У праці людини виявляється її уважність, спостережливість, її уява і мислення. Особливо важливі ці якості тоді, коли людина стає перед новим для неї трудовим завданням, коли вона шукає нових, досконаліших способів його виконання.

Праця потребує напруження фізичних і розумових сил, подолання труднощів, самовладання і інших вольових якостей. Успіх праці людини залежить від ясності мети, яку вона ставить перед собою, від зрілості мотивів, що спонукають її працювати, і зв'язаного з ними ставлення людини до своїх трудових обов'язків, від відповідності її здібностей, загальної і спеціальної підготовки вимогам праці. Дуже важливу роль у праці мають такі якості людини, як її установка на працю, працьовитість, акуратність, організованість і дисциплінованість [12].

Всю різноманітність видів людської праці поділяють на працю фізичну і розумову. До фізичної праці відносять різні види виробничої, технічної діяльності. Предметом її є матеріал, який дає природа і який обробляється при допомозі різноманітних знарядь. Фізична праця потребує певного використання фізичних сил людини, напруження її скелетної мускулатури. Результатом її є матеріальні продукти, необхідні для задоволення потреб людей. Результатом же розумової праці є образи, думки, ідеї, проекти, знання, втілені в матеріальні форми свого існування (літературні і музичні твори, малюнки, рисунки та ін.) [5].

Змістом трудової діяльності є система практичних дій, що їх спрямовує дитина на досягнення якоїсь зрозумілої їй і бажаної мети. Ця мета завжди має певну суспільну цінність. Праця дітей -- серйозна і корисна справа, вона полегшує працю дорослих: накритий до обіду стіл, випрана білизна для ляльки, прибрані на місце іграшки. Навіть самостійне прибирання свого ліжка, шнурування черевиків або пришивання ґудзика, тобто всяке самообслуговування, є справжня праця, бо вона полегшує частково роботу дорослих. Звичайно, реальна цінність праці дитини, тим паче школяра, дуже невелика.

Потреба працювати -- одна з найбільш життєвих потреб сучасної людини. Крім того, трудова діяльність відповідає природній потребі дитини в активному розумовому діянні. Оскільки результат діяльності звичайно наочний, реальний, він є сам собою, зокрема в старших дошкільників, дуже привабливою метою. Привабливість праці посилює й переживання дітьми почуття радості від спільної з дорослими та іншими дітьми діяльності [3].

Мотиви трудової діяльності набувають у шести-, восьмирічних дітей дедалі яскравішого суспільного значення. Діти працюють на ділянці, щоб їх дитячий садок добре підготувався до зустрічі батьків. Першокласники збирають макулатуру, щоб можна було приготувати багато зошитів для всіх дітей, щоб їх клас, їх школа були кращими в цій спільній корисній роботі. Учні 2-го класу, які взяли шефство над дитячим садком, почали керуватись високим суспільним мотивом «робити для малят», а отже, якомога краще, красивіше, зручніше.

Досягнення реального результату праці породжує в дитини почуття величезного піднесення. Воно з'являється тому, що діти: їх зусилля витрачені не даремно (зроблені до свята прапорці, прибраний зал, вишита серветочка); б) починають усвідомлювати свої сили («от що я можу»); в) починають відчувати радість колективної роботи, їх захоплює саме процес праці; г) запалюються похвалою, схваленням дорослих. Позитивні переживання в процесі трудової діяльності розвивають у дітей працьовитість і впевненість у своїх силах [7].

Праця розвиває й удосконалює всі психічні якості дітей, зокрема, точність сприймання, спостережливість і чутливість до виконуваних рухів.

Готуючись саджати овочі, шести-, семирічні діти перебирають насіння, сортують його за величиною, формою, обмацують поверхню. Кидаючи у воду, стежать, які насінини спливають, а які падають на дно. Вишиваючи серветочки, вони навчаються визначати і порівнювати товщину і якість швів, оцінювати вибрану розцвітку візерунка, його розміщення.

У праці дитина повинна всебічно використовувати свій досвід. Для того, щоб діти охоче працювали, треба дати їм зрозуміти значення праці людей, важливість її для суспільства.

Особливе значення має праця для розвитку в дітей ручних навичок та інтелектуальних умінь. Дитина повинна володіти, проте, не тільки автоматизованими діями, тобто навичками, а й спеціальними інтелектуальними вміннями.

