- мету виховання в цілому і конкретні завдання, які вчитель має розв'язати на даному етані:

- зміст виховання: способи педагогічної діяльності визначаються, виходячи: із конкретного змісту, сенсу цієї діяльності;

- врахування вікових особливостей дітей, здатності їх. реагувати адекватно на застосовані до них методи;

- врахування статевих та індивідуальних особливостей вихованців;

- стиль педагогічного спілкування; психологічний клімат у колективі;

засоби виховання (наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, музика, різні види діяльності, засоби масової інформації), які застосовуються в тісній єдності з методами;

- рівень педагогічної майстерності педагога: він обирає в першу чергу ті. методи, якими добре володіє;

- очікувані результати: педагогічна інтуїція і уміння прогнозувати допоможуть уявити, до чого призведе застосування того чи іншого методу.

37. Трудове виховання - це процес взаємодії вчителя і учнів з метою розвитку у школярів працьовитості.

Метою трудового виховання є формування у школярів відповідального ставлення до праці. Воно покликане забезпечити:

- теоретичну підготовку, опанування знаннями, які є базовими для організації трудової діяльності; - психологічну підготовку -- виховання розуміння необхідності праці, почуття відповідальності, позитивного ставлення до праці, як розумової, так і фізичної;

- практичну підготовку, тобто розвиток умінь і навичок різних видів праці, розвиток культури праці.

Основними засобами трудового навчання є різні види праці: навчальна праця (розумова і фізична), праця по самообслуговуванню, суспільно корисна праця, виробнича праця.

Зміст трудового навчання визначається навчальною програмою для кожного класу. Учні отримують загальнотрудову (оволодіння знаннями, уміннями і навичками з планування, організації своєї праці), загальновиробничу (оволодіння знаннями основних галузей виробництва, основ економіки та організації праці, природи й навколишнього середовища), загальнотехнічну (оволодіння знаннями з урахуванням: специфіки галузі, в яку входить обраний профіль трудової підготовки) й спеціальну підготовку (передбачає формування початкових, умінь і навичок з обраної спеціальності).

Економічне виховання - це процес взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на виховання економічної культури школярів.

Важливим завданням економічного виховання є формування

економічної свідомості - розуміння учнями основних законів

розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.

Складовою частиною економічної свідомості є економічне мислення, - здатність до осмислення явищ економічного життя країни з урахуванням, досягнень науки і, техніки.

До завдань економічного виховання також належать такі, як:

- розвиток почуття господаря, відповідальності, обов'язку, дисципліни, колективізму;

- формування ділових якостей: підприємливості, активності, ініціативності, прагнення, до оновлення технологічних процесів і. обладнання, продуктивності праці, високої якості продукції;

- розвиток умінь і навичок: планування й організації власного бюджету, доходів і витрат сім'ї, піклування про власне здоров'я, бережливого ставлення до природи і суспільного добра;

- формування здорових матеріальних потреб (важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними).

Зміст економічної освіти та виховання школярів визначений навчальним предметом „Основи економічних знань", який дає учням комплекс універсальних економічних категорій і законів, досвід роботи з економічною літературою, уміння робити наукові, економічно обґрунтовані висновки, досвід планування свого професійного життя. Економічне виховання здійснюється протягом усіх років навчання: економічна свідомість та економічна компетентність формується завдяки спільним зусиллям усього педагогічного колективу.

Екологічне виховання - це процес спільної діяльності вихователя і вихованців, спрямований на формування відповідального ставлення школярів до довкілля.

Його метою є формування екологічної культури: школярів, а завданнями. -- нагромадження знань про довкілля, виховання таких почуттів, як любов до природи, бажання її берегти і примножувати формування умінь і навичок природоохоронної діяльності, залученні учнів до активної роботи по збереженню і поліпшенню довкілля.

Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Передумовою розвитку екологічного мислення є наявність в учнів екологічних знань, а наслідком - екологічний світогляд. На основі екологічного мислення формується екологічна культура як єдність глибоких знань про навколишнє середовище, відповідального ставлення до природи та уміння вирішувати екологічні проблеми, брати безпосередню участь в природоохоронній діяльності. У процесі екологічного виховання необхідно враховувати такі його аспекти: національний та регіональний підхід до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування; гуманістична спрямованість і зростаюча роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства; збереження фізичного і духовного здоров'я людини; розкриття основних екологічних законів та понять, важливості екологічних знань не лише у виробництві, а й у повсякденному житті.

Рівень екологічної вихованості школяра молена визначити на основі здатності його до активної участі у природоохоронній роботі.

38. Фізичне виховання -- це процес розвитку фізичної досконалості школяра.

Його метою є зміцнення здоров'я учнів, загартування організму, розвиток фізичних можливостей, рухових умінь і навичок.

Формування фізична досконалої особистості передбачає створення умов для забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей та молоді, турботу про збереження та зміцнення здоров'я школярів, попередження травматизму, розвиток життєво важливих рухових умінь, правильної постави, формування навичок, особистої та громадської гігієни, виховання бажання самостійно займатися фізичною культурою, отримання знань про особливості організму, підтримання і розвиток його потенціальних можливостей.

