Організаційно-методичні аспекти бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах на прикладі ЗАТ "Компанія Інтерлогос"

37

Організаційно-методичні аспекти бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах на прикладі ЗАТ “Компанія Інтерлогос”.

ПЛАН

• Вступ 3
• 1. Принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах 4
• 2. Огляд нормативної бази і спеціальної літератури 10
• 3. Коротка організаційно-економічна характеристика базового підприємства 14
• 4.Облік формування статутного капіталу та змін статутного капіталу акціонерних товариств 21
• 5. Облік формування та використання прибутку акціонерних товариств 27
• Висновок 34
• Список використаної літератури 36
• Додатки 38

Вступ

Бухгалтерський облік - це система знань, в основу якої покладено економіку, право та математику. Водночас це й практична робота - спостереження, сприйняття, вимірювання та фіксування (реєстрація) усіх об'єктів та суб'єктів ринку згідно з вимогами суспільних відносин. У практичному аспекті бухгалтерський облік формує інформаційну систему, що дає змогу користувачам оперувати даними, потрібними для аналізу, оцінювання та змінювання стану будь-якого суб'єкта (господарства) ринку в часі та просторі.

Основна мета даної курсової роботи полягає у дослідженні особливостей організації бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· розглянути основні принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах;

· вивчити нормативно-правове регулювання з теми дослідження;

· дослідити особливості обліку статутного капіталу та його змін, а також формування та використання прибутку акціонерного товариства.

Предметом курсової роботи є дослідження теоретико-методологічних і прикладних проблем організації бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах.

Об'єктом курсової роботи є особливості ведення бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах закритого типу.

Теоретичною методологічною основою курсової роботи є основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, спостереження, обстеження, комплексної оцінки, аналітичні процедури й ін.

Робота складається із вступу, основної частини, висновку, списку використаної літератури, додатків.

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми курсової роботи, відбивається ступінь вивченості проблеми, визначаються мета і задачі дослідження, визначається об'єкт та предмет дослідження. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми. У висновках сформульовано основні результати дослідження.

1. Принципи побудови бухгалтерського обліку в акціонерних товариствах

Для побудови бухгалтерського обліку насамперед слід виходити з тих функцій, які виконує бухгалтерський облік в управлінні акціонерним товариством. Найважливішими функціями бухгалтерського обліку в управлінні акціонерним товариством вважаються: інформаційна, контрольна, оцінювальна та аналітична.

Ще одним вихідним пунктом, покладеним в основу побудови бухгалтерського обліку, є вимоги, які ставляться перед ним різними користувачами бухгалтерської інформації. До таких вимог належать: порівнюваність показників обліку з показниками бізнес-плану; своєчасність, точність, об'єктивність, зрозумілість, доступність, економічність обліку.

Порівнюваність показників обліку з показниками бізнес-плану є однією з найважливіших вимог бухгалтерського обліку. Виконання її сприяє найефективнішому використанню обліку для контролю за виконанням бізнес-плану і передбачає здійснення поточного обліку господарської діяльності щодо системи основних показників, передбачених бізнес-планом. Важливою передумовою виконання цієї вимоги є наявність єдиної методології обліку господарської діяльності стосовно показників плану і методології планування. Це забезпечує порівнянність показників обліку з показниками бізнес-плану і здійснення контролю за ходом виконання намічених завдань [5, c.72].

Своєчасність обліку передбачає таку його організацію, яка забезпечувала б повсякденний облік наявності і руху ресурсів господарства і здійснюваних процесів господарської діяльності. Обліковані ресурси і процеси слід своєчасно узагальнювати і в установлені строки (щоденно, наприкінці місяця, за минулий місяць тощо) подавати відповідні зведення керівництву господарства, іншим споживачам інформації. Своєчасність одержання показників набуває особливої актуальності, оскільки вони дають необхідну інформацію для управління господарством, виявлення ступеня виконання бізнес-плану кожною дільницею господарства, охорони власності, а також для розробки заходів щодо удосконалення роботи підприємства. Дані обліку, подані пізніше встановленого строку, не можна ефективно використати для оперативного керівництва.

Своєчасність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу і максимальною автоматизацією відповідних робіт [5, c.73].

