Рефераты. Аудит

10. Об'єкти і суб'єкти зовнішнього аудиту.

Під об'єктом АД розуміють взаємопов'язані економічні, організа-ційні, технологічні, інформаційні та інші сторони функціонування системи, що вивчається, стан якихї може бути оцінений кількісно і якісно. Об'єкти аудиту можуть бути різними за станом та структурою. Аудит досліджує поведінку емпіричних об'єктів, тобто, об'єктів, що реально існують.

Об'єкти класифікають в залежності від:

1. виду об'єктів: ресурси, господ.процеси, екон.рез-ти діял-сті, орга-нізаційні форми управління, методи управління, функції управління;

2. складності об'єктів: прості і складні об'єкти дослідження. До простих відносять об'єкти, які містять кілька елементів ( продукція - її елементи: якість, асортимент, конкурентоспроможність). До складних - об'єкти з невизначеною структурою, яку треба дослідити, а потім описати елементи, що їх конкретизують (ефективність нової технології).

3. відношення об'єктів до сфери діял-сті: матер-техн постачання, збуту, осн. і додатк.вир-ва, управління та ін.

4. зв'язку об'єктів з часом: об'єкти, стан яких оцінюється в минуло-му, дійсному та майбутньому часі.

5. хар-ру оцінки стану об'єктів: об'єкти, стан яких оцінюється по кількісним хар-кам (ресурси, рез-ти діял-сті); об'єкти, стан яких оцін. по якісним хар-кам (організац.форми, методи і функції упр-ня); об'єкти, які потребують і кількісної і якісної оцінки ( господ. проце-си).

6. тривалості знаходження у полі діял-сті аудиту: об'єкти, які постій-но знах-ся в полі ауд.впливу; об'єкти, по яким здійс-ся періодична ауд. оцінка; об'єкти, які потребують тільки разової оцінки.

7. відношення до виду аудита: об'єкти внутр.аудиту, об'єкти зовн. аудиту.

Визначивши об'єкт контролю, фактори, які впливають на його поведінку, встановлюють його параметри, тобто повноту вивчення об'єкта відповідно до мети контролю.

Об'єктами аудиту є все на що спрямований аудит.

Суб'єктами ЗА можуть бути:

- Аудитори. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат на право займатися АД в Україні (серія А,АБ, Б).

- Аудиторська фірма - організація. Яка має ліцензію на право здійснення аудиторської роботи на території України і займатись виключно наданням аудиторських послуг. Аудиторські фірми можуть утворюватись на основі будь-якої форми власності і загальний розмір частки засновників (учасників акціонерів), які є не аудиторами у СФ не може перевищувати 30%. Дозволяється займатися АД тільки при наявності хоча б одного кваліфікованого аудитора і не може бути керівником аудиторської фірми, якщо він не аудитор.

28. Суть аудиторського ризику.

Проведення аудиту завжди супроводжується певним ризиком. Аудитор повинен уявляти, в чому заключається ризик, його суть, складові частини, як його визначити та його максималь-но допустимий рівень.

Аудит.ризик - це припущення, що аудитор може висловити невідповідну (неадекватну, неправ.) думку щодо фін. звітно-сті клієнта, яка несе суттєву недостовірну інформацію. Тобто ауд.ризик полягає в наступному: аудитор дійшов висновку, що фін.звітність складена правильно і на цій підставі у ауд.висновку стверджує це без застереження, а в дійсності фін.звітність має істотні похибки.

Для того,щоб запобігти ауд. Ризику або зробити його міні-мальним, аудитор має визначити оптимальний обсяг інфор-мації для дослідження, щоб він міг взти на себе профес. відповідальність. При цьому вар-сть доказів має бути мінімальною. Щоб повністю забезпечити інформ. потреби, аудитору необхідно вивчити бізнес клієнта та його галузеві особливості.

Загальний ауд.ризик включає: власний ризик, ризик контролю, ризик виявлення.

30. Поняття ризику контролю.

Ризик контролю - це припущення, що діючою системою внутр.контролю не будуть виявлені суттєві помилки.

Ризик контролю складаєтся з двох складових: ризик системи б/о та ризик системи внутр. контроля. Ризик сист.б/о - можливо будуть допущені помилки або обман в рез-ті документування господ.операцій, неправильного відображення їх в регістрах б/о та складання фін. звітності. Оцінка такого ризику особливо важлива для аудиторів Укр. Для оцінки величини ризика системи б/о аудитор повинен вивчити хар-р діяль-ності підп-ва-клієнта, відокремити незвичайні, нетрадиційні, надзвичайні операції та встановити їх причини; вивчити систему б/о та процес ведення обліку на даному підп-ві; склад та квалі-фікацію робітників бухгалтерії, посадові інструкції. На величину ризика впливає факт виявлення помилок в сист. б/о попередньою ауд.перевіркою та збільшує ризик.

Аудитор повинен оцінити такі складові частини внутр.контролю: 1.організаційну систему; 2. сис-тему документації та інформації; 3. матер.засоби захисту - наявність спец.обладнаних приміщень, дверей, сейфів, охорони, сигналізації та ін.; 4.штат -політика підп-ва по відношенню до кваліфікації та компетентності спеціалістів; 5. си-стема нагляду.

Після оцінки сист.внутр. контролю аудито може приступати до планування ауд.перевірки.

Допоміжним засобом при оцінці систем б/о та внутр.контролю є анкети, де викладені питання, які аудитор повинен задати.

29. Поняття власного ризику.

Власний ризик - являє собою усі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підп-ва, тобто це всі помилки, які можуть бути допущені в рез-ті діял-сті підп-ва. Ризик виникнення таких помилок пов'язан з дієюрізних факторів: внутр та зовнішних, а також ринком збуту продукції, заг.орг-цією та структурою під-ва, політикою управління та господарювання, кадровою політи-кою, кваліфікацією робітників.

Власний ризик оцінюється аудитором ще на підготовчій стадії аудиту, коли він тільки знайомиться з діял-стю підп-ва, умовами його роботи, структурою та орг-цією управління та ін. Аудитор для цього використовує інформацію на-дану підп-вом-клієнтом та з зовн. джерел. Власний ризик оцінюється на рівні фін.звітності.

31. Поняття ризику виявлення.

Ризик виявлення- припущення,що суттєві помилки можуть залишитися невиявленними під час ауд.перевірки. Визначен-ня аудитором величини ризику виявлення тісно пов'язане з величиною ризика систем обліку та внутр.контролю. Ризик виявлення- це та частка похибки (погрешности) під час проведення ауд. перевірки, яку аудитор може собі дозволити при вже сформованих па підп-ві сист. обліку та внутр.контро-лю. Ризик контролю та ризик виявлення не залежатьвід аудитора, він не може на них вплинути, в той же час, ризик виявлення є рез-том проведення ауд.перевірки і за цей ризик аудитор несе повну відповідальність.

98. Прогнознозування і облік банкрутства під-в.

Вільне п-тво в умовах ринкових відносин підвищує роль аудиту, який сприяє залученню акціонерів, інвесторів, своєчасному внеску платежів до бюджету. Підприємець за допомогою аудиту може вирішувати питання попередження банкрутства.

Виникає банкрутство внаслідок недостатньої активності субєкта підприємницікої діяльності, неспроможності його, як юрид особи, задовольнити у втановлений строк вимог кредиторів і виконати зобовязання перед бюджетом. Причиною цього може бути несвоєчасна оплата покупцями продукції, робіт, послуг, що знаходяться у різних валютних зонах, зміни курсу валют, та інші фактори, незалежні від п-тва.

Підставою для порушення справи про банккрутство є письмова заява будь-якого із кредиторів або боржника до арбітражного суду . До заяви боржника додається список кредиторів і дебіторів, бух баланс та інша інф-я про його фінансове та майнове становище.

