Коротка характеристика економік країн-учасників АСЕАН

Бруней

Основу економіки Брунею становить добуток нафти (більше 10 млн. тон в рік) і природного газу (більше 12 млрд. м3 в рік), експорт яких дає близько 99% валютних надходжень (60% ВНП). Завдяки багатим запасам нафти і газу Бруней займає одне з перших місць в Південно-Східній Азії по рівню життя. ВНП на душу населення $ 23600. Сільське господарство розвинуто слабо, 80% продуктів харчування Бруней імпортує. Уряд приймає міри по диверсифікації економіки, стимулює розвиток банківських та інших фінансових інститутів і прагне заманити в країну туристів.

Сінгапур

Сінгапур — високорозвинута країна з ринковою економікою, в якій держава грає важливу роль. Валовий національний продукт на душу населення — один з найвищих в світі. Сінгапур причисляють до східно азійських «драконів» за швидкий скачок економіки до рівня розвинених країн. В державі розвинуте виробництво електроніки, суднобудівництво, сектор фінансових послуг. В 2001 Сінгапур відчув економічні труднощі в зв’язку зі світовою кризою в області технологій. В 2005 економіка піднялась знову. Уряд знову встановило стабільне економічне зростання. Безробіття в 2005 році складало 3,3 %.

Таїланд

Таїланд – досить розвинена індустріальна країна. Низькі податки, реформи, направлені на зростання свободи торгівлі та тонке регулювання економіки принесли плоди у виді зниження інфляції та стабілізації курсу валюти. Ці фактори сприяли збільшенню внутрішніх збережень і інвестицій та зробили таїландську економіку ідеальним полем для закордонних капіталовкладень. Темпи зростання економіки досягали 13% в рік – один з найвищих показників у світі. Це сприяло формуванню «економіки мильної бульбашки», заснованої на спекуляції в області міського землеволодіння і цінних паперів. «Бульбашка» лопнула в 1996-1997 роках, коли вартість цінних паперів і землі різко впала. ВВП в 1998 році зменшився на 8,5%. Скоро ситуація стабілізувалась, проте колишніх темпів зростання Таїланд вже не досяг.

Малайзія

Малайзія – розвинена індустріально-аграрна країна. Головним економічним досягненням країни слід вважати розвиток промисловості, особливо тих її галузей, які працюють на експорт. Економічний підйом супроводжувався скороченням долі населення, яке знаходиться за межею бідності. При цьому у 40% найменш забезпечених сімей доходи збільшувались швидше, ніж в інших соціальних груп. Цих результатів Малайзія досягла через орієнтацію на випуск експортної продукції, а також через галузеву диверсифікацію виробництва. До зберігаючих своє значення традиційних статтей малазійського експорту каучуку і пальмової олії додались такі важливі експортні товари, як нафта і природній газ.

Філіппіни

Після здобуття Філіппінами незалежності місцева промисловість отримала стимули для розвитку, і тепер її часткая в національному доході вище, ніж у сільського господарства. Приблизно 3/4 всього експорту складають нетрадиційні види товарів. Прийнята низка законів, направлених на проведення аграрної реформи. Залишається характерна непропорційно висока концентрація сучасних видів виробництв і населення в окремих регіонах, головним чином в районі Маніли. Більше 6 млн. філіппінців (8% населення) працюють за кордоном, преважно в США і країнах Персидської затоки.

Індонезія

Індонезія — індустріально-аграрна країна, з найбільшим в Азії плантаційним господарством і розвиненою гірничовидобувною промисловістю. Обвал рупії (національна валюта Індонезії) в кінці 1997 – на початку 1998 років призвів до скорочення ВВП майже на 15% в 1998 році. МВФ запропонував допомогу країні в розмірі $ 42 млрд. в обмін на виконання ряду зобов’язань. Спочатку уряд відмовився виконувати вимоги МВФ, але побоюючись подальшого відтоку капіталів з країни, пішов на укладання угоди. Нафтохімічна галузь контролюється державною компанією Pertamina. Основа економіки — видобування і переробка нафти і газа (головним чином на експорт) на Суматрі, Яві, Калімантані і в західній частині Іріан-Джая. 2/3 зайнятих приходиться на харчову і текстильну промисловість. Основні експортні культури: каучуки, кокосова пальма, чай, кава, табак, какао, перець, сейба (капок), агава (сізаль); пряності.

