Постійне зростання від'ємного зовнішньоторговельного сальдо призводить до швидкого збільшення дефіциту платіжного балансу по поточних операціях; в 1999 р. він становив 319 млрд. дол. і зріс в порівнянні з 1999 р. у 3,7 рази.

Промисловість США, хоч і поступається за часткою у ВВП сфері послуг, є найпотужнішою у світі. На Сполучені Штати припадає 20% світового виробництва промислових товарів. Продуктивність праці в американській промисловості суттєво перевищує відповідний показник у їх головних конкурентів. Статистика США поділяє промисловість на видобувну, обробну й енергетику.

Частка обробної промисловості складає понад 80%. Водночас Сполучені Штати посідають перше місце у світі за виробництвом електроенергії, а також як вже відзначалося, входять в провідну групу країн за видобутком вугілля, нафти, газу, руд чорних і кольорових металів. Забезпеченість американської промисловості власною сировинною базою, звісно, зміцнює її «тили». Проте головним чинником розвитку промисловості США є: широкий внутрішній ринок висока якісна конкурентоспроможність американських товарів; лідерство в НДДКР; міцні позиції американських ТНК на світових ринках промислових товарів [33, c. 567–566].

У 80-ті роки в американській економіці виявилися серйозні структурні диспропорції. Надто високою була питома вага сировини й палива. Так звані «старі» галузі – металургія, автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, суднобудування – втрачали конкурентоспроможність через морально застарілий основний капітал. На ці галузі припадало більше половини випуску всієї продукції. Необхідна була технічна перебудова промисловості технічна реконструкція виробництва, яка розпочалася у 80‑х роках на баї здобутків НТР.

Збільшилися інвестиції в активні елементи основного капіталу – машини й устаткування з метою їх модернізації. Було закрито десятки сталеливарних підприємств, що виявили свою недостатню конкурентоспроможність. Активізувався процес концентрації капіталу, що супроводжувалося злиттям і поглинанням сотен компаній. Але основна увага була повернута на прискорення розвитку новітніх високотехнічних галузей. Цей процес продовжився і в 90-ті роки США мають добре розвинутими практично всі галузі й види виробництва що входять у промисловий спектр сучасної економіки. Проте питома вага окремих галузей помітно змінилася протягом останніх десятиліть XX століття. Зменшилася роль старих галузей – текстильної, металургійної. За виробництвом чорних металів США поступилися Китаю та Японії. Навіть така традиційно «американська» галузь, що символізувала Америку, – автомобілебудування – вже не є пріоритетною за темпами розвитку; тут американців також обігнали японці.

Натомість швидкими темпами розвиваються аерокосмічна, електронна промисловість, виробництво нових матеріалів, лазерна техніка, робототехніка. Найвищі доходи в середині 90‑х років відзначилися в електронній та електротехнічній промисловості. Саме інвестиції в новітні технології спричинити високі темпи зростання американської економіки в 90‑х роках. Понад половину всіх інвестицій в промисловість складають придбання комп'ютерів і засобів інформатики. Частка інвестицій в інформаційні й телекомунікаційні технології складає 7,3% від ВВП (2004 р.). Провідними компаніями в цих галузях є «Майкрософт», «Інтернешнл бізнес машінз» (ІВМ). Значні капіталовкладення в наукові розробки здійснюють також такі промислові велетні, як «Дженерал Моторс», «Форд», «Єкссон», «Дженерал електрик», «Локхід» та інші. Кожне десятиріччя витрати на НДДКР в Сполучених Штатах подвоюються.

Сільське господарство США виробляє найбільші у світі обсяги продукції. Вони посідають друге місце за виробництвом зерна й м'яса (після Китаю). Частка США на світовому продовольчому ринку становить 15%. Вони постачають на світовий ринок 50% кукурудзи, 20% яловичини, третину пшениці. Вони найбільші у світі виробники сої та цитрусових, належать до провідних країн за збором бавовни та цукрової тростини. США є нетто-експортером продовольства; його експорт становив (2000 р.) 57 млрд. дол., а імпорт – 36 млрд. [39, c. 543–537].

У сільськогосподарському виробництві США основною організаційною формою є фермерське господарство. В залежності від типу організації виробництва ферми поділяються на такі основні категорії:

1.                сімейні (індивідуальні) ферми, власники яких разом із своїй сім'ями здійснюють виробництво й керівництво, вкладають капітал та значну частину робочої сили;

2.                спільні ферми, які утворилися шляхом об'єднання власності двох або більше осіб для спільної підприємницької діяльності;

3.                сільськогосподарські корпорації – акціонерні підприємства з виробництва (іноді й переробки) сільськогосподарської продукції.

Переважають сімейні ферми, які в загальній кількості господарств становлять 87%, за площею земельних угідь – 65%, за обсягом реалізації продукті -60% В той же час швидко розвиваються корпоративні господарства, які реалізують, майже чверть сільськогосподарської продукції.

