... На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по- своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
Тарас Шевченко
23 вересня в приміщенні читальної зали наукової бібліотеки відбулася презентація нової книги Василя Горбачука "Барви української мови". На презентації був присутній п.Іван Заковоротний зі Сполучених Штатів Америки, який фінансово забезпечив видання цієї цікавої та важливої праці. Задум цієї книги виник у Василя Горбачука - професора філології Слов'янського держпедінституту (Донецька обл.), - давно - ще "в епоху перемігшого соціалізму". Він колекціонував вірші, висловлювання про українську мову, факти про її переслідування й викорінення. Іван Заковоротний народився в Україні; під час війни опинився у Німеччини, потім виїхав до США. Життя його за кордоном, як і багатьох нашіх краян, було сповнено небезпек і труднощів, дуже багато і важко довелося працювати, поки "вибивсь у люди" - став власником будівельної фірми. За всіх обставин залишався вірним Україні, багато сил і коштів віддав українській справі: був засновником і будівничим Української Автокефальної Православної Церкви в м. Нью-Гейвен, побудував школу українознавства, в якій навчаються сотні дітей, підтримує національні організації. Ця добра спільна справа - видання книжки про дивовижну долю української мови, її історичний шлях - стане пам'ятником єднання українців з різних країн світу, прикладом спільної чесної праці. Вона допоможе читачам різного віку протистояти інерційній силі антиукраїнства, а небайдужим до рідної історії, культури та мови отримати насолоду від віршів Тараса Шевченка, Івана Франка, Володимира Самійленка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Сергія Єфремова, Івана Огієнка, Василя Липківського, Микити Шаповала, Євгена Маланюка, Івана Багряного, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри, Олеся Гончара, Василя Мисика, Дмитра Павличка, Миколи Вінграновського, Євгена Сверстюка, Ліни Костенко, Павла Глазового, Ігора Калинця, Василя Симоненка, Василя Стуса, Дмитра Білоуса, Миколи Луківа, Катерини Мотрич, Ганни Світличної, Івана Дзюби та багатьох інших Багато письменників, поетів, журналістів нині працють над східними проблемами. Як розповісти народу України яку чудову мову він має ? Якими барвами він володіє? Як навчити людей використовувати усе це багатство, не зменшуючи його значення у глазах світу, а кажучи, це – наша мова і ми – її діти! У багатьох з наших найкращих людей боляче на сердці , якщо вони бачуть якусь кривду до неї. І вони борюьбся за нашу рідну мову. Відоме на Україні радіо “Радіо Свобода” взяло декілька інтерв’ю у діячів нашої культури, що здатні за неї заступитися. Наприклад, інтерв’ю з Начальником Головного управління внутрішньої політики Київської міської держадміністрації Олесем Петіком дотримувалось питань, що з’являються перед нашою країною у мовному просторі, такой собі міні-звіт. Назвою інтерв’ю було обрано “Українська мова в українській столиці” – інформація замість звіту про виконання міської програми.» Міська комплексна програма “Українська мова в українській столиці” була підготовлена на виконання 10 статті Конституції України, рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року у справі застосування української мови, а також постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року про всебічний розвиток і функціонування української мови. Багато хто появу цієї програми привітав, пов’язуючи з нею надії на те, що вдасться переламати вкрай несприятливу ситуацію, яка склалася в мовному питанні не лише в Києві, але й у цілому в державі. Пройшло понад 14 місяців, однак, замість звіту про виконану роботу, присутні почули тільки інформацію “Про стан виконання Міської комплексної програми заходів щодо розвитку і функціонування української мови в місті Києві на 2002-2005 роки “Українська мова в столиці”.
Начальник Головного управління внутрішньої політики Київської міської держадміністрації Олесь Петік, виступаючи з цієї інформацією, сказав, що робота з систематизації заходів, які здійснювалися впродовж семи років, була виконана в 2002 році.
Олесь Петік
А саме: відкриття курсів програмного видання, зокрема для бібліотечних та державних службовців. Заходи, які проходили в районах, проводилися підприємствами цих районів. Це безумовний позитив.
Тарас Марусик
Начальник Головного управління внутрішньої політики Київської міської держадміністрації Олесь Петік вбачає неповне виконання міської комплексної програми “Українська мова в українській столиці” в грошах.
Якщо говорити про проблеми питань, то будь-яка програма з бюджету – це лише декларація.
А народний депутат України Володимир Яворівський причину байдужости до цієї програми Олександра Омельченка вбачає в іншому.
Володимир Яворівський
Значить, склалася така ситуація: це залежить і від вищого керівництва, загальнодержавного. І його про це фактично ніхто не питає. І це дається взнаки. От у чому річ.
А в програмі є низка справді цікавих заходів, як-от розміщення мережі кіосків з реалізації україномовної літератури та періодики на прилеглих до станцій метрополітену територіях чи передплата україномовної періодики для шкіл Києва. Але, як сказав один класик, від слів до діла довго ще чвалати.
Інша передача також було на «Радіо Свобода» “Про і контра”. Передача присвячена мовним питанням
Київ, 1 грудня 2003 року.
Сьогодні ми поговоримо про міську комплексну програму заходів щодо розвитку і функціонування української мови в м. Києві на 2002-2005 роки “Українська мова в українській столиці”, схвалену і підписану Олександром Омельченком 2 вересня минулого року.
Наші гості: депутат Верховної Ради України першого скликання, кандидат педагогічних наук, голова Київської міської організації Української республіканської партії “Собор” Юрій Гнаткевич;
начальник Головного управління внутрішньої політики Київської міськ ої держадміністрації Олесь Петік.