Із поданої документації, передбаченої Законом України про банкрутство, дуже часто неможливо арбітражному суду визначити фін стан боржника. Для визначення фактичної платоспроможності боржника залучається аудит, якому необхідно дослідити аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками: встановити строк позовної давності. Крім того, за даними бух баланса аудиту, за завданням арбітражного суду, необхідно скласти висновки про розміщення оборотних активів і пасивів передбачуваного банкрутства. Арбітражний суд при цьому вводить обовязковий аудит щодо справ про банкрутство.

Аудитор має провести глибокий економічний аналіз фін стану боржника. Для цього необхідно розрахувати і проаналізувати співвідношення таких фін показників:

Чистого прибутку до суми всіх активів

Оборотних активів до суми всіх активів

Всіх пасивів (зобовязання) до суми активів (кошти)

Надходження готівки від операцій за основною діяльністю до всіх зобовязань

Оборотних активів (- витрати майб періодів) до суми термінових зобовязань

Розміру власних коштів до загальної величини оборотних коштів

Розміру власних оборотних коштів до вартості запасів.

В міжнародній практиці для визначення ознак банкрутства п-тв використовується формула “Z-рахунку” Е. Альтмана:

Z-рахунок = ( Оборотний капітал/ Всі активи * 1,2) + ( Нерозподілений прибуток/ Всі активи *1,4) + ( Доход від основної д-ті/ Всі активи *3,3) + ( Ринкова вартість простих та привілейованих акцій/ Всі активи *0,6) + Обсяг продажу / Всі активи * 1

Якщо після розрахунків виявиться, що “Z-рахунок” дорівнює або менше 1,8; то ймовірність банкрутства цього п-тва дуже висока. При значенні Z-рахунка від 1,8 до 2,7 - ймовірність висока; від 2,8 до 2,9 - банкрутство можливе; від 3,0 і вище - ймовірність банкрутства дуже низька.

Потім аудитор робить висновки передусім пр можливість відновлення ділової активності і ліквідації фін скрути . Якщо таке неможливе, то аудит обгрунтовує докази арбітражному суду для оголошення боржника банкрутом.

63. Аудит нематеріальних активів.

Джерела інформації та об'єкти контролю:

1) первинні документи, про надходження, передачу, реалізацію, інвентаризацію ліквідацію об'єктів НМА: накладні, акти прийому - передачі, акти ліквідації, відомості нарахування амортизації (зносу), довідки, акти переоцінки, техн. обслуг-ня НМА підрядними організаціями.

2) регістри аналіт. і синтет. обліку: інвентарні картки з обліку по окремих об'єктах НМА; описи інвентарних карток з обліку ОФ; інвентарні списки НМА, які ведуться МВО структурних підрозділів підприємства, де вони використовуються або їх місцезнаходження; оборотні відомості в бухгалтерії у розрізі груп, об'єктів ОФ по МВО та підприємству; Книга головних рахунків, баланс.

До складу нематер.активів входить придбані під-вом права на користування землею, водою, ін.прир.ресурсами, промис-ловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та ін. майнові права.

Напрямки і послідовність аудиту:

1) перевірка обґрунтованості складу НМА: а) по об'єктах, які внесені засновниками підприємства в СФ; б) по об'єктах, які придбані за плату; в) по об'єктах, які одержані безкоштовно від юридичних та фізичних осіб;

2) перевірка оцінки немат.активів- перевіряється відображена в обліку вартість нематер.активів, при цьому слід враховувати, що нематер.активи відображаються за первісною вар-стю, яка скла-дається з фактич.витрат на придбання та приве-дення до стану готовності до використання з запланованою метою.

3) перевірка правильності відображення операцій з надходжень НМА та їх безкоштовним отриманням, з урахуванням нарахованого та сплаченого ПДВ. Перевіряються первинні док-ти по надходженню НМА.

4) перевірка операцій по реалізації НМА і передачі безкоштовно іншим підприємствам.

5) перевірка обґрунтованості нарахування зносу НМА і їх списання як використаних. Аудитор з'ясовує на які НМА нарах-ся знос, встановлює правильність визначення норми зносу, яка виз-нач-ся виходячи з терміну їх корисного вико-ристання. Метод амортизації НМА обирається під-вом самостійно виходячі з умов отримання в майбутньому екон. вигід. Якщо такі умови визна-чити неможливо, то викор-ся прямолінійний метод амортизації.

6) контроль правильності і обґрунтованості бухг. записів в облікових реєстрах і звітності.

7) перевірка відображення в б/о рез-тів інвента-ризації НМА. При виявленні нестач важливо встановити розмір збитку. При встановленні ви-нуватців необхідно встановити правильність нарах-ня сум, які потрібно утримати та відобразити правильно на рахунках б/о.

100. Основні задачі аудиту реалізації продукції.

Перевірка відповідності фактичної оцінки готової продукції методу оцінки, встановленому обліковою політикою п-тва.

Перевірка відповідності оцінки відвантаженої продукції методу оцінки, встановленому обліковою політикою п-тва.

Перевірка правильності відображення в обліку продукції, виробленої із давальницької сировини.

Перевірка повноти відображення в обліку виробленої продукції.

Перевірка повноти відображення в обліку відвантаженої і реалізованої продукції.

Перевірка правильності обліку готової продукції на складі.

Перевірка правильності відображення в обліку результатів інвентаризації готової продукції.

Перевірка обгрунтованості записів на рахунках бухгалтерського обліку з метою забезпечення достовірності даних про реалізацію продукції в бухгалтерській звітності підприємства-клієнта.

Перевірка правильності складання облікових регістрів, тотожності записів операцій з реалізації продукції з записами в Головній книзі.

Перевірка оформлення накладних на відпуск пр-ції, одержання довіреностей, виконання умов договорів про сплату реалізованої пр-ції, відображення данних з реал-ції пр-ції в податковому обліку. Правильність визначення курсових різниць при експорті пр-ції- перерахунку підлягає заборгованість нерезидентів в валюті за відвантажену пр-цію (монетарна), а при бартері - курсові різниці не врахов-ся (немонетарні).

66. Аудит дебіторської заборгованості.

ДЗ - це сума заборгованості дебіторів під-ву на певну дату.

Нормативна база: ЗУ “Про б/о і фін.звітн.в Укр”, ПСБО 1 “Загальні вимоги до звітності”, №2 “баланс”, №3 “Звіт про фін.рез-ти”, 4 “Звіт про рух грош.коштів”, 10 “Дебіт.заборг.”, 15 “Дохід”, 16 “Витрати”.

Вся сума ДЗ під-ва поділяється на довгострокову (яка не виникає в процесі нормального операційного циклу та буде погашена після 12-ти місяців з дати балансу) та короткострокову ( яка виникає в процесі нормального операц. циклу та буде погашена протягом 12-ти міс.з дати балансу). У першому випадку ДЗ відобр-ся в балансі в першому розділі як необоротні активи, а в другому - як оборотні активи. В балансі ДЗ представлена цілим рядом статтей: “Довгострокова ДЗ”, “Векселя отримані”, “ДЗ за товари, роботи, послуги”, “ДЗ по розрахункам”, “Інша поточна ДЗ”.

Задачі аудиту ДЗ:

1. Перевірка наявності та правильності оформлення первич. док- в;

2. оцінка синтет. та аналіт. обліку, правильне використання відповідних рахунків нового Плану рахунків;

3. контроль правильності перенасення сальдо при трансформації старої форми балансу в нову;

4. оцінка стану ДЗ;

5. перевірка правильності розрахунків по ДЗ;

6. правильність оцінки ДЗ, розрахунок величини резерва сумнівної заборгованості;

7. перевірка класифікації ДЗ;

8. оцінка стану внутр.контролю та аудиту ДЗ;

9. перевірити співставність показників фінанс. бухгал. та не бухг. звітності відносно ДЗ.

