Як видно з таблиці 1.4, навіть найнижчий показник дитячої смертності в найменш розвинених країнах (наприклад, Бурунді - 60,77) у 10 разів перевищує найвищий показник дитячої смертності в розвинених країнах (наприклад, США - 6,3), який у свою чергу в 30 разів менше самого високого показника рівня дитячої смертності в найменш розвинених країнах (Ангола - 182,31).
Розглядаючи рівень грамотності населення (від 15 років і старше), можна відзначити, що для розвинених країн цей показник у відсотковому відношенні практично однаковий - від 98 до 100 відсотків (за даними 2003 року). У найменш розвинених країнах ситуація з грамотністю населення залишається і в двадцять першому столітті досить складною. Так, згідно даних ООН за 2003 рік, в Афганістані усього 28,1% письменного населення, в Буркіна Фасо - 21,8%, у Нігері - 28,7%, Чаді - 25.7%, Беніні - 34,7%, Гамбії - 40,1% .
У зв'язку з високою народжуваністю в найменш розвинених країнах чисельність населення постійно зростає. Саме по собі зростання населення не є негативним чинником економічного розвитку. Але в умовах економічного застою не створюються додаткові робочі місця, тому високий природний приріст населення породжує величезне безробіття. Порівняльні показники безробіття наведені у таблиці 1.5.
Таблиця 1.5
Рівень безробіття (у дужках наведено рік подання даних по цьому показнику)
Розвинені країни
Найменш розвинені країни
Японія – 4% (2007)
Афганістан - 40% (2005)
Данія – 2% (2009)
Малаві – 72% (2008)
Фінляндія – 6,4% (2007)
Зімбабве – 80% (2007)
Нідерланди – 4,5% (2008)
Джибуті – 70% (2008)
Швеція – 6,4 % (2008)
Ліберія – 85% (2008)
Ірландія – 6,2% (2007)
Замбія – 50 % (2007)
Швейцарія – 3% (2009)
Норвегія – 4% (2009)
1.3.3 Переважання сільського господарства в структурі ВВП і наслідки цього для економіки НРК
За структурою господарства більшість НРС належить до аграрних країн, частина – до аграрно-індустриіальних. Питама вага сільського господарства у струтурі ВВП сягає 62% (Гвінея-Бісау, 2004 р.), частка промисловості – від 10 % (Сомалі, 2005 р.) до 38,6% (Чад, 2005 р.), сфери послуг – від 26% (Гвінея-Бісау, 2003 р.) до 38% (Афганістан, 2005 р.).
Аграрний сектор - найважливіша галузь матеріального виробництва у більшості НРК. Саме тут зосереджено основне економічно активне населення. Як розподіляються трудові ресурси в економіці НРК, можна побачити в таблиці 1.6.
Таблиця 1.6
Розподіл трудових ресурсів в економіці НРК (%) (дані 2004 року)
Країна
Сільське господарство
Промисловість
Сфера послуг
Бутан
63 %
6 %
31 %
Буркіна Фасо
90 %
5 %
Бурунді
93,6 %
2,6 %
4,1 %
Чад
80 %
10 %
Ефіопія
8 %
12 %
Гамбія
75 %
19 %
Гвінея
76 %
Гвінея-Бісау
82 %
9 %
Нігер
4 %
Для порівняння наведемо нижче таблицю 1.7, в якій відображено розподіл трудових ресурсів в секторах економіки великих розвинених країн.
Таблиця 1.7
Розподіл трудових ресурсів в економіці розвинених країн (%) (дані 2004 року)
Австрія
3 %
27 %
70 %
Бельгія
2 %
25 %
73 %
Данія
21 %
Фінляндія
4,4 %
18,6 %
77 %
Франція
24,4 %
71,5 %
Германія
2,8 %
33,4 %
63,8 %
Японія
4,6 %
27,8 %
67,7 %
Швеція
24 %
74 %
Великобританія
1,4 %
18,2 %
80,4 %
США
0,6 %
22,6 %
77,8 %
Зосередження робочої сили в аграрному секторі обумовлено тим, що низькі доходи змушують людей дбати в першу чергу про їжу, одяг, житло. Продуктивність сільськогосподарського виробництва є дуже низькою через надлишок робочої сили по відношенню до площі, придатної для обробки землі, а також через примітовну технологію, погану організацію, брак матеріальних ресурсів та низку якість робочої сили.