Як уже наші постійні Слухачі знають, останні місяці, останні п`ять місяців ми починаємо нашу передачу з мовних новин. З того моменту як прозвучала наша остання передача було досить багато мовних новин, але очевидно ж найголовніша - це ратифікація Європейської хартії регіональних мов і мов меншин, або, як кажуть правильно, “і меншинних мов” Верховною Радою. Це сталося 15 травня. До речі, в українській пресі, взагалі ширше у засобах масової інформації, була низка заяв від різних політичних сил і так само відкритих листів на ім`я президента України з проханням накласти вето на цей закон і на даний момент – я перед передачею знову дивився останні повідомлення – поки що на цю тему нічого невідомо: чи накладено вето, чи підписано закон, хоча вже час пройшов, але тут я би хотів би оприлюднити тільки один з тих листів за браком часу. Це лист, який підписали відомий письменник Валерій Шевчук, літературознавець Михайлина Коцюбинська, культуролог Роман Корогоцький, філософ Василь Лісовий, редактори двох видань, які займаються питаннями української мови, зокрема Сергій Греченюк, а також Анатолій Шевченко, професор Віталій Дончик і відомий мовознавець Лариса Масенко. Отже, цей лист адресований президентові України, Леонідові Кучмі :
“ На дванадцятому році незалежності наступ на українську мову і культуру набуває все більших масштабів і все цинічніших форм. Свідченням цього є ратифікація Європейською хартією регіональних мов і мов меншин у тому вигляді у якому Верховна Рада прийняла її 15 травня. Відомо, що Європейську хартію було розроблено з метою захисту тих мов, яким загрожує зникнення. Водночас, у преамбулі хартії зазначено, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні перешкоджати офіційним мовам і необхідності вивчати їх. Крім того хартія, враховуючи специфічні умови різних європеських держав, дає широкі можливості вибору з поміж переліку тих зобов`язань таких, які відповідають національним інтересам держави, що ратифікує хартію. Слід зазаначити, що хартію ще не ратифікували чимало країн, в тім числі і багатонаціональна Російська федерація. Зрозуміло, що тим, хто проштовхував прийняття цього документу у Верховній Раді, не йдеться ні про європейський вибір України, який лише задекларовано, ні про захист мов тих національних меншин, які перераховано у прийнятому документі, а саме білоруської, болгарської, гагаузської, грецької, кримсько- татарської та інших. Проімперськи шовіністично налаштована частина депутатів Верховної Ради використала хартію з тим, щоб юридично закріпити фактичне домінування російської мови в усіх сферах суспільного життя України. З причин попередньої тривалої русифікації, викривлення мовного культурного розвитку нашої країни полягає в тому, що фактично до становища упослідженої “меншинної” мови, яка потребує державної підтримки і захисту, яких досі немає, зведено у мову титульної нації. Насьогодні єдиним захистом української мови є її державний статус. Надання, згідно з прийнятим документом, таких же прав російській мові як колишній мові загальноімперського поширення, що внаслідок відсутності в нашій державі мовної політики продовжує активно витісняти українську з її власної території, розцінюємо як аморальну і цинічну за своїм характером спробу використання Європейської хартії з метою дальшої асиміляції лінгвоциду української нації на її власній землі. Вважаючи, що прийняття такого документа загрожує виконанню десятої статті Конституції, вимагаємо від президента України як гаранта основного закону, накладення вето”.
Нагадаю це був лист, відкритий лист президентові України Леонідові Кучмі, який підписали Валерій Шевчук, Михайлина Коцюбинська, Роман Корогоцький, Василь Лісовий, Сергій Гречанюк, Анатолій Шевченко, Віталій Дончик і Лариса Масенко. Нагадаю, що нажаль, за браком часу я не можу процитувати інших листів, хоча були звернення починаючи від лідерів великих політичних партій до президента і до академії вищої школи, і так само, до речі, присутній тут в студії Юрій Гнаткевич свого окремого листа надіслав президентові. Були звернення так само і від окремих народних депутатів, від Народного Руху знаю, і так само на цьому тижні було проведено в один і той же день в різних місцях в різні години дві пресконференції. Одну з них проводили народний депутат Володимир Яворівський – був там Юрій Гнаткевич, професор Анатолій Погрібний і Дмитро Павличко, поет. А іншу проводив поет Борис Олійник в “Укрінформі”, який вкотре, здається втретє, наскільки я знаю, запропонував створити комітет захисту української мови.
А зараз я пропоную прослухати коротенько думку професора Погрібного з приводу ухвалення хартії.
Анатолій Погрібний (запис)
Я потрактовую те, шо сталося у Верховній Раді як те, що те питання пристрасті довколо якого були впродовж багатьох місяців, навіть кількох останніх років. Це питання дістало зрештою таку антиукраїнську розв`язку. Фактично, це цинічно, виключно відверте таке, оголошення війни ураїнству, українській мові, українській культурі. Це те, що сповнює величезною тривогою. Вихід я вбачаю в тому, що президент повинен накласти, все таки, вето і ми вимагаємо цього від президента, закликаємо його до цього, оскільки це відбулося із порушенням багатьох процедурних питань. У нас мова меншин не найчисленніша. За кількістю мовців російська мова має масу необгрунтованих переваг і це суперечить духові, вимогам хартії і нам треба буде в разі, якщо вето на хартію не спрацює, ми повинні оголосити війну проти цих необгрунтованих переваг. Тобто тут мусить бути очевидно принцип преведення, скажімо, мережі, радіо, телебачення, періодичних видань, книговидань, аудіовізуальної продукції – 97% російською мовою аудіовізуальної – до оптимальної кількості, до відсоткової кількості росіян у населенні України.
Страницы: 1, 2
