Рефераты. Естетичне виховання учнів у процесі вивчення іноземної мови

9. Ідентифікаційна функція мови полягає в тому, що мова виступає засобом ідентифікації мовців, тобто засобом вияву належності їх до однієї спільноти, певного ототожнення. Ідентифікація виявляється у часовому вимірі: усвідомлення своєї приналежності до однієї спільноти з предками, що століттями розмовляли тією ж мовою, а також у просторовому вимірі: ідентифікація представників національних діаспор, що проживають за межами етнічних територій, відбувається у першу чергу завдяки мові.

10. Магічно-містична функція мови визнається далеко не всіма дослідниками. Вона збереглася з доісторичних часів, коли люди вірили у слово як реальне дійство, здатне зупинити небажаний хід дій, побороти злі сили, підкорити природу своїй волі. Ця магічно-містична сила слова знайшла широке відображення у фольклорі народів світу: заклинаннях, ворожіннях, легендах тощо. У них надзвичайною силою наділяються окремі сова, вирази за певних умов їх виголошення. У словесному світі зміщуються межі реального й уявного. Нині, у зв'язку з поширенням теорій біологічного поля людини, позитивної і негативної енергії, екстрасенсорики набуває нових імпульсів магічно-містична функція мови [13, 20].

Серед перерахованих функцій мови естетична функція, хоча й не належить до головних, проте реалізується досить широко. Адже мову можна розглядати як об'єкт естетичного сприйняття, а виховання культури мовлення та навичок сприйняття усних чи писемних художніх творів - як компонент естетичного виховання. Тому уроки мови, у тому числі іноземної, відкривають чимало можливостей щодо реалізації естетично-виховного компоненту.

Розділ ІІ. Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

2.1 Естетичне осягнення іноземної мови в рамках „діалогу культур”

Гуманізація освіти зумовлює відмову від вузьких прагматичних цілей вивчення іноземної мови. У сучасних концепціях навчання іноземна мова розглядається як відображення культури відповідного народу, а вивчення іноземної мови - як оволодіння іншомовною культурою і як засвоєння світових духовних цінностей. Таким чином, соціальне замовлення передбачає не тільки формування в школярів, що вивчають іноземну мову, необхідних іншомовних навичок та вмінь, але й ознайомлення через мову з культурою країни, її традиціями, історією та сучасністю. Цей матеріал має великий естетично-виховний потенціал, оскільки вивчення культури країни, передбачає ознайомлення з найкращими досягненнями мистецтва та людської думки. Завдання вивчення культури цієї країни в рамках шкільного курсу іноземної мови ставить перед собою лінгвокраїнознавство, що досліджує питання відбору та прийомів подачі учням відомостей про країну, мова якої вивчається, з метою забезпечення їх практичного володіння даною мовою [25, 112]. Лінгвокраїнознавство - це аспект методики викладання іноземних мов, який відбиває національно-культурний компонент мовного матеріалу.

Практично лінгвокраїнознавство спрямоване на реалізацію кінцевих цілей навчання іноземній мові, а саме, на навчання спілкуванню. Адже без прищеплювання учням норм адекватної мовної поведінки у відриві від знань неможливо підготувати їх до іншомовного спілкування та сформувати комунікативну здатність. Це визначає, що розробка лінгвокраїнознавчого аспекту в навчанні іноземній мові в середній школі є надзвичайно актуальною та важливою. Але не треба звужувати лінгвокраїнознавсто лише до допоміжного засобу у формуванні комунікативних якостей. Адже це справжнє „вікно у світ”, що відкриває перед учнем світ народу з іншою мовою, культурою, світоглядом та світобаченням.

Важливим напрямом мовної підготовці на уроках іноземної мови є формування учня як учасника ситуацій міжкультурного спілкування, як суб'єкта діалогу культур. Одним із шляхів виховання учня як суб'єкту культур є, на нашу думку, використання у навчальній діяльності прецедентних художніх текстів. Багаторівневий характер художніх текстів (включення мовних та мовленнєвих одиниць всіх рівнів) зумовлює можливість використання художніх текстів в усіх компонентах навчального процесу, що сприяє реалізації освітньої, виховної, розвиваючої та практичної цілей навчання. Засобами художнього тексту, що впливають на процес навчання в аспекті міжкультурного спілкування, є його естетичний та соціокультурний потенціали. Включення естетичних та соціокультурних знань у процес соціально спрямованої комунікативної діяльності, якою виступає читання, є важливим чинником засвоєння іноземної мови, з одного боку, і процесом гуманістичного становлення особистості - з іншого. Читання прецедентних художніх текстів розглядається як специфічна форма міжкультурного спілкування, в процесі якого в учнів формуються зразки і моделі поведінки, розвиваються мислення, здатність до аналізу й оцінки, складається образ світу тощо.

