7) Бразилія: перевага португальських традицій над іспанськими, патерналізм (відданість у рамках фірми), централізація влади (прийняття рішень тільки на вищому рівні), не цінується час, складність роботи в групі, сувора субординація, віддається перевага довгостроковим зв'язкам, особисте ведення справ, ухилення команд по телефону, важливий престиж роботи, а не задоволення від неї, характерна відсутність мотивації і т.д.

8) Китай: гарне володіння мистецтвом ведення переговорів, сполучення досягнень древньої цивілізації і сучасного максималізму, філософія взаємної вигоди, націленість на майбутнє, авторитарне лідерство, висока здатність до передбачення, найглибша повага до старшого і т.д.

9) Японія: високий і середній рівень запобігання невизначеності, високий і середній рівень мужності, тепло і співчуття цінуються вище, ніж престиж, безпека і задоволення, вертикально-горизонтальні групи, поділ відповідальності, тіньова роль лідера, культура групової роботи, ініціатива груп і висока культура групової роботи, відданість цілям фірми (патерналізм), чутливість до структури капіталу, принцип старшинства важливіше кваліфікації, неприйняття іноземного менеджменту і т. д.

Розподіл країн за атрибутами культури показаний в табл. 1

Таблиця 1 – Матриця соціально-культурного вигляду деяких країн

Синтез країн за атрибутами культури, включаючи географічне положення, мову, релігію, етнічну приналежність, рівень економічного розвитку, особливості національної психології може бути таким:

1) Арабські країни: Абу-Дабі, Бахрейн, Єгипет, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія та ін.

2) Близькосхідні країни: Іран, Ірак, Сирія, Ліван, Йорданія та ін.

3) Скандинавські: Данія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Фінляндія.

4) Німецькомовні: Австрія, Німеччина, Нідерланди, Швейцарія.

5) Англомовні: Австралія, Великобританія, Ірландія, Канада, Нова Зеландія та ін.

6) Європейські романські країни: Бельгія, Іспанія, Італія, Португалія, Франція, Румунія.

7) Латиноамериканські: Аргентина, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Перу, Чилі та ін.

8) Тихоокеанського регіону: В’єтнам, Індонезія, Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Таїланд, Філіппіни та ін.

9) Слов'янські країни: Польща, Чехія, Словенія, Словаччина, Сербія, Болгарія, Македонія, Хорватія.

10) Особлива група: Ізраїль, Індія, Китай, Пакистан, Японія,

Ділові відносини з новими культурами. При налагодженні ділових відносин з новими культурами необхідно виконати такі процедури:

1) Необхідно визначити, якою мірою варто сприймати нову культуру. Обов'язково потрібно знати:

·                   імперативи культури,

·                   ексклюзиви, тобто те, що специфічно для засвоєння іноземцями,

·                   що знаходиться в «сірій зоні», тобто те незнання, що прощається іноземцю.

2) Необхідний облік кваліфікації і схильностей до самооцінки.

3) Визначення схеми можливих бар'єрів при входженні на новий ринок, знаючи культурні особливості.

4) Проведення сортування бар'єрів на:

·                   переборні, наприклад, місцева мова;

·                   непереборні, до яких варто пристосовуватися.

5) Підбір місцевих гарантів при проникненні в нову культуру.

6) Перевірка всіх пропозицій перед впровадженням на невеликих групах.

Відношення до характеристик товару в різних країнах відрізняється у силу культурних і інших особливостей, під впливом яких формуються свої унікальні пріоритети (табл. 2).

Таблиця 2 – Пріоритети відносин до товарів у різних країнах*

* / за 1 прийнятий вищий пріоритет

Важливе значення в міжнародному маркетингу має розмовна мова і письмова мова. У світі нараховуються: 44 англомовні країни, 27 країн з переважністю французької мови, 20 країн, у яких говорять на іспанській.

Відбувається постійне взаємопроникнення мов, термінів і понять. Найбільш чітко цей процес виявляється в сфері високих технологій, підприємництва і фінансів. Наприклад, у сучасній японській мові нараховується близько 20000 англійських слів.

Далеко не завжди беруться до уваги такі сильно впливаючі фактори як традиції, побут, культура, релігія, і т.п. місцевого населення. Вони можливо не вплинуть у вирішальній ступені на те, чи здійсниться експорт, але виразно вплинуть на рішення про подальші замовлення, про те, за якими цінами можна продавати і який буде загальний обсяг. Наведемо декілька прикладів, які можна навести з досвіду закордонного споживчого ринку.

Мовні проблеми. Чи може успішно продаватися на ринках іспаномовних країн автомобіль під торговою маркою «Nova», що використовується фірмою «Шевроле»? На іспанському це означає «не ходять».

Колірні проблеми. Традиції жалібного кольору також варто враховувати при виході на закордонні ринки. Це в багатьох країнах чорний колір, червоний – у більшості латиноамериканських країн, білий – у Японії і деяких східних країнах. Піднести в подарунок жовті квіти не можна, це означає нечесність, нелояльність у Франції, жалоба в Мексиці. Синьому кольору віддають перевагу скрізь, крім Близького Сходу. В арабських країнах віддають перевагу зеленому і золотому, тоді як у Малайзії зелений колір породжує асоціацію з малярією.