Зміст фізичного виховання включає в себе наукове обґрунтування фізичного та психічного здоров'я учнів, пропаганду здорового способу життя (виконання фізичних вправ, залучення до рухливих ігор, правильне харчування, дотримання режиму праці та відпочинку, попередження тютюнопаління, алкоголізму, наркоманії), формування і вдосконалення рухових навичок, розвиток фізичних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості, спритності).

Критерієм фізичної досконалості є сформованість вищезгаданих рис і властивостей особистості.

Статеве виховання - це процес засвоєння підростаючим поколінням знань про взаємини статей, формування культури поведінки і потреб керуватися у стосунках з особами протилежної статі нормами моралі.

Його мета - формування моральних стосунків між особами протилежних статей, культури, дружби, кохання, інтимних почуттів.

Серед завдань статевого виховання варто виділити такі, як: - формування наукових знань про біологічні і соціальні проблеми розвитку хлопчиків і дівчат; - ознайомлення з анатомо-фізіологічними особливостями статей; - формування взаємоповаги хлопців і дівчат; - виховання відповідальності за свої дії в статевих стосунках; - виховання прагнення до створення сім'ї.

У процесі статевого виховання необхідно зосередити увагу на розгляді таких проблем, як особливості статевого дозрівання дівчат і хлопців, можливі негативні наслідки ранніх статевих стосунків, впорядковувати інформацію, яка приходить із різних джерел, особливо низькопробну. У спілкуванні з школярами треба значну увагу приділяти медичним аспектам статевого виховання: статевій гігієні, профілактиці венеричних захворювань, запобігання ВІЛ - інфекції.

Критерієм статевої вихованості є сформованість поваги до осіб протилежної статі.

Превентивне виховання -- це процес роботи з учнями щодо запобігання формуванню у них шкідливих звичок.

Метою його є виховання у школярів негативного ставлення до вживання алкоголю та наркотиків.

Завданнями превентивного (випереджаючого) виховання є:

- формування наукових знань про шкідливий вплив на організм людини, особливо в дитячому та .юнацькому віці, алкоголю, тютюну та наркотичних речовин; - демонстрація переваг здорового способу життя; - виховання відповідальності за збереження свого здоров'я; - збудження прагнення позбутися шкідливих звичок.

Основним критерієм вихованості школяра в даному напрямі буде дотримання ним здорового способу життя.

Реалізація завдань кожного напрямку виховання здійснюється у процесі вивчення навчальних дисциплін, у позакласній та позашкільній виховній роботі, у процесі спільної роботи школи, сім'ї та громадськості шляхом залучення школярів до активної участі у різних видах, діяльності.

Лише комплексний підхід до реалізації змісту ті завдань виховання в єдності навчальної, поааурочної та поз; ішкільної діяльності дітей, в гармонії родинно-шкільних відносин забезпечить ефективність виховного процесу.

40. До методів формування, свідомості особистості належать способи, якими вихователь впливає на свідомість вихованців, тобто на їхній розум і почуття, словом. Застосовуються ці методи: з метою формування у вихованців свідомого ставлення до навколишньої дійсності, до своїх обов'язків, до норм і правил суспільної поведінки. Це такі методи, як розповідь, лекція, роз'яснення, бесіда, дискусія, приклад.

Формування свідомості розпочинається з роз'яснення учням найпростіших понять у галузі етики, естетики, науки, праці, суспільного життя. При роз'ясненні важливим є обґрунтованість, умотивованість, чіткість викладення вихователем сутності понять. У виховній роботі з учнями молодшого і середнього шкільного віку використовується розповідь - опис подій і явищ з метою формування свідомості. Ефективність розповіді залежить від її емоційності, яскравості, здатності вихователя викликати в дитини почуття, враження. У роботі з старшокласниками використовують метод лекції. Лекція містить певне теоретичне узагальнення в галузі моралі, політики, естетики, науки, її мета - формування переконань старшокласників. Різновидом лекційного викладу є повідомлення, досить популярне в шкільній практиці. На відміну від лекції, повідомлення коротше, вузькопланове, компактне.

У процесі виховання дуже важливими є діалогічні метод» спілкування, які. дають можливість почути думку вихованців, допомагають їм вчитися формулювати власні судження, відстоювати, свої позиції. У шкільній практиці бесіда є найпопулярніпшм методом, найдоступнішим для сприйняття вихованцями.

Якщо у процесі обговорення певного питання виникають суперечливі думки, доцільно застосовувати метод дискусії - групове обговорення проблеми а метою досягнення істини шляхом зіставленая різних думок. Якщо бесіду з учнями можна проводити будь-якого віку, то дискусія виникає вже на певному .віковому рівні (у підлітковому віці) і рівні підготовленості її учасників. Дискусія - це словесне змагання. При застосуванні усіх вищеназваних, методів діють психологічні механізми переконування і навіювання.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15