Точність і об'єктивність. Облік має правильно, адекватно відображувати процеси діяльності господарства. Усі господарські явища та процеси мають обчислюватися точно, без помилок, згідно з обраною методологією. Ця вимога особливо важлива, оскільки показники обліку використовуються для прийняття рішень щодо розвитку і управління господарством. Неправильні й неточні показники можуть завдати великої шкоди, тому працівники обліку несуть відповідальність за їх точність і об'єктивність.

Чіткість і доступність. Ця вимога обліку передбачає широке використання показників обліку власником, партнером тощо.

Важлива роль належить такій передумові, як майнова самостійність підприємства. Підприємству потрібне власне майно, власний баланс. Будь-яка фірма має право купівлі, продажу, використання власного майна. Підприємство не відповідає за борги засновника, а засновник - за борги підприємства.

Економічність обліку. Облік, відповідаючи всім вимогам, водночас має відбуватися з мінімальними затратами засобів і праці. Особливої актуальності ця вимога набуває в сучасних умовах, коли швидко зростає виробництво і різко збільшується обсяг облікової інформації. Досягається економічність обліку централізацією, розробкою і впровадженням найбільш раціональних і простих форм та методів обліку, широким використанням засобів обчислювальної техніки. Проте така вимога в жодному разі не повинна знижувати якості обліку. Навпаки, підвищення якості обліку має супроводжуватись зменшенням чисельності осіб, зайнятих обліковою роботою, заміною ручної праці машинною.

Виконання вимог, поставлених перед обліком, - це не разовий захід. Додержувати й удосконалювати їх згідно з потребами життя слід щодня у процесі обліку. Те, що сьогодні вважається досконалим, завтра вже може застаріти. Лише за умови творчого виконання перелічених вимог облік може бути ефективним.

Одна з передумов побудови бухгалтерського обліку є безперервність подальшої діяльності, це означає, що бухгалтерські працівники впевнені в продовженні діяльності протягом розумного періоду часу, коли відсутні підстави для протилежної думки, а також що господарська одиниця не буде ліквідована в найближчому майбутньому. Ця передумова є основою для внесення до балансу статей за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною активів і зобов'язань, які й будуть реалізовані в разі ліквідації згаданої господарської одиниці. На таких самих підставах необхідно складати звіт про прибуток, вносячи до балансу лише таку частку валових надходжень і витрат, котрі надійшли і нараховані у процесі поточної діяльності.

В деяких країнах (наприклад, у Росії) цю передумову бухгалтерського обліку називають передумовою "діючого підприємства". Одного разу створене підприємство, як передбачається, працюватиме як завгодно довго (практично вічно). А отже, бухгалтер не повинен постійно змінювати вартість економічних ресурсів підприємства згідно з поточною ринковою вартістю. І лише в разі закриття підприємства доведеться оцінювати його ресурси за ліквідаційною (ринковою) вартістю [17, 19].

Облік господарської діяльності на підприємствах в усіх країнах з ринковою економікою здійснюється за різними принципами, причому в кожній країні ці принципи (їх понад 20) формувалися історично. Ті істотні відмінності, які є між ними, зумовлені специфічними рисами тієї чи іншої держави.

До найважливіших загальноприйнятих у світовій науці принципів побудови бухгалтерського обліку слід віднести такі.

Принцип двоїстості - подвійного подання стану господарських фактів та його зміни за ознаками елементів і структури ринку (тобто обміну).

Щоб дістати двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури процесу виробництва, необхідно на якусь мить зафіксувати його й теоретично уявити статичним. Водночас створення і споживання суспільного продукту - це динамічний процес, кожний елемент якого постійно перебуває в русі протягом певного часу. Щоб знайти двоїсту характеристику внутрішньої матеріальної структури динаміки процесу виробництва, необхідно його постійно фіксувати в русі. Ці вихідні передумови мають тлумачитися як господарчі та відображатися як у свідомості, так і в матеріальних носіях.

Принцип двоїстості подання господарства втілюється тоді, коли одночасно поєднуються інформаційні дані про суб'єкти (особи, підприємства, організації) та об'єкти (продукти праці, товари, їх наявність, рух тощо) ринкових відносин у просторі й часі, у продуктовому та правовому аспектах.

