Я звертаю свою увагу на музику, як засіб виховання, тому що це в школах, особливо в сільських школах найменше використовується.
§ 3. Як діти вчилися читати і писати
Діти повинні жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. Цей світ повинен оточувати дитину і тоді, коли ми хочемо навчити її читати і писати. Так, від того, як почуватиме себе дитина, піднімаючись на першу сходинку драбини пізнання, що вона переживатиме, залежить весь її подальший шлях до знань. Просто страшно подумати, що ця сходинка стає для багатьох малюків каменем спотикання. Якщо придивитись до життя шкіл, то можна побачити, що саме в період навчання грамоти багато дітей втрачають віру в свої сили. Процес навчання письма і читання буде легким, якщо грамота стане для дітей яскравим, захоплюючим шматком життя, сповненим яскравими образами, звуками, мелодіями. Те, що дитина повинна запам'ятати, насамперед має бути цікавим. Навчання грамоти треба тісно пов'язувати з малюванням.
У "подорожі" до джерел слова Василь Олександрович і діти йшли з альбомами і олівцями. Він хотів показати дітям красу і найтонші відтінки слова луг. Вони спочатку спостерігали, що це таке, потім В.О. Сухомлинський намалював луг і підписав. Для більшості малюків літери - це малюнки. Тому він зігнув стеблинку - і вийшов малюнок Л. Склав дві стеблинки - ось і новий малюнок -У. Діти підписують свої малюнки словом луг. Потім читають це слово. Запам'ятовується начертання кожної літери, діти вкладають у кожний малюнок живе звучання, і літера легко запам'ятовується.
Уже протягом кількох років учителі, що починають виховання дошкільнят, добиваються того, щоб їхні вихованці до початку навчання в класі вміли читати. Це значною мірою полегшує весь процес навчання не тільки в початкових, а й у середніх та у старших класах. В.О. Сухомлинський писав : " 3 нашого багаторічного досвіду можна зробити дуже важливий висновок щодо ролі вільного, виразного, свідомого читання в інтелектуальному розвитку дитини, в творчій розумовій праці в процесі навчання. Цей висновок полягає ось в цьому : чим раніше дитина почала читати, тим органічніше пов'язане читання з усім її духовним життям, тим складніші процеси мислення, що відбуваються під час читання, тим більше дає читання для розумового розвитку. У дитини, яка навчилася читати до семи років виробляється дуже цінне вміння : її зорове і розумове сприйняття слова й частини речення випереджує вимову в голос. Читаючи, дитина не прикута до слова, вона має можливість на якусь частку секунди відірвати свій погляд від книжки й подумати і осмислити, що буде сказано в голос. Таким чином, дитина одночасно читає і думає, осмислює, міркує... Саме таке вільне читання є однією з умов свідомого читання".
Розділ II. Роки дитинства вихованців В.О. Сухомлинського
§ 1. Що таке початкова школа
Про велику, вирішальну роль початкової школи говорять багато. "Міцний фундамент знань закладається в початкових класах", "Початкові класи - це основа основ", - ці слова часто чуєш, коли мова заходить про недоліки і прорахунки в навчанні учнів середніх і старших класів, про поверхові, неміцні знання. Початкову школу звинувачують найчастіше в тому, що вона не дала дітям певного кола знань і вмінь, потрібних для дальшого навчання.
Так, досвід переконує в тому, що початкова школа насамперед повинна навчити вчитися. Про це писали видатні педагоги - як Амос Коменський, К. Ушинський, А. Дістерверг. Це підтверджується і практикою, досвідом учителів. Найважливіше завдання початкової школи - дати учням певне коло міцних знань і вмінь. Уміння вчитися включає в себе ряд умінь, пов'язаних з оволодінням знаннями: вміння читати, писати, спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати свою думку. Ці вміння є, образно кажучи, інструментами, без яких неможливо оволодіти знаннями.
Готуючись до навчання дітей у початкових класах, В.О. Сухомлинський прагнув точно визначити, що діти повинні глибоко запам'ятати й твердо зберігати в пам'яті, що їм треба вміти.
Але цим завдання початкової школи не вичерпується. Не можна ні на хвилину забувати, що в початкових класах учитель має справу з дитиною.
У роки навчання в І - IV класах - від 7 до 11 років - відбувається становлення людини. Звичайно, цей процес не завершується до закінчення початкових класів, та саме на ці роки припадає найбільш інтенсивний відрізок людського життя. Дитина в цей період повинна не тільки готуватися до подальшого навчання, накопичувати багаж знань і вмінь, щоб успішно навчатися далі. Вона має жити багатим духовним життям. Роки навчання в початкових класах - цілий період морального, інтелектуального, емоційного, фізичного, естетичного розвитку, який буде реальною справою, а не пустою розмовою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.
Багато прекрасних учителів є в наших початкових школах. Кожний з них - не тільки світоч знань для дитини, а й наставник, учитель життя в справжньому розумінні цього поняття. Початкова школа - це міцний фундамент загальної середньої освіти, та не можна не сказати про те, що в роботі деяких початкових шкіл і особливо початкових класів середніх шкіл є ще серйозні недоліки. Василь Олександрович писав : "У деяких школах уявляється мені незавидною доля учня початкових класів : у дитини за спиною мішок, в який учитель прагне вкласти якомога більший вантаж. Донести цей вантаж до відповідної межі, тобто до навчання в середніх і старших класах - у цьому нерідко бачить учитель зміст життя й діяльності учня".