Камбоджа

Камбоджа – бідна аграрна країна. Економіка почала повільно відновлюватись після громадянських війн. Основа економіки Камбоджі – сільське господарство, в якому зайнято до 80% населення. Головні культури с, каучукові, цукрова патока, банани, кукурудза, кокосова та інші пальми, цитрусові. 3/4 території країни покрито лісами, але вони ще слабо експлуатуються, особливо через нестачу транспорту в гірських районах. Більшість промислових підприємств Камбоджі займається переробкою сільськогосподарської продукції, риби та деревини, виробництвом каучука і гумових виробів, текстилю, цементу, мила, сигарет. Промисловість ще мало розвинена, але швидко зростає (на 16% в 2005). Розвивається туризм (зростання на 34% в 2004 і на 40% в 2005).

В’єтнам

Довгий час економічному зростанню В’єтнаму заважало американське ембарго (яке недавно було відмінено) і надмірна опіка СРСР — закордонний капітал в країні не з’являвся. В грудні 1988 року в’єтнамський уряд прийняв закон про іноземні інвестиції, яким гарантовано компаніям з інших держав, що їх власність та дохід не будуть націоналізовані. У В’єтнам спочатку ринулись компанії з країн Азійськл-Тихоокеанського регіону, в першу чергу Південна Корея і Австралія, а потім і багато інших. А в 1997 році парламент В’єтнама дозволив всім провінціям і районам самостійно укладати зовнішньоторгівельні операції. З 11/01/07 В’єтнам 150-ий член Всесвітньої торгової організації (ВТО).

Лаос

Лаос — слаборозвинена країна. 70 % жителів мають дохід меньше 2 $ в день, 80 % населення живе в сільській місцевості. 45 % ВВП приходиться на сільське господарство. Основна агрокультура — рис. Але останні роки Лаос демонструє високі темпи зростання промисловості. Зростання ВВП в 2005 році склав 7,2 %.

В гірських районах історично вирощується опіумний мак і виробляється героїн (Лаос входить в Золотий Трикутник), що викликало немало міжнародних конфліктів.

Мьянма

В колоніальний період Бірма була найбільшим експортером рису на світовий ринок. Друга світова війна повністю змінила положення Мьянми. Воєнні втрати, розруха і відсутнвсть матеріально-технічної бази призвели до спаду економіки, а її відродженню заважали мятежі та революції. З 1962 року Мьянма стала на шлях соціалізму – всі банки і зовнішня торгівля перейшли під контроль держави; були націоналізовані провідні компанії, зайняті видобуванням нафта та інших корисних копалин. Уряд прийняв міри по обмеженню площі землеволодінь. Ринкові реформи, проведені в 1987-1993 роки, були успішними і сприяли підйому економіки. Головними перешкодами на шляху подальших реформ стали великі військові розходи, посиленний контроль держави над економікою, дуже слабкий розвиток інфраструктури.

АСЕАН може ввести свій аналог «євро»

«Економічні процеси, які проходять зараз в Азії взагалі і в АСЕАН зокрема, мають дуже багато спільного з тим, що відбувалось на європейському континенті в роки, які передували об’єднанню Європи і створення єдиної валюти. Прикладом цьому являється макроекономічна стабільність, притаманна АСЕАН, тісна співпраця міністрів фінансів і голів провідних азійських банків» – це зауваження належить голові генерального управління економіки і фінансів Європейської комісії Клаус Реглінг.

«Введення єдиної валюти в країнах Південно-Східної Європи досить можливе, але для цього потрібний деякий час. Процес природного поэтапного розвитку не можна підштовхувати штучно. Так, створення євро передували більше 50 років складних інтеграційних процесів на континенті», сказав представник Євро комісії. По його словах, для подальшого зміцнення сучасного економічного і політичного співробітництва країни-члени АСЕАН можуть використовувати досвід Європи та основні етапи на її шляху до інтеграції та об’єднання. Він підкреслив, що необхідно враховувати національні та культурні особливості регіону.

«Країнам АСЕАН слід не копіювати навіть найменш ефективні моделі, а на основі дбайливого аналізу вибирати ті елементи, які не вступають в протиріччя з особливостями регіону. До уваги необхідно прийняти два ключових аспекти проблеми: різні рівні прмислового розвитку двох континентів та історичну різницю в побудові економічних систем. Також необхідно враховувати і різні цілі та задачі держав, які входять до АСЕАН і ЄС», - наголосив Реглінг.

