За даними, наведеними у таблиці 3.3 - у 2007 році валюта баланса підприємства зросла на 3338,4 тис.грн (з 61520,0 тис.грн у 2006 році до 64858,4 тис.грн у 2007 році), при цьому власні оборотні кошти зменшилися на 16276,2 тис.грн (-781,9 тис.грн у 2006 році до -17058,1 тис.грн у 2007 році), та через зміну структури маневреність власних оборотних коштів підприємства зросла на 40,724 відсоткових пункта (в.п.) - 42,167 в.п. у 2006 році до 1,443 в.п. у 2007 році.

Зазначене нашло свій відбиток в показниках ліквідності підприємства, що не задовольняють нормативним значенням, й мають наступну тенденцію: коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності складову 2006 році 1,444 в.п., у 2007 році 0,806 в.п., відбулося зменшення на -0,638 в.п., коефіцієнт швидкої ліквідності складову 2006 році 1,102 в.п.,у 2007 році 0,593 в.п.,відбулося зменшення на -0,509 в.п., коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) (Кал) складову 2006 році 0,006 в.п.,у 2007 році 0,0001 в.п., відбулося зменшення на -0,005 в.п..

Оскільки коефіцієнт покриття запасів як у 2006 так і у 2007 році значно перебільшує нормативне значення (5,224 в.п. та 3,943 в.п. відповідно проти нормативного рівня, що дорівнює 1) фінансове становище підприємства можна визначити як стійке, однак слід звернути увагу на зменшення даного показника за розглядаємий період на 1,281 в.п.. При цьому загальний коефіцієнт покриття має також від'ємну динаміку й не досягає нормативного значення: у 2006 році складав 0,952в.п., у 2007 році 0,586в.п. проти нормативного значення 1,0 в.п. (зменшення на -0,365 в.п.)

Підприємство не є фінансово автономним - коефіцієнт фінансової автономії (концентрації власного капіталу) у 2006 році складав 0,437в.п., у 2007 році 0,353в.п. й зменшився за розглядаємий період на -0,084в.п. (нормативне значення 0,5 в.п.); відповідно показник фінансової залежності зріс - у 2006 році складав 2,289в.п., у 2007 році 2,836в.п. й зменшився за розглядаємий період на 2,836в.п.

За показниками ефективності використання ресурсів підприємства слід особливо підкреслити зростання продуктивності праці - у 2006 році складала 799,657тис.грн/чол, у 2007 році 957,334тис.грн/чол й зросла за розглядаємий період на 157,677тис.грн/чол.. Фондовіддача також зросла - у 2006 році складала 3,697тис.грн, у 2007 році 4,426тис.грн й зросла за розглядаємий період на 0,729тис.грн.

Позитивним є й збільшення оборотності засобів у розрахунках - у 2006 році складала 4,207 оборотів, у 2007 році 5,037 оборотів й зросла за розглядаємий період на 0,830оборотів; оборотності запасів - у 2006 році складала 10,548оборотів, у 2007 році 14,101оборотів й зросла за розглядаємий період на 3,553оборотів; оборотність кредиторської заборгованості - у 2006 році складала 2,489оборотів, у 2007 році 3,328оборотів й зросла за розглядаємий період на 0,838оборотів.

Однак, через відсутність чистого прибутку у 2007 році (збитки становили 3640,8 тис.грн проти наявності чистого прибутку у 2006 році у розмірі 28336,6 тис.грн), показник рентабельності підприємства у 2007 році порівняно з 2006 року мають вкрай низький рівень: рентабельність продукції у 2006 році становила 20,279%,у 2007 році становила 8,096%;зменшення на -12,183%; рентабельність активів у 2006 році становила 4,492%,у 2007 році становила -6,335%; зменшення на -10,827%; рентабельність сукупного капітала, %у 2006 році становила 4,614%,у 2007 році становила -5,613%; зменшення на -10,228%; рентабельність власного капітала, %у 2006 році становила 11,413%,у 2007 році становила -14,638%; зменшення на -26,051.

Висновки до 3-го розділу

Економічний потенціал організації може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення підприємства і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємозалежні -- нераціональна структура майна, його неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища і навпаки.