Таким чином, реальні можливості для формування особистості учня як суб'єкта діалогу культур закладені як у самому процесі читання прецедентних художніх текстів, так і в природі іншомовного художнього тексту, що зумовлюється його естетичним та соціокультурним потенціалами.

Однією з головних проблем використання прецедентних художніх текстів у школі є відбір текстового матеріалу і організація роботи з ним. Завдяки ефективному відбору художніх текстів учні мають змогу ознайомитись з різноманітними аспектами літературного спадку країни, мова якої вивчається, удосконалити себе як партнера по комунікації.

Оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурної комунікації сприяє полілінгвістичному і полікультурному розвитку особистості.

2.2 Специфіка естетичного виховання на уроках іноземної мови у старших класах

Навчання учнів старших класів ставить перед вчителем нові важливі завдання. Це відповідальний період формування смаків та уподобань особистості. Проте саме у цьому періоду у програмі середньої неспеціалізованої школи відчутним є брак предметів естетично-гуманітарного циклу: скорочуються порівняно з попередніми роками години на вивчення рідної та російської мови; предмети, що передбачають ознайомлення з витворами мистецтва та світовою культурою, відсутні або викладаються факультативно. Тому на вчителя іноземної мови покладається додаткове завдання компенсувати ці недоліки системою заходів з естетичного виховання на уроках іноземної мови .

Викладання іноземної мови у старших класах дає більші можливості щодо реалізації естетичного виховання порівняно із середніми. Це зумовлено кількома причинами:

1. Учні володіють іноземною мовою на досить високому рівні, що дає можливість сприймати та створювати досить складні тексти. Це у свою чергу дає вчителеві можливість ознайомлювати учнів із високохудожніми літературними творами країни, мова якої вивчається, чи пропонувати учням створити власний художній текст.

2. Учні мають певні сформовані навички естетичного сприйняття творів мистецтва та явищ культури, що дозволяє їм більше ефективно сприймати та аналізувати запропоновані вчителем об'єкти мистецтва та культури, вести дискусії.

3. Учні здатні сприймати мову як джерело естетичної насолоди, вони орієнтуються в стилях мовлення, у жанрах художніх літературних творів, розрізняють виражальні засоби літературної творчості.

4. Учні мають більш менш цілісне уявлення про культуру країни, мова якої вивчається, що дозволяє активний „діалог культур”, у процесі якого йде порівняння, аналіз двох культур - рідної та іноземної.

Зрозуміло, що всі ці якості в учнів є сформованими за умови відповідної підготовки протягом навчання у 5-8 класах. Проте досить часто можна стикнутися з тим фактом, що учні старшої школи не вміють сприймати мистецтво. Адже можна дивитися і не бачити, можна бачити і не розуміти, а коли не розумієш, залишаєшся байдужим. Так і школярі: причина їхньої байдужості до класичної музики, літератури та живопису, культури як своєї, так і інших народів - непідготовленість до художнього сприймання твору, недорозвиненість естетичної культури [12, 36]. Сприймання художнього твору - це проблема розвитку естетичних смаків і поглядів. Спостереження свідчать, що інтереси та переваги більшості старших школярів обмежені низьким рівнем. У школярів переважають прагматичні орієнтації, які слаборозвинені, з рефлективними оцінками, відсутні вміння вступати до процесу художнього спілкування, не прослідковується зв'язок між морально-естетичною свідомістю та морально-естетичною поведінкою. Між тим, вони доброзичливо ставляться до мистецтва, відчувають недостачу його впливу і бажають отримати відповідну освіту. Слід відзначити, що їх інтереси до кіно, телебачення, естрадної музики започатковані доступністю та широкою популярністю цих мистецтв. Однак, учні, котрі навчаються в художніх та музичних школах, інших центрах художнього виховання відзначаються більшим інтересом до навчання і, зокрема до різноманітних видів мистецтва. Та, слід сказати, за межею інтересів майже всіх учнів залишені види мистецтв, які мають значний виховний вплив на особистість (декоративне, прикладне, архітектура, скульптура, хореографія тощо), тобто ті види художньої творчості, які не входять до навчальних програм загальноосвітніх закладів. А тому, у процесі відбору художнього матеріалу, що репрезентує культуру країни, мова якої вивчається, необхідною умовою має бути врахування цього недоліку та прагнення залучити старшокласників до різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх морально-естетичну вартість.

