1.4 Аналіз економічних можливостей та потреб для активізації зовнішньоекономічної діяльності Франції

Обсяги зовнішньоторговельного обороту Франції за роки після 2-ї світової війни істотно збільшилися; за розмірами експорту й імпорту Франція поступається лише США, ФРН і Японії. В експорті частка Франції становить понад 6,9%, імпорті - понад 6,7% [50].

Основні статті імпорту: машини та обладнання, нафта, кам'яне вугілля, кольорові метали, целюлоза, бавовна, вовна, деревина хвойних і тропічних порід.

Близько 1/2 зовнішньоторговельного обороту Франції припадає на країни ЄС; головний торговий партнер - ФРН, торгівля з якою, як і з США, здійснюється з великим пасивом.

В економіці Франції держава відіграє більшу роль, ніж в інших розвинених країнах. Під її контролем перебувають банки і страхові компанії, енергетика (вугільна, газова і електроенергетична галузі), залізничний транспорт, великі підприємства, наукові дослідження в атомній та аерокосмічній промисловості. Держава визначає пріоритетні напрямки і планує їх розвиток.

У Франції розвинені всі галузі господарства. Частка зайнятих у сільському господарстві і рибальстві становить 6 % і вони створюють 4 % ВНП, у промисловості й будівництві, відповідно, 28 % і 28 %, у нематеріальних галузях — 66 % і 68 %.

Країна є великим експортером як промислової, так і сільськогосподарської продукції. Процвітає туристичний бізнес. У зовнішньоекономічних стосунках головними партнерами Франції завжди були країни Західної Європи. Зараз 3/5 її торгового обігу припадає на країни ЄС. Серед інших значна частка Швейцарії, США, Японії та Алжиру. Найбільшим торговим партнером Франції є Німеччина. Частка Франції в зовнішньому торговому обігу України в 1995 р. становила 0,5 %.

Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн т (у 50-ті роки понад 60 млн т), нафти — З млн т і природного газу — 5 млрд м куб на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях.

Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Обробна промисловість Франції представлена всіма сучасними галузями. За виплавкою сталі (14 млн т на рік; у 50-х роках — 30 млн т) і алюмінію (460 тис. т) Франція входить до першої десятки країн світу. Є дві групи металургійних центрів: старі, які виникли в XІX ст. у вугільних басейнах Півночі й Лотарингії, і нові — комбінати, побудовані в 60-70-х роках у Дюнкерку та поблизу Марселя у Фосі. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. У 50-х роках видобували 60 млн т руди щороку, тепер тільки 10 млн. Все більше залізної руди імпортується морем, що надає перевагу комбінатам, розташованим на узбережжі. Виплавляння алюмінію сконцентроване в передгір'ях Альп, поруч з покладами сировини і джерелами дешевої енергії ГЕС.

Головною галуззю обробної промисловості є машинобудування (38 % зайнятих). Найсильніші позиції країни в автомобільному, атомному та аерокосмічному машинобудуванні, в яких вона має солідні традиції, кваліфіковані кадри і наукові досягнення.

Автомашин, в основному марки «Рено» і «Пежо», виготовляється до 4 млн на рік. Майже половина з них експортується. Автомобільні заводи розкидані в двох з половиною десятках міст, у тому числі в метрополітенах Парижа і Ліона-Сент-Єтьєна, в містах Сошо (Мон-бельяр), Ле-Ман, Рен, Дує. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі. Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Центрами аерокосмічного машинобудування стали Париж, Тулуза, Бордо, Байонна. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані.

На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку електронні вироби і засоби зв'язку, рухомий склад залізниць, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

Добре розвинена у Франції хімічна промисловість, особливо її нові галузі та «верхні поверхи». Після другої світової війни ця галузь розвивалася найшвидшими темпами, її підприємства є в усіх регіонах. Франція — великий виробник синтетичних волокон і синтетичного каучуку, а як експортер хімічної продукції посідає третє місце в світі. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік). Розвинені легка і харчова промисловість. Заслужену славу традиційно зберігає Франція як виробник і експортер таких споживчих товарів: одяг, ювелірні вироби, парфуми, косметика, вина, коньяк, книжкова продукція тощо.

Франція – провідна сільськогосподарська країна в Європейському союзі. Вона має найбільшу площу орних земель (понад 30 млн. га) і найвищу їх продуктивність (врожайність зернових 60 ц/га). На частку Франції припадає понад 21% сільськогосподарської продукції країн ЄС (у вартісному вираженні). Франція – найбільший в Європі експортер сільськогосподарської продукції. Особливо велика роль Франції в поставках зернових (50 млн. т в рік, переважно пшениці і кукурудзи) на світовий ринок. Вона експортує також м'ясо (яловичину, свинину і баранину), молочні продукти, овочі, фрукти і вино.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — для південних районів.