Роль інтелектуальності в засвоєнні вмінь розкриває О.І. Сорокіна. Вона визначає такі основні компоненти праці:

1) використання знань;

2) усвідомлення мети;

3) обдумування трудових дій;

4) перевірка й оцінка результатів праці;

5) практичне виконання необхідних дій [див. 9].

Таким чином, чотири компоненти трудової діяльності з п'яти немислимі без виконання розумових операцій.

Праця неможлива без розумового і фізичного напруження, тобто без значних вольових зусиль, при цьому іноді протягом тривалого часу, бо на шляху до досягнення мети можуть бути зовнішні і внутрішні перешкоди.

Як колективна діяльність, праця потребує від кожної дитини співучасті в спільній діяльності. Навіть тоді, коли діти працюють начебто нарізно, коли дитина для себе клеїть, пере або доглядає за своєю грядкою, вона завжди користується знаряддями, матеріалами, досягненнями інших людей. їх думки стають для дитини основним критерієм оцінки досягнутого нею результату.

Таким чином, педагогічне організована праця дітей має величезні можливості для всебічного розвитку дитини, її рухів і відчуттів, пам'яті і уяви, спостережливості, уваги і мислення. У трудовій діяльності створюються великі можливості для розвитку в дітей цілеспрямованості, наполегливості, волі, вищих людських почуттів і кращих моральних якостей. Проте цілком очевидно, що ці можливості можна використати по-різному, залежно від того, наскільки педагог, вихователь знає розвиваючі можливості праці і володіє вміннями реалізувати їх у повсякденній педагогічній роботі.

2.3 Суспільно корисна праця. Побутова праця

Вчитель виховує в учнів високу культуру виконання ручних операцій, домагаючись, щоб матеріальні результати трудових зусиль були яскравим доказом сили людського розуму. Для цього використовуються не тільки уроки трудового навчання, а й різноманітні види суспільно корисної діяльності школярів. Суспільно корисна праця учнів -- це педагогічно доцільна, суспільно необхідна діяльність, яка за характером і змістом відповідає розумовим і фізичним можливостям дитини, спрямована на виховання позитивного ставлення до праці.

Прикладом суспільно корисної праці можуть бути: озеленення шкільної садиби; дворів, вулиць, площ, створення квітників, збирання насіння плодових і декоративних дерев для закладання шкілок і розсадників, вирощування саджанців для полезахисних лісосмуг, вирощування насінників, зернових, технічних, овочевих культур, посадка дерев на схилах ярів і балок з метою боротьби проти ерозії ґрунту, годівля птахів у холодні зимові дні, догляд за сільськогосподарськими тваринами, збирання брухту чорних і кольорових металів тощо. Якщо учні успішно виконали якусь одну роботу, вчитель мусить шукати шляхи для виконання інших суспільно важливих трудових завдань. При цьому треба дбати, щоб було достатнє напруження розумової і фізичної енергії. Почуття громадянської гідності глибше переживається тоді, коли успіх досягнуто нелегкою працею. Звичайно, труднощі мають бути посильними для дітей, перевантаження школярів -- неприпустиме.

Побутова праця свій початок бере в сім'ї, продовжується в школі, в навколишньому оточенні. Діти знайомляться з побутовою працею ще в наймолодшому віці. Участь дітей в побутовій праці формує в них почуття обов'язку перед колективом, виховує їх у дусі поваги до батьків, братів і сестер, товаришів.

У людини, яка постійно доглядає за собою, за своїм одягом, взуттям, житлом, поступово формується важлива якість -- емоційно-естетична чутливість до оточення, в якому вона перебуває.

Для кожного етапу розвитку дитини має бути встановлене чітке коло обов'язків у побутовій праці, які треба виконувати регулярно і неухильно. Програма цієї діяльності включає в себе: бережливе ставлення до взуття і одягу, вміння стежити за чистотою свого тіла, тримати в належному стані своє робоче місце в класі, дома і в навколишньому середовищі.

У молодшому віці виконання обов'язків побутового обслуговування спрямовується, головним чином, на задоволення школярами потреб свого класу; в старшому шкільному віці учні виконують і обов'язки, пов'язані з, потребами всього шкільного колективу.

Протягом усього часу шкільного навчання треба формувати у дітей переконання в тому, що побутова обслуговуюча праця робить життя кращим. У зв'язку з цим у систему самообслуговування слід включати не тільки те, що мінімально необхідне, а й те, що служить задоволенню естетичних потреб колективу, створенню красивої, привабливої обстановки (оздоблення кімнати і всього шкільного приміщення, догляд за квітами та ін.).