Отож, можна визначити деякі методичні поради до викладання іноземної мови в старших класах, які передбачають:

- урахування вікових особливостей учнів старших класів;

- звернення до морально-естетичної природи мистецтва у процесі передачі знань;

- увага до авторської позиції, яка виражена у творі мистецтва, протилежних точок зору, визначення власної позиції;

- оволодіння семантичною структурою різних видів мистецтва та засобами їх виразності;

- визначення художньо-педагогічного спілкування основним методом діяльності вчителя.

Формування естетичних якостей старшокласників слід здійснювати шляхом емоційно-естетичного впливу на них творів мистецтва, даний процес передбачає роботу уяви, творчої активності сприйняття, в тому числі, осмислення власного життєвого і творчого досвіду.

Вивчення іноземної мови значною мірою сприяє формуванню світогляду особистості. Особливого значення при цьому набувають тексти, які пропонуються вчителем для читання, перекладу, переказу, ознайомлення. Вони повинні не лише відповідати вимогам методики викладання іноземної мови, тобто містити необхідний мовний та мовленнєвий матеріал, формувати мовну та культурологічну компетенцію, але й являти собою зразки високохудожніх творів, здатних викликати естетичне переживання в учнів. Це є важливим, оскільки у нашому суспільстві останнім часом серед широкого загалу розповсюджуються твори, що пропагують насильство та жорстокість, причому більшість з них не мають естетичної цінності і морально роззброюють людину, особливо молодь. Цьому потоку псевдохудожньої літератури треба протиставляти кращі зразки світової класики та сучасної серйозної, морально і естетично виваженої літератури, яка своїми високими художніми та ідейними якостями здатна показати нікчемність усілякої бульварщини. Цілеспрямовано використовуючи тексти з іноземної мови, можна зробити важливий внесок у формування гармонійно розвиненої особистості завдяки впливу естетичних смаків.

Важливим чинником формування естетичних смаків при вивченні іноземної мови є виявлення та усвідомлення естетичних якостей самої мови, її ритміки, гармонійності, мелодійності тощо [14, 53]. Все це справляє, як правило, непомітний, але вельми дієвий вплив на естетичні почуття людини, її смакову культуру. Сама мова, її фонетична структура, внутрішня логіка її будови, як і інші сутнісні риси, є водночас носієм естетично значимих якостей. Тому освоєння іноземної мови, оволодіння нею не може не принести естетичного задоволення, причому йдеться не тільки про інтелектуальне почуття, що охоплює людину, яка оволоділа новим важливим предметом, новим засобом спілкування та отримання інформацію, а й про відчуття краси самої мови, її ритміки, специфічної гармонійності та низки інших фонетичних і синтаксичних особливостей. Зрозуміло, що для виявлення таких якостей мови, особливо коли йдеться про іноземну мову, потрібен достатньо високий рівень оволодіння нею. З розвитком здатності відчувати внутрішню красу мови в учня формується відповідний естетичний смак. Отже, смак і є ні що інше, як здатність адекватно відчувати і судити про красу певного предмета, у даному випадку - мови.

Формування такого різновиду естетичного смаку, який ґрунтується на естетичних якостях мови, є необхідною умовою оволодіння нею та адекватного її використання.

2.3 Шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови

У сучасній педагогіці розроблені різні шляхи та засоби реалізації естетичного компоненту виховання на уроці та в позаурочній діяльності. У широкому розумінні естетичний вплив має вся діяльність вчителя, його спілкування з учнями. Проте особливе місце у вихованні естетично особистості займає вплив мистецтва, яке втілює в собі естетичну категорію прекрасного. Тому естетичне виховання під час вивчення іноземної мови розглядається найчастіше як використання творів мистецтва та залучення учнів до творчості під час роботи над мовним та лінгвокультурним матеріалом [11, 207].