На рослинництво доводиться трохи більше половини доходів сільськогосподарського сектора. Зернові культури й до тепер лідирують як по обсягу виробництва, так і по експорт у . Виробляючи 36 млн. т пшениці, Франція займає по цьому показнику четверте місце у світі й перше - у Європейському Союзі.

Вирощуванню пшениці сприяють родючі ґрунти Паризького басейну, районів Берр і й Тулузи. Виробництво кукурудзи, що склало в 1997 р. 17 млн. т, у цей час перевищило виробництво ячменя, що зберігається протягом останнього десятиліття на одному рівні (10 млн. т). Протягом тривалого періоду кукурудза вирощувалася тільки на південно-заході країни, однак тепер завдяки дощувальному зрошенню й виведенню гібридних сортів вона поширилася й на Паризький басейн. Виробництво інших злаків, зокрема вівса й жита, швидко скорочується.

Навпроти, посіви олійних і білкових культур, на які існує стійкий і значний промисловий попит, за останні 15 років розширилися. Рапс, вирощуваний головним чином до півночі від Луари, і соняшник, який культивується на південно-за-ході й у Паризькому басейні, забезпечують основну частину поставок. З недавніх пор на півдні країни й у долині Рони почалося вирощування сої.

Вирощуваний найчастіше разом із зерновими продовольчими культурами цукровий буряк, збір якого в 1997 р. склав 34,2 млн. т, забезпечує Франції, що випередила щодо цього Німеччину, перше місце у світі. Поряд із цим цукор виробляється також із цукрової тростини, що надходить із Мартиніки, Гваделупи й Реюньона . Що стосується картоплі як технічної культури, то площі під нею скорочуються, незважаючи на різноманіття її використання в харчовій промисловості.

Спеціалізовані культури займають порівняно менші площі, але вони найчастіше приносять досить високий прибуток з гектару. Насамперед це виноград. В 1997 р. загальне виробництво вина склало 56 млн. гл і перевищило рівень Італії (54 млн. гл). Франція займає також провідне місце по виробництву марочних вин. Ці вина виробляються в строго певних районах, причому їхнє виробництво захищається за допомогою системи контролю, що підтверджує відповідність марочних вин їхній назві. Мова йде в першу чергу про такі райони, як Шампань , Бордо, Бургундія, долини Луари й Рони. Що стосується інших виноградників, зокрема в районах Арманьяку й Коньяку, їхня продукція служить для виробництва прославлених міцних напоїв. У Лангедоке , звідки поставляються головним чином столові вина, почата великомасштабна реорганізація з орієнтацією на підвищення якості продукції шляхом заміни сортів винограду й скорочення обсягів виробництва.

По збору фруктів і овочів Франція посідає третє місце в Європі, поступаючись Італії й Іспанії. Їхнє виробництво зосереджене головним чином у средземноморських районах, таких як Руссільон і Конта-Венессен , у долинах Гаронни й Луари, а також в "городньому поясі" навколо великих міст. Квітництво поширене переважно в прибережних зонах і в долинах Провансу.

1.5 Аналіз зовнішньоекономічних та торговельних відносин Франції та України

Франція визнала незалежність України 27 грудня 1991 року. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 24 січня 1992 року. В Парижі і Києві діють посольства України та Франції. Посольство України працює в Парижі з 1993 р. [50].

В рамках українсько-французьких взаємовідносин відбувається поступове залучення широких кіл громадськості до їх подальшого розвитку, чому значною мірою сприяли проведені вперше в історії двосторонніх зв'язків Дні української культури у Франції (вересень-грудень 1999р.) та початок роботи Форуму українсько-французького діалогу, покликаного надавати підтримку поширенню феномена т.зв. народної дипломатії. З української сторони Форум очолив академік І.Ф.Курас, з французької - керуючий Банку Франції Ж.-К.Тріше.

Двосторонні торговельно-економічні зв'язки між двома країнами ще не відповідають їх економічному потенціалові.

Динаміка показників зовнішньої торгівлі України з Францією у 1996 – 2001 роках за даними Держкомстату України (млн. дол. США) представлена в табл.1.1:

Таблиця 1.1

Динаміка обсягів зовнішньоекономічної торгівлі України та Франції у 1996 -2001 роках [48]

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9