Етапи аудиту ДЗ:

1. Підготовчий етап: аудитору потрібно отримати всю необхідну інформацію для знайомства з підп-вом-клієнтом, в т.ч. загальні дані про реал-цію продукції та ДЗ.Збирая загальні відомості аудитору необхідно визначити мінімал. перелік інформації, яка повинна бути надана клієнтом:

- перелік видів або категорій продукції, яка реал-ся в кредит;

- кіл-сть та адреса центрів по відвантаженню товарів;

- хар-ка клієнтів;

- список основних покупців ( в порядку зменшення об'єму отриманих товарів);

- об'єм реал-ції та виставлених рахунків;

- торгова та фін. політика підп-ва: спосіб реал-ції товарів, сист.реклами, тарифна цінова політика, надання відсрочки або знижок, визначення безнадійних або сумнівних боргів;

- заг.схема системи виставлення рахунків;

- елементи системи внутр.контролю за станом ДЗ.

Важливим кроком аудитора є оцінка системи внутр.контролю ДЗ. Рез-ти оцінки повинні бути задокументовані аудитором та представленні у вигляді роб.док-ту.

Також на цьому етапі аудитору потрібно оцінити величину аудит.ризику. Аудитор повинен визначити які методи та підходи він буде використовувати. Найбільш правильним буде використання таких методів: запит, тестування, вибіркова документальна перевірка та аналітичний огляд. Після цього аудитор складає план та программу перевірки ДЗ.

2. Проміжний етап. Аудитор аналізує правильність складання фін.звітності та відображення у ній ДЗ за 9 місяців звітного періода та при виявленні вагомих недоліків в письмовій формі інформує про це підп-во.

3. Фізична перевірка. Головна ціль- засвідчитися в реальному існуванні залишків ДЗ та з'ясувати, кому вони належать.

4. Основний етап- проводиться після закінчення звітного періоду. Аудитор здійснює певні аудит.процедури по перевірці ДЗ по встановленим критеріям оцінки фін. звітності.

Особливо потрібно приділити увагу, чи були платежі, які незаконно привласнені або записані в неправильному фін.періоді. Це зона високого ризику перевірки дебіторів. Аудитор повинен вибірково отримати підтвердження від дебіторів про існуючи суми заборгованості.

Аудитор повинен переконатися, що вся відображена заборгованість належить під-ву-клієнту; необхідно проконтролювати правильність оцінки ДЗ у відповідності з обліковою політикою під-ва. ДЗ повинна включатися в валюту баланса за чистою реалізац-ю вар-стю, тобто за минусом безнадійних та сумнівних боргів. Аудитор повинен переконатися, що створені достатні резерви сумнівної заборгованості та списані безнадійні борги на витрати звітного періоду. Величина резерву сумнівних боргів визначається як добуток поточної ДЗ відповідної групи та коефіцієнта сумнівності. Коеф.сумнівності визнач-ся самим під-вом вихдячи з досвіду за минулі роки. Особливу увагу аудитор повинен приділити контролю заповнення спеціально передбачених строк звітних форм данними звітного періода та перенесенню сальдо попереднього періоду.

Аудитор також повинен з'ясувати чи існує операційна ДЗ, термін погашення якої перевищує один рік.

В Звіті про фін.рез-ти аудитор перевіряє правильність заповнення строки 090 “Інші операційні витрати” у частці віднесення сумнівних та безнадійних боргів, а в Звіті про рух грош.коштів- строк.080 “Зменшення (збільш) оборотних активів” - зміна сальдо операц.поточної ДЗ.

5. Заключний етап: отримана в процесі перевірки інформація повинна бути оформлена у вигляді роб.док-в як частина ауд.досье. Якщо отриманої інф-ції достаньо аудитор робить ауд. висновок, в іншому випадку - він повинен змінити план та програму переврки або відмовитися від надання ауд.висновку.

99 Аудиторська оцінка ефективності інвестицій.

Аудит інвес-цій під-ва здійснюється за ініціативою екон-го субєкта. Метою аудиту інвес-й під-ва є аналіз його інвестец.дія-ті,виявлення резервів і несення рекомендацій щодо поліпшення ціє дяльності. До обєктів аудиту інвестицій під-ва відносять: інвестиційні вкладення майнових та інтелектуальних цінностях, інвестиційну та іноваційну діяльність, яка включає планування і фінансування кап.вкладень, БО та звітність з інвест.діяльності. Методика аудиту інвестицій під-ва містить кілька етапів:

1)інвентаризація реальних і фін.вкладень під-в. аудитор перевіряє фактичну наявність обєктів, придбаних в порядку кап.вкладень, тех.документацію на них, правильність оформлення актів введення в експлуатацію приймання передачі інвентарних карток , їхні описи, інвентарні списки на ці обєкти за місцями їх знаходження та експлуатації. При перевірці фактичної наявності нематеріальних активів придбаних у порядку інвестицій звертають увагу на обгрунтованість їх оприбуткування за наявністю документів, на підставі яких оформлено придбані майнові права, і документів, що описують обєкти необор.активів(НА). При інвентаризації обєктів винахідницьких, авторських, патентних прав, прав на промислові зразки і корисні моделі, інших видів інтелектуальних інвестицій аудитор повинен переконатися в наявності охоронних документів, що підтверджують права під-ва на ці обєкти, і перевірити їх дійсність. Інвентаризація фін.вкладень під-ва проводиться звіркою факт.наявності ЦП та їхніх реквізитів з даними описів (реєстрів, книг), що зберігаються в бухгалтеріїї.

2)оцінка вартості обєктів вкладень коштів і законності відображення витрат, повязаних з інвестуванням. Перевіряють законність і обгрунттованість витрат по кап.вкладеннях при придбанні ОЗ, відповідність їх затвердженій технічній документацій та джерелами фінансуваня.

Під час перевірки визначають правильність первинної оцінки фін.інвестицій на підприємстві тобто визначення с/в, по якій фін.інвестиції відображаються в БО в момент їх придбання. В цьому випадку аудитор керується П(С)БО 12 “Фін.інвест.”, 7 “Основні засоби”.

Під час аудиту кап.інвестицій визначають правильність розподілу витрат, що включаються до с/в та утворюють кап.інвест. Аудитор перевіряє ведення аналіт.обліку кап.інвест.за видами ОЗ, інших НМА, а також за окремими обєктами кап.вкладень (інвентарними обєктами).

Для перевірки правильності визначення вартості деяких обєктів іноваційної сфери та інтелектуальних інвестицій “ноу-хау” слід залучити фахівців для проведення технікоекономічної експертизи.

При перевірці правильності визначення вартості НМА, придбаних в порядку інвестицій, слід урахувати, що вартість таких обєктів формується виходячи з фактичних витрат інвестора на придбання і доведення їх до стану придатних до використання. Оцінючи фін.вкладення, аудитор повинен переконатись, що вони приймаються до обліку в сумі фактичних витрат інвестора на їх придбання.

3)перевірка постановки обліку на під-ві.

Потрібно переконатись що порядок обліку інвестицій на під-ві здійснюється згідно нац.стандартів з БО та відповідає діючому законодавству.

БО обєктів ОЗ придбаних В порядку кап.вкладень ведуть на активному бал.рахунку 10 “ОЗ” і на пасивному регулюючому с/р 131 “ Знос ОЗ”. Для обліку витрат на придбання або створення не мат. і мат. необоротних активів призначено рахунок 15 “Кап.інвестиції”.

Якщо в порядку кап.інвест.на під-во надійшло обдаднання, що потребує монтажу, а також буд.матеріали і конструкції то для їх обліку використовують с/р 152 “Придбання (виготовлення) ОЗ” та с/р 205 “Буд.мат.”. аналіт.облік кап.інвест. ведеться вдповідно за видами ОЗ, інших НМА, НА, а також за окремими обєктами кап.вкладень. БО НА ведуть на активному б/р 12 “НМА” і на пасивному регулюючому с/р 133 “Знос НА”. Придбання та виготовлення НА відображається через кап.інвест. (рах.15). аудитор повинен переконатись, що аналіт.облік НА ведеться за їхніми видами і окремими обєктами. При виченні прийнятого на під-ві порядку БО фін.інвест.потрібно проконтролювати правильність оприбуткування ЦП і переконатися , що залежно від строків вкладень, фін.інвест.відоб-ся на рахунках 35 “Поточні фін.інвестиції” та 14 “Довгострокові фін.інвест.”, аналіт.облік ведеться за видами фін.вкладень та обєктами інвестування. При цьому побудова аналіт.обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про фін.вкладення в обєкти як на території У так і за рубежем. Аудитор повинен перевірити також порядок відображення в обліку доходів від фін.та реальних інвест.під-ва і внесення їх до складу фін.результатів.

