Вивчення теми „Технічне конструювання” є ІV етапом - фазою кінцевої розробки. У цей період відбулося становлення виробу як цілого. Підготовчий матеріал витіснився кінцевим його варіантом. Виявився евристичний характер творчої дії, народжувалися великі і малі відкриття, знахідки, тощо. Учні досягли найбільш вільного володіння матеріалом, підпорядкували його єдиній ідейно - емоційній атмосфері. Тепер об'єкт роботи став уявлятися як єдине ціле, хоча й потребував використання нової інформації та фактів, перевірки й уточнення матеріалу, збагачення додатковими враженнями.
На уроках основна частина часу відводиться практичній роботі, що ґрунтується на частково пошуковій, а в подальшому - на творчій діяльності із створення нових моделей одягу. Практичні вміння й навички, що формуються під час роботи є якісно новими для учнів і дають змогу досягти успіху в процесі формування художньо - конструкторських творчих здібностей на уроках обслуговуючої праці.
Для створення умов ефективної методики виконання ескізів та начерків ми виділили ряд завдань:
- змінити ставлення учнів до ескізів та начерків;
- розкрити функційні можливості ескізів та начерків;
- підвищити рівень графічної підготовки, володіння навичками створення ескізів та начерків;
- збагатити досвід учнів графічними методами і прийомами виконання ескізів та начерків.
Для кращого засвоєння навчального матеріалу на кожному уроці використовуються різноманітні задачі, вправи. Творчі завдання, які застовуються на уроках в експериментальному класі, на відміну від традиційних, що учні виконують у контрольному класі, розраховані на репродуктивність, вимагають від учнів не простого відтворення інформації, а творчості. Під час експериментальної перевірки даної методики навчання виконанню ескізів та начерків знання учні здобувають під час бесід, повідомлень, постановки проблемних задач, а закріплюють у процесі виконання практичних творчих завдань. При цьому запитання i завдання спочатку носять переважно репродуктивний характер, а падалі містять у собі творчий пошук.
Виконання учнями графічних завдань на виконання ескізів та начерків дозволяє вчителю коректувати їх пізнавальну сферу, спрямовувати їх в потрібне русло, гармонізувати наукові і естетичні інтереси, формувати пізнавальну самостійність і активність.
Пропонуємо графічні завдання, які сприяють оволодінню навичками виконання ескізів та начерків:
1. Перенесення в зошит найпростішого графічного образу моделі з відображенням контурів.
2. Визначити подібності форми моделі до інших предметів.
3. Вказати зайві елементи на ескізі.
4. Чи правильно виконано ескіз? Що не слід було робити?
5. Відобразити в ескізі контури моделі, використовуючи різні техніки.
Необхідно зазначити, що завдання і зображувальна наочність повинні охоплювати всі рівні знань учнів, мати реалістичний характер і орієнтуватися на рисування з натури, за взірцем, по пам'яті, з уяви.
Виконання вправ розвиває особистісні здібності учнів. Після виконання завдань учні вільно відображають в ескізах та начерках власні ідеї. Графічні зображення такого рівня мають художню і наукову цінність, розкривають як загальнолюдські, культурні, так і особистісні сприйняття.
Для становлення відповідних знань, умінь, навичок ми розробили систему графічних задач з одним і багатьма рішеннями.
І група становить задачі на перетворення, які розвивають здатність комбінувати. Прикладом може бути задача на розробку ескізів та начерків моделі певного фасону виробу.
ІІ групу складають задачі, спрямовані на зміну одного графічного зображення на інше. Прикладом може бути задача на зображення тієї ж моделі, тільки в іншій схемі, застосовуючи інші способи виконання ескізів та начерків, наприклад: ескіз виконано простим олівцем. Потрібно виконати ту ж роботу у кольорі.
ІІІ група містить задачі, спрямовані на перебудову одного графічного образу в інший. Прикладом може бути задача на зображення тієї ж моделі, тільки в іншому стилі. Наприклад з класичного в романтичний.
IV група становить задачі на заміщення фактури моделі і оздоблення. Наприклад: на ескізі зображено модель, що планується виготовити з джинсової тканини. Зобразіть дану модель у тому ж стилі, тільки джинсову тканину замініть легкою тканиною у дрібні квіточки.
Застосування задач таких типів при навчанні виконанню ескізів та начерків - ефективний спосіб засвоєння учнями даного матеріалу. Такі задачі, метою яких є пошук способів досягнення рішення та розробка варіантів даного рішення, стимулюють розвиток уяви учнів.