Початкова школа повинна давати учню тверде коло знань. Будь - яка неясність чи невизначеність у цьому питанні послаблює не тільки початкову школу, а й наступні ланки навчання. Без чіткого визначення кола знань, умінь, практичних навичок, які треба дати дитині, немає школи. Одним із серйозних недоліків початкового навчання в багатьох школах є те, що вчитель часом випускає з поля зору, які правила, визначення дитина повинна глибоко осмислити і запам'ятати на першому, другому і т.д. роках навчання, які слова вона повинна навчитися правильно писати і ніколи не забувати їх правопису. Прагнучи максимально полегшити розумову працю дітей, окремі вчителі забувають, що дитина повинна глибоко осмислити і запам'ятати й назавжди зберегти в пам'яті, а не тільки щось взнати. Сьогодні багато говорять про загальний розвиток учня початкових класів. Зрозуміло, загальний розвиток - це винятково важливий елемент навчання й виховання, та не менш значну роль відіграють ті елементарні знання, без запам'ятовування й міцного збереження в пам'яті яких не може бути й загального розвитку, тому що загальний розвиток - це постійне оволодіння знаннями, а для цього потрібне вміння вчитися.
При всій винятковій важливості завдань, які стоять перед початковою школою, не можна забувати, що вчитель має справу з людиною, яка переживає бурхливий період становлення нервової системи. Не можна дивитися на мозок людини як на живий пристрій, даний учителю в готовому вигляді для того, щоб знання засвоювалися, запам'ятовувалися, зберігалися в пам'яті. Мозок дітей віком 7-11 років перебуває в процесі бурхливого розвитку.
І коли вчитель забуває, що треба дбати про розвиток нервової системи людини, про зміцнення клітини кори півкуль, то навчання отупляє дитину.
Навчання не повинно зводитися до безперервного нагромадження знань, до тренування пам'яті, до зубріння, яке отупляє, одурманює і нічого не дає, крім шкоди, для здоров'я і розумового розвитку дитини. В.О. Сухомлинський поставив собі за мету домогтися того, щоб навчання було частиною багатого духовного життя, яке б сприяло розвитку дитини, збагачувало її розум. Не зубріння, а цікаве, різноманітне інтелектуальне життя, що проходитиму в світі казки, гри, краси, музики, фантазії, творчості - таким буде навчання його вихованців.
Успішне навчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, яка стає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти. З того, як В.О. Сухомлинський розповідає про початкову школу, можна зробити такий висновок, що початкова школа має дуже важливе знання в системі освіти.
§ 2. Навчання - частина духовного життя
Дуже важливо, щоб чарівний світ природи, гри, краси, музики, фантазії, творчості, що оточує дітей до школи, не закрився перед дитиною класними дверима. Навчання в перші місяці й роки шкільного життя не повинно перетворюватися на єдиний вид діяльності. Дитина лише тоді полюбить школу, коли вчителі щедро розкриють перед нею ті самі радості, які були в неї раніше. Разом з тим навчання не можна пристосувати до радостей, навмисно полегшувати тільки для того, щоб дитині воно не здавалося нудним. Дітей треба поступово готувати до найголовнішої справи всього людського життя - до серйозної, наполегливої, старанної праці, яка неможлива без напруження думки.
Навчання може стати для дітей цікавою, захоплюючою справою, якщо воно осявається яскравим світлом думки, почуття, творчості, краси. Турбота про успіхи в навчанні в В.О. Сухомлинського починалася з турботи про те, як харчується і спить дитина, яке її самопочуття, як вона грається, скільки годин протягом дня перебуває на свіжому повітрі, яку книжку читає і яку казку слухає, що малює і як виявляє в малюнкові свої думки і почуття, які почуття викликає в її душі музика природи і музичні мелодії, створені народом і композиторами, яка в дитини улюблена праця, наскільки чутливо сприймає радості і незгоди людей, що вона створила для інших і які почуття пережила в зв'язку з цим.
Навчання стає часткою духовного життя дітей, коли знання невіддільні від активної діяльності. Важко досягнути того, щоб дитину захопили самі собою таблиця множення або правила обчислення площі прямокутника. Знання стають бажаним надбанням маленької людини за умови, що вони - засіб досягнення творчої, трудової мети. Він прагнув до того, щоб уже в молодшому віці фізична праця хвилювала дітей, відкривала можливість виявити кмітливість і винахідливість. Одне з найважливіших завдань школи - навчитися користуватися знаннями. Небезпека перетворення знань у мертвий багаж виникає саме в молодших класах за своїм характером розумова праця найбільше пов'язана з набуттям нових умінь і навичок. Якщо ці вміння і навички тільки засвоюються і не застосовуються на практиці, навчання поступово виходить за сфери духовного життя дитини, неначе відділяється від її інтересів і захоплень. Прагнучи запобігти цьому явищу, вчитель дбає, щоб кожна дитина творчо застосовувала свої вміння і навички.
Розділ ІІІ. Використання методів Сухомлинського на практиці
§ 1. В.О. Сухомлинський і сучасність
Успішне навчання і виховання молоді сьогодні неможливе без глибокого вивчення і творчого впровадження в життя педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського, яка стає особливо актуальною в умовах розбудови національної освіти5. Цікаві ідеї і традиції, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в Павлиській школі. Та інакше й бути не може. Адже в цій школі ще працюють вчителі, які розпочинали свою педагогічну діяльність під керівництвом Василя Олександровича. І це накладає на нас особливу відповідальність. Тому зусилля всіх вчителів школи сьогодні спрямовані на збереження, творче впровадження і поширення ідей В.О. Сухомлинського.
В.О. Сухомлинський завжди підкреслював,що кожна школа повинна мати своє обличчя: свої звичаї і традиції. Такі багаті традиції має і наша школа. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.О. Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів у нас дійсно і цікаво, і радісно, і весело. І це тому, що класоводи, за пропозицією В.О. Сухомлинського обирають найкращий клас до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що "... серед природи,- писав Василь Олександрович,- багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками".
Страницы: 1, 2, 3