Управління АСЕАН

Вищим органом АСЕАН являється самміт лідерів (глав держав та урядів) країн-членів, який, починаючи з 2001 року, проходить щорічно. Самміт звичайно проходить 3 дні та супроводжується зустрічами з партнерами організації по регіону. В ролі керівного та координуючого органу виступають щорічні наради міністрів закордонних справ, які беруть свій початок з періоду, коли самміти проходили раз в три року, а нарада міністрів закордонних справ проходили на рік раніше для підготовки майбутньої зустрічі. Також щорічно проходять зустрічі міністрів фінансів і періодично міністрів економіки та сільського господарства, але найважливіші їхні рішення підлягають затвердженню наради міністрів закордонних справ. Щоденне керівництво проводиться постійним комітетом в складі міністра закордонних справ головуючою країни (міняється щороку) і послів інших країн-членів. Постійний Секретаріат знаходиться в Джакарті, столиця Індонезії, і очолюється Генеральним секретарем (обирається терміном на 5 років, з січня 2003 року це сінгапурець Онг Кенг Йонг). Також робота проводиться в 29 комітетах, 122 робочих групах, що дозволяє проводити щорічно більше 300 міроприємств в рамках АСЕАН.

Головування в організації проводиться в порядку встановленої черговості зі строком в один рік у відповідності до алфавітного розміщення назв країн на англійській мові. Відповідно, в 2006 році головували Філіппіни (Philippines), в 2007 році – по порядку Сінгапур (Singapore), а в 2008 настане черга Таїланду (Thailand), але це ще потребує підтверждення. На нараді міністрів закордонних справ головує міністр закордонних справ тієї країни, яка очолювала організацію в минулому році.

АСЕАН має свої збройні сили - ВМС; проводяться спільні вчення.

В 1994 році на 27-й конференції міністрів закордонних справ країн-членів АСЕАН був прийнятий прапор АСЕАН.

Зовнішня діяльність АСЕАН

Асеанівський регіональний форум (АРФ) був створений в 1994 році в рамках превентивної дипломатії. Зустрічі проводяться щорічно в одній з столиць країн-членів АСЕАН. Цілями АРФ являються:

1) стимулювання конструктивних діалогів та консультацій по питаннях політики та безпеки;

2) створення дружніх відносин і превентивної дипломатії в Азійсько Тихоокеанському регіоні.

Крім країн-членів АСЕАН в останньому форумі брали участь Австралія, Бангладеш, Східний Тімор, ЄС, Індія, Канада, КНДР, Китай, Монголія, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Пакистан, Республіка Корея, Росія, США.

Система діалогового партнерства АСЕАН послужила основою для створення механізму поглибленої взаємодії Асоціації з східноазійською «трійкою» (Китай, Японія, Республіка Корея) в форматі 10+3, який був формалізований в 2000 році і передбачає, наприклад, проведення саммітів в форматі «тринадцяти» чи 10+1 (АСЕАН + 1 з «трійки») паралельно с асеанівськими зустрічами в верхах. Близькі відносини з Китаєм, Японією та Кореєю були ініційовані Малайзією, яка бажає створити свого роду торгово-економічний блок в регіоні тихоокеанської Азії. Його створення вирівняло б позиції східно азійських країн в діалозі з такими регіональними об’єднаннями, як ЄС і НАФТА. З 2002 року проводяться окремі саміти АСЕАН–Індія. В листопаді 2004 року в В’єнтьяні на разовій основі був організований самміт АСЕАН–Австралія та Нова Зеландія у зв’язку з 30-річчям встановлення між ними діалогових відношень.

Для підтримки міжнародних відносин АСЕАН створила комітети, які складаються з керівників дипломатичних місій, розташованих в таких містах світу, як Брюссель, Лондон, Париж, Вашингтон, Токіо, Канберра, Оттава, Веллінгтон, Женева, Сеул, Нью-Делі, Нью-Йорк, Пекін, Москва, Ісламабад. На жаль, представництва в Києві немає, ніяких відносин Україна та АСЕАН не підтримують.

Страницы: 1, 2