Сільське господарство США цілком індустріалізоване, технічно оснащене й має високу продуктивність. Науково-технічний прогрес проникає досить успішно і в цю сферу американської економіки; втілюються здобутки біотехнології, новітня сільськогосподарська техніка, прогресивні методи господарювання. Водночас сільське господарство знаходиться під особливим захистом уряду, фермери отримують дотації бюджету, мають податкові пільги і субсидії при експорті. Продуктивність праці в сільському господарстві дуже зросла. Якщо в 1947 р. один працівник сільського господарства США забезпечував продовольством 14 громадян, то зараз – 98 громадян [42, c. 327–329].

Економіка США характеризується високою динамічністю розвитку наприкінці XX століття. Хоч Сполучені Штати, як і всі країни з ринковою економікою не позбавлені впливу економічного циклу, їх економічний розвиток відносно більшою стабільністю порівняно з деякими іншими країнами. Такого глибокого падіння виробництва, як під час «великої депресії» 1929–1933 рр. в США більше не спостерігалося. Кризові ситуації в другій половині XX століття відбувалися в 60‑х роках, на початку 70‑х і 80‑х років. Найбільш відчутною була криза 1973–1975 років, коли ВНП скоротився на 4%, промислове виробництво-на 10%. Ця криза була значною мірою обумовлена світовою енергетичною кризою внаслідок різкого зростання цін на нафту. Похитнулися позиції долара, він був девальвований, і уряд США відмовився від обов'язкового його обміну на золото, що суперечило рішенням Бреттон-Вудської конференції.

З середини 80‑х років економічні реформи, задіяні урядом, призвели до суттєвого повороту в розвитку американської економіки. Швидке піднесення значення у світовій економіці наукоємних, високотехнологічних галузей виробництва, в яких США мають безперечну перевагу, сприяло прискоренню їх розвитку і нарощуванню відриву від своїх конкурентів. Особливо сприятливими для розвитку економіки виявилися 90-ті роки. Після нетривалої затримки в 1991 р. американська економіка показала стабільно високі темпи протягом десяти років, що визнається фахівцями як безпрецедентне явище. Наступна таблиця дає уяву про розвиток економіки США в 90‑х роках:

Таблиця 7. Темпи розвитку економіки США, %

Успішний розвиток економіки в 90-і роки пояснюється, насамперед, чітким спрямуванням інвестицій на технології, що забезпечують прискорення реакції фірм на зміни кон'юнктури ринку. В структурі виробничого накопичення до 40% становлять вкладення в інформаційні технології. Зростають обсяги інвестицій також в інші сфери виробництва. Частка чистих внутрішніх інвестицій складає 5,4% від ВВП і зросла за 90‑ті роки. Приріст приватних капіталовкладень становив в 2003 р. 10,1%, а в 2004 р. навіть 12,6%, що є дуже високим показником. Особливо швидко зростають так звані венчурні інвестиції, тобто капіталовкладення в інноваційне виробництво; за останні десять років їх обсяг збільшився з 5 млрд. дол. до 100 млрд. дол. Крім того, як вже відзначалося, існує великий приток іноземних інвестицій в економіку США.

Іншим фактором, що сприяв високим темпам зростання економіки США в останнє десятиліття, є розширення споживчого попиту населення. Він є наслідком зростання добробуту значної частини американців. Доход американської сім'ї перевищує сьогодні 40 тис. доларів на рік. Частка володарів індивідуальних домів в 2004 р. становила 68%[47, c. 549–550].

На зростання купівельної спроможності населення впливає відносно невисокий рівень безробіття, який мав, до того ж, тенденцію до зниження. Те ж саме можна сказати й про рівень інфляції, що впливає на ринкові ціни.

Розширення внутрішнього ринку, зростання інвестицій в економіку сприяли її перебудові на основі новітніх технологій. Це призвело до суттєвого зростання продуктивності праці; в 90‑ті роки вона зростала вдвічі швидше, ніж у 80‑ті роки; її щорічні темпи складали у середньому 2,8%.

Таблиця 8. Динаміка рівнів інфляції й безробіття в США в 2000–2005 рр., %

Отже, 90‑ті роки стали для Сполучених Штатів тривалим періодом безпрецедентного піднесення економіки, що обумовлено низкою чинників. Технологічні інновації, глобалізація бізнесу, різке зростання венчурного капіталу сприяли підвищенню продуктивності праці та прискоренню темпів росту економіки без суттєвого підвищення інфляції. Зростання продуктивності праці призвело до зниження виробничих витрат.

Значний внесок у зростання економічної потужності США здійснюють ТНК. Завдяки їх діяльності утворилося явище, яке дедалі частіше називають «другою економікою США». Вона є наслідком безперервного зростання прямих зарубіжних інвестицій, що вкладають їх ТНК в зарубіжні країни, створення там філій та дочірніх підприємств. Це пов'язує економіку США із світовими ринками ще тісніше, полегшує туди проникнення американських товарів та послуг та сприяє зворотному притоку капіталу у вигляді відрахування від доходів на інвестиції. В 2004 р. обсяг ПІІ американськими компаніями дорівнював 2136 млрд. дол. або 35% всіх американських приватних активів за кордоном. За один лише 2003 рік зарубіжні активи США збільшилися на 24%, що також безпрецедентно [20, c. 467–468].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10