Опис стану і руху господарських фактів на основі теорії двоїстості на практиці називають балансовим методом. Він сформувався як двоїста система обліку - рахівництва, тобто бухгалтерського обліку. У цій системі обліку стан (статика) будь-якого господарського формування подається за натурально-речовою характеристикою у вартості і має назву "актив", а також за характеристикою права власності на "актив" і має назву "пасив". Цей принцип двоїстості подання господарства як сукупності має в усьому світі єдине тлумачення. Як визначення майна (що може бути запропоновано на обмін) "активу" у різних формах - засобах праці, предметах праці і грошах (або цінних паперах тощо) - з одного боку, та як визначення права власності на це майно - "пасиву", - з іншого.

Принцип вартісного вимірювання (грошової оцінки). Визначення вартості, її рух, зміна власника лишаються панівними чинниками в управлінні ринковою економікою. Остання характеризується тим, що потрібно певною мірою забезпечити взаємоузгод-женість потреб і ресурсів як у масштабах кожної господарської системи, так і будь-якої господарської ланки суспільства - регіону, галузі, об'єднання, підприємства, незалежно від масштабів господарювання. Це - центральне питання управління економікою в ринкових умовах.

Коли забезпечено узгодженість потреб і ресурсів, можна порівнювати затрати і результати, узявши за основу спільний вимірник - гроші.

Принцип грошової оцінки означає, що гроші є спільним вимірником, за допомогою якого здійснюється господарська діяльність, і що грошова одиниця є відповідною базою для оцінки та аналізу в бухгалтерському обліку [17, c.58].

Гроші слугують наскрізним засобом вимірювання та аналізу всього комплексу операцій всередині підприємств і між окремими підприємствами як однієї, так і кількох галузей господарства, різних територіальних утворень та країн.

При цьому можуть бути використані такі засоби (критерії) оцінювання:

а) фактична собівартість - вартість засобів, визначена на підставі первісної вартості наявних грошей та їх еквівалентів, ви плаченої або нарахованої (отриманої) під час придбання чи виробництва цих засобів (або за обліку зобов'язання);

б) поточна відновлювальна собівартість - це сума наявних грошей (або їх еквівалентів), котра має бути негайно виплачена, коли потрібно замінити будь-які засоби;

в) поточна ринкова вартість - сума наявних грошей (або їх еквівалентів), яку можна отримати в разі продажу засобів або за настання часу їх ліквідації;

г) чиста вартість продаж (реалізації) - сума наявних грошей (або їх еквівалентів), яка має бути отримана чи сплачена в разі конверсії засобів і зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності. Як правило, ця вартість дорівнює ціні реалізації за відрахуванням звичайних позагосподарських витрат;

г) чиста поточна вартість - дисконтована вартість майбутніх чистих надходжень наявних грошей (або їх еквівалентів), якої за прогнозом мають набути кошти в ході звичайної господарської діяльності. Цей метод корисний під час оцінювання довгострокових розрахунків до одержання та до виплати [23, c.101] .

Принципи доказовості, або документа. Згідно з цим принципом кожний господарський факт - явище чи процес, який відбувся в господарстві, має бути доведений, задокументований згідно з чинним законодавством. Такий документ повинен мати юридичну силу або службовий характер.

Принцип рахунку - індивідуалізація та персоніфікація господарських фактів - явиш та процесів шляхом фіксації (реєстрації) стану та зміни стану кожного господарського факту в часі та просторі. Для управління економікою потрібно володіти господарськими фактами в реальних (натуральних) та вартісних (грошових) масштабах господарства кожного підприємства, об'єднання тощо і держави в цілому. Досягається це за допомогою бухгалтерської методології - двоїстого способу подання майна (засобів) господарства в статиці та двоїстим відображенням господарських процесів (подвійним записом) змінювання стану майна (засобів) господарства в динаміці у системі рахунків як способу відображення стану, зміни стану та групування кожного господарського факту (явища чи процесу), хоч яким би частковим чи загальним він був. Кожний госпо дарський факт у бухгалтерському обліку має подаватися окремим рахунком.

