Експортний тариф та основні принципи митно-тарифного регулювання експорту.

Експортні мита накладаються на експортні товари при випуску їх за межі митної території держави. У більшості розвинутих країн експортного тарифу просто не існує, а в США його введення навіть заборонене конституцією. Експортний тариф застосовується в основному країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою і накладається на товари традиційного експорту (кава в Бразилії, какао в Гані, нафта в Росії).

Основними функціями експортного тарифу в цих країнах є:

- фіскальна – збір коштів до бюджету держави для фінансування видаткових статей. В окремих країнах, що розвиваються, за рахунок експортного тарифу збирається до половини прибутків бюджету;

- балансувальна – застосовується як правило у випадку існування відповідної різниці у рівні внутрішніх регульованих цін і вільних цін світового ринку на окремі товари.

До 1994 року в Україні застосовувався експортний митний тариф на достатньо широку номенклатуру товарів, що мав па меті фіскальні функції. Починаючи з 1994 року в Україні проводиться ліберальна експортна політика, яка має наступні принципи:

- нарощування експортного потенціалу та ліберальний експортний режим регулювання;

- дія експортного мита стосується невеликої номенклатури товарів (протягом 1996 року – металобрухт; на даний час застосовуються ставки експортного мита на велику рогату худобу та шкіряну сировину, а також запроваджені з вересня 1999 року ставки на насіння деяких видів олійних культур);

- з 1996 року введення експортного мита має на меті заборонні функції щодо вивезення зазначених вище товарів, оскільки фіскальні надходження від його введення у даному випадку незначні.

Застосування інших видів мита (сезонні, антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні).

Сезонні мита в Україні почали застосовуватись після прийняття Закону України "Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції", з 1998 року. На даний час сезонні мита застосовуються до деяких видів сільськогосподарської продукції і їх дія розповсюджується на товари, які імпортуються на митну територію України.

Основні положення:

- відносно невелика номенклатура товарів;

- запроваджуються щорічно у подвійному розмірі до розміру пільгових ставок ввізного мита;

- термін дії - не менше 60, але не більше 120 послідовних календарних днів протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної продукції українського виробництва.

2. Особливі види мита в Україні до сьогодняшнього дня не застосовувалися, незважаючи на існуючу законодавчу можливість іх застосування (Закон України "Про Єдиний митний тариф" (1992 рік)), оскільки не існувало законодавчого механізму проведення антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних розслідувань. Після прийняття в кінці 1998 року Верховною Радою України Антидемпінгового кодексу зазначений механізм запрацював, але поки ще особливі мита не застосовуються, а реалізуються заходи нетарифного регулювання (кількісні обмеження). В той же час особливі види мита повинні складати основу механізму захисту внутрішнього ринку. За своєю суттю зазначені мита - це надзвичайні тарифні заходи. Захисні бар'єри, що при цьому створюються, незважаючи на достатньо високий розмір, повинні бути обмежені в часі.

Інший важливий аспект особливих видів – це “точковий характер” впливу. Вони використовуються по відношенню до імпорту окремих іноземних товарів і окремих іноземних виробників, які застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку від масованого імпорту товарів.

Особливі види мита можуть застосовуватись тільки після проведення розслідування і отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує спричинити істотний збиток якій-небудь галузі української економіки. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита.

Обкладення товарів і інших предметів ввізним митом при їх ввезенні на митну територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України, який являє собою систематизоване зведення ставок ввізного мита. Єдиний митний тариф України базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів 1992 року; був чинний до 01.07.2001 року.

Єдиний митний тариф було затверджено Декретом Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 року № 4-93 "Про Єдиний митний тариф України" і введений в дію з 12 лютого 1993 року. В Єдиний митний тариф України за минулий час внесено зміни 15 Законами України та 65 постановами Кабінету Міністрів України. Усього внесено зміни більше ніж у 95 % тарифних ставок.

Законодавчі акти, якими були внесені зміни в Єдиний митний тариф стосуються підакцизних товарів та продукції з 1 - 24 товарних груп ТН ЗЕД.

Відповідність Єдиного митного тарифу до Концепції трансформації митного тарифу України на 1996 - 2005 роки у відповідності з системою ГАТТ/СОТ.