На завершення аудитор звіряє сальдо по рахунках 10, 13, 12, 15, 14,35 в Головній книзі з даними наведеними в формах №1 “Б”, №2 “Звіт про фін.результати”, №3 “Звіт про рух грошових коштів”. За результатами звірки складають АВ, в якому викладають думку про відповідність фін.звітності під-ва - клієнта реальному стану справ, про вирогідність і повноту відображення в обліку інвестицій.

82. Організація внутрутрішнього аудиту.

Організація ВА є одним з найбільш надійних способів контролю за станом обліку й ефективністю функціонування системи внутрі-шньогоспод. контролю на під-ві. На сьогодні в Укр недооцінюється значення ВА як самостійного виду аудиту ( у ЗУ “Про аудит.діяльність” внутр. аудит взагалі не згадується). В Укр ще ВА не набув поширення, оскільки відсутня у достатньому обсягу необхідна інформація про методику створення, роль, функції, обєкти, прийоми і способи ВА.

ВА - це організована на під-ві, що діє в інтересах його керівництва або власників, регла-ментована внутр.док-ми система контролю за додержанням встановленого порядку здійснення б/о і надійністю функціонування системи внутр. контролю.

Одним з основних завдань ВА є контроль за ста-ном і функціонуванням системи внутрішньогосп. контролю. ВА здійс-ся у великих акціон. товариствах, корпораціях. Тому основним критерієм буде масштаб діял-сті під-ва, від якого залежить:

- чи потрібен додатковий контроль за діял-стю під-ва,

- чи має під-во у своєму розпорядженні достатні кошти для утимання служби ВА.

Форма орган-ції служби ВА на конкретному під-ві має обиратися власником або керівником залежно від мети і завдань, поставлених перед цією службою. Служба ВА повинна бути укомплектована професійно придатними, кваліфікованими кадрами, які зможуть виконувати покладені на них функціональні обо-вязки. Важливе значення має те, яке місце посідає служба ВА в організаційній структурі під-ва, оскі-льки від цього значною мірою залежить ступінь обєктивності рез-тів діяльності її. Обєктивність ВА забезпечується ступенем йоо незалежності в організаційній структурі управління під-вом.

Типові функції ВА можуть охоплювати:

1) перевірку систем б/о і внутр.контролю;

2) перевірку бухг. й оперативної інформації;

3) перевірку додержання законів та ін.норматив-них актів, вимог облікової політики, інструкцій, рішень і вказівок керів-ва або власників;

4) перевірку діял-сті різних ланок упр-ня під-вом;

5) оцінку ефективності механізму внутр. контролю;

6) перевірку наявності, стану і забезпечення збереження майна під-ва;

7) роботу над спеціал.проектами і контроль за окремими елементами структури внутр.контролю;

8) оцінку використовуваного підп-вом програмного забезпечення;

9) спеціальні службові розслідування окремих випадків;

10) розробку і подання пропозицій щодо усунення виявлених недоліків.

Рез-ти проведення ВА, як комплексного, так і по окремих ділянках роботи, слід оформлювати спеціал.док-ми. За рез-ми ВА по окремих обєктах досліджень це може бути доповідна записка на ім'я керівника або власника підп-ва. За рез-ми ВА по всіх обєктах перевірки на підп-ві, який слід провадити не менше одного разу на рік, таким док-том м.б. акт ВА господ.діял-сті підп-ва.

Продолж. Пит.99

В умовах ринк.економіки одним із важливих завдань аудит.експертизи є оцінка ефективності інвестиц.проектів оновлення і техніч.переосна-щення вир-ва з метою одержання під ці проекти коштів. Такі кошти можна отримати у формі кредитів у комерційн.банках, інвестиц.фондах, від продажу цінних паперів, відрахувань від позабюджетних фондів або міжнародних фондів підтримки. Для обгрунтування ефективності фінанс-ня необхідно скласти інвестиційну програму, де чітко визначити мету і розмір фінан-ня, фактори, які сприяють зростанню прибутку, і строк окупності позичкових коштів.

105. Структура договору.

Детальна структура договору може бути різною, проте його форма в цілому повинна відповідати загальноприйнятій в Україні формі складання договорів. У преамбулі договору після зазначення назви та номера договору, місця й дати його підписання, повинні бути приведені назви сторін, які склали договір (замовник та виконавець), та прізвища посадових осіб, які підписали договір від імені кожної сторони. Розділ "Предмет договору" повинен містити назву аудиторської послуги ("проведення аудиту" або "аудиторська перевірка"), мету аудиту й характеристику масштабу аудиту. Розділ "Зобов'язання сторін" повинен містити перелік та характеристику зобов'язань, які бере на себе кожна з сторін. При цьому, перелік зобов'язань замовника повинен містити наступні положення: 1) надання аудиторам можливості доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, яка запрошена у зв'язку з аудитом; 2) відмова від будь-яких дій, які здійснюються з метою виявлення впливу на думку аудитора; 3) зобов'язання по прийому й оплачуванню робіт; 4) інші зобов'язання. Перелік зобов'язань аудитора повинен містити: 1) дотримання умов конфіденційності інформації та інших принципів аудиту; 2) опис форми, в якій замовнику буде видана інформація про результати проведеної аудитором роботи (обсяг та склад переданої замовнику документації); 3) дотримання вимог до якості у відповідності до стандартів та норм аудиту, законодавчих актів та інших критеріїв; 4) зобов'язання інформування замовника у випадку, якщо у процесі роботи виявиться її недоцільність.

Розділ "Порядок здавання та прийому робіт" повинен містити перелік, характеристику та послідовність процедур, які виконуються сторонами при передачі результатів роботи, а також умови та порядок оформлення відмови замовника від прийому виконаної роботи. Розділ "Термін виконання робіт" повинен містити тривалість виконання роботи, дати її початку та закінчення, а також терміни надання результатів виконаної роботи. Розділ "Вартість робіт та порядок розрахунків" містить відомості про розмір та порядок оплачування за виконання робіт. Розділ "Відповідальність сторін" містить умови відповідальності кожної сторони. В умовах відповідальності замовника повинні міститися положення: 1) відповідальність за достовірність наданої аудиторам інформації; 2) відповідальність за виявлені відхилення та порушення, за фінансові результати та звітність по них; 3) відповідальність у випадку невиконання рекомендацій аудитора; 4) відповідальність за невиконання зобов'язань прийому та оплачування робіт; ін. В умовах відповідальності виконавця повинні міститися положення: 1) відповідальність за якість виконаних робіт; 2) відповідальність за дотримання термінів робіт; 3) відповідальність за дотримання принципів аудиту при виконанні робіт; 4) інші види й умови відповідальності.

Розділ "Термін дії договору" містить вказівку на дати початку та закінчення дії договору. Розділ "Реквізити сторін" містить юридичні адреси та платіжні реквізити кожної сторони. Розділ "Особливі умови" містить положення, які сторони вважають за необхідне обумовити, і які не знайшли відображення в попередніх розділах договору. Тут, зокрема, повинні бути обумовлені наступні положення: 1) вказівка на те, що у зв'язку з сутністю перевірки та інших притаманних аудиту обмежень, існує можливість і навіть імовірність того, що будь-які навіть суттєві помилки можуть залишитися невіднайденими; 2) умови відмови виконавця від продовження робіт на будь-якому етапі; 3) умови подовження терміну виконання робіт; 4) порядок розв'язання спорів по даному договору.

Додаток до договору.

