Матеріали у блоках об`єднані за темами, які вказуються у верхній частині сторінки ліворуч й розпочинають кожну сторінку.
Серед тематичних рубрик блоків, започаткованих з першого номера, постійно (тобто такою, що входить до формули часопису як її структурний елемент) є рубрика “Рейтинг ненормативної мудрості” з підзоголовком “ПІКова сімка” у блоці “Час ПІК”. У анонсі цієї рубрики зазначається: ”ПІКова сімка” – це спроба в епоху техногенних революцій і нав`язливої комп`ютерізації продовжти справу наших прадідів-літописців – увічнення пам`яток усної народної творчості. Правда,з одним невеличким застереженням: оскільки народ нині воліє демократично мовчати, “ПІК” нотуватиме висловлювання більш говірких народних правителів. Відтак добірні естети вибератимуть з усієї філософської спадщини сім найкращих пам`яток, які карбуватимем у формі “Рейтингу ненормативної мудрості”.
Завершує першу сторінку цього розділу постскриптум:
“Р.S.”ПІКова сімка”є винятково науковим проектом. Тлумачення окремих розділів рейтингу як уїдання політиків є наслідком особистої фантазії читачів, за що редакція відплвідальності не несе.
Р.Р.S. Працівники редакції ПІКу на розумних умовах можуть скласти протекцію всім незаслужено обділено увагою Великого естетського журі”(ПІК, №1, 1999, с.9).
У рейтингу першого номера наведені висловлювання О.Мороза, О.Ткаченка, В.Чорновола, Н.Вітренко, В.Черняка, В.Медведчука та Рема Вяхірєва.
Ноу-хау першого номера тижневика було запровадження сторінки-пародії на рубрику колишніх політпросвітних журналів “Пропагандистові та агітатору”(с.19). Вона містить матеріали під гаслом “Геть недоторканість” – реакціяю редакції на дебати у Верховній Раді з приводу позбавлення депутатів юридичної недоторканості. У подальшому редакція від цієї рубрики відмовилась.
У першому ж номері було опробовано прийом подвійного хедлайну.”Піковці” намагалися виявити подвійний зміст назв деяких матеріалів за допомогою графіки, коли слова у назві, набрані іншим шрифтом, читається як друга назва, наприклад,: НЕ те тепер НАТО (с.14), ХТО грає – той МАЄ (с.18), РУХ напереДОдні ЮВІЛЕЮ (с.20), ЧИ винні ЄВРЕЇ, що українці БІДНІ? (с.24), Жіночі СВЯТА або ПОМСТА Святого Валентина (с.42) тощо. Цей прийом теж не знайшов поширення у подальших випусках тижневика.
Слід зазначити, що редакторська концепція та формула часопису були відразу добре продумані й щодо змісту, й щодо структури та дизайну видання. Усе це має вплив на читача.
Дизайн часопису, наприклад, опрацьований навіть до таких, на перший погляд, дрібниць, як колір – маркет блоків: для першого блоку – це червоний, який є водночас й кольором всього часопису. Він є у логотипі на сторінці змісту. Колір блоку “ПІКова тема” – синій, а блоку “Стиль ПІК” – зелений. У першому номері ці кольори використовуються у межах блоків як тло для анонсів на їх початку, вступів до статей, підкреслюються назви тематичних рубрик на початку сторінок. Відповідні кольорові стрічки-маркери кожного блоку нанесені у правому верхньому куті з правого краю кожної непарної сторінки. У першому номері на цих маркерах розміщена назва блоку, в подальшому вони надаються без неї й за шириною та місцем розташування співпадають з кольоровим тлом анонсів на сторінках змісту.
Перші примірники часопису виходили накладом 5 тисяч примірників, з 2000 року і до сьогодні наклад становить 22 тисячі.
Досьогодні формула часопису продовжує вдосконалюватися. Зміни тією чи іншою мірою торкаються всіх її складників.