При завершенні частки творчого процесу - виконання ескізів та начерків і вибір остаточного варіанту - робота певний період оцінюється, аналізується і, за потреби, її доопрацьовують( скорочення, заміна, пошук нових виражальних деталей). Сприймаючи навколишні предмети, співвідношення різних форм, поєднання кольорів, а також одержуючи відповідні знання на заняттях, в учнів сформується система знань про різні їх комбінації та засоби художньої виразності. Ці знання сприятимуть формуванню в дитини таких якостей, як: просторова уява, відчуття кольору, цілісності сприйняття, розвитку різних видів пам'яті, побудови логічних операцій: аналізу, синтезу, узагальнення, класифікації, розвитку інтуїції та інтелектуальних, естетичних, моральних якостей особистості, включаючи здатність довести справу до кінця i до оцінки дій. Розвиток перелічених якостей здійснюватиметься протягом усього навчально - виховного процесу на всіх етапах творчої діяльності [Дубова. . Мотивація творчої діяльн.с.9 ].
2.2 Планування занять з трудового навчання розділу „Проектування виробів”
Коли планується навчальний процес, то:
1. Створюються передумови для своєчасного матеріального забезпечення навчального процесу. Зокрема, заздалегідь стають відомими строки, в які треба забезпечити майстерні певними матеріалами та інструментами. Це важливо, бо постачання пов'язане зі значними труднощами, і тому завжди треба мати в запасі деякий резерв часу.
2. Розкривається зв'язок між змістом занять у майстернях і змістом інших навчальних предметів. Розподіливши навчальний матеріал за часом, можна встановити, яких знань набувають учні на уроках фізики, хімії, математики та з інших предметів, коли вивчають певну тему на заняттях у майстернях, і виходячи з цього забезпечити дидактичний зв'язок між трудовим навчанням і вивченням основ наук.
3. У процесі занять у майстернях, зокрема в процесі моделювання, учні можуть виконувати комплексні вироби. У таких випадках дуже важливо узгодити роботу учнів, чого й досягають плануванням.
4. При підбиванні підсумків за чверть, півріччя, рік учитель легко може перевірити виконання навчальної програми. Очевидно, для цього досить порівняти те, що було заплановано, з фактичним обсягом виконаної роботи.
5. Полегшується контроль за навчальним процесом у майстернях з боку навчальної частини і органів народної освіти.
У підготовці вчителя до занять у майстернях можна виділити такі етапи: а) підготовка до навчального року; б) підготовка до навчальної теми; в) підготовка до уроку. Послідовність вивчення тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути змінена кількість годин на вивчення окремих тем.
У кожній темі розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити учнів, а також наводиться перелік об'єктів роботи.
Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об'єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільне корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги:
Виготовлення виробу повинно складатися з операцій, передбачених навчальною програмою,
Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових виробів, щоб не знижувався інтерес до роботи.
Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої норми часу. Ця вимога накладає велику відповідальність на вчителя, бо норму часу (а дуже часто й точність обробки) встановлює він сам. Правильно встановити потрібну точність виробу не завжди просто. Для цього треба знати умови, в яких вироби використовуватимуться, і вимоги до точності виробу, які визначаються цими умовами. Інколи, щоб знизити вимоги до точності виготовлення виробу і довести їх до рівня знань і вмінь учнів, учителеві доводиться змінювати його конструкцію. При встановленні норми часу вчитель спирається на свій власний досвід, а також на досвід інших учителів.
За призначенням і конструкцією виріб повинен бути зрозумілим для учнів. Ця вимога особливо показова для тих випадків, коли учні виготовляють різні моделі.
Планування занять починається з вивчення шкільної програми і, як наслідок, складання календарно - тематичного плану. На основі орієнтовних тематичних планів розробляється календарно - тематичний план, в якому конкретизується обсяг навчального матеріалу відповідно до кількості годин, відведених на вивчення кожного модуля. При цьому слід враховувати, що 25 % навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 75 % - на виконання практичних робіт. Вивчивши шкільну програму ми переходимо до складання календарно-тематичного плану (див. додаток.). Після складання календарно - тематичного плану можна переходити до складання план-конспекту уроків. Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути учні. Тому джерелами для підготовки були методичні посібники з різних тем, доробки з педагогічного досвіду вчителів, різноманітна художньо - наукова література.
Методична підготовка почалася з роботи над навчальною літературою. Ми переглянули матеріал шкільних підручників і, орієнтувалися на нього при поданні нового матеріалу. Така орієнтація потрібна з двох причин:
1) у підручнику викладено мінімум матеріалу, достатнього для виконання навчальної програми;
2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів.
Велике значення відіграло ознайомлення з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих педагогів. У методичній літературі є рекомендації, як будувати навчальний процес, а також методика проведення окремих занять, зв'язаних з виконанням навчальної програми з трудового навчання та образотворчого мистецтва.
Аналіз роботи передових учителів показує, що, будуючи систему уроків з тієї або іншої теми, треба висвітлити такі питання:
1) місце теми в навчальному курсі, її ідею і коло знань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;
2) зв'язок теорії з практикою, з навчально-виробничою практикою;
3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;
4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);
5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних сил, розподілу навчального матеріалу на уроках;
6) творчі роботи учнів;
7) очікуваний результат вивчення теми;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