Окремі положення договору можуть пояснюватися додатковими документами (додатками до договору). Наприклад, терміни виконання робіт можуть регламентуватися календарним планом робіт; розмір то порядок оплачування - протоколом узгодження договірної ціни та ін. В цьому випадку в тексті договору робиться посилання на ці документи й вказується, що вони є невід'ємним додатком до договору. Склад та зміст додатків можуть бути різними у залежності від конкретної ситуації.

71. Аудит розрахунків з робітниками та службовцями.

До перевірки розрахунків з робітниками включають роз-ки:

-з підзвітніми особами

-по оплаті праці

-з органами соц.страхування

Аудит розрахунків з підзвітніми особами проводиться на основі обл. політики під-ва (накази); наказів на відрядження; авансових звітів; журналу обліку з підзвітніми особами(№3). Цей аудит починається з суцільної перевірки авансових звітів. Перевіряється: дотриманя норм по оплаті відряджень, своєчасність складання авансових звітів; чи не було випадків виплати авансів підзвітнім особам, якщо не погашений раніше виплачений аванс; правильність оприбуткування МЦ, куплених за рахунок підзвітніх сум; правильність відображення операцій по обліку роз-ів з підзвітніми особами.

Аудит разрахунків по оплаті праці проводиться, використовуючи н/а з оплати праці , первинні документи (табель обліку робочого часу , трудова угода, штатний розклад, накази) .

На початку аудиту вивчається орг-ція та ефективність праці, правильність застосування та дотримання умов оплати праці робітникам, наявність колективного договору, де обумовлено: форми і системи оплати праці, мінімальна тарифна ставка, норми праці, розцінки, посадові оклади, види і розміри доплат, надбавок, премій, винагород та ін.компенсаційних виплат, умови оплати праці за понаднормовий час, за нічний час, за простій, у вихідні дні. Необхідно обов”язково звірити залишок по рах.66 “Розрахунки з оплати праці”, який відоб-ся в балансі, з даними аналітичного обліку.

Аудитор вибірково перевіряє нарахування ЗП. При чому перевіряє: документальне оформлення приймання та звільнення робітників у відділі кадрів, наявність табелів, правильність нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, правильність утриманння прибуткового податку. Облік робочого часу здійс-ся за допомогою табеля, де відоб-ся час, відпрацьований кожним робітником. При відрядній формі оплати праці даних табеля недостатньо, необхідні ще відомості про обсяг виконаних робіт. Особлива увага приділяється перевірці розрахунково-платіжних відомостей по видачі ЗП, т.як мають місце випадки підробок при виплаті з/п робітникам. При вивченні виплат з/п за одноразові роботи за трудовими угодами необхідно з”ясувати, чи дійсно виконувалася та чи інша робота. Крім цього, необхідно перевірити правильність підрахунку итога сум до видачі як вертикально, так і горизонтально.

Аудитор вивчає дотримання порядку нарах-ня середньої з/п при розрахунках відпусток, оплати компенсації за невикор.відпустку, при нарах-ні допомоги по тимчас.нездатності. Перевіряється період, за який розрах-ся середня з/п, виплати які включаються до середньої з/п.

Крім правильності нарах-ня з/п, ще аудитор перевіряє правильність утриманнь їз з/п. Утримання їз з/п можуть провадитися тільки у випадках, передбачених закон-вом. Види утримань: прибутковий податок, внески до Пенсійного фонду 1% або 2%, внески на страх-ня на випадок безробіття - 0,5%, профспілкові внески, внески до фонду соц.страх-ня 0,25 та 0,5%, суми за виконавичи листами, не повернуті вчасно підзвітні суми, позики та ін.

Аудит розрахунків з органами соцстраху - за допомогою розрахункових відомостей по фондах соцстрахування, пенс.фонду, платіжні віжомості на перерахування коштів фондам, заяви, рішення, накази.

В першу чергу аудитор перевіряє заборгованість по фондах і встановлює причину її виникнення. Особливу увагу аудитор звертає на виплату допомоги з фонду соцстраху. Встановлює чи були підстави на виплату допомог. Аудитор перевіряє правильність відображення ставок відрахувань: з пенс. фондом - 32 %, з фондом соцстраху - 2,5 %, з фондом соцстраху на випадок безробіття - 2,5%, з фондом від нещасного випадку- в залежності від виду діяльності.

103. Аудит НЗВ.

Аудиторська перевірка торкається також перевірки достовірності показників “незавершеного виробництва”. Аудитор може скласти аудиторську програму для незавершеного виробництва, яка передбачає можливість вибору процедур (додаток 3). Реалізація цієї програми дозволить отримати об`єктивні дані про ефективність контролю та достовірність облікових записів.

Важливе значення має перевірка організації та стану обліку незавершеного виробництва та руху деталей по всім статтям обробки. В ході аудиту також слід перевірити своєчасність та правильність інвентаризації незавершеного виробництва та оцінки, безпомилковість відображення результатів інвентаризації в обліку.

Перш за все аудитору потрібно проаналізувати періодичність та порядок проведення інвентаризацій незавершеного виробництва, вивчити представлені інвентаризаційні та порівняльні відомості. Якщо в представлених документах не виявлені відхилення, то можна зробити висновок чи про формальний характер інвентаризації, чи про гарну організацію оперативного та бухгалтерського обліку напівфабрикатів власного виробництва.

Для підтвердження одного з припущень аудитор може провести вибіркову інвентаризацію незавершеного виробництва. Однак використання такої процедури контролю можливо, якщо на підприємстві застосовується напівфабрикатний варіант зведеного обліку витрат на виробництво. Тільки в межах цього варіанту обліку формуються показники, котрі відображають рух незавершеного виробництва на всіх етапах виготовлення продукції. Номенклатура напівфабрикатів, що перевіряються, визначається з обліком технологічних особливостей підприємства. Як правило, перевіряються найбільш дорогоцінні напівфабрикати.

Якщо в ході вибіркової перевірки виявлені значні відхилення (наприклад більше 10% від перевіряємої номенклатури), то можна зробити висновок про формальний характер інвентаризацій, які проводяться. Для зниження ризику слід провести суцільну інвентаризацію незавершеного виробництва. Якщо ж вибіркова інвентаризація незавершеного виробництва не виявить відхилень, то підтверджуються обсяги незавершеного виробництва, вказані в даних оперативного обліку руху напівфабрикатів власного виробництва чи аналітичного обліку.

Підтверджуючи достовірність оцінки незавершеного виробництва, аудитор перевіряє правильність застосовуваних норм (якщо такі встановлені на підприємстві) і здійснює арифметичний контроль розрахованих показників. При цьому слід враховувати, що на підприємствах з індивідуальним та дрібносерійним виробництвом, які застосовують позамовний метод обліку витрат, вартість незавершеного виробництва визначається витратами на незакінчені замовлення. У крупносерійних та масових виробництвах вартість незавершеного виробництва складається з суми прямих витрат (матеріали та основна заробітна плата), розраховуємих за нормами по кожному калькуляційному об`єкту (виробу, деталі і т.д.), та суми інших (непрямих витрат), які визначаються у відсотках до прямих витрат.

Всі виявлені відхилення фіксуються в робочих паперах аудитора.

Оцінка правильності розрахунку с/в продукції виконується шляхом арифметичного контролю даних відомості зведеного обліку витрат. Причому при нормативному методі обліку витрат собівартість продукції визначається як алгебраїчна сума нормативної собівартості, врахованих змін норм та врахованих відхилень від норм. При ненормативних методах собівартість розраховується як сума залишку незавершеного виробництва на початок місяця та витрат за місяць мінус залишок незавершеного виробництва на кінець місяця.

Інформація про виявленні в процесі перевірки відхилення аналізується аудитором при підтвердженні звітності.

104 Аудит в комерційних банках.

Законодавством передбачено проведення щороку обов'язкового аудиту фінансової і господарської діяльності комерційних банків. Обов'язковий аудит обмежується підтвердженням балансу і фінансової звітності банку за звітний рік. Замовником аудиту є сам банк, він же сплачує вартість аудиторських послуг.

