2). Здатність логічно і послідовно викладати засвоєні знання.
3). Здатність вникати в контекст (чіткого осмислення) нової інформації та давати її тлумачення.
4). Уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв'язок між її розділами.
5). Здатність розуміти і використовувати методи критичного аналізу і розвитку теорій.
6). Здатність правильно використовувати методи і техніку дисципліни;
7). Здатність оцінювати якість досліджень у певній предметній галузі.
8). Здатність розуміти результати спостережень та експериментальних способів перевірки наукових теорій.
Випускники другого рівня повинні:
1). Опанувати предметну область на більш високому рівні, тобто володіти новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретації.
2). Критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії і практики.
3). Оперувати методами незалежного дослідження і вміти пояснювати його результати на більш високому науковому рівні.
4). Бути здатним зробити оригінальний внесок у дисципліну відповідно до канонів певної предметної області, наприклад, у рамках кваліфікаційної роботи.
5). Продемонструвати оригінальність і творчий підхід.
6). Оволодіти компетенціями на професійному рівні.
Два інші невід'ємні компоненти конструкції формування Європейської вищої освіти - це система рівневих індикаторів та система описів курсів за типами.
Якщо говорити про рівні, то за основу взято стандартну систему:
- курс базового рівня (вступ до предмета);
- курс проміжного рівня (призначений для формування поглиблених базових знань);
- курс просунутого (досконалішого) рівня;
- спеціалізований курс.
За типами курси поділяються на:
- основний курс (частина основної програми);
- зв'язаний курс (підтримуючий основну програму);
- не профілюючий курс (необов'язковий).
У рамках напрямів виділено п'ять типів модулів:
Основні модулі, тобто групи предметів, що становлять ядро відповідної науки (наприклад, для бізнесу і менеджменту це: бізнес-функції, середовище бізнесу тощо).
Підтримуючі модулі (наприклад, для бізнесу і менеджменту це -математика, статистика та інформаційні технології).
Організаційні і комунікаційні модулі (наприклад, управління часом, робота в групах, риторика, іноземні мови).
Спеціалізовані модулі, тобто необов'язкові, але такі, що розширюють і поглиблюють компетенцію у вибраній галузі, факультативні.
Переносні модулі (наприклад, проекти, дисертації, стажування, модулі, що пов'язують теорію і практику).
Загальна тенденція побудови модулів наступна: чим вищий рівень, тим більше модулів, що поглиблюють знання і встановлюють зв'язок між теорією і практикою.
Приклад моделі модульної структури навчального плану підготовки за кваліфікацією наведений в табл. 4.1. Можливі й інші форми розподілу.
Таблиця 4.1
Модульна структура навчального плану підготовки за кваліфікацією
Модуль
Рівень навчання
1-й (1-2 роки)
2-й (3-4 роки)
Основний
30%
20%
Підтримуючий
25%
10%
Організаційний і комунікаційний
-
Спеціалізований
40%
Переносний
Разом:
100%
Розподіл навантаження по курсах у межах програми навчання виражається у кредитах ECTS. На практиці 1 кредит передбачає приблизно від 25 до 30 годин навантаження студента (включно з аудиторними заняттями, самостійною роботою). Як правило, один модуль містить 5 кредитів навантаження або кратне п'яти число (наприклад , 10 або 15). Кредити обов'язково повинні бути прив'язані до рівнів. У цьому випадку вони забезпечують достовірну інформацію щодо складності і глибини курсу.
Розробка системи перезарахування (перезаліку) кредитів ґрунтується на декількох базових принципах:
1. Філософія взаємної довіри.
2. Здатність освітніх структур до гармонізації на національному та міжнародному рівнях.
3. Вираження результатів навчання не в термінах часу, а в термінах кредитів, прив'язаних до результатів у вигляді компетенцій.
4. Реальність створення загальноєвропейської системи перезарахування і накопичення кредитів.
5. Цінність і самодостатність обох рівнів: як ступеня бакалавра, так і ступеня магістра.
6. Вимоги до кваліфікацій у вигляді компетенцій мають бути погодженими в рамках загальноєвропейського освітнього простору.
7. Відмінності у термінах навчання як на першому, так і на другому ступенях не більше 25%.
8. Програми першого ступеня - від 180 до 240 кредитів, програми магістерського рівня - від 90 до 120 кредитів. Кількість кредитів у річній програмі - не більше 60.