Тому бухгалтерська система обліку будується за принципом "рахунок*, який є засобом відображення стану та змін стану: "+" - збільшення, "-" - зменшення будь-якого господарського факту (явища та процесу) в будь-якій системі в будь-який час.

Щойно було визначено терміни "актив" і "пасив". Коли йдеться про терміни "дебет" і "кредит", то вони мають суто математичне значення, яке випливає із закону рівності:

"Актив" = "Пасив".

Тому "дебет" - це в активі збільшення "+", у пасиві - зменшення "-", а "кредит" - навпаки: в активі - зменшення, а в пасиві - збільшення.

Принцип рахунку є наскрізним у ринковій економіці від аналітичних рахунків власника (підприємства) до національних рахункіе держави. Тому система національних рахунків має містити як рахунки внутрішньої економіки (продукти виробництва, доходи, їх формування, розподіл, використання, затрати, фінансовий рахунок), так і рахунки зовнішньоекономічних зв'язків (поточні операції, затрати капітального характеру, фінансові операції).

У системі національних рахунків заздалегідь має бути визначена секторна побудова економіки та методи оцінювання показників [23, c.102].

Принцип суцільності (повноти). Бухгалтерський облік має охоплювати всі сторони господарського життя підприємства, які належать до ринкових характеристик, і фіксувати всі без винятку господарські факти як хронологічно, так і системно.

Принцип безперервності (історизму) бухгалтерського обліку полягає ось у чому: господарські факти, пов'язані з діяльністю підприємства, мають реєструватися як у часі, так і в просторі безперервно, тобто так, аби не було пропущено жодного господарського факту.

Принцип одиниці обліку, або відокремлення засновника від підприємства. Згідно з цим принципом господарська одиниця, котра ідентифікується у звіті, відокремлюється від йото власника або інших одиниць. Одиниця обліку - це кожне окреме підприємство, щодо якого провадиться бухгалтерський облік і складається фінансовий звіт. При цьому обсят і характер поданої інформації мають відбивати відносини та розмір підприємства.

Принцип періодичності. Під ним розуміють можливість штучного поділу діяльності підприємств на тимчасові періоди. Хоча найточнішим способом визначення результатів діяльності підприемства є обчислення на момент можливої ліквідації, умова принципу періодичності використовується для регулярного складання бухгалтерської інформації за відповідні звітні періоди. З огляду на те, що бухгалтерські працівники змушені поділяти подальшу діяльність на загальні відрізки часу (звітні періоди), вони мають визначити, якою мірою кожна ділова операція чи подія стосується визначеного періоду.

У деяких країнах цей принцип називають принципом облікового періоду. Тривалість діяльності підприємства не обмежується, але власників, керівництво підприємства, органи оподаткування цікавлять результати роботи. Тому для аналізу має бути встановлений обліковий період, тобто проміжок часу, за який вимірюються й аналізуються майно та діяльність фірми. Найчастіше обліковий період збігається з календарним роком і називається фінансовим роком. За фінансовий рік кожне підприємство зобов'язане подати його власникам та державним органам статистики, податковій адміністрації тощо вірогідний річний звіт, підготовкою до здачі якого слугують щоквартальні (проміжні) звіти (табл. 1.1).

Принцип нарахування -- це принцип записування бухгалтер-ських операцій у момент їх завершення, який означає, що доходи записуються тоді, коли вони нараховані і коли нараховані гроші ще не можуть бути одержані; витрати занотовуються, записуються тоді, коли вони нараховані і коли наявні гроші ще можуть бути не виплачені. Метод нарахування вважається більш придатним порівняно з методом поточних грошових коштів, запис доходів і видатків виконують лише в момент надходження або виплати грошей незалежно від періоду, якого вони стосуються. Цей принцип дає корисну інформацію загального характеру для різню користувачів фінансової звітності.

Принцип реєстрації доходу визначає особ ливості реєстрації (записування) доходу. Сутність цього принцип; полягає в тому, що він згідно з методом нарахування передбачає запис доходу тоді, коли останній одержаний або напевне можі бути одержаний. Дохід вважається одержаним у тому разі, колі гроші надійшли готівкою за товари (послуги) або висунуто вимог про оплату готівкою [15, c.123-125].

Таблиця 1.1

Черговість подання звітів

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6