Дизайн обкладинки став більш відповідний до стилю всього часопису. Введена трьохчастинна структура (як для сторінки змісту): верхня частина обкладинки містить назву-логотип часопису, яка розташована ліворуч й перекриває трьохкольорове тло, більшу середню частину якого займає чорна стрічка, на правому краї якої розміщена фотографія (іноді дві) або малюнок до одного з матеріалів із зазначеною на ній сторінкою. Головний матеріал номеру анонсується на середній частині обкладинки за допомогою великої кольорової фотографії на чорному фоні. Фотографія супроводжується хедлайном, набраним великими літерами, та посиланням на відповідну сторінку часопису.
Нижня сторінка обкладинки,що відокремлена від середньої червоною рискою. Містить заголовки або хедлайни найактуальніших матеріалів часопису,набрані значно меншим шрифтом. Посилання на сторінки у всіх трьох частинах обкладинки даються червоним кольором. З 2002 року нижня частина обкладинки як така зникає залишається лише підвальчик: червона смуга з Інтернет - адресою часопису.
Між обкладинкою й сторінкою змісту з`явилися дві сторінки реклами, іноді на першій з них з`являються періодичні рубрики “Листи в ПІКу” – відгуки читачів щодо окремих матеріалів (може супроводжуватися фотографією обкладинки відповідного номера) або ж в цілому на тижневик – та”Колонка редатора” – завжди на чорному тлі з фотогрфафією О.Кривенка, а з 2001р. – Ігоря Юрченка.
Зберігається поділ сторінки змісту на три частини, але в кожній з них відбуваються зміни. З початку, верхня частина (стрічка анонсу), як і подальший перелік статей розбита на три колонки, які розділені вертикальними лініями до нижньої частини сторінки. Стрічка анонсу стала двокольоровою. З 2002р. із збільшенням кількості блоків вертикальний поділ зникає і з`являється назва “Нині ПІК”. Середня частина – перелік заголовків та хедлайнів до деяких з матеріалів – надається без будь-яких фотографій чи малюнків. Назви анонсованих матеріалів ще раз наводяться у переліку публікацій, слово ЗМІСТ відсутнє. Нижня частина сторінки “Нині ПІК” стала вдвічі більша. Під логотипом з`являється визначення часопису – “Всеукраїнський тижневик”, вказується засновникта видавець – ТОВ “ПІК”, номер свідоцтва про реєстрацію та дата виходу першого номера. Праворуч розміщені дані про склад редакції, зокрема вказуються імена та прізвища керівника проекту, головного редактора, відповідального секретаря, редакторів блоків та інших. Завершує сторінку вузька чорно-червона стрічка на тлі якої наводиться передплатний індекс часопису в каталозі Укрпошти.
Дещо змінився дизайн блоків в середині випусків. Чорно-червоний (або відповідно чорно-синій та чорно-зелений) двоколір відтепер є тлом, на якому подаються анонси на початку блоків. За структурою стрічки анонсів блоків повторюють стрічку анонсу на сторінці змісту. Колір блоків використовується як тло для подання різних додаткових матеріалів, які супроводжують й доповнюють зміст статей: довідок, коментарю, досьє тощо.
Вступні частини (ліди) до статей та інтерв`ю часопису тепер подаються перед назвою (іноді після) й відрізняється від тексту статті шрифтом й набором не у колонку, а рядками через ширину всієї журнальної сторінки. Відразу ж зазначимо, що великі аналітичні матеріали ( статті,story, інтерв`ю тощо) усіх блоків готуються в дусі “часописів новин”: вони супроводжуються довідками, думками експертів, статичними данними, коментарями фахівців й навіть (з кінця 2000р.) астрологічними портретами, якщо публікація присвячена конкретній людині (політику, урядовцю,видатному діячу тощо).
У 2000році з`являється новий розділ – “На часі”, який відтепер розпочинає кожний номер і зазвичай містить одну статтю, присвячену найактуальнішій події тижня. З 2002р. матеріали діляться на п`ять блоків, а розділ “На часі” переростає у блок “На часі ПІК”. Із збільшенням блоків змінюється їх розташування.