Звички покупців. У країнах, де населення розмовляє німецькою мовою, приправи і різні добавки до страв купують в тубах. Німці і французи віддають перевагу спагеті в пакетах на відміну від італійців. Німкеня воліє обійти кілька спеціалізованих магазинів для купівлі відповідних товарів, ніж відвідати один супермаркет.

Традиції і вірування. Середній француз купує косметики в два рази більше, ніж його дружина. Жителька Танзанії ніколи не дасть своїм дітям яйця чи продукти з них зі страху, що в дітей може випасти волосся чи розвитися імпотенція. Жителі Південної Америки часто ведуть переговори, наближаючись майже впритул до партнера. Європейці вважають це неприйнятним і по можливості відходять. Усе закінчується тим, що обидві сторони вважають себе скривдженими. Японець майже ніколи не скаже «ні». Середня температура в Банкоку, на Ямайці та інших країнах з англійським культурним впливом звичайно вище 300 С при високій вологості. Незалежно від цього, на переговорах обов'язково треба бути присутнім у костюмі і краватці. У той же час в Індонезії можна прийти на офіційний прийом, одягнувши у сорочку «батик» з довгими рукавами.

Деякі з цих особливостей виглядають смішними і незначними. Однак, не вивчивши їх, можна втратити дуже вигідну угоду.

Політико-правове середовище. Різні ринки різко відрізняються один від одного своїм політико-правовим середовищем. Політична стабільність – це винятково важливий фактор у міжнародному маркетингу. Уряди регулярно змінюють один одного, але іноді зміна політичного курсу виявляється дуже різкою. Однак, і без зміни уряду політичний режим може відгукнутися на виниклі в країні настрої. Це може бути конфіскація власності іноземної фірми, блокування її валютних резервів, введення імпортних квот чи нова система оподатковування. Для успішної роботи на зовнішньому ринку необхідно знати які митні бар'єри існують у даній країні. Головні моменти, які необхідно уточнити стосуються митного кодексу країни, для того щоб впевнено орієнтуватися в законодавчих основах, організації і функціонуванні митної служби, у митному тарифі, що дозволяє обчислювати витрати, пов'язані з доставкою товару на ринок, і в можливій спеціальній регламентації. При аналізі митних бар'єрів важливо оцінити їхню реальність і стабільність. Юридичні перешкоди можуть бути описані в документі, що називається «Комплекс іноземних інвестицій». Його статті регламентують участь іноземного капіталу в національній економіці країни.

Регламентаційні перешкоди – це так звані нетарифні обмеження. Вони бувають різними: установлення нових стандартів, яким конкуренти не можуть відповідати, створення стандартів, з якими конкуренти не можуть погодити свою продукцію, тому що це пов'язано з інвестиціями, які не окупляться, ускладнення системи одержання дозволу на увезення, спеціальні обмеження на маркірування і т.д. Тільки санітарні вимоги при увезенні продовольчих товарів змінюються в настільки широких кордонах від ринку до ринку, що нерідко потрібна спеціальна служба й об'ємна оперативна інформація, щоб зрозуміти та оцінити ці вимоги. Пізнання і забезпечення нетарифних обмежень по кожному привабливому ринку є умова, що визначає успіх і розмір прибутку.

Існує ще одна група нетарифних обмежень, що заслуговує на увагу. Це різні види валютно-фінансових обмежень. Іноді уряд блокує власну валюту чи забороняє її переведення у будь-яку іншу. Крім валютних обмежень, великий ризик для продавця на закордонних ринках пов'язаний з коливаннями обмінних курсів валют.

При розгляді політико-правового середовища в міжнародному маркетингу, перше на що варто звертати увагу – це форма правління. Аналіз політико правового середовища пов'язаний з розглядом політичного режиму у вигляді форм правління і вивченням ступеню державного втручання в рішення економічних проблем країни.

Види політичних систем (форм правління) зустрічаються в таких формах:

1) демократичні (радикалізм, лібералізм і консерватизм);

2) недемократичні (авторитаризм, тоталітаризм).

При розгляді навколишнього середовища в міжнародному маркетингу розглядається ступінь державного втручання (централізація доходів і витрат). Ступінь централізації доходів і витрат у різних країнах світу можна побачити в табл. 3.

Мірою приступності закордонних ринків може служити склад і твердість торгових бар'єрів. Під вхідними бар'єрами, звичайно, розуміються будь-які міри правового, організаційного, технічного, економічного, фінансового та ін. характеру труднощі, що створюють, для входу на товарний ринок. Основні види торгових бар'єрів наведено на рис. 1.

Таблиця 3 – Ступінь централізації доходів і витрат

Найбільш розповсюдженим видом бар'єра упереждаючого вихід на ринок є мита. Розрахунок мита може здійснюватись різними способами на основі встановлених нормативів.

1 Розрахунок мита виходячи з вартості товару (ad valorem)

          ,                           (1)

де Мвмп1 - розмір мита з імпорту;

В – вартість товару (звичайно за контрактом);

К - нормативний коефіцієнт мита.

