Участь в капіталі інвестиційних фондів в капіталі ряду крупних інвестиційних фондів, які, в свою чергу, вкладають інвестиції в приватні підприємства в країнах операцій. Сприяння в розвитку торгівлі: як правило, до програм підтримки розвитку торгівлі підключаються місцеві банки, що також сприяють зміцненню репутації банківської системи та виходу на міжнародний ринок торгівельного капіталу. В межах цих програм Банк може видавати гарантії часткової оплати угод, що були організовані місцевими банками, розрахунки за якими здійснюються за допомогою акредитивів. Участь в акціонерних капіталах банків, тобто ЄБРР використовує програми участі в акціонерних капіталах банків та надання їм кредитних ліній, що є одним з ефективних інструментів фінансування ЄБРР.
Особливість ЄБРР в тому, що він, на відміну від Світового банку, фінансує не більше 35% витрат при створенні нової компанії або 35% довгострокової капіталізації при фінансуванні компанії, яка вже здійснює свою діяльність. При цьому ЄБРР може допомогти знайти партнерів на частку, що залишилась. Банк працює на основі принципу “співфінансування”, тобто вкладає в програму тільки третину своїх коштів, залучаючи до співробітництва інших учасників. Схема капіталізації проектів ЄБРР:
– 35% - кредит ЄБРР;
– 25% - пай іноземного спонсора;
– 15% - синдиційований кредит;
– 15% - пай місцевого спонсора;
– 10% - пай інших кредиторів.
Слід відзначити, що частка ЄБРР в проекті може бути збільшена до 49%. Як правило, для проектів у приватному секторі надається не більше 2/3 потрібної суми у формі позики та не менше 1/3 – у вигляді акціонерного капіталу. Від інших учасників проекту звичайно повинні надходити додаткові фінансові ресурси. Співпрацюючи з іншими комерційними банками, інвестиційними фондами, державними експортно-імпортними організаціями за сприянням в отриманні кредитів, Банк, такими чином, перекладає частину проектного ризику на ринковий механізм. В результаті один долар, який інвестує банк, залучає в проект додатково два долари. ЄБРР не ставить своєю умовою відшкодування збитків за рахунок західного спонсора або партнера в тих випадках, коли проект зазнає невдачі. Відсотки за кредити враховують можливість їхнього неповернення. Банк вимагає від компаній страхувати свої ризики, якщо це можливо. Слід відзначити, що, використовуючи різноманітні механізми фінансування, Європейський банк реконструкції та розвитку за час свого існування досяг значних результатів, особливо в країнах Центральної Європи – Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, а також в прибалтійських країнах – Латвії, Литві, Естонії. Більшість наданих кредитів у зазначених країнах йшла на розвиток телекомунікації, енергетики, агробізнесу, а також на приватизацію .[8]
Окрім вищезазначених інструментів фінансування ЄБРР та реалізації своєї діяльності, існують ще такі інструменти як - державні програми, програма санації підприємств, програма ділових консультаційних послуг, банки мікрофінансування. Розглянемо їх більш детально.
1) Державні програми і відомства. ЄБРР має свої представництва майже в кожній країні, тому зрозуміло, що державні програми, передбачають надання коштів державі – позичальнику з врахуванням усіх обставин політичного, економічного, соціального та ін. характеру.
По лінії державних відомств і програм надано 84 млн. євро, головним чином у формі грантів на проекти в Південно-Східній Європі, Росії і Центральній Азії, Україні і т.д. Фінансові засоби, в основному, направлялися на меті сприяння розвиткові торгівлі, інфраструктури, мікро- і малих підприємств і фінансування акціонерного капіталу. У програмах брали участь наступні донори: Німеччина, Італія, Нідерланди, США, Фінляндія, Швейцарія і Швеція. Крім цього, засоби надавалися по лінії Природоохоронного партнерства Північного регіону (ПППР) і Фонду підтримки малого підприємництва. Крім засобів, що надходять від міжнародних і двосторонніх фінансових установ, проекти фінансуються грантами Євросоюзу, ПППР, Фінляндії і Шведського агентства міжнародного співробітництва в області розвитку.