Блок “На часі ПІК” висвітлює головні події соціально – політичного життя в Україні, пов`язані з діяльністю Верховної Ради, уряду та Президента. Усередині блоку прийнята така рубрикація матеріалів, при якій аналітичні публікації одного й того ж тематичного напрямку в чергових випусках надаються кожного разу за новою тематичною рубрикою, наприклад,:”За лаштунками”, “Нацнебезпека”, “Політична мапа” та інші. Більш сталий та періодичний характер мають рубрики “Конфесіонал”, “Точка зору”,”На захід”, “На схід” та інші.
До постійних рубрик блоку входить перш за все “ПІКова сімка”,яка містить “Рейтинг ненормативної мудрості” й “Вершини ненормативної мудрості”. У межах останньої підрубрики визначається лауреат читацьких симпатій – автор найбільш дотепного вислову минулого тижня.
Завершує розділ суміжно до “ПІКової сімки” односторінкова рубрика “Події в особах”, яка містить три сатиричних дописи на теми тижня й колонку авторських сатиричних мініатюр.
Блок “Гроші ПІК” має рубрики: “Бюджет 2002”, “Тарифи”, “Прогнози” та інші. Висвітлюються події та стан економіки України.
В Блоці “Тема ПІК” є рубрики: “Нові технології”, “Україна етнографічна”, ”Автоностальгія” та інші. Найчатіше у випусках з`являються рубрики “Соціум”, ”Чужі світи” тощо.
Тематика блоку “Стиль ПІК” охоплює широкий діапазон тем культурного життя в Україні та за рубижем:”Діалоги”, “Дискусії”, “Етика та естетика” тощо. обов`язковим елементом розділу тривалий час була рубрика “Фейлетон”, що завершувала блок й весь часопис. З 2001 року вона трансформувалася у “Політичний фейлетон” й змінила “прописку”, посівши місце у блоці “Час ПІК”.
Блок “Абзац ПІК” має рубрики: “Культи”, “Нагороди”, “Еволюція” та інші. На останніх сторінках часопису поданий анонс найцікавіших кінофільмів тижня та сканворд. Остання сторінка журналу – реклама.
Слід відзначити, що концепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структура постійно змінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свого обличчя, своєї особистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачу фактів та якісну ілюстрацію.
Безумовно, що запровадження розглянутих рубрик і блоків зумовлене бажанням видавців значно поширити коло читачів тижневика. У розрахунку на масового читача тижневик надає в останньому номері року календар на наступний рік з політико-економічним й астрологічним прогнозами, який можна використовувати як настінний. Але ціна цього видання зависока ,як на масового читача.
Постійні зміни в дизайні часопису свідчать про те, що пошуки найбільш діючих прийомів візуального впливу на читача ще тривають.
Приваблює читача й мова тижневика – яскрава, дотепна, гостра й водночас коректна, вона залишається у межах літературної мови. Стиль часопису створюється різноманітними мовними засобами, використання яких є традиційним для різномовних “часописів новин”. Це й використання зниженої та розмовної лексики, розмовних конструкцій, це й мовленнєва гра із застосуванням усіх її засобів: багатозначності, синонімії, алюзій, переформулювання відомих висловів, афоризмів. Найяскравішим втіленням стилю “часописів новин” є, як відомо, заголовки, хедлайни та ліди, тож на ведемо приклад: “Не Петром єдиним… Комуністам надали останній шанс для політичної евакуації”(№7,2000р.).
Завершуючи огляд часопису, можна сказати, що він на сьогодні є одним з яскравих свідчень творчого потенціалу української журналістики й журналістів, яким вдалося втілити інтернаціональний проект “часопису новин” на належному рівні з урахуванням усіх аспектів:змісту, концептуальної формули, дизайну, поліграфії тощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичний тижневик якісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям. В часопису за три роки його існування вже сформувалася своя читацька аудиторія. За свідченням дочірнього видання “ПІКу” – “ПІК-плюс” (№1,2001р.), читач “ПІКу” – людина у розквіті сил:
- найчисленніша категорія читачів – це люди віком до 31 року (30,6%). 23,6% - від 31 до 45 років, 15,7% - старші 45 років. Серед прихильників “ПІКа”багато молоді: 23,3% його аудиторії складають читачі віком до 21 року;
- 65% читачів мають вищу освіту, 19,1% - незавершину вищу, 10,4% - середньоспеціальну освіту і лише 5,5% - середню;
- серед читачів “ПІКу” керівники й службовці складають 54,2%,студенти – 29% й дещо несподіваний результат – близько 10% читачів часопису безробітні.
