- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах – розрахунковий документ, який містить доручення клієнта уповноваженому банку, що його обслуговує, виконати переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь бенефіціара;

- транскордонний переказ (далі - переказ коштів в іноземній валюті) - рух коштів в іноземній валюті, який здійснюється за ініціативою клієнта уповноваженим банком, що його обслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Клієнт, ініціатор цієї операції та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.

Оформлення оформлення платіжних доручень в іноземній валюті виконується у вигляді структурованих документів згідно положенням Національного банку України [37, c.4] :

1. Платіжне доручення в іноземній валюті (Додаток Д) заповнюється латинськими літерами. Разом з тим сума іноземної валюти, зазначена словами, заповнюється українською мовою (кирилицею). Назва (для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові) та місцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськими літерами або українською мовою (кирилицею). Під час переказу коштів у валютах країн СНД та Балтії дозволяється заповнювати платіжне доручення в іноземній валюті російською мовою.

Допускається використання англомовних аналогів назв текстових елементів бланків, але тільки разом з їх українською назвою.

2. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах приймаються уповноваженим банком до виконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення не враховується).

3. Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах обов'язково мають містити такі реквізити:

- код платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державного класифікатора управлінської документації, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.98 N 1024;

- назву документа - "Платіжне доручення в іноземній валюті" або "Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах";

- номер платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (може включати цифри та слова);

- дату складання платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);

- найменування та місцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта (назва країни, міста);

- повну або скорочену назву клієнта, що збігається з назвою клієнта, яка заявлена ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, адреса за місцем проживання), його місцезнаходження (назва країни, місто);

- номер рахунку клієнта в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюється переказ коштів або банківських металів;

- цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.10.2002 N 378;

- суму переказу цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);

- суму переказу та назва іноземної валюти словами;

- назву бенефіціара (для бенефіціара - фізичної особи - прізвище, ім'я, по батькові), його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номер рахунку, на який перераховуються кошти (для бенефіціара - фізичної особи, яка не має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);

- найменування та місцезнаходження банку бенефіціара;

- призначення платежу;

- комісійні - зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й інших банків за переказ коштів в іноземній валюті за рахунок клієнта уповноваженого банку (OUR) або бенефіціара (BEN), або клієнта та бенефіціара (SHA) та надання права уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжного доручення клієнта;

- код операції (чотири символи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- код країни бенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);

- ідентифікаційний код клієнта - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначається ідентифікаційний номер платника податків;

- відбиток печатки та підписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має проставляється лише її підпис).

Платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах можуть містити такі допоміжні реквізити:

- код уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

- SWIFT-код (BIC kod) банку бенефіціара, IBAN банку бенефіціара;

- найменування та інші реквізити банку-посередника (заповнюється за потребою);

- номер рахунку клієнта, з якого здійснюється списання комісійної винагороди;

- строки виконання переказу: "терміновий" - сьогодні, "строковий" - наступного робочого дня уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, або "звичайний" - на третій робочий день уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, ураховуючи день надходження платіжного доручення до уповноваженого банку, що обслуговує клієнта;

4. Найменування та місцезнаходження банку бенефіціара, назва бенефіціара, номер його рахунку в платіжному дорученні в іноземній валюті мають відповідати реквізитам, що зазначені в документах, які подаються до уповноваженого банку разом з платіжним дорученням в іноземній валюті для здійснення уповноваженим банком валютного контролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунку клієнта.

5. Клієнт заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж в іноземній валюті та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів бенефіціару.

У реквізиті платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах "Призначення платежу" зазначаються назва, номер і дата документа, на підставі якого здійснюється переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Частка акредитивної форми (документарний акредитив) в міжнародних розрахунках значно скромніше в порівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечує своєчасність одержання експортного виторгу, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Використання акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів", що розроблений Міжнародної Торгової Палатою (ICC) [20, c.5] . Ці правила періодично доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі і розрахунків. У сьогоденній час діє редакція Правил від 1993 р.

Документальний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

Зобов'язання банку є умовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги - пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх умов акредитива (Додаток В).

Відповідно до Уніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб його виконання шляхом:

платежу по пред'явленні документів;

шляхом платежу з розстрочкою по пред'явленні документів;

негоціації (покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).

У всіх інструкціях у контракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначений чіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.

Від бенефіціара (експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:

1) Комерційний рахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.

2) Транспортні документи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничних перевезеннях - залізнична накладна; при авіаперевезеннях - авіа накладна; при автодорожніх - автодорожня накладна; при морських - коносамент.

3) Комерційні документи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпечення платежу. Здійснення платежу по акредитиві не зв'язано зі згодою покупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість одержати платіж по акредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення.

З погляду імпортера акредитив зручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхідно буде лише в тому випадку, якщо надані експортером документи збігаються у всіх відносинах з умовами акредитива.

При укладанні імпортних контрактів, що передбачають проведення розрахунків по акредитивах, для імпортера безпечніше обмовляти в контракті відкриття акредитива тільки на суму конкретного постачання, і домагатися проведення остаточних розрахунків банківським переказом з оплатою після постачання та після кількісного і якісного приймання товару.

У той же час акредитив вважається найбільш складною формою розрахунків особливо для експортера, оскільки одержання платежу зв'язане з правильним оформленням документів і своєчасним наданням їх у банк. Пред'являючи тверді вимоги до оформлення документів з погляду відповідності їх умовам акредитива, банки захищають інтереси імпортерів, тому що діють на підставі їхніх інструкцій.

Основними недоліками акредитивної форми розрахунків для контрагентів є :

по-перше, визначена затримка пробігу документів через банки і,

по-друге, висока вартість акредитива.

За проведення операцій (відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів по акредитиву) банки стягують комісію в залежності від суми акредитива (тарифи на акредитивні операції наведені в Додатку Е). Тому при відкритті акредитива його наказодатель повинний чітко вказати, за чий рахунок відповідно до контракту повинні бути оплачені ті чи інші витрати по акредитиві - за рахунок наказодателя чи за рахунок бенефіціара. Звичайно в міжнародної торгівлі використовується практика поділу банківських витрат між партнерами, кожний з який оплачує банківські комісії на території своєї країни.

Документарне інкасо можна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Застосування інкасової форми розрахунків регулюється спеціальним документом - "Уніфіковані правила по інкасо", що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [21, c.5] . В теперішній час діє редакція Правил 1978 р.

Згідно Уніфікованим правилам, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманих інструкцій, з метою:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22