Широкі соціальні мотиви молодших школярів виявляються як мотиви самовдосконалення (бути культурним, розвиненим) і самовизначення (після закінчення школи продовжувати навчання чи працювати, обравши професію). Той факт, що дитина усвідомлює соціальну значимість учіння, створює особистісну готовність до навчання в школі та позитивні установки щодо неї. Ці мотиви зрозумілі школярам і пов'язані з деякими цілями. До них належать мотиви обов'язку й відповідальності, котрі спочатку не усвідомлюються дітьми, але реально діють у формі добросовісного виконання завдань учителя, прагнення відповідати всім його вимогам. Однак ці мотиви притаманні не всім учням, що пов'язано з неточним розумінням відповідальності у цьому віці та некритичним ставленням до себе і часто - завищеною самооцінкою.

Учні повинні знати, що екологічні проблеми вже сьогодні впливають на всі сто рони життя -- господарську діяльність, культуру, світогляд, мораль. Все більше вони проникають у зміст освіти. Сьогодні зміст екологічного характеру органічно включається до всіх напрямків навчання і виховання підростаючого покоління, до всіх ланок системи безперервної освіти: сім'я, дитячий садок, школа, вуз, підвищення кваліфікації. Таким чином у молодших школярів формуються суспільні мотиви природоохоронної діяльності.

Формування навичок і мотивів природоохоронної діяльності у підростаючого покоління -- одне з найважливіших завдань сьогодення. Виховувати в дітей відповідальне ставлення до природи -- це складний і довготривалий процес. Його результатом повинно бути не лише оволодіння відповідними знаннями і уміннями, а й розвиток уміння і бажання активно захищати, поліпшувати природне середовище [9

Сформувати суспільні мотиви природоохоронної діяльності і високий рівень екологічної культури школярів може лише вчитель з відповідальним ставленням до навколишнього. Здійснюючи екологічне виховання, треба мати на увазі, що ми живемо в епоху, коли природні ресурси перестали бути практично невичерпними; людина повинна не просто споживати плоди природи, а й власною працею створювати необхідні умови для примноження багатства і краси при роди.

Одним із завдань екологічного виховання є вироблення у школярів природоохоронної активності, яка проявляється в оберіганні рослинного та тваринного світу, свідомому ставленні та любові до рідної природи, здатності сприймати та глибоко відчувати її красу. Також важливим суспільним мотивом природоохоронної діяльності повинно стати усвідомлення того, що забруднення навколишнього середовища є одним із най суттєвіших факторів, що негативно впливає на тривалість життя і здоров'я людей і збільшує небезпеку генетичних порушень [4].

Учні початкових класів повинні усвідомити, що екологічні умови, які склалися в Україні, не можуть не відобразитися на стані рослинного і тваринного світу. Забруднюються водні джерела, збіднюються степи, у багатьох місцях природне середовище стає непридатним для життя. Значна територія України постраждала від аварії на Чорнобильській АЕС. Ця трагедія призвела до тяжких екологічних та економічних наслідків, згубно відбилася на здоров'ї людей.

Назріла гостра необхідність активного екологічного виховання і навчання всіх верств населення, починаючи з найменших -- дошкільних груп дитячих садків -- і закінчуючи факультативами екологічного характеру для керівників різного рангу в усіх сферах народного господарства. Турботою про екологічне благополуччя природного середо вища для сучасних і майбутніх поколінь, досягненням високого рівня екологічної культури повинні бути максимально пронизані шкільні програми, науково-дослідні тематики, навчальні методичні посібники.

Розробляючи конспекти уроків, учитель має передбачити, які методи і прийоми роботи використати, який додатковий матеріал ввести, щоб розширити знання дітей про природу, пробудити інтерес до пізнання навколишнього сві ту, навчити захоплюватися його красою і різноманітністю, сформувати мотиви природоохоронної діяльності.

Вузькоособистісні мотиви виявляються у формі прагнення одержати хорошу оцінку будь-якою ціною, заслужити схвалення вчителя чи батьків, уникнути покарання чи одержати нагороду (мотиви благополуччя) у формі бажання виділитися серед однолітків, зайняти певне місце у класному колективі (престижні мотиви).

Розпочинаючи формування цих мотивів в аспекті природоохоронної діяльності, треба прагнути викликати в дітей передусім допитливість, а згодом -- стій кий інтерес до природи і на цьому ґрунті -- відповідальне ставлення до всього живого. Процес цей складний і тривалий. І «найперша умова його результативності, особливо в міській школі, -- вихід навчання за межі підручника» [1]. Справді, хоч якими захоплюючими й цікавими не були б розповідь учителя й матеріал навчальної книжки, навколишній світ в усій своїй красі і неповторності відкриється перед учнем лише тоді, коли він сприйматиме його безпосередньо. Спостереження засвідчують: молодші школярі виявляють турботу передусім про ті об'єкти, які бачили, про які мають чимало відомостей; незнання ж спричинює в кращому разі байдужість. Нерідко ж, не усвідомлюючи наслідків негативного ставлення до навколишнього, діти завдають шкоди рослинам і тваринам.

Як же зробити, щоб людина змалечку не тільки оволоділа певними природоохоронними знаннями й уміннями, а й виросла чуйною, активною, коли йдеться про захист природи поліпшення навколишнього середовища? Педагогічних засобів, що сприяють активізації природничої й природоохоронної підготовки молодших школярів, існує чимало. Одним із найважливіших вважають «систематичне ознайомлення учнів з природою своєї місцевості, здійснюване неодмінно шляхом безпосередніх спостережень» [8]. Таке спілкування з природними об'єктами стане надійним фундаментом для по дальшого вивчення дисциплін природничого циклу. До того ж використання екологічного матеріалу активізує пізнавальний процес, сприяє розвитку самостійності.