Використання творів мистецтва з метою естетичного впливу на свідомість учнів, може бути здійснено в рамках традиційних уроків. Для цього вчителю потрібно:

· використовувати для роботи над мовним матеріалом тексти, що мають естетичну вагу, наприклад, уривки з творів художньої літератури або інформацію про мистецтво та культуру країни, мова якої вивчається;

· Реалізовувати країнознавчу спрямованість уроків іноземної мови шляхом ознайомлення учнів із досягненнями мистецтва та культури країн, мова яких вивчається;

· Створювати ситуації, в яких учні мають висловити своє сприйняття, оцінку тих чи інших творів мистецтва (картини, літературні твори, кінофільми та ін,);

Важливе значення для розвитку естетичних уподобань учнів має також оформлення кабінету іноземної мови, адже естетика побуту, повсякденного життя є важливою складовою естетичного смаку особистості, що формується.

Велику роль у формуванні естетичної особистості учня мають позакласні заходи і так звані нестандартні уроки, що дають можливість вияву творчості, емоційному переживанню подій учнем. Серед моделей таких уроків і заходів слід зазначити різноманітні інсценізації, творчі вечори, рольові ігри. Нестандартність уроку може полягати і в активному використанні вчителем творів мистецтва - музичного, образотворчого, кінематографічного - як засобів емоційного та естетичного впливу, мотивації та розвитку загальної культури учня.

Моделюючи ситуації мовного спілкування мистецтвознавчої спрямованості, корисно заздалегідь відвідати театр, музей, філармонію, подивитися фільм або прочитати оригінальний текст. І що важливо - потім інтерпретувати матеріал англійською мовою. Твори Моема, Бернса, Шекспіра, Уайльда, Уїтмена можна інсценувати і обговорити в театральному кафе. Відвідавши виставку картин, побувавши екскурсоводом, кожен учень стає знавцем живопису, вчиться аналізувати художнє полотно. Школярів цікавить аналіз поетичних текстів, художніх фільмів, мультфільмів, музичних форм. Міжпредметні зв'язки з історією, психологією, філософією, географією, безумовно, збагачують особу, мотивують і оптимізують вивчення мови. Проблемна ситуація на уроці створюється за допомогою афоризмів. Думки великих класиків служать дороговказною зіркою у вирішенні етичних проблем уроку, допомагають учням зробити загальнолюдські висновки про добро і зло. Безумовно, в арсеналі кожного вчителя повинні бути художні зразки світової класики: “Ромео і Джульєта”, “Гамлет”, “Приборкання норовистої”, мультфільми про Русалочку, Білосніжку, Робіна Гуда. Країнознавчі матеріали про Лондон, історію і географію Британії, традиції і свята англійців також створюють ситуацію співпереживання, естетичного освоєння на уроках англійської мови. Розвивають творчі здібності дітей конкурси перекладачів, придворних портретистів, гідів, читців, солістів, любителів карооке [11, 152].

Велику роль в гуманістичній методології грають стратегії розповіді, драматизації, ролевої гри. В процесі драматизації, наприклад, казки (де вчитель - “театр одного актора”), педагог використовує різні прийоми активізації уваги дітей: наочність (маски, декорації, костюми, “чарівні” предмети), невербальні засоби спілкування, прийоми парадоксу, інтриги, залучає дітей до діяльності. Іншими словами, діти так уживаються у фабулу і казкові образи, що психологічний бар'єр знімається сам собою. За допомогою драматизації змінюється ситуація ігрового спілкування, в якій вся базова лексика, граматика, основні мовні моделі. Ролева гра забезпечує наслідувальне спілкування, спільну діяльність, розкриття повного потенціалу особи, країнознавчу мотивацію, когнітивне і емоційне вимірювання особи, співпрацю, ситуацію успіху. Цікаві в цьому плані знахідки: “Моя сім'я” (“мильна опера”), “Знайди і знешкоджуй” (упіймання злочинця), “Мій робочий день” (гумористичні вірші про ледаря), “Феї Сезонів” (поетично-музичний поєдинок). Ази кулінарії і етикету освоюються на уроках “В гостях у англійця” (приготування салатів, гарячих бутербродів), “Різдво”, “В кафе”, “В магазині”.

Дуже важливим є використання класичної і популярної музики на початку або в кінці уроку, оскільки музика створює емоційний фон уроку, мотивує, або розслабляє учнів [26, 73].

Особливо ефективними є театралізовані вистави, літературні вітальні, музичні студії, художні салони - з обов'язковою інтерпретацією світових шедеврів і написанням проектів (рецензій, відгуків, рефератів) на виході. Інтелектуальна діяльність такого плану передбачає активізацію і самостійну реалізацію творчих можливостей робіт учнів в різних видах з іноземної мови, де “творчість - колективна, дія - індивідуальна”. Безумовно, ці форми реалізуються в період творчого етапу навчання (узагальнювальні уроки, позакласні заходи) і характеризуються виходом у вільну мову (рівень формування умінь), що і забезпечується культуровідповідною подачею матеріалу.