Становище ускладнюється системою землекористування, за якої селяни найчастиіше є не власниками, а орендарями маленьких ділянок. Такий характер аграрних відносин не створює економічних стимулів до зростання продуктивності сільського господарства. Але навіть у країнах, де земля є надлишковою, примітивні знаряддя праці не дають можливості обробляти ділянку площею більше 5-8 га. Крім того, успішному веденню сільського господарства заважає відсутність власних енергетичних ресурсів, нерозвиненість інфраструктури, слабкі зв’язки між регіонами країни, залежність від несприятливих погодно-кліматичних умов, залежність кількості продовольчих товарів від імпорту.
Окрім домінування аграрного сектора в економіці, в найменш розвинених країнах спостерігається експорт первинної продукції (сільського господарства та лісівництва, палива та інших видів мінеральної сировини). У країнах Африки на південь від Сахари, наприклад, первинна продукція забезпечує більше 92% валютної виручки. Тому економіка НРК залежить від стану ринку сировини у світовому господарстві. В умовах фінансової кризи багато розвинених країн значно скоротили обсяги закупівель сировини у НРС. Одна з небагатьох країн, де спостерігається зростання ВВП, - це Китай. У разі, якщо темпи зростання економіки Китаю перевищать 10 відсотків за підсумками 2009 року, ВВП Африки зможн збільшитися відповідно на 6 відсотків, у той час як прогноз ООН по зростанню ВВП африканських країн було знижено ООН до 2 відсотків. Зростання ВВП Китаю призведе до того, що країна стане купувати більше, наприклад, африканських сировинних товарів, що дозволить економіці НРК, що знаходяться в Африці, розвиватися більш швидкими темпами.
Переважання аграрного сектору в економіці НРК не призводить навіть до самозабезпечення цих країн продуктами харчуванняю Наприклад, рівень самозабезпеченя м’ясом не перевищує 40%, молоком – 27%, рибою – 77 %. Все це призводить до дефіциту продовольства, який покривається в основному за рахунок імпорту та міжнародної гуманітарної допомоги.
Стагнація, а часто і поглиблення кризових явищ в аграрному секторі економіки переважної більшості НРК мають причини як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру. Серед перших назвемо нерівномірний розподіл водних ресурсів, а найчастіше – їх нестачу. Оскільки більшість НРК перебувають на африканському континенті, понад половини оброблюваних площ розташовані у посушливих районах і належать до зони ризикованого землеробства. Разом з тим у багатьох районах тропічної Африки грунти перенасичені вологою, що також стримує розвиток рослинництва. Серед причин другої групи – екстенсивний характер виробництва, примітивна агротехніка і матеріально-технічна база, архаїчні форми аграрних відносин, велике демографічне навантаження на агросферу і на природне середовище в цілому. Екстенсивний розвиток сільського господарства зумовлюють обмежені фінансові можливості сільських жителів і слабка матеріально-технічна база орендарів землі.
Промисловість НРК найчастіше представлена видобувними галузями, тобто в основному націлена на видобуток і подальший експорт сировини. Саме видобувна промисловість є найбільш розвиненою в цих країнах, насамперед за рахунок високої активності іноземного капіталу, зацікавленого у потрібній сировині. Велика частина НРК є нафтодобувними (Нігерія, Лівія, Ангола, Габон, Конго та інші), і саме на цьому вони засновують свою економічну стратегію. Частка в світовому експорті нафти, приміром, африканських країн, що відносяться до НРК, коливається в межах 15-20%. Великою проблемою в економіці НРК є недостатні потужності для виробництва промислової електроенергії. Ці країни виробляють лише 10-15% необхідної їм кількості електроенергії. У зв’язку з цим споживання енергії на душу населення значно менше, ніж в інших країнах.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