Україна з 1994 року веде переговори по приєднанню до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ) і вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). У зв'язку з цим національне законодавство поступово приводиться у відповідність до вимог ГАТТ і угод Уругвайського раунду (1994 року), основним лейтмотивом яких є лібералізація міжнародної торгівлі і зняття будь-яких обмежень в цій сфері. Митно-тарифна політика є, мабуть, одним з головних напрямів такого реформування. Тому, вже 6 квітня 1996 року Указом Президента України № 255/96 затверджується "Концепція трансформації митного тарифу України на 1996 -2005 роки у відповідності з системою ГАТТ/СОТ",

Ця Концепція визначає основні принципи та напрямки поступового зниження ставок ввізного мита для їх реалізації українською стороною в переговорному процесі з метою забезпечення доступу до товарних ринків в рамках вступу України в СОТ.

Мета Концепції:

- інтеграція економіки України в світову ринкову систему;

- забезпечення доступу товарів, які експортуються з України, на зовнішні ринки (тобто створення приблизно рівних умов митного оподаткування імпортних товарів в Україні і в країнах-членах СОТ);

- забезпечення стабільного і прогнозованого розвитку економіки України, залучення іноземних інвестицій;

- приведення товарної номенклатури і рівня ставок ввізного мита до норм і вимог угод СОТ і Гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС 1996);

- встановлення режиму найбільшого сприяння в сфері зовнішньої торгівлі з країнами-членами СОТ.

Кінцевою метою трансформації митного тарифу України є досягнення після закінчення перехідного періоду рівня середньозваженої ставки ввізного мита не більш ніж 14%.

Порівнюючи рівень ставок у Єдиному митному тарифі (станом на 1.01.2001) із граничним рівнем, встановленим у Концепції трансформації митного тарифу України згідно з вимогами ГАТТ/ СОТ на 1996-2005 роки, можна виявити наступне:

дорівнюють граничному рівню - близько 18%;

перевищують граничний рівень - близько 10%;

нижче граничного рівня - близько 72%.

Структура ставок Єдиного митного тарифу

Динаміка зміни частки різних видів ввізного мита в структурі Єдиного митного тарифу представлена у таблиці 1.2 [37,20], а також на рис. 1.2 [37,20].

Таблиця 1.2

Структура Єдиного митного тарифу за період 1993 –2000 років

1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000

Адвалерні Специфічні Комбіновані

Рис. 1.2. Динаміка застосування різних видів ставок ввізного мита в митно-тарифному регулюванні України

З діаграми можна побачити, що до 1996 року застосовувалися лише адвалерні ставки ввізного мита. У 1996 році рішеннями Уряду були запроваджені комбіновані та специфічні ставки ввізного мита. У 1997 році комбіновані ставки почали активніше застосовуватися і становили 23%. Впровадження комбінованих і специфічних ставок ввізного мита було направлено на запобігання заниженню суб'єктами ЗЕД митної вартості товарів і на стримування ввезення низькоякісної продукції. Тобто, це був один з кроків щодо підтримки національного товаровиробника та захисту внутрішнього ринку.

На даний час основу ставок ввізного мита складають адвалерні ставки. Специфічні і комбіновані ставки ввізного мита застосовуються до деяких товарів з 1-24 групи ТН ЗЕД та підакцизних товарів. Зменшення показника специфічних та комбінованих видів мит також можливо пояснити реальними кро-ками виконавчої влади щодо вдосконалення порядку контролю за визначенням митної вартості.

У першому півріччі 2001 року показники адвалерної, специфічної та комбінованої ставок ввізного мита залишались незмінними.

Характеристики тарифного захисту

У роботі О. Кіреєва "Международная экономика" пропонується шкала "Характер інструментів торговельної політики", відповідно до якої можливо визначити рівень та вплив інструментів митно-тарифного регулювання, який можливо використати і для номінальної ставки Єдиного митного тарифу (див. таблицю 1.3) [44,21].

Таблиця 1.3

Вплив рівня митного тарифу

Показник середньоарифметичної ставки ввізного мита в Україні у 1999 році знизився на 1,7 % і на 1.01.2000 року складав близько 11 %, у 2000 році цей показник ще зменшився і складає близько 10 %, що свідчить про загальну тенденцію зниження рівня оподаткування товарів ввізним митом, і характеризує на даний час перехід загального рівня тарифного захисту від помірного до відкритого (див. таблиці 1.3, 1.4) [44, 21].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11