Висновки

Естетичне виховання є обов'язковою та важливою складовою виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Навчання у школі передбачає реалізацію естетичного виховання як запоруки повноцінного формування свідомості учня, його самореалізації в суспільстві як творчої особистості, що має власні естетичні смаки та уподобання.

Перед вчителями школи постає важливе завдання формування адекватного уявлення про категорію прекрасного, на основі якої формується естетичний ідеал школяра. Естетичне виховання реалізується перш за все на уроках мистецького циклу, проте викладання іноземної мови також надає вчителеві широкі можливості щодо виховання естетичної свідомості.

Естетичне виховання може бути реалізовано на уроках іноземної мови за рахунок використання естетично вагомих текстів, залучення матеріалів з культури та мистецтва країни, мова якої вивчається, що є реалізацію культурологічної (лінгвокраїнознавчої) лінії програми з вивчення іноземної мови у середній школі. Важливу роль відіграють нестандартні уроки та позакласні заходи культурно-мистецького спрямування, які не лише ознайомлюють учнів з проявами іноземної культури, а й залучають до активної творчості.

Свою специфіку має естетичне виховання у старших класах, коли достатній рівень володіння іноземною мовою та певна сформованість естетичного сприйняття учнів дозволяють їм осягнути естетичний потенціал самої мови як геніального витвору людства.

Таким чином, вивчення іноземної мови дає широкі можливості щодо естетичного виховання учнів і важливою задачею вчителя є використання цих можливостей та свідома й цілеспрямована робота з формування естетичної особистості учня.

Література

1. Аврорин В. А. Функции языка. // Совр. проблеми литературоведения и языкознания. - М., 1974.

2. Аксенова Е.М. Воспитание чувств художественным словом. Пособие для учителя. - М., 1962.

3. Бессонов Б.Н. Человек. Пути формирования новой личности. - М., 1988.

4. Білодід І. К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функції мови. // Мова. Людина. Суспільство. - К., 1977.

5. Борисова Е.С. Эстетическое воспитание школьников. - Л., 1972.

6. Волкова Н.П.Педагогіка. - К., 2003.

7. Вопросы эстетического воспитания в школе / Под ред. А.И. Бурова. - М., 1972.

8. Гачев Г. Творчество, жизнь, искусство. - М., 1980.

9. Гез Н.И., Ляховицкий М.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. - М., 1982.

10. Горохов В.И., Кашинская Л.В. Слово об искусстве. - М., 1984.

11. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам. - М., 1992.

12. Калашник Н.Г. Естетичні смаки: їх витоки і формування. - Запоріжжя, 2001.

13. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. - К., 2000.

14. Кушнир А. Педагогика иностранного язика // Школьные технологи. - 1997. - №6.

15. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М., 1983.

16. Леонтьев А.А. Внеязыковая обусловленность речевого акта и некоторые вопросы обучения иностранному языку // Иностр. языки в школе. - 1968. - №2.

17. Маркова А.К. Психология усвоения языка как средства общения. - М., 1974.

18. Масленникова В.М. Современная идеология воспитания социально- ориентированной личности. - Казань, 2004.

19. Миньяр-Белоручев Р.К. Методика обучения иностранным языкам или лингводидактика // Иностр. языки в школе. - 1996. - №1.

20. Мова і культура. - К., 1986.

21. Неменский Б.М. Мудрость красоты: о проблемах эстетического воспитания. Книга для учителя. - М., 1981.

22. Пассов Е.И. Основы методики обучения языкам. - М., 1977.

23. Петрова Т.А. Эстетическое восприятие художественных произведений школьниками старших классов. - Казань, 1973.

24. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс: В 2-х кн. - М., 1999.

25. Рогова Г.В. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. - М.: Просвещение, 1991.

26. Современные концепции эстетического воспитания: - М., 1998.

27. Столяренко Л.Д. Педагогика. - Ростов, 2000.

28. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибрані твори: В 5-ти т. - Т.2. - К., 1976.

29. Харламов И.Ф. Педагогика. - Мн., 2002.

30. Эстетика. Под ред. А.А. Радугина. - М., 1998.

Страницы: 1, 2, 3



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.