Аудит діяльності комерційного банку здійснюються за певними об'єктами, що входять до системи його функціонування.

Юридична правомочність банку як об'єкт аудиту перевіряється з питань додержання законодавства про банки і банківську діяльність, господарські товариства, ЦП, а також нормативні акти НБУ, якими регулюється порядок створення і діяльності комерційних банків. Зокрема, аудиторами перевіряються наявність статуту банку та порядок його затвердження засновниками, а також угоди між учасниками про формування статутного фонду банку. Одночасно аудитор встановлює наявність у банку атрибутів юридичної особи -- печатки, штампів, емблеми, юридичної адреси та ін. У своїй діяльності аудитор застосовує документальні методичні прийоми контролю -- за формою і змістом, зустрічну і логічну перевірку тощо.

Гроші, їх зберігання та обіг усередині установи банку є об'єктом аудиторського контролю як зовнішнього, так і внутрішнього, затвердженого НБУ з організації емісійно-касової роботи в установах банків України. Зберігання грошей, як знаків національної та іноземної валюти, аудитори перевіряють, починаючи з грошових сховищ, що знаходяться в установах комерційних банків. Зокрема, досліджується відповідність нормативним параметрам обладнання для зберігання запасів грошових білетів та металевої монети, грошової готівки оборотної і вечірньої кас (наявність вогнетривких шаф, стелажів та ін.). Аудиторами перевіряється також облік грошей у сховищах та їх обіг у касах установ банків, додержання правил внутрішнього контролю, прийнятого банком, зберігання та обігу грошей. При цьому застосовуються фактичні та документальні методичні прийоми контролю.

Касові операції та інкасація виручки -- це об'єкти здебільшого внутрішньобанківського контролю, завданням якого є перевірка роботи прибуткових кас з приймання і перерахування готівки протягом операційного дня. Зокрема, перевіряють оформлення первинних документів клієнтами банку при внесенні готівки, а також громадянами, в тому числі працівниками банку при внесенні грошей у депозит та інших платежах.

Перевірка аудиторами касових операцій здійснюється відповідно до порядку ведення касових операцій, встановленого НБУ. Для контролю цих операцій застосовуються документальні методичні прийоми, а також різні види експертних досліджень.

Операції банку з іноземною валютою залежать від умов, обсягів і режиму роботи банку. Вони можуть здійснюватися через прибуткові, видаткові, прибутково-видаткові каси та обмінні пункти. Аудиторській перевірці насамперед підлягають організація цих операцій відповідно до нормативних документів НБУ, а також правильність оформлення цих операцій документами, до яких належать: прибуткові касові і валютні ордери при зарахуванні національної та готівки іноземної валюти в касу банку; видаткові касові і валютні ордери при видаванні національної та готівки іноземної валюти із каси банку.

Розрахункові операції та інші послуги, що здійснюються банками за угодами зі своїми клієнтами, підлягають аудиту щодо своєчасності та достовірності розрахунків по ЗП з працівниками, оплаті поставленої продукції, виконаних роботах та послугах, інших боргових зобов'язаннях. Кредитні операції є об'єктом аудиторського контролю, оскільки вони пов'язані з ризиком несплати позичальником основного боргу і відсотків, що належать банку. Кожний факт кредитного ризику аудитором вивчається окремо, встановлюються першопричини недоліків та вносяться пропозиції щодо запобігання їм у подальшій діяльності.

Господарська діяльність банку як об'єкт аудиту включає доцільність використання інтелектуальних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у забезпеченні виконання функцій банку, визначених законодавчими актами про банки і банківську діяльність. При цьому застосовуються фактичні, розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми контролю та аудиту.

Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Потреба в цьому зумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні вклади від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, досліджує додержання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.

Бухгалтерський облік і звітність банку як об'єкт контролю підлягають аудиту з метою встановлення достовірності відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які є основним документально достовірним джерелом інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансове становище банку, розрахунки з бюджетом щодо сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та інші показники його діяльності.

65. Аудит грошових коштів.

Аудит грошових коштів в касі.

Ведення касових операцій з 17.04.2001р. здійснюється згідно нового Положення про ведення касових операцій у національ-ній валюті в Україні №72 від 19.02.01р. Дія цього положення не поширюється на господарські операції з готів.коштами в іноз.валюті. Порядок формування в б/о інформації в іноз.ва-лютах регул-ся П(С)БО 21 “Вплив змін валютних курсів”.

Задачі аудиту каси та кас.операцій:

1.забезпечення умов зберігання готів.коштів та ін.цінностей в касі, при доставці та здачі їх в банк;

2.дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписок чеків та отримання по ним грошей;

3. дотримання порядку документального оформлення надход-ження грошей в касу та їх видачі;

4. дотримання встановленого ліміту готівки в касі, умов видачі готівки під звіт;

5.своєчасніть та повнота оприбуткування коштів;

6. стан обліку касових операцій.

В іноз.валюті: на підп-вах, які здійснюють грош.операції в іноз.валюті, її облік у касі й відображення операцій у регістрах б/о ведеться в такому ж порядку, як і облік націон. валюти. Аналітичні дані про кошти в іноз.валюті наводяться в гривнях і одночасно в тій іноз.валюті, в якій здійсн-сь господ. операція. У касі під-ва для відображення грош. операцій за кожним видом іноз.валюти ведеться окрема касова книга, а в бухгалтерії операцій відоб-ся в окремому для кожного виду валюти Журналі 1 і відомості до нього.

В націон.валюті.

Аудит грош.коштів в касі можно поділити на такі етапи:

- дотримання касової дисципліни: дотримання встановленого ліміту готівки в касі, своєчасність та повнота оприбуткування готівки та здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний рахунок; дотримання правил розрахунків готівкою, дотримання правил ведення касових операцій, правил прийому та видачі грошей з кас, ведення касової книги;

- правильність оформлення касових документів і ведення обліку касових операцій;

- перевірка достовірності і правомірності здійс-ня кас.операц.

Аудит кас.операцій починають з перевірки фактичної наявно-сті грошей в касі. Аудитор пропонує касиру скласти звіт на момент перевірки. Касир складає та надає аудитору покупюрний опис готів.коштів, а також розписку, в якій зазначає, що всі прибуткові і витратні док-ти включені до звіту і на момент інвентаризації неврахованих грошей, цін.паперів, бланків суворого обліку та ін.цінностей у касі немає. Факт.залишок коштів аудитор звіряє з обліковими даними на початок інвентаризації, після чого складає відповідний робочий док-т (заключення про перевірку каси).

Перевірка повноти й своєчасності прибуткування гот.коштів: аудитор звертає увагу на те, для яких цілей була отримана готівка, на наявність на корінцях чеків підписів осіб, які мають право підпису таких док-в, на дати отримання. Дата, зазначена на корінці грош.чека, має відповідати даті виписки банку, даті, яку касир проставляє на прибутковому касовому ордері, що засвідчує факт прибуткування отриманої в банку суми готівки у касу під-ва. Якщо під-во здійснює реал-цію товарів за готівку, яка вноситься через власну касу під-ва, аудитор перевіряє своєчасність і повноту оформлення прибуткових касових ордерів, наявність на таких ордерах дозвільного підпису гол.бухгалтера. Також перевіряється наявність відбитку круглої печатки під-ва на обох частинах прибуткового касового ордера. При направленні готівки в інші каси під-ва перевіряється наявність договорів на повну матер.відповід. із касирами, які отримують готівку для подальшої її видачі. При проведенні розрахунків готівкою під-в сфери торгівлі, гром.харчування та послуг їз застосуван-ням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або викор-ням розрахункових книг (РК) оприбуткуванням є здійс-ня під-вами обліку готівки через РРО або РК їз складанням звітів у Книзі обліку розрах.операцій та оформлення готівки прибутк.касовим ордером і відповідним записом у кас.книзі в день надходження коштів.

