38
Гра наряду із трудом на навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивовижний феномен нашого існування.
За визначенням, гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, в якому складається та удосконалюється самоуправління поведінкою.
В людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:
· Розважальну (це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, натхнути, пробудити інтерес);
· Комунікативну: засвоєння діалектики спілкування;
· Самореалізації у грі як полігоні людської практики;
· Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають у інших видах життєдіяльності;
· Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
· Функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистих показників;
· Міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
· Соціалізації: включення в систему суспільних відношень, засвоєння норм людського спілкування.
Більшості ігор властиві чотири головні риси (за С.О. Шмаковим):
· Вільна розливальна діяльність, що застосовується лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не лише від результату (процедурне задоволення);
· Творчій, в значній мірі імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності (“поле творчості”);
· Емоційне піднесення діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція та ін. (чуттєва природа гри, “емоційна напруга”);
· Наявність прямих або непрямих правил, що відображають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.
В структуру гри як діяльності органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, в яких особа повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечує її добровільності, можливостями вибору та елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.
В структуру гри як процесу входять: а) ролі, взяті на себе граючими; б) ігрові дії як засіб реалізації цих ролей; в) ігрове застосування предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними; г) реальні відношення між граючими; д) сюжет (зміст) - область дійсності, що умовно відтворюється у грі.
Значення гри неможливо вичерпати та оцінити розважально-рекреативними можливостями. В тому й складається її феномен, що, являючись розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, в творчість, в терапію, в модель типу людських відношень та проявів у праці.
Гру як метод навчання, передачі досвіду старих поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гри знаходить в народній педагогіці, в дошкільних та позашкільних установ. В сучасній школі, що робить ставку на активізацію та інтенсифікацію учбового процесу, ігрова діяльність використовується в наступних випадках:
· В якості самостійних технологій для засвоєння понять, теми та навіть розділу учбового предмету;
· Як елементи (іноді доволі суттєві) більш різноманітної технології;
· В якості уроку (заняття) або його частини (вступ, пояснення, закріплення, вправи, контролю);
· Як технології позакласної роботи.
Поняття “ігрові педагогічні технології” включає достатньо різноманітну групу методів та прийомів організації педагогічного процесу в формі різних педагогічних ігор.
Структурна схема, яка запропонована нижче, є умовним алгоритмом розробки, проведення та аналізу навчальних ігор.
Авжеж, не всі пункти приведеної схеми обов'язкові для застосування, однак, я спиралась на досвід вчителів-практиків, які застосовують прийоми навчальної гри. Я намагалась якомога більш повно викласти методичні принципи організації та проведення ігор на уроках хімії. Відзначимо, що найбільш глибоко технологія ігор, як форми організації та удосконалення учбового процесу, розглянуто С.Ф. Занько, Ю.С. Тюнниковим та С.М. Тинниковою, які вважають, що:“до розвитку теорії проблемного навчання, її основних понять, принципів та методів гра не могла отримати та не мала педагогічної логіки своєї побудови ні в аспекті дидактичної інтерпретації структури та змісту проблем ні в аспекті організації та здійснення процесу гри». Занько С. Ф., Тюнников Ю. С., Тюнникова С.М. Игра и учение. Теория, практика и перспективы игрового общения. В 2 т. М., 1992. Т 1. С. 6.
Організація гри починається з її задуму. Тут необхідно представити умови та закони існування ігрового світу. Схема опису така: місце дії, час дії, діючі особи та положення, яке вони займають, важливі події, що передували ігровому періоду, ситуація, що склалася до початку гри.
При цьому особливу увагу необхідно прибілити наступним моментам:
По-перше, задумана ситуація повинна бути цілісна та повна, та припускати численні ситуації, в тому числі заздалегідь не задані. Чим повніше та більше задумане, тим краще. Однак тут слід зробити поправку на досвід гравців.
По-друге, визначається форма проведення гри: кабінетна або полігонна.
Наступний етап організації гри, розробка правил гри. При цьому слід враховувати наступні моменти: щоб запобігти суперечок в процесі гри правила повинні бути зафіксовані в письмовому вигляді. Всі учасники гри повинні бути ознайомлені з правилами до початку гри, та кожна команда повинна мати хоча б один екземпляр.
В правилах повинна міститися наступна інформація:
· Загальний опис гри та ситуації на момент початку гри;
· Перелік учасників та основних команд із вказівкою їх іміджу;
· Правила перерахунку реального та ігрового часу;
· Окремі відомості гри.
Авжеж, до цього мінімального списку можна додати й інші розділи. Так, наприклад, бажано включити в правила гри перелік прав та обов'язків гравця та майстра (організатора) гри.
На цей час при складанні правил проведення ігор спостерігається два абсолютно протилежних підходи: “Одні віддають перевагу максимально коротким правилам, що містять лише найнеобхіднішу інформацію. Головний принцип при цьому - дозволено все, що не заборонено. В цьому випадку, ігрові ситуації, що відсутні в правилах, дозволяються майстром гри на свій розсуд, що може викликати нарікання гравців та накладає на майстра додаткову відповідальність. Другий підхід передбачає детальний опис гри та всіх можливих ігрових ситуацій. Це зменшує свавілля майстра, але створює іншу проблему: надто об'ємні правила погано запам'ятовуються гравцями, та й майстру надто важко запам'ятати всі можливі нюанси». На мою думку, при складанні правил проведення ігор краще за все дотримуватися середини та складати правила за принцом: не більше, ніж потрібно.
Страницы: 1, 2, 3, 4