У процесі функціонування підприємства величина активів, їхня структура перетерплюють постійні зміни. Найбільш загальне уявлення про якісні зміни, що мали місце, у структурі засобів і їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу звітності.

З метою забезпечення однозначності підходів при оцінці фінансово-господарського стану підприємств, а також для своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджувальних заходів щодо запобігання банкрутству Міністерством економіки України наказом від 19.01.2006р. за №14 затверджено Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства.

За зазначеним нормативним актом визначено єдиний підход до визначення основних показників економічної ефективності діяльності підприємства, що дає підстави для застосування зазаченої методики до аналізу фінансової звітності.

У відповідності до зазначеної Методики в 3-му розділі наведено складові показників оцінки фінансово-господарського стану, формули їх розрахунку та здійснено аналіз фінансової звітності ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат».

Розділ 4

Методика та організація аудиту фінансової звітності підприємства

4.1 Організація проведення аудиту фінансової звітності підприємства

Виконання аудиторських процедур ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» передбачено на рівні внутрішнього аудиту й є функціональним призначенням відділу обліку зведення та звітності.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій [43, c.45 ]:

* збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

* визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;

* шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

* планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

* оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

* аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

* перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

* контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

* перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

* попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність. На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності [57, c.114].

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 "Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України" виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора [62, c.91].

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України. Отже, аудитор не відповідає за невиконання керівництвом клієнта вимог законодавчих та нормативно-правових актів [11, c.47].

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства може допомогти службовим особам підприємства уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів.

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів [12, c.64]:

* наявність значної кількості нормативних актів;

* неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

* визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер.

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності підприємства. Згідно з міжнародним операційним стандартом, "аудитор повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому" [19, c.85].

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше. Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано.

На початку аудиту фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності встановлюється відповідність її чинним законодавчим та іншим нормативно-правовим актам (Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", затвердженим Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку тощо). Під час аудиту показників фінансової звітності для встановлення її реальності й достовірності аудитори мають виявляти нереальну дебіторську заборгованість. При цьому особливу увагу слід зосередити на контролі позовної давності заборгованості, що рахується на балансі як реальна, а фактично термін її стягнення через суд чи арбітраж адміністрацією підприємства пропущено і вона підлягає списанню на збитки. У такому випадку аудитор зобов'язаний встановити причини утворення нереальної дебіторської заборгованості, місце її виникнення та відповідальних осіб. Аудитор також встановлює несвоєчасно погашену кредиторську заборгованість (кредити і позики, не погашені в строк; за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк; поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, з оплати праці тощо). При цьому кожна стаття балансу має бути проінвентарізована та підтверджена актами звірки, довідками тощо [21, c.71].

Таким чином, аудит фінансової звітності має підтвердити реальність інформації про активи і пасиви підприємства.

Під час перевірки фінансових звітів клієнт повинен надати аудитору повну інформацію, на підставі якої останній міг би зробити висновок, що відпадає необхідність вносити суттєві зміни у фінансові звіти з тим, щоб вони відповідали вимогам норм (стандартів).

При цьому аудитору слід здійснити такі процедури [44, c.68]:

* ознайомитися з принципами, прийомами і методами бухгалтерського фінансового обліку і способами їх застосування;

* простежити, яким чином клієнт збирає інформацію для включення у фінансовий звіт;

* упевнитися, що фінансові звіти складені відповідно до загальноприйнятих принципів ведення бухгалтерського фінансового обліку;

* з'ясувати, який існує зв'язок між сальдо рахунків і який вплив на результати мають відхилення.

Складовою аудиту фінансової звітності є фінансовий аналіз звітності, у процесі якого слід дати оцінку фінансової сталості й платоспроможності, зокрема розрахувати коефіцієнти і показники ліквідності й фінансової активності, що зроблено в наступному параграфі [38, c.201].

Отже, аудит фінансової звітності сприяє виявленню недоліків, попередженню банкрутства, визначенню перспектив розвитку виробництва в умовах жорсткої конкурентної боротьби [41, c.197].