Дослідження правильності списання готівки й своєчасності здавання її до установи банку:

Ліміт залишку готівки в касі для кожного під-ва установлюють комер.банки за місцем відкриття рахунка, з урахуванням режиму й специфіки роботи під-ва, й повідомляють його про це письмовій формі. Усю готівку понад установлені ліміти залишку готівки в касі під-ва зобо-в'язані здавати у порядку і строки,встановлені установою банку. У разі,якщо ліміт взагалі не встановлено, вся наявна в його касі на кінець дня готівка має бути здана до банку. У разі якщо одержана в банку готівка викор-ся для виплат, пов'я-заних з оплатою праці, пнсій, стипендій, відряджень, дивідендів, під-ва мають право зберігати її протягом 3-х робочих днів понад установлений ліміт, включаючи день отримання готівки в банку. Готівку, отриману в банку на інші потреби, під-во має видавати своїм працівникам у день її отримання в установі банку. Готівку під звіт з каси під-в видають за умови повного звітування конкретної підзвітньої особи за раніше отримані суми. Якщо працівнику одночасно видана готівка на відрядження та кошти під звіт на вирішення у цьому відрядження виробн. та господ.питань, то підзвітна особа, незалежно від строку відрідження, протягом 3-х днів після повернення з відрядження повинна подати до бух-рії одночасно звіт про суму на виробн і господ.цілі, та авансовий звіт про кошти, витрачені безпосередньо на відрядження.

Якщо працівник витратив власні кошти, то звіт про їх використання він здає у такому ж порядку. Працівник повинен здати звіт в бух-рію на слідуючий день, після видачі під звіт суми, якщо сума видавалась йому на виробничі або господарські потреби.

Аудитор перевіряє терміни складання звітів, своєчасність повернення до каси під-ва залишків невикористаної готівки, наявність оригіналів підтвердних док-в, їх погашення, цільове викори-стання підзвітних сум.

Сума платежу готівкою одного під-ва в розрахунках з іншим під-вом не може перевищувати 3 тис.грн протягом одного дня за одним або кількома платіжними док-ми. У разі здійснення під-ми готівкових розрахунків з ін.під-ми понад установлену граничну суму (3тис.грн) кошти в розмірі перевищення зазначеної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі платника одноразово їз подальшим порівнянням одержаної суми їз затвердженим лімітом каси.

Касові операції оформлюються док-ми, типові форми яких затверджені наказом Мінстату від 15.02.96 №51. Усі надходження й видачі готівки мають бути занесені до касової книги. Прибуткові касові ордери й квітанції до них та видаткові касові док-ти бухгалтер повинен виписувати лише чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерів. Бухгалтерія повинна зареєструвати прибут. й видаткові касові ордери у журналі реєстрації приб. і видат. кас.док-в. Виправлення помилок у касов.ордерах забороняється. Аудитор перевіряє наявність у плат.відомостях на виплату з/п, пенсій, стипендій проти прізвищ осіб, яким не видана сума, штампів або напису “Депоновано”, наявність реєстрів депонованих сум. Усі касові док-ти повинні бути укомлектовані в хронол.порядку, пронумеровані й переплетені в окремі папки. Касова книга повинна бути пронумерована, прошнурована, опечатана печаткою та завірена підписами керівника та гол.бухгалтера.

В кінці дня касир робить звіт касира і передає його в бухгалтерію.

Аудитори викор-ть різні методи фактич. та документ.контролю.Методи і техніку проведення аудиту аудитор визначає у кожному конкретному випадку у відповідності з програмою аудиту та ін. умовами роботи під-ва. В процесі аудиту викор-ть фактичну, екон., аналіт, та експертну перевірки. Касові операції вивчають в суцільному (сплошном) порядку.

Аудитор вивчає правильність кореспонденції рахунків за операціями по надходженню та витрачанню коштів. В обліку для обліку кас.опе-рацій викор-ся рах.30 “Каса”, який має два субрахунка: 301-Каса в націон.валюті та 302 “Каса в іноз.валюті”.

Аудит операцій по рахункам в банках.

Здійс-ся згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Укр в націон.валюті №135. Аудит починається з перевірки дотримання порядку відкриття розрахункових, поточних рахунків в установах банків. Аудитор суцільно звіряє тотожність залишків коштів у виписках банків з рахунків з даними обліку. Аудитор перевіряє повноту та достовірність банковських виписок та доданих до них док-в, правильність віднесення витрат на відповідні рахунки. Після цього аудитор повинен упевнитися, що всі проведені операції черех банк є достовірними та підтверджені відповідними док-ми. Бувають випадки, коли док-ти підроблюються або додаються не повністю,що дає можливість для здійс-ня шахрайства. У випадку виникнення сумнівів у справжності док-тів необхідно провести зустрічну перевірку платіжних док-в. Одночасно перевіряється правильність кореспонденції рахунків та записів в облікових регістрах. Аудитор звертає увагу на правильність оприбуткування в касу коштів, отриманих за чеками. Необхідно також звірити відповідність оборотів по дебету та кредиту рахунка по випискам банка за кожний місяць з даними оборотів згідно облікових регістрів.

При перевірці розрахункових операцій засто-совують метод вибіркової перевірки док-в. Аудитор перевіряє обгрунтованість використання грош.коштів з поточного рахунку під-ва, обгрунтованість списання грош.коштів безпосередньо на витрати вир-ва чи обігу, фінан. рез-ти , видатки майбутніх періодів.

Аудитор перевіряє операції при розрахунках ак-редитивами, чеками з лімітованих чекових книжок. Треба перевіряти відповідність залишків та оборотів по виписках банківз реєстрами б/о, повноту та своєчасність використання акредити-ва, повернення невикорист.залишків, повноту

Прод.пит.65

Оприбуткування матер.цінностей від постачальників, звернувши увагу чи немає подвійної оплати.

По валютному рахунку: методика перевірки така сама як і поточного рахунку, але з урахуванням деяких особливостей:

1. в облікових реєстрах операції відобр-ся в обсягах за видами іноз.валют та з перерахунко відповідно до їх курсу на дату здійс-ня операцій у націон.валюті Укр, правильність відображення курсових різниць;

2. перевірка своєчасності надходжень виручки від реалізації продукції при експорті ( нормативний термін - до 90 днів з дня перетину кордону відповідно до штампа митниці на вантажній товарній накладній про експорт товарів іноз.покупцям)

3. перевірка правомірності здійс-ня операцій з витрачання іноз.валюти на придбання по імпорту ТМЦ, устаткування. Треба аналізувати дані контрактів з іноз.постаччальниками про склад імпорту.

В обліку викор-ть рахунок 31 “Рахунки в банках”, який має субрахунки:

311 “Поточні рахунки в націон.валюті”

312 “Поточні рахунки в іноз.валюті”

313 “Інші рахунки в банку в нац.валюті”

314 “Інші рахунки в банку в іноз.валюті”

88. Особливості планування і проведення аудиту за допомогою комп'ютера.

(норматив №30 “Використання комп'ютерів в аудиті”, 13 “Аудит в умовах ЕОД”).

Мета і галузь діяльності аудитора не змінюються, коли мова іде про перевірку середовища електронної обробки даних (ЕОД). Однак, прикладна програма може поставити аудитора перед необхідністю використання комп'ютера як засобу контролю. Ці різноманітні варіанти використання комп'ютера відомі як "Методи Аудиту при Сприянні Комп'ютера (МАСК)". Необхідність використання МАСК виникає з тих обставин, коли відсутні вхідні документи і неможливо простежити повний хід операцій (контрольний слід), а також тоді, коли ефективність аудиту можна значно поліпшити використанням спеціальної комп'ютерної аудиторської програми.

Виділяють два найзагальніших методи аудиту - програмне забезпечення контролю і дані тесту, які використовуються для забезпечення завдань контролю.