9. Розробка загальних рівневих індикаторів як умова порівнянності структур і ступенів, як частина європейської структури кваліфікацій.
В рамках Болонської декларації передбачено визнання освіти чи кваліфікації. Порядок визнання кваліфікацій визначено Лісабонською конвенцією, прийнятою в Лісабоні у квітні 1997 року.
Визнання освіти чи кваліфікації - це формальне підтвердження компетентним органом цінності іноземної освітньої кваліфікації з метою доступу до освітньої та професійної діяльності. Кваліфікація може бути визнана або з метою подальшого навчання на даному рівні (академічне визнання), або для використання звання чи здійснення професійних цілей (професійне визнання).
Академічне визнання - це визнання курсів, кваліфікацій або дипломів одного вищого навчального закладу іншим. Передбачає доступ до нового подальшого навчання в іншому навчальному закладі або дозволяє певне звільнення від необхідності наново вивчати певні елементи програми. Таке визнання функціонує в Європейській кредитно-трансферній системі (ECTS).
Професійне визнання - це право працювати за фахом згідно з професійним статусом відповідної кваліфікації особи.
Визнання здійснює компетентний орган визнання - установа, офіційно уповноважена приймати обов'язкові до виконання рішення про визнання іноземних кваліфікацій.
Для спрощення процедури визнання освітніх кваліфікацій розроблено і запропоновано уніфікований зразок Додатка до Диплома (Diploma Supplement) про освіту.
Загальні вимоги щодо створення Додатка до Диплома
Додаток до Диплома рекомендується складати відповідно до таких принципів:
1. Складовою частиною кожного заповненого Додатка до Диплома повинна бути коротка пояснювальна записка, основною функцією якої є допомога університетам, працедавцям та іншим користувачам інформації.
2. Дуже довгих і дуже складних додатків потрібно уникати, треба представляти інформацію настільки стисло, наскільки це можливо.
3. Додаток повинен завжди супроводжуватися оригіналом документа про кваліфікацію (оскільки додатки, зазвичай не мають юридичної сили).
4. У поєднанні з документом, що засвідчує отримання кваліфікації, додаток повинен давати достатню інформацію, щоб дозволити тому, хто його розглядає, оцінити дану кваліфікацію і визначити, чи відповідає дана кваліфікація меті, для якої її хочуть використовувати.
5. У Додатку завжди повинні вказуватися ім'я власника і назва кваліфікації, назва і статус установи, яка її присвоїла, і класифікація присудженого звання. Все це повинно бути представлено мовою першоджерела.
6. Інформація про систему вищої освіти повинна бути представлена максимум на двох сторінках. Для кращої наочної інформації варто включати діаграми і таблиці.
7. Додатки можуть видаватися будь-якою мовою, яку заклад освіти вважає прийнятною. Особливу увагу слід приділяти перекладу і термінології.
Виготовлення Додатків до Диплому повинно відбуватися централізовано, а не доручатися різним підрозділам закладу освіти. Вищі навчальні заклади повинні здійснювати захист інформації в своїх Додатках від можливих підробок.
ТЕМА 5. ЄВРОПЕЙСЬКА КРЕДИТНО-ТРАНСФЕРНА СИСТЕМА (ECTS)
Європейська система перезарахування кредитів (ECTS) була розроблена у 1989/1990 рр. у формі п'ятирічного проекту, в якому брали участь 145 європейських навчальних закладів. У подальшому практика ECTS була рекомендована для широкого використання вищими навчальними закладами.
Загальна характериста ECTS.
Система ECTS базується на трьох ключових елементах:
- інформації (стосовно навчальних програм і здобутків студентів);
- взаємної угоди (між закладами і студентом);
- використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для студентів).
Ці три ключові елементи приводяться в дію через використання трьох основних документів:
1). Інформаційного пакету.
2). Форми заяви (навчального контракту).
3). Переліку оцінок дисциплін.
Використання ECTS є добровільним і базується на взаємній довірі і переконанні щодо якості навчальної роботи освітніх закладів.
ECTS забезпечує прозорість через такі засоби:
- кредити ECTS, є числовим еквівалентом оцінки, необхідні для завершення курсу;
- інформаційний пакет, який дає письмову інформацію студентам і працівникам про навчальні заклади, факультети, організації і структуру навчання і розділів курсу;
- перелік оцінок з предметів може легко передаватися від одного закладу до іншого;
- навчальний контракт є обов'язковим як для місцевого і закордонного закладів так і для студентів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9