Висновки

Діяльність -- це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності. Перетворювальний і цілеспрямований характер діяльності дає змогу її суб'єкту вийти за межі будь-якої ситуації, вписуючи діяльність у широкий контекст суспільно-історичного буття. Все це підкреслює відкритість і універсальність діяльності, її потрібно розуміти з позицій історичного і культурного розвитку як форму творчості. Побудова або творення людиною своєї діяльності є неодмінною умовою формування її особистості.

Трудова діяльність людини пов'язана з володінням певними уміннями і навичками. Формування умінь і навичок у молодших школярів, як і в дорослих, відбувається в процесі вправляння. В процесі навчання учні молодших класів утворюють уміння і навички з читання, письма і орфографії, лічби, малювання, ручної праці та ін. Утворення навичок з кожного виду діяльності має свої особливості залежно від учбових завдань, змісту діяльності та способів виконування завдання.

При формуванні навичок треба вчити дітей ясно уявляти собі результат вправляння, помічати помилки і їх виправляти. Важливо також навчати дітей змінювати способи засвоювання і виконання рухів та дій, що сприятиме вдосконалюванню здатності учня виробляти навички. Якщо учень не вміє змінювати способи виконання дій, то це приводить до зупинки в розвитку навички успішно виконувати завдання. Щоб дитина вміла змінювати і вдосконалювати способи дій, треба вчити її усвідомлювати ці способи, свідомо ставитися до автоматизованих дій і рухів, щоб включати і використовувати їх у нових видах дій, у новій системі рухів.

Навчальна діяльність є найважливішим видом діяльності у молодшому шкільному віці. Важливою умовою успішного виховання цілей і мотивів дітей є правильна постановка вимог дорослих до їх навчальної діяльності, їх поведінки. При цьому вирішальне значення має поєднання вимог школи і сім'ї з вимогами дитячого колективу до своїх товаришів, членів цього колективу. Воно створює умови для виникнення у дітей вищих мотивів суспільного характеру, особливо мотивів громадського обов'язку, які поступово стають керівними мотивами їх діяльності. Отже, навчальна діяльність є різновидом трудової діяльності. Необхідною умовою успішного навчання є цілеспрямованість, дисциплінованість, активність. Успіх навчання залежить в першу чергу від роботи вчителя, від його знань та методики викладання певних предметів, а також залежить і від того, як він знає вікові та індивідуальні особливості дітей, уміє враховувати їх у роботі.

Власне трудова діяльність молодших школярів позначається терміном "праця" і переважно визначається як ручна праця. Як показує практика шкіл, ручна праця учнів дає найбільшій виховний ефект тоді, коли вона різноманітна за своїм змістом, а її продукти мають суспільне значення. Вона позитивно впливає також на піднесення якості засвоєння знань тим, що сприяє успішному формуванню умінь та навичок навчальної діяльності.

Таким чином, педагогічно організована праця дітей має величезні можливості для всебічного розвитку дитини. У трудовій діяльності створюються великі можливості для розвитку в дітей цілеспрямованості, наполегливості, волі, вищих людських почуттів і кращих моральних якостей.

Список використаних джерел

1. Боришевський М.Й. Праця у становленні громадян // Початкова школа - 1997 №2 - с.44-49

2. Волкова Н.П. Педагогіка (посібник). - К.: Академія - 2001

3. Завьялова Н.А. Професиональная подготовка учащихся методами ТРИЗ // Обдарована дитина - 2004 №10 - с.29-30

4. Зіркій Г.Ф. Поглиблена трудова чи допрофесійна підготовка?// Трудова підготовка в закладах освіти - 1999№3 - с.6

5. Касянова К.С. Экспериментальное школьное ателье// Школа и производство - 1993 №9 - с.11

6. Левківський М.В. Критерії та рівні розвитку відповідального ставлення до праці // Рідна школа - 1993 №11-12 - с.54-56

7. Левківський М.В. Трудова спрямованість старшокласників// Рідна школа - 1997 №2 - с.44-49

8. Малютин И.О. О народной мудрости трудового воспитания// Народное образование - 1999 №10 - с.287-290

9. Нікітенко О.І. Організація суспільно-корисної, продуктивної праці учнів // Радянська школа - 1987 №6 - с.68-71