Однак, сама по собі природа не розвиває і не виховує. Залишивши дитину наодинці з нею, годі сподіватись, що вона під впливом навколишнього середовища стане розумнішою, глибоко моральною, непримиренною до зла. Тільки «активна взаємодія з природою здатна виховати найкращі людські якості. Ось чому в шкільному краєзнавстві важливо забезпечити практичну природоохоронну діяльність учнів, спрямувати її на збереження, примноження, впорядкування навколишнього середовища» [4].

А починати слід з формування в дітей уявлення про природу рідного краю, потреби спілкування з нею, розкриття зв'язків між різноманітними її об'єктами, взаємовпливу природи і людини. Вже в початковій школі учні мають усвідомити, що життя людини, її матеріальне й моральне благополуччя залежать від стану навколишнього середовища. Ці ідеї екологічного виховання можна втілювати в різний спосіб. Скажімо, під час екскурсій до лісу (парку, водойми), коли діти спостерігають за змінами як у живій, так і в неживій природі та за працею людей, перевіряють прикмети про зміну погоди, з'ясовують особливості пір року; на прогулянках, в ході яких виявляються ті рослини найближчого оточення, що потребують охорони (те ж саме і щодо тварин) або більш тривалих подорожей.

Не бракує й доступних для молодшого шкільного віку видів особистісно значущих практичної природоохоронної діяльності. Це «догляд за шкільними квітниками та кімнатними рослинами в зеленому куточку класу, вирощування розсади овочевих культур чи квітів в умовах класного приміщення; робота на навчально-дослідній ділянці, озеленення школи, дитячого садка; збирання насіння та плодів для пернатих; висаджуванні дерев і кущів на шкільному подвір'ї, за межами школи; прокладання екологічної стежини; регулярна підгодівля птахів узимку, розвішування шпаківень, дуплянок; допомога дорослим у підгодівлі лісових звірів» [5]. Вже один цей перелік свідчить, що у вчителя є чимало можливостей для формування в дітей необхідних практичних навичок.

Широкий простір для екологічного виховання забезпечують й інші види особистісно орієнтованих природничих завдань: виготовлення гербаріїв дикорослих рослин, альбомів книжок-розкладок про рослини й тварин створення місцевої Червоної книги -- книги тривоги, оформлення краєзнавчого куточка; виготовлення іграшок та аплікацій з природного матеріалу, фільмів про природу для іграшкового телевізора. Зарекомендували себе й тематичні бесіди, ранки, конкурси, участь дітей у роботі учнівських організацій «Голубий патруль» та «Зелений патруль».

При цьому слід пам'ятати, що всі види й форми екологічного виховання дають найбільший ефект тоді, коли їх застосовувати комплексно, не зводячи до буденного повторення вивченого на уроці підручникового матеріалу, їхня мета -- розширити, поглибити, систематизувати набуті знання, сформувати в учнів уявлення про природу як джерело добра і краси, матеріального й морального благополуччя.

Список використаних джерел

1. Битянова М. Фантом мотивации // Школьный психолог. - 1999. - №45. - С.14-15.

2. Біда О. А. Довкілля: хрестоматія для початкових класів.-- К.: Перун, 1999. - 336 с.

3. Варакута О. Пізнавальні завдання для формування природничих понять // Поч. школа - 1999.- № 8.- с. 53-56

4. Гавриленко О. Як навчати екологічного прогнозування // Початкова школа. - 1997. - №12. - С. 42-45.

5. Генсірук С. А. Ліси -- багатство і окраса землі.-- К.: Наук. думка, 1980. - 124 с.

6. Дроб'язко П. Мотивація навчання (результати експериментального дослідження) // Директор школи (1 Вересня). - 2001. - №40. - С.5-7.

7. Іванова О. Формування екологічної культури // Початкова школа. - 1998. - №8. - С. 40-42.

8. Іващенко С. Екологічна культура в контексті національного виховання // Освіта і управління. - 1999. - №4. - С. 107-115.

9. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні // Початкова школа. - 1998. - №9. - С. 31-34.

10. Коваль Н. С, Нарочна Л. К. Природознавство: 3(2) кл.-- К.: Освіта, 1998. - 212 с.

11. Коваль Н. С. Резерви підвищення ефективності навчання природознавства // Почат. шк.-- 1995.-- № 4.-- С 38-43.

12. Леонтьев В.Г. Мотивационная основа учебной деятельности // Психология образования: Дайджест. - 2001. - №5. - С.37-39.

13. Лукьянова М. Учебная мотивация школьников: Психолого-дидактический аспект // Учитель. - 2001. - №4. - С.18-27.

14. Нарочна Л. К., Ковальчук Г. В., Гончарова К. Д. Методика викладання природознавства.-- К.: Вища шк., 1990. - 264 с.

15. Позакласна робота з біології. На допомогу керівникам гуртків юних натуралістів / Будович М. Д. та ін. // К.: Рад. шк., 1967. - 104 с.

16. Степанюк А. Формування у школярів емоційно-ціннісного ставлення до живої природи // Шлях освіти. - 1999. - №4. - С. 12-14.

17. Сураева Г.З. Психологическое исследование мотивационно-смысловой сферы младших школьников // Прикладная психология. - 2001. - №6. - С.79-88.

18. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. - К.: Рад. школа, 1988. - 220 с.

19. Ткаченко О. Виховання екологічної чуйності до природи у процесі гри // Початкова школа. - 1998. - №4. - С. 30-32.

20. Шевців З. Виховання бережливого ставлення до природи // Початкова школа. - 1993. - №10. - С. 39-40.

Страницы: 1, 2