ВСТУП

Овочівництво - один з важливих пріоритетів у розвитку агропромислового комплексу України. Вирощування овочів відкритого ґрунту належить до стратегічних галузей сільськогосподарського виробництва, яка характеризується високою економічною ефективністю порівняно з іншими.

Овочі - високоінтенсивна культура, вирощування якої сприяє підвищенню продуктивності орних земель, разом з тим вона має важливе соціальне значення для сільськогосподарських товаровиробників, забезпечуючи одержання високих доходів.

Овочі належить до важливих продуктів харчування жителів переважної більшості країн світу, що зумовлюється їх високою калорійністю, споживчою цінністю та особливими смаковими якостями. Але останнім часом площі під овочевими культурами набули тенденції до поступового скорочення при деякому підвищенні урожайності і зниженні виходу овочів при переробці сировини. Валові збори цієї культури, а також обсяг виробництва овочів скоротилися. До цього додались негативні наслідки розриву традиційних економічних зв'язків з Росією, Білорусією, Казахстаном, країнами Балтійського регіону, що призвело до втрати Україною важливих джерел поповнення сировинних ресурсів для виробництва фосфорних і калійних мінеральних добрив, а також виготовлення технологічного обладнання для заміни зношеного та модернізації розширення виробничих потужностей овочевої промисловості. В останні роки виникли значні ускладнення у фінансовому стані сільськогосподарських товаровиробників, що переросли у глибоку фінансову кризу, погіршивши і до того складну ситуацію із оновленням ресурсного потенціалу, особливо відтворенням технічних ресурсів.

Таким чином, овочеве виробництво в Україні перетворилось із експортно-стратегічної галузі економіки в дотаційну, що привело до реальної загрози щодо забезпечення власних потреб країни цим важливим продуктом харчування.

Стратегічною метою розвитку овочевого виробництва є повне самозабезпечення країни овочами в обсягах, необхідних для безпосереднього споживання населенням, забезпечення харчових галузей, які використовують овочі як сировину, достатність резерву, в тому числі для збільшення обсягів зовнішньої торгівлі.

Подолання кризової ситуації і відродження овочевого виробництва на рівні конкурентоспроможної участі держави на світовому ринку овочів стало національною проблемою, вирішення якої має не тільки важливе економічне, а й політичне значення у державотворенні України.

Тому питання овочевого виробництва стало на даний час актуальним. Мета дипломної роботи посягає у вивченні організації обліку витрат, надходження продукції, пошуку шляхів удосконалення обчислення собівартості овочів відкритого ґрунту і висвітлення резервів її зниження та проведення аналізу ефективності виробництва даної продукції в умовах конкретного господарства.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завданнями:

вивчити організацію витрат на виробництво овочів відкритого ґрунту;

удосконалити методику обчислення собівартості одиниці продукції.

провести аналіз ефективності виробництва овочів.

виявити фактичні витрати з виробництва продукції.

провести аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням.

визначити кінцеві результати діяльності господарства.

виявити резерви подальшого підвищення ефективності виробництва.

Об'єктом написання дипломної роботи є СВК ''Переможець'' Якимівського району Запорізької області.

Для аналізу ефективності виробництва овочів в господарстві використовуємо такі статистичні методи як дисперсійний аналіз, аналітичного вирівнювання, трендових моделей, економічних вимірювань, порівнянь.

При написанні даної роботи використовувалась: нормативно-правова база, що регулює відносини у овочевому виробництві та організацію обліку, дані первинних та зведених документів, регістри синтетичного і аналітичного обліку, дані річних звітів, статистична звітність (форма №50СГ), фінансова звітність (баланс, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, звіт про фінансові результати, примітки до фінансової звітності).

1. Теоретичні основи обліку витрат та калькуляції собівартості продукції

1.1. Економічний зміст витрат на виробництво і загальні принципи їх обліку

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробничої продукції (наданих робіт чи послуг) в натуральних та грошових вимірах.

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю.

Згідно з П(С) БО№16 “Витрати” витратами визнаються:

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визначаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Витратами не визнаються:

Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації, і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші плати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Іншими словами, заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, порахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами та ін. .

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, тобто загально виробничими витратами.

При калькулюванні собівартості продукції важливу роль відіграє класифікація виплат за елементами (економічним змістом) і статтями калькуляцій (характером виникнення і призначенням).

П(С) БО№16 “Витрати” регламентує порядок витрат за такими економічними елементами:

матеріальні затрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні доходи;

амортизація;

інші операційні витрати.

До складу елемента “Матеріальні затрати” визначається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):

сировини й власних матеріалів;

купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

палива й енергії;

будівельних матеріалів;

запасних частин;

тари й тарних матеріалів і ін.

До складу елемента “Витрати на оплату праці” включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати і ін.

До складу “Відрахувань на соціальні заходи” включаються відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента “Амортизація” включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів і інших необоротних матеріальних активів.

До складу “Інші операційні витрати” включаються витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги і ін.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9