2) Програма санації підприємств. Завдяки програмі санації підприємств (програма ПСП) компанії з Центральної Європи і Центральної Азії можуть переймати знання в ряду самих досвідчених у світі керівників підприємств. Колишні директори і ведучі керівники компаній світового класу охоче поділяються своїм досвідом, що опинились в складному становищі підприємствами регіону з метою впровадження на них сучасних методів роботи і збільшення обороту.
Програма ПСП націлена на підвищення управлінської кваліфікації, комерційного і технічного "ноу-хау". Фінансована винятково засобами донорів програма допомагає розвивати національну економіку і тим самим сприяє зниженню рівня бідності і поліпшенню соціальних умов. Програма ПСП здійснюється групою по санації підприємств від імені ЄБРР. Фахівці ПСП працюють безпосередньо з конкретними підприємствами з питань підвищення рівня кваліфікації управлінської ланки, складання бізнес-планів, проведення структурних реформ, організації виробництва, проектування, маркетингу і впровадження нових виробів. Крім того, вони допомагають знижувати витрати виробництва й освоювати внутрішні й експортні ринки.
Програма ПСП підвищує поінформованість щодо впливу на навколишнє середовище виробничо-господарської діяльності, сприяє оптимізації енергоспоживання і розробці норм охорони здоров'я і техніки безпеки на виробництві. Крім підвищення виробничо-господарських показників, фахівці ПСП допомагають підприємствам установлювати контакти з потенційними торговельними партнерами або інвесторами. Програма ПСП є ефективним інструментом як у рамках процесу розширення ЄС, так і в країнах на початковому етапі переходу. Вона і надалі буде відігравати ключову роль у менш розвитих районах вступають у ЄС країн.
Крім того, операції програми ПСП були розгорнуті в Південно-Східній Європі, Центральній Азії, на Кавказу, у Росії і у всіх інших країнах колишнього Радянського Союзу. Після одержання допомоги по лінії програми ПСП оборот малих підприємств зріс більш ніж на 30%. Проекти ПСП дозволили впровадити надійні механізми керування і фінансового контролю, розробити нові концепції проектування і маркетингу, підняти продуктивність праці, підвищити обсяги продажів і рівні зайнятості. На підприємствах з числом працівників менш 250 чоловік оборот звичайно зростає приблизно на 34%, а рівень зайнятості - на 15%. На більш великих підприємствах продуктивність праці й оборот також виросли, однак звичайно ці підприємства йдуть на визначене "розукрупнення" з метою збереження своєї рентабельності. Більш 80% проектів ПСП були оцінені незалежними експертами як "задовільні" або "досить задовільні".
3) Програма ділових консультаційних послуг (ПДКП). Ця програма створена в допомогу малим і середнім підприємствам (МСП) з числом працівників від 10 до 500 чоловік для консультування їх по виробничо-господарських питаннях. Завдяки їй підприємства (з числом працівників звичайно менш 100 чоловік) одержують можливість розширити своє виробництво і підвищити конкурентоздатність.
Програма націлена на розвиток потенціалу національних консультаційних фірм у сфері бізнесу шляхом надання їм можливості виконувати комерційні завдання й організації для них практичного навчання. Крім того, ПДКП у разі потреби залучає іноземних експертів і національні консультаційні фірми, контролює виконання кожного завдання з метою забезпечення якості роботи консультантів. Програмою керує група ПСП, що розташовується в ЄБРР. Програма ПДКП спрямований на підтримку чітко визначених проектів, що можуть принести швидкі результати, зокрема, в області дослідження ринкової кон'юнктури, АСУ і складання бізнес-планів. Вона фінансується поруч донорів, що надали на сьогодні близько 32 млн. євро на 2 860 проектів, реалізованих у 15 країнах.
