2. Виникнення аудиту та його становлення в Україні.

За історіографічними джерелами можна стверджувати, що аудит як незалежний фінансовий контроль має багатові-ковий період розвитку. Розвиток контролю господарської діяльності пов'язаний із виникненням обліку у державах, розташованих у долинах річок Ніл, Тигр і Євфрат, де облік вели на папірусі, а в подальшому -- на папері. Перша згадка про аудиторів належить до 1299 р. 24 березня 1324 р. Едуард II призначив трьох державних аудиторів.

В 1844р. у Великобританії виходить серія законів о компа-ніях, у відповідності з якими вони були зобов'язані один раз на рік запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності і звіту перед акціонерами. Такі ж рішення по обов'язковому незалеж-ному аудиту були прийняті у Франції в 1867р., США в 1887р., Німеччині в 1931р. На території України у складі царської Росії вже у 1811р. існував державний контроль в особі державного контролера.

У розвинених країнах незалежний аудит є провідною формою фінансового контролю.

Аудиторська діяльність у країнах СНД -- в Україні, Російській Федерації, Білорусі, Казахстані, Вірменії, Узбекистані та інших -- розвивається у міру формування ринкової економіки. Аудиторська діяльність у цих країнах регулюється спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами з аудиту. Створено Координаційний центр з аудиту за участю певних структур 00Н, Асоціації бухгалтерів і аудиторів СНД, Асоціації бухгалтерів і аудиторів України та інших країн СНД. Координаційний центр сприяє розробці методичного забезпечення аудиту, створенню підручників для підготовки бухгалтерів-ауди-торів у вузах, уніфікації навчальних планів.

Більш широке застосування в Україні аудит отримав з виходом закону “Про аудиторську діяльність” (від 22.04.93р з послідуючими змінами і доповненнями) і створенням Аудиторської палати України і Союзу Аудиторів України. Крім цього регулюється ще законами “Про підприємства”, “Про господ.товариства”.

Згідно з цим здійснювалася сертифікація аудиторів, засно-вувались аудиторські фірми і видавалися ліцензії на цей винятковий вид діяльності.

Критерієм високої якості роботи аудиторської фірми чи аудитора в цей період була гарантія правильності податко-вих розрахунків та своєчасності сплати їх до бюджету. Орієнтиром же податкових інспекцій було виконання плану з штрафних санкцій. На цьому грунті між названими інституціями виникла нездорова конкуренція.

Аудит був затребуваний на рівні обов'язкового вже за підсумками фін-госпї діяль-ності підприємств за 1996 р.

У малих підприємств виникла потреба не тіль-ки в отри-манні епізодичних консультацій з бухгал-терського чи податкового обліку, а й у його відно-вленні або супроводженні.

Особливо високим є попит на аудиторські пос-луги в разі реорганізації (злиття, приєднання, розділу, виділення, перетворення) підприємств че-рез виникнення надзвичайно складних обліково-податкових проблем.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 19 березня 1997 р. за-тверджено вимоги щодо аудиторської перевірки від-критих акціонерних товариств і підприємств -- емі-тентів облігацій (крім комерційних банків, інституційних інвесторів). В них визначено примірний пе-релік питань, на основі яких неза-лежні аудиторські фірми мають підтвердити повноту і дос-товірність бухг. звітності названих господарських суб'єктів та сформулювати на цій основі висновок про їхнє реальне фінансове становище.

Відповідно до Закону Україні "Про аудиторську діяль-ність" аудит провадиться з метою визначення достовірно-сті звітності суб'єктів господарювання, обліку, його повно-ти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно зі ст. 8 Закону про це має бути зазна-чено в аудиторському висновку.

3. Види аудиту, його процес, стадії і перспективи.

Види аудиту:

1) за формою і метою здійснення аудиту розрізняють: зовнішній і внутрішній аудит.

Основна різниця між ними полягає в тому, що внутрішній аудит проводиться усередині даної організації за вимогою її керівництва аудитором, який працює в тій же організації. Тому у виконанні своїх функцій він є певною мірою залежним від керівництва підприємства. Внутрішній аудит можна розглядати як невід'ємну частину загальної системи контролю, який у відповідності з нац. і міжнародними нормативами виконує функції: а) аналіз системи обліку та внутрішнього контролю; б) вивчення ек. ефективності управлінських рішень на різних рівнях господарювання; в) аналіз адекватності політики в сфері менеджменту; г) розробка політики управлінських рішень. Метою та завданням зовнішнього аудиту є оцінка і підтвердження достовірності фін. звітності клієнта. Зовнішній аудит може бути добровільним (ініціативним), тобто коли він проводиться по заяві зацікавленої сторони, і обов'язковим згідно чинного законодавства.