Наприклад, В=700000 у.е.; К=20%, тоді Мімп1=700000*0,2=140000 у.е.

2 Специфічний спосіб розрахунку мита з урахуванням кількості одиниць товару, що поставляється.

,               (2)

де Мімп2 – величина товару;

К – мито з одиниці товару (звичайно в євро);

В – кількість одиниць товару;

Кє – курс євро;

Квк – курс валюти контракту;

Кє/Квк – перекладний коефіцієнт.

3 Змішаний спосіб розрахунку мита.

Етапи:

·                   розраховується мито, виходячи з вартості товару,

·                   розраховується мито, виходячи з кількості товару,

·                   стягується мито за тим варіантом, за яким його величина більша.

Приклад 4

Митні тарифи США рівні

тариф на ввіз норкових шуб = 0%;

тариф на дитячі товари = до 35%;

тариф на дитяче харчування = 18%;

тариф на ввіз омарів = 0% і ін.

Особливу роль серед нетарифних бар'єрів відіграють квоти на імпорт і експорт товарів.

Експортна квота – це відношення обсягу експорту в натуральному (вартісному) вираженні до обсягу виробництва даного товару в країні за певний період

.                     (3)

Імпортна квота – це відношення імпорту товару до обсягу споживання цього товару в країні за певний період часу

.                      (4)

Рисунок 1 – Види торгових бар'єрів

Статистика свідчить про те, що в малих країнах квоти звичайно вищі, ніж у великих державах, тому що вони мають обмежений внутрішній ринок (табл. 4).

Таблиця 4 – Розміри експортно-імпортних квот у країнах світу

Дуже великий вплив на зовнішньополітичні зв'язки створюють економічні співтовариства (зокрема, ЄС).

У складі торгових бар'єрів виділяються бар'єри об'єктивного і суб'єктивного характеру.

До числа об’єктивних відносять вхідні бар'єри структурного характеру, висота яких залежить від загальної економічної ситуації в країні, на конкретному товарному ринку при обліку досягнутого організаційно-технологічного рівня виробництва. До числа цих бар'єрів можна віднести:

1) Обмежений попит, пов'язаний з невисокою місткістю ринку, насиченістю його товарами при низькій платоспроможності споживачів. На регулювання цього бар'єра спрямована державна політика по стимулюванню попиту, створенню умов для вільного переміщення товарів, стабілізації цін. Стратегія окремих фірм полягає в проведенні політики стимулювання попиту, диверсифікованості виробництва, агресивній збутовій політиці.

2) Бар'єри пов'язані з розмірами первісних інвестицій, що приводить до різної привабливості ринків для потенційних інвесторів. На регулювання цього бар'єра спрямовані державні заходи для стимулювання інвестицій і обмеженню інфляції, розвиток тендерів і лізингу.

3) Розходження в рівнях питомих витрат. Бар'єри цього виду виникають у разі, коли витрати у вхідних на ринок фірм вище присутніх там виробників.

4) Економічні й організаційні обмеження. Вирішальне значення тут має інвестиційна, кредитна, податкова, цінова політика уряду, а також загальноекономічні показники (норма прибутку, строки окупності, цінова динаміка). Певне значення має організованість і відкритість ринків праці, капіталу, інвестиційних товарів і технологій.

5) Ступінь розвитку ринкової інфраструктури. Нерозвиненість інфраструктури у вигляді необхідних засобів комунікації і підприємств ділових послуг ускладнює вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

До числа бар'єрів суб'єктивного характеру належить стиль поведінки суб'єктів, що хазяйнують. Це ступінь виконання ними законів, норм і правил поведінки. До цієї групи бар'єрів можна віднести наступні:

1) Стратегія виробників, що діють на ринку, що виражається в їх ціновій і збутовій політиці, у розпорядженні належної їм інтелектуальної власності у вигляді патентів, ліцензій, товарних знаків. Їхня економічна сила дозволяє їм вести тверду цінову конкуренцію і першими займати вільні ринкові ніші.

2) Вертикальна(горизонтальна) інтеграція діючих на ринку виробників дозволяє їм використовувати переваги внутрішньокорпоративних зв'язків, доступ до різних видів ресурсів і налагоджених збутових мереж.

3) Адміністративні бар'єри складаються в ускладненні порядку ліцензування, квотування, реєстрації підприємств, застосуванні мір неправового, часто криміногенного характеру.

Вплив цих бар'єрів робить негативні наслідки для економіки країни у вигляді:

·                   утрати конкурентоспроможності;

·                   скорочення робочих місць внаслідок відтоку капіталу;

·                   відтоку висококваліфікованих кадрів;

·                   утрати ринкової інформації;

·                   політичні та інші ризики.

Вигоди, що приносить вихід на закордонні ринки, складаються з:

·                   одержання більшого прибутку;

·                   зростання об'єму знань;

·                   стимулюванні персоналу;

·                   підвищення конкурентоспроможності;

·                   скорочення витрат виробництва.

Страницы: 1, 2