Наведена статистика говорить про те, що “ПІК” – видання для тих, хто звик думати самостійно й робити висновки на основі глибокого аналізу. Про успіх видання свідчить звання “Журнал року”, якого колектив часопису був удостоєний наприкінці 2000 року, а також те з 26 квітня 2001року на журнальному ринку України з`явилося дочірнє видання ТОВ “ПІК” – російськомовна щотижнева журнал-газета “ПІК-плюс”.`
“Система відбору новин та їх інтерпритація у засобах масової інформації – це дзеркало суспільних відносин. І вся система інформації – її стиль, форма, тональність – змінюється залежно від політичних, економічних і культурних змін конкретної соціальної спільноти, групи або суспільство загалом ”[14.c.137].
Досліджений у цій роботі жанр “часопису новин” вчені виділяють як в рамках методу класифікації часописів по інтересах, так і в рамках класифікації на основі інформаційної функції. “Часописи новин” входять в класифікаційну рубрику інформаційних тижневиків, що охоплюють широку групу видань, всередині якої він займає особливе положення завдяки своїм концептуальним і структурним особливостям.
“Часописи новин” в системі друкарських ЗМІ періодичного характеру грають роль загальнонаціональних щотижневих газет, але при цьому вони мають багато переваг перед щоденною газетою. Особливою ознакою часопису є коментування новин, що з’явилився за тиждень в різних джерелах інформації, а також їх узагальнення та інтерпритація. Призначення “часопису новин” полягаї в тому, щоб якнайповніше давати зайнятим читачам, які не встигають стежити за потоком подій по щоденній пресі, додаткову, “пояснювальну ” інформацію, що пройшла якісне літературне опрацювання.
Вплив першого “часопису новин” - американського “Тайму” - на світову журналістику виразився в появі аналогічних видань у всіх розвинутих зарубіжних країнах. На сьогодні у зарубіжній пресі склалася свого роду міжнародна тенденція: існування на інформаційному ринку кожної країни пар часописів-конкурентів, досить відмінних між собою, щоб спільно пропонувати читачеві найбільш повну панораму фактів, думок, порад і моделей поведінки (США – “Тайм” і “Ньюсуік”, Німеччина – “Штерн” і “Шпігель” та інші.). При збереженні основних концептуальних і структурних ознак жанру зазначені “часописи новин” розрізняються за своїм форматом, структурою, стилістикою, зовнішнім виглядом, обсягом – всім тим, що називається формулою видання. Українські “часописи новин” запозичивши у зарубіжних прототипів генеральну ідею і деякі структурні особливості, у той же час являють собою індивідуальні видання, самобутність яких обумовлюється багатьма факторами (“ПІК” та “Компаньйон”).
Поява даних тижневиків є відповіддю на потребу в створенні каналу комунікації (у даному випадку видання), який би розглядав складні процеси реформування в економіці, політиці з позицій експертизи й оцінки ходу реформ. Сама назва тижневика “ПІК”(“Політика і культура”) свідчить, що журнал орінтований на аудиторію, що активно цікавиться політико-економічними проблемами. Звідси й акцентування на інструментальній інформації й аналітиці.
Для “ПІКа” характерний баланс основних тем, що включають солідні блоки по культурі і суспільній проблематиці. Велику увагу приділяє сюжетам дня. Профілювання торкається і способу обробки й подачі інформації. Це здійснюється і на етапі первинного добору інформації, і у використанні різних типів аналізу.