2) За організаційними ознаками аудит поділяється на: - регламентований, тобто проведення його регламентується законодавством України і нормативно-правовими актами, де визначені категорії підприємств, які мають проводити обов'язковий аудит (ст. 10 ЗУ “Про аудиторську діяльність” та Постановою про його введення);

- договірний, тобто об'єкт аудиту, обсяг роботи, періоди і строки його виконання обумовлюються договором між клієнтом і аудиторською фірмою;

- внутрішній, який проводиться власником залежно від потреб управління маркетингом, визначення платоспроможності та запобігання банкрутству.

3) за процесуальними ознаками:

а) однопредметний - досліджує питання одного виду;

б) багатопредметний - комплексний аудит стратегії управ-ління маркетингом, виконання окремих н/г програм, тому в період проведення аудиту в ньому беруть участь фахівці різних галузей, а також різних аудиторських фірм;

в) комісійний аудит - проводиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї і тієї ж аудиторської фірми, проте висновок підписують всі фахівці, які приймали участь в аудиті.

4) за змістом і функціями:

а) попереджувальний - аудит, який покликаний поперед-жувати різні конфліктні ситуації у фінансово-господарсь-кій діяльності клієнта і здебільшого його проводять внутрішні аудитори;

б) перманентний (оперативний) - аудит, який проводиться безперервно в процесі фінансово-господарської діяльності підприємства і метою його є забезпечення відповідною інформацією менеджерів про відхилення виробничих процесів і заданих параметрів;

в) ретроспективний - аудит, який проводиться після здійснення господарських операцій, як правило зовнішніми аудиторами;

г) стратегічний - аудит, який вирішує питання стратегії розвитку фірм, компаній на перспективу;

д) аудит маркетингу - це практично системне, неупереджене регулярне досліджене маркетингового середовища фірми, її завдань та стратегії,

5) за об'єктом аудиту:

- підприємств та господ. товариств

- аудит банків і т.п.

Кожна аудиторська перевірка складається з етапів і частин, які називаються стадіями. Можна виділити такі стадії:

1) дослідницька, тобто вивчаються особливості підприємс-тва, його організація, структура, продукція і послуги підп-риємства. Вивчаються перспективи розвитку під-ва, сис-ма обліково-аналітичного процесу на під-ві, виробляється загальний підхід до проведення аудиту, виділяються проб-лемні напрямки аудиту, оцінюється ступінь ризику, скла-дається попередній варіант програми перевірки і т.д.

2) підготовчо-узгоджувальна стадія - узгоджується з за-мовником програма перевірки, обсяг робіт, термін прове-дення, форма представлення аудиту, також узгоджується з клієнтом рівень відповідальності аудиторської фірми, визначається вар-ть аудиторських послуг, закріплюється договором, після чого готується необхідна нормативно-правова база для перевірки.

3) основна стадія - проводиться аудит і нотується підсум-кова аудиторська документація;

4) заключна - обговорюється додаткова документація, що передається замовнику і надається аудиторський висновок.

4. Основні вимоги до аудиту.

Основні вимоги, які регулюють аудиторську діяльність, поділяються на дві основні групи: етичні та методологічні.

Дотримання етичних вимог, що визначаються в Кодексі професійної етики аудиторів України та в Законі "Про аудиторську діяльність" обов'язкове в усіх обставинах аудиту. Методологічні принципи, які визначаються в нормативах, можуть в окремих випадках мати необов'язковий характер.

Етичні професійні вимоги: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні вимоги планування аудиту: обгрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності, дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків: відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення: взаємодія аудиторів; обгрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі, повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Незалежність, об'єктивність та доброзичливість

Аудитор зобов'язаний бути прямим, чесним і відвертим у підході до виконання своїх професійних послуг. Під час проведення аудиту він повинен безсторонньо і неупереджено ставитись до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудитора.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14