10. Носенко А.В. Нескінченний ланцюг поколінь: (суспільно-корисна продуктивна праця учнів) // Радянська школа - 1989 №12 - с.19-22

11. О трудовом воспитании // Хрестоматия М. - Просвещение - 1983

12. Омельченко С.А. Трудова діяльність старшокласників: морально-ціннісні орієнтири// Рідна школа - 1998 №4 - с.27-28

13. Пашков А.Г. Труд как средство воспитания// Педагогика - 1992 №7-8 - с.3-11

14. Скрипник О.П, П'ятерикова С.Ю. Гримаси дитячої праці// Дзеркало тижня - 2005, 26 лютого

15. Сухомлинський В.О. Вибрані твори; т.5 К., - с. 483

16. Тименко В.П. Художньо-продуктивна праця молодших школярів// Початкова школа - 1989 №11 - с.38-43

17. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори - К. - Академія - 1949 - с.88

Додаток

Основні вимоги до організації трудової діяльності дітей:

1. Як усяка діяльність, праця повинна відповідати психологічним і фізичним можливостям дітей. Для дво-, трирічних малят характерне захоплення самим процесом діяльності. Маленьким дітям недоступне прагнення до досягнення передбачуваної мети, навіть досить близької.

З розвитком дитини мета і мотив можуть розщеплюватися. П'яти-, шестирічна дитина вже здатна заглянути в майбутнє, хоч ще й недалеке. Коли вихователь пропонує дітям середньої групи підготувати майданчик до свята -- прийому батьків, посадити цибулю і доглядати за нею, діти можуть заради цієї мети мобілізувати свої зусилля.

Старшим (6--7-річним) доступні й складніші, і більш віддалені цілі, для досягнення яких потрібні тривалі зусилля цілої групи, тобто потрібна колективна, добре організована діяльність. Якщо завдання, поставлені педагогом, надто легкі для дітей, вони не викликають у них серйозного ставлення і не мобілізують зусиль, а дуже складні завдання гальмують спроби розв'язувати їх практично.

2. Щоб будь-яка організована вихователем праця давала радість дітям, вони повинні добре розуміти не тільки мету, тобто кінцевий результат своєї діяльності, а й її суспільне значення. Коли учні 3-го класу дізналися, що кілочки, які вони виточували на уроках праці, виявляється, потрібні колгоспникам для грабель, то почали працювати більш цілеспрямовано і швидко, в усіх дітей помітно поліпшилась якість роботи.

3. Для формування позитивного емоційного ставлення до праці треба, щоб дитина не тільки знала, що праця потрібна, що трудитися для всіх обов'язково. Треба, щоб дитина визнавала всяку корисну працю найбільшою суспільною цінністю. Суспільні мотиви дітей формуються на основі оцінок, якими дорослі підкріплюють зроблене дитиною зусилля, необхідне для досягнення поставленої мети. Розповідаючи дітям про трудову діяльність дорослих, вихователі постійно підкреслюють важливість зусиль у праці. Для дошкільників позитивні чи негативні підкріплення набувають дедалі яскравішого суспільного характеру.

Підкріплення дорослі виявляють насамперед словами. Звичайно, словесні оцінки супроводяться й різним емоційним ставленням дорослого до трудової діяльності дитини, що виявляється в міміці, жестах, інтонаціях голосу. Особлива цінність суспільне значимих мотивів у тому й полягає, що діти не тільки розуміють поставлену мету, а й прагнуть її досягти.

4. Щоб дитина діставала задоволення від своєї трудової діяльності, вона повинна вміти працювати, тобто володіти певними навичками і вміннями. Як відомо, для вироблення навичок потрібно багато разів повторювати ті самі дії. Проте, виробляючи в дітей навички, педагог не повинен вдаватися до «поопераційного» інструктажу. Коли педагог ставить перед дітьми завдання так, що мобілізує їх мислительну активність і творчі сили, вони починають самостійно шукати способів ефективного розв'язання його, в них формуються інтелектуальні вміння. Діти вчаться застосовувати в нових умовах успішно використовувані ними раніше знання й навички. Так виробляється спільне вміння продумано і послідовно йти до поставленої мети, планувати потрібні операції і передбачати результат. Наприклад, при розв'язуванні завдань різного змісту, різної структури і складності в дітей вже в дошкільному віці формується узагальнене вміння, або метод розумової праці.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5