Всі тижневики чуйно реагують на потреби часу, намагаються розширити коло своїх читачів. Саме звідси постійні зміни в дизайні “ПІКа”. Це свідчать про те, що пошуки найбільш діючих прийомів візуального впливу на читача ще тривають. Слід відзначити, що концепція молодого тижневика ще до кінця не визначена, його структура постійно змінюється, доповнюється, що є свідченням активного пошуку свого обличчя, своєї особистості але ставка як і на початку робиться на цікаву подачу фактів та якісну ілюстрацію. Неостанню роль відіграє добре продумана система назв рубрик і підрубрик, а також заголовків матеріалів, де використовується весь спектр “мовної гри”, яка працює на те, щоб привернути увагу читача з першого погляду: обігрування смислу слів, перефразування відомих висловів і фолькльорно-афористичних цитат, значеннєві асоціації і натяки, тощо.
“ПІК” на сьогодні є одним з яскравих свідчень творчого потенціалу українських журналістів, яким вдалося втілити інтернаціональний проект “часопису новин” на належному рівні з урахуванням усіх аспектів:змісту, концептуальної формули, дизайну, поліграфії, тощо й створити досить вдалий національний інформаційно-аналітичний тижневик якісно-масового типу з яскравим індивідуальним обличчям.
Список використаної літератури
1. Андреева Н.Главный редактор Германии // Коммерсантъ – 1996. - №42. – С.28-30.
2. Андрунас Е.Ч. Бизнес и пропаганда. – М., 1986.
3. Андрунас Е.Ч. Информационная индустрия США // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. – 1980. - №6. – С.56-57.
4. Андрунас Е.Ч. Информационная элита: корпорации и рынок новостей. – М., 1991.
5. Андрунас Е.Ч. Развитие информационной индустрии США: итоги и перспективы // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. – 1990. - №4.
6. Андрунас Е.Ч. Структурные изменения в газетно-издательской индустрии // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1989. - №5.
7. Багдикян Б. Монополия средств информации.М.,1987.
8. Бебик В.М. Сидоренко О.Ію Засоби масової комунікації посткомуністичної України. –тКиїв: МАУП, 1996 – 124с.
9. Беглов С.И. Империя меняет адрес: Британская печать на рубеже ртісячелетий. – МС., 1997. – 135 с.
10. Беглов С.И. Монополия слова. – М.: Місль, 1972. – 454 с.
11. Бертран К. – Ж. Будущее журналистики: не прогноз, а мечта // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1993. - №1. – С. 70-78.
12. Бочарова А.Г. Типология журналов переходного периода. – М.,1996
13. Бурмистенко А., Щербаков А. Сколько стоит “собственное мнение?” – М.: Знание.1977. – 111с.
14. Гриценко О. Політика і преса: два вектори взаємодії // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.137-139.
15. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К. – 1999. – С. 116-129.
16. Іванов В. Правові засади діяльності українських мас-медіа // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.58-65.
17. Москаленко А.В. Основи масово-інформаційної діяльності. – К. – 1999.
18. Полянський І. Дослідницька публіцистика журналу “Шпігель” та сучасні проблеми Європи // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.268-279.
19. Урина И.В. СМИ Италии в 1999 году // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –2002. - №4. – С.79-91.
20. Урина И.В. Италия 2001; политические выборы или медиагипноз? // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –2001. - №4. – С.39-51.
21. Урина И.В. Итальянские еженедельники “Панорама” и “Эспрессо” в период парламентских выборов 1996 года // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1997. - №6. – С.84-106.
22. Жугай В. Концепції функціонування якісної преси в Україні // Вісник Львів. Ун-ту. Серія журналістики. 20010 Вип. 21. – С.145-153.
23. Жукова Л.А. “Эвсиман дю жеди” – издание нового поколения на рынке французских “Журналов новостей” // Вест. Моск. Ун-та. Сер 10. Журналистика. –1998. - №1. – С.59-72.
24. Шкляр В. Мас-медіа і зовнішньополітичні процеси //– С.41-43.
25. “ПІК” №1-152.
26. www.pic.com.ua.
Страницы: 1, 2, 3, 4