Програмне забезпечення контролю (ПЗК)

ПЗК складається з комп'ютерних програм, які використовуються аудитором як частина процедур перевірки, котрі обробляють дані контрольних тестів системи обліку об'єкту аудиту. ПЗК може являти собою пакет програм, або окремі програми і утиліти. Програми можуть використовуватися як високоефективний рахувальний інструмент. При плануванні аудиту необхідно розглянути можливість комбінування ручного аналізу даних з обробкою на ПЗК. Утиліти використовуються для того, щоб виконати загальні функції обробки даних, сортування, створення і виводу файлів на друк.

Тестування даних. Перевірка методом тестування даних викор-ся під час проведення процедур контролю, отриману вибірку даних вводять у комп'ютерну систему клієнта і порівнюють з її результатами: дані тесту, які викор-ся для перевірки специф. засобів упр-ня в комп'ютерних програмах щодо типу інтерактивного паролю і доступу до даних; на шляху операцій тесту використовується "фіктивний" модуль (наприклад відділ або службова особа), дії цього модуля визначені, результати порівнюються з проходженням даних через аналогічний модуль програми клієнта. У тому випадку, коли контрольні дані обробляються разом з реальними даними клієнта, аудитор повинен бути впевненим, що після завершення тестування всі контрольні записи будуть вилучені з реального розрахунку клієнта.

Використання МАСК. МАСК може викор-ся для вико-нання різн. процедур перевірки, включаючи: 1) тестування подробиць обробки інформації в системі обліку клієнта; 2) аналіт. огляд процедур для виявлення незвичайних випадків; 3) доступ до файлів даних і бібліотек; 4) тести на відповідність програмних засобів і систем упр-ня та обліку.

Основні дії аудитора при використанні прикладної програми МАСК: а) Визначення мети прикладної програми; б) Визначення змісту і доступності файлів об'єкту аудиту; в) Визначення типів операцій і шляхів, котрі необхідно перевірити; г) Визначення аудиторських процедур у системі програми; д) Визначення розподілу обов'язків між комп'ютерним персоналом та керівництвом; е) Зіставлення вигідності від використання ПЗК з витратами на її впровадження; є) Оцінка рівня впевненості, що ПЗК будуть правильно оформлені і необхідним чином зафіксовані і зареєстровані; ж) Визначення дефіциту в комп'ютер-ній техніці і вміння користуватися нею; з) Використання функцій програми і оцінка отриманих результатів.

Аудитору необхідно оцінити вплив системи ЕОД на організаційну структуру користувача програми, оцінити також доступність даних, існування останніх у вигляді файлів, друкованого матеріалу, з'ясувати чи може система генерувати внутрішнє повідомлення, котре можна використовувати під час аудиту, з метою зняття інформації в конкретній точці. Коли існує значна автоматизація облікових процесів, необхідно визначити, як це впливає на оцінку ризику внутрішнього контролю, як змінюється характер таких ризиків.

89. Оцінка ризику ефективності контролю в комп.середовищі.

Загальні засоби управління системою ЕОД можуть істотно впливати на процес обробки операцій у прикладних програмах. У разі, коли такі засоби управління неефективні, може підвищитися ризик виникнення помилки, існування і невиявлення помилок у системі ЕОД. Таким чином, слабкі сторони основних засобів управління ЕОД можуть бути представлені як наявністю слабкої системи контролю прикладною комп'ютерною програмою, так і використанням методів управління без використання комп'ютерів.

Згідно з вимогами Нац. нормативу N 6, аудитор повинен оцінити властивий (притаманний) ризик і ризик невідповідності внутрішньої системи контролю і управління.

Властивий (притаманний) ризик і ризик внутр. контролю в середовищі ЕОД мають окремі властивості: ризик може виникнути через нето-чності при розробці програми, супроводженні і підтримці програмного забезпечення системи, операцій, захисту системи ЕОД і контролю доступу до спеціальних програм управління.

Розмір ризику може збільшуватися через помилки або шахрайство як у програмних модулях, так і в базах даних. Наприклад, треба вжити необхідних заходів, які попереджають виникнення помилок у системах, в яких виконується складний алгоритм розрахунків, оскільки виявити такі помилки дуже важко. Слід розуміти, що деякі системи більше піддаються впливу помилок у результаті неправильних дій оператора, а інші - навмисному перекрученню інформації, яка вводиться, залежно від вказівок вмонтованого контролю програмного комплексу.

Оцінка ризиків- субєктивний процес, використовуя нац.нормативи ауд.фірми повинні розробити тести, які дозволяють зробити аудитору правильну оцінку ризика.

До факторів, які підвищують ауд.ризик, відносяться: децентралізація комп.сіті, географ. віддаленість комп.терміналів, недостатній рівень знань бухг.персонала в обл.інформ.технологій; відсутність внутр.контролю за фукціонуванням комп.середовища, відсутність необхідних заходів по обмеженню несанкціонованого доступу в комп.систему.

До факторів, які знижують ауд.ризик, відносять:

Застосування ліцензіоних систем автоматизації, застосування сучасного програмного забезпечен-ня, наявність та функіонування спец.системи контролю програмного забезпечення, кваліфіц. визначення інформ.політики керівництвом екон.субєкта.

70. Аудит довгострокових зобовязань.

До довгостр.зобов'язань належать: довгостр.кредити банку; ін.довгостр.фін.зобов'язання; відстрочені подат.зобовяз.; ін.довгостр.зобовязання. Для обліку довгостр.зобовязань новим Планом рахунків передбачено рахунки класу 5 “Довгостр.зобовязан-ня”

В облік. політиці під-ва вказується порядок обліку довгострокових зобовязань. Заборгованість по отриманих кредитах та позиках показуються з урахуванням %, які потрібно сплатити на кінець звітного періоду.

При аудиті банківських кредитів а-ру в якості первинних док-в надають: виписки банків, платіжні доручення, меморіальні ордери банку, виписки банку по позиковим рах-кам, кредитні договори, договори застави, додаткові угоди до кред.договорів.

Без підпису гол. бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахнкові док-ти, фін. та кред. зобовязання вважаються не дійсними і не повинні прийматись до виконання.

Аналітичний облік по банк. кредитам повинен бути організован по видах кредиту, по банках , в яких він був отриманий, по цільовому призначенню кредиту, по строках.

Аудит довгострокових зобовязань полягає в перевірці :

Обгрунтованості включення % по кредитах в соб-сть продукції в залежності від джерела отримання кредиту.

Фактичної сплати % по кредиту.

Правильність відображення прострочених кредитів та % за ними.

Фактичне дотримання цільвого призначення кредиту.

Правильність кореспонденції рахунків

Інші довгостр.фінанс.зобов.-сума довгостр.заборгованості під-ва щодо зобов”язань їз залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Напр., це зобов”язання під-ва за довгостр.облігаціями та довгостр. векселями. Аудитор перевіряє правильність придбання облігацій. При придбанні кредитори не отримують права голосу, що дозволяє під-ву - емітенту облігацій залучити кошти і зберегти контроль над капіталом. Виплата відсотка за облігаціями, на відміну від дивідендів, відноситься до витрат, що вирах-ся з доходів при визначенні оподатковуваного прибутку.До вад облігаційних позик відносять те,що виплати відсотка повинні здійс-ся в зазначені дати незалежно від доходу позичальника, у момент погашення облігацій має бути сплачена значна сума коштів. Для реєстрації розміщення облігацій і нарах-ня відсотків за ними компанії ведуть спеціальний журнал розміщення облігацій. Облігаційну позику в цілому хар-ть: сума позики, номінальна ставка відсотка і терміни виплати відсотків; строк позики і графік її погашення. Заборгованість за облігаціями, непогашені знижки і премії відобр-ся в Балансі як довгострокові зобов”язання. Аналітичний облік довгостр.зобов”язань за облігаціями ведеться за їх видами та термінами погашення.

До ін.довгостр.зобов”язань належать довгостр.зобов”язання з оренди та зобов.за розрахунками з ін.кредиторами та за ін.операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов-м

Одним із видів довгостр.зобов”язань є відстрочені податкові зобов.- рах.54 “Відстр.под.зобов.”-призначено для відоб-ня тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними б/о і прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Array

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.