4.2 Методичні аспекти проведення аудиту фінансової звітності підприємства

ВАТ «Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат» частково дотримується методики аудиту фінансової звітності у відповідності до діючих правил та норм, -

Однією з найважливіших аудиторських процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому аудитор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та такими нормативними документами:

* П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності";

* П(С)БО 2 "Баланс";

* П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати";

* П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів";

* П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал";

* П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах".

Аудитор, керуючись нормативними актами, перевіряє правильність оцінки статей балансу та фінансової звітності [9, c.67].

Насамперед він оцінює використання необоротних активів, зокрема основних засобів як сукупності матеріальних активів, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, або надання в оренду, що діють більше одного року як у сфері виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, у поліпшення земель (іригаційні, меліоративні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання [27, c.214].

Фінансові вкладення (внески до статутного капіталу, придбання цінних паперів, облігацій тощо) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину таких витрат і їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків 102 "Капітальні витрати на поліпшення землі", 50 "Довгострокові позики", 501 "Довгострокові кредити банків", 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди" тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі, інших формах фінансової звітності [34, c.67].

Використання нематеріальних активів аудитор контролює за даними рахунка 12 "Нематеріальні активи". Аудитор з'ясовує, як використовуються підприємством права користування природними ресурсами, авторські та суміжні з ними права. Запаси, зокрема сировину і матеріали, паливо, запасні частини відображають в обліку за фактичною собівартістю. Якщо на підприємствах для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на рахунку 203 "Паливо". Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками і покупцями у балансі та іншій фінансовій звітності показують у сумах, попередньо звірених і відображених відповідними актами звірок. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 374 "Розрахунки за претензіями" та ін [10, c.94].

Чистий прибуток (збиток) від реалізації продукції (робіт, послуг), товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без податку на додану вартість, акцизного збору, інших вирахувань з доходу, собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат, втрат від участі в капіталі, податку на прибуток від звичайної діяльності, надзвичайних витрат та податку з надзвичайного прибутку. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі й звіті про фінансові результати [30, c.44].

Отже, усі статті балансу мають бути підтверджені матеріалами інвентаризації, що проводиться щороку станом на 1 січня. Аудитор перевіряє правильність оформлення матеріалів інвентаризації та відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у звітності. Враховуючи відсутність матеріалів інвентаризації станом на 1 січня 2007 року, є підстава стверджувати, що внутрішній аудит, що застосовується на розглядаємому підприємстві, здійснюється з частковим порушенням встановлених правил та норм.

За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновки про достовірність балансу, реальність статей інших форм фінансової звітності. Оцінка фінансової звітності та своєчасності її подання у керівні інстанції і відповідним державним органам (податковій адміністрації, статистичним органам, установам банку) здійснюється на підставі чинного законодавства. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок (ув'язку) між даними балансу, фінансової звітності. Якщо є відхилення між даними звітних форм фінансової звітності, керівництво підприємства вносить відповідні корективи. Переконавшись у правильності й достовірності фінансової звітності, аудитор підтверджує правильність її складання [49, c.231].

Фінансові звіти вміщують статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами). До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка (примітки), в якій викладаються основні фактори, що вплинули у звітному році на підсумки діяльності підприємства, де крім фінансового стану висвітлюється перспектива розвитку підприємства. Звіт про фінансові результати показує результати фінансово-господарської діяльності за період з початку звітного року. Відмінною особливістю нової звітності є відсутність у ній планових показників або нормативів [17, c.165].

Бухгалтерська фінансова звітність є єдиною. Звіти підприємств і організацій усіх галузей господарювання складаються за єдиними критеріями, фінансові відносини - універсальні. Галузеві особливості відображають у статистичній звітності. Підприємства, що перебувають на госпрозрахунку, мають самостійний баланс і є юридичними особами, у тому числі й спільні підприємства [15, c.197].

З метою підтвердження відповідності віднесення даних синтетичного та аналітичного обліку до форм звітності аудитором здійснюється пряме порівняння та арифметичні розрахунки за методикою, наведеною у табл. 4.1-4.5:

Таблиця 4.1

Баланс на 31 грудня 2007р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17