдяки зростанню номінальної вартості акцій, випущених у процесі приватизації, чи додаткового випуску акцій (того самого виду та номіналу, що були випущені під час приватизації) на суму збільшення статутного капіталу. Акції додаткового випуску розподіляються між акціонерами пропорційно до їхньої частки акцій у статутному капіталі АТ. У разі збільшення номіналу акцій відповідні акції чи сертифікати акцій вилучаються з обігу і водночас акціонерам видаються нові. Збільшення статутного капіталу шляхом заліку сум переоцінювання основних засобів відображається за кредитом рахунка "Статутний капітал", дебетом рахунка "Додатковий капітал".

У разі переоцінювання основних засобів сума дооцінювання відображається за дебетом рахунків "Основні засоби" або "Капітальні інвестиції" та кредитом рахунка "Статутний капітал". Дооцінювання нарахованих сум зносу за виробничими основними засобами відображається за дебетом рахунка "Статутний капітал" та кредитом рахунка "Знос основних засобів". Сума дооцінювання за невиробничими основними засобами відноситься в кредит рахунка "Додатковий капітал" й у балансі відображається окремо. У разі прийняття загальними зборами АТ рішення про збільшення статутного капіталу на суму дооцінювання основних засобів робиться проведення за дебетом рахунка "Додатковий капітал" та кредитом рахунка "Статутний капітал".

Якщо рішення про збільшення статутного капіталу ще не зареєстроване, а внески учасників почали надходити, ці засоби враховуються на рахунку "Розрахунки з засновниками". Після реєстрації зміни статутного капіталу відображаються записом: дебет рахунка "Розрахунки з засновниками", кредит рахунка "Невкладений капітал".

Облік власних акцій, викуплених акціонерним товариством у акціонерів для їх наступного перепродажу, поширення серед своїх учасників чи анулювання, провадиться на рахунку "Вилучений капітал". При викупі акцій акціонерним товариством робиться запису у дебет рахунка "Вилучений капітал", кредит рахунків обліку коштів. Анулювання викуплених АТ власних акцій відображається за кредитом рахунка "Вилучений капітал" та дебетом рахунка "Статутний капітал". Різниця між номінальною та викупівельною вартістю акцій відноситься на збільшення чи зменшення "Додаткового капіталу".

За рішенням загальних зборів АТ може бути проведене дрібнення акцій (спліт) чи їх консолідація. У першому разі кожна із випущених товариством акцій замінюється на кілька акцій меншого номіналу, у другому - кілька акцій обмінюються на меншу кількість нових акцій з більшим номіналом. Величина статутного капіталу при цьому не змінюється. В обліку ця операція відображається тільки на аналітичних рахунках.

Якщо сукупна номінальна вартість акцій, внесених у рахунок вкладів до статутного капіталу акціонерного товариства, зменшилася, це товариство зобов'язане в двомісячний строк провести зменшення власного статутного капіталу або виконати його до оголошеного.

5. Облік формування та використання прибутку акціонерних товариств

Згідно з Національним та Міжнародним стандартами з бухгалтерського обліку термін "дохід" означає валовий приплив (надходження) економічної вигоди протягом звітного періоду, який виникає у процесі звичайної діяльності підприємства. Коли ці припливи сприяють збільшенню власного капіталу, окрім збільшення, яке пов'язане з внесками акціонерів, то його називають прибутком, коли зменшенню - то збитком.

Концептуальне визначення валового доходу, як збільшення економічних вигод, протягом звітного періоду в формі надходження (збільшення) активів чи зменшення зобов'язань, яке веде до зростання власного капіталу (крім вкладів власників), подане у статті 7 П(С)БОЗ, окремі статті Положення конкретизує це поняття по відношенню до таких операцій, як реалізація товарів і послуг (ст. 13), від участі у капіталі (ст. 26), дивіденди, відсотки (ст. 27), отримання доходів внаслідок використання іншими підприємствами активів даного підприємства (ст. 28) та інші (ст. 35).

Правило визнання доходу від продажу реалізації готової продукції, товарів - це дата, коли підприємство:

· передало значний ризик і винагороду від володіння товаром покупцю;

· не зберігає ні такої спадкоємності керівництва, яка звичайно пов'язана з володінням, ні ефективного контролю за реалізованими товарами;

· може достовірно виміряти суму доходу;

· має впевненість, що економічні вигоди внаслідок реалізації надійдуть;

· може із значним ступенем достовірності оцінити фактичні чи очікувані витрати.

Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку тих періодів, до яких вони відносяться. Крім того, затрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Застосування принципів нарахування та відповідності під час визнання доходу як елемента обліку про фінансові результати відбувається таким чином як це відображено у таблиці 5.1.

Для визначення моменту визнання доходу потрібно знати економічний зміст господарської операції, внаслідок якої отримується дохід. Внаслідок врахування вимог принципу превалювання змісту над формою дохід від продажу реалізації може бути визнаний як на дату відвантаження, так і до чи або після неї.

Таблиця 5.1

Визнання доходів у фінансовому обліку та звітах під час використання припущення нарахування

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6