Виконання програми ПДКП почалося з держав Балтії, де вона діє вже більш восьми років. В рамках балтійської програми ПДКП реалізований 1680 проектів на більш ніж 1 260 підприємствах з числом працівників понад 237 000 чоловік і сукупним обсягом продажів порядку 10 млрд. євро. Завдяки сприянню по лінії програми ПДКП підприємства змогли залучити з зовнішніх джерел 43 млн. євро. Спочатку балтійська програма ПДКП фінансувалася країнами Північної Європи, що надали на неї 11, 2 млн. євро, а потім удалося залучити ще 3,7 млн. євро від Європейського співтовариства. Програма одержала високу оцінку зовнішніх експертів. Слід зазначити, що невеликі підприємства (з числом працівників менш 100 чоловік) домоглися найвищих темпів росту і створили найбільше число робочих місць.
У Росії (Калінінград, Санкт-Петербург і Самара) і в інших країнах СНД (Азербайджан, Вірменія, Грузія, Казахстан і Узбекистан) реалізований у цілому 551 проект на 536 підприємствах з числом працівників понад 51 000 чоловік. Ці програми профінансовані Німеччиною, Данією, Люксембургом, Норвегією, З'єднаним Королівством, Фінляндією, Швейцарією, Швецією і Японією на загальну суму порядку 10 млн. євро. У Південно-Східній Європі програма ПДКП діє в Болгарії, Боснії і Герцеговині, БЮР Македонія, Сербії і Чорногорії, Словенії і Хорватії і фінансується засобами Австрії, Німеччини, З'єднаного Королівства, Фарі ЄС і Центральноєвропейської ініціативи.
4) Банки мікрофінансування. За минулі десять років ЄБРР інвестував кошти в 12 БМФ Південно-Східної Європи, Росії, України і Кавказу. Ця робота велася в тісному співробітництві з іншими БМФ, донорами і комерційними організаціями і привела до виникнення «ядра» інвесторів. До них відносяться Міжнародна фінансова компанія (МФК), Німецький банк розвитку і Німецька компанія з питань інвестування і розвитку, „Коммерцбанк АГ” і „Інтернаціональ Мікроінвестіціонен АГ”. Був накопичений істотний досвід у створенні і розвитку мікрофінансування. Це призвело до створення окремих установ – цілих банків мікрофінансування. Співвідношення часток участі в цих банках сильно коливається, відбиваючи різницю пріоритетів окремих інвесторів. У більшості випадків на частку ЄБРР приходиться 15-25 відсотків. Поряд з часткою акціонерного капіталу в банках мікрофінансування ЄБРР звичайно надає кредитну і технічну допомогу консультантам, що займається створенням банку, навчанням (найнятих на місці) кредитних інспекторів і іншого персоналу, розробкою повного набору банківських послуг і керуванням банком у перші кілька років його діяльності. ЄБРР вийшов на лідируючу позицію серед акціонерів, займаючись створенням структури банків мікрофінансування і повсякденно контролюючи їхні операції й ефективність їхньої діяльності. В інших країнах ЄБРР надає мікрофінансування через «банки-партнери» (БП), адаптуючи наявні в них процедури і культуру праці таким чином, щоб вони відповідали потребам мікропідприємств. Цей процес називається «роботою з дрібними клієнтами». У Росії й Україні ЄБРР через банки-партнери здійснює програми мікрофінансування в тісному співробітництві з банками. Для того, щоб зрозуміти всю успішність мікрофінансування, треба насамперед розглянути підстави створення таких банків. Підставою для створення банків мікрофінансування, на відміну від концентрації зусиль на роботі з дрібними клієнтами через місцеві банки-партнери, є налагодження надійного механізму постійного фінансування МСП. Це може також зіграти важливу роль у розвитку фінансового сектора, демонструючи комерційну життєздатність кредитування МСП іншим учасникам ринку.
БМФ рідко виникають на основі ініціатив приватного сектора. Головним чином, вони створюються суспільством, від імені якого виступають донори, багатобічні установи розвитку і НПО, переслідуючи безліч цілей (розвиток, перехід до ринкової економіки, боротьба з убогістю, створення робочих місць, скорочення безробіття, заохочення підприємництва, забезпечення підтримки уряду з боку населення і т.д.). Ці установи й організації надають первісний капітал і підтримку починаючим підприємствам.[10]
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15
