-- За їх допомогою визначається сума, яку країна, яка зробила квоту, може запозичувати або отримати в МВФ при періодичному розподіл спеціальних активів, відомих як СПЗ. Чим більше внесок, тим більший кредит при необхідності може отримати країна;
-- Визначають «вагу» голосу кожного члена фонду.
Розмір квот визначається при вступі країни в МВФ, а потім переглядається кожні п'ять років. Розрахунок проводиться за допомогою різних формул, які відрізняються елементами та їх значимістю. Зараз використовуються такі формула:
♦ Скорочена Бреттон-Вудська:
Q = (0,01 Y + 0,025 R + 0,05 P + 0,2276 VC) (1 + C / Y),
♦ Повна:
Q = 0,0045 Y + 0,05218008 R + 0,039 (P + C) + 1,0432 VC,
де Q - квота, Y - ВНП, R - середньомісячний рівень резервів, P - середня щорічна сума поточних платежів, VC - змінюваність поточних надходжень, яка визначається як одне стандартне відхилення від п'ятирічного змінюваного середнього значення.
Ці формули використовувалися при перегляді квот у 1990 р. Для визначення початкового розміру квоти так само робляться розрахунки за допомогою всіх формул. Потім співробітники Фонду порівнюють отримані результати з відповідними показниками країн зі схожими показниками економічного розвитку та рекомендують розмір квоти. Розраховані квоти можуть бути основою для обговорення та внесення змін з урахуванням всіх аспектів і функцій квот у МВФ.
Зараз, коли членами МВФ є більшість держав світу, дуже сильно різняться розміри часток і кількості голосів кожної країни. Так, урахуванням квоти в капіталі МВФ на частку країн «великої сімки» припадає 45% голосів, у т. ч. на США - 18%.
Після затвердження Радою країна підписує статті угоди і стає членом МВФ. Однак жодна країна не має права використання механізмів Фонду до повної сплати свого внеску. Крім того, квота країни-члена не може бути збільшена, поки країна не домовиться на таке збільшення і виплатить повної суми внеску.
1.5 Співробітництво МВФ з Україною
Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права запозичень - Special Drawing Rights).
Постійним представником МВФ в Україні є Макс Альєр.
Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та “Механізм розширеного фінансування” (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.
Необхідно зауважити, що частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).
Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї.
У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів.
Перший етап (1994-1995 роки). У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики (STF-Systemic Transformation Facility) на суму 498,7 млн. СПЗ або 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.
Другий етап (1995-1998 роки). Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1318,2 млн. СПЗ. (1935 млн. дол. США.) за трьома річними програмами „Стенд-бай” (Stand-By). Головною метою цих кредитів була підтримка курсу національної валюти і фінансування дефіциту платіжного балансу України.
Третій етап (1998-2002 роки). Програма розширеного фінансування (EFF-Extended Fund Facility), передбачала надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 року термін дії Програми EFF було продовжено до вересня 2002 року, але в решті-решт Фонд так і не надав Україні залишкової суми кредитів (визнавши негативними висновки останнього перегляду ходу виконання програми). Таким чином, Україна отримала у рамках Програми EFF 1193,0 млн. СПЗ (1591,0 млн. дол. США.), які були спрямовані на поповнення валютних резервів Національного банку України.
Четвертий етап. (2004-2005 роки). Після завершення співробітництва за Програмою EFF Уряд України серед прийнятних форм подальшого співробітництва України з Міжнародним валютним фондом на безкредитній основі обрав попереджувальну програму “Стенд-бай”.
29 березня 2004 року Рада директорів МВФ затвердила програму «попереджувальний стенд-бай» для України, за якою передбачалася можливість України отримати кредит на суму 411,6 млн. СПЗ, що є еквівалентом приблизно 600 млн. дол. США. Згідно із досягнутими домовленостями, Україна мала право на отримання кредиту у випадку, якщо в країні погіршиться платіжний баланс або стан валютних резервів. Програма «попереджувальний стенд-бай» також мала спрямовуватися на забезпечення поступової трансформації відносин між Україною та МВФ до безкредитних. Угода була підписана терміном на 12 місяців, строк дії цієї угоди закінчився відповідно до її умов.
Наступним етапом у відносинах з МВФ стали безкредитні стосунки між Україною та МВФ. Співробітництво України з МВФ було зосереджено на наданні технічної допомоги, спрямованої на усунення загроз стабільності та вирішення проблем, пов’язаних з макроекономічною, грошовою, валютною, податковою та бюджетною політикою. У середньостроковій перспективі таке співробітництво також може включати надання технічної допомоги з питань, пов’язаних з боргом, тіньовою економікою та прогнозуванням.
Протягом 2005-2006 років технічні місії МВФ кілька разів відвідували Україну з метою надання Урядові допомоги у різноманітних сферах, у тому числі щодо управління державним боргом, фінансово-бюджетної політики та управління митними справами. У 2006-2007 роках експерт МВФ на постійній основі був залучений до діяльності Міністерства фінансів України щодо фінансового аналізу й прогнозування, стратегії планування бюджету й контролю над фінансовою стабільністю.
У 2008 році в умовах несприятливої ситуації на світових фінансових ринках Україна звернулася до МВФ за фінансовою підтримкою. Результатом стало затвердження МВФ 5 листопада 2008 року програми для України за дворічною угодою «стенд-бай» з обсягом фінансування 16,43 млрд. дол. США (800% квоти України). В рамках програми «стенд-бай» Україні надавалася підтримка з метою сприяння стабільному та справедливому довготерміновому зростанню, яке повинно було б досягатися шляхом втілення в життя визначених заходів економічної політики. Протягом дії програми «стенд-бай» було отримано три транші загальним обсягом 10,6 млрд. дол. США, з яких 4,5 млрд. дол. США було спрямовано безпосередньо до Державного бюджету на фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов’язань Уряду України.
Перший транш кредиту на суму 3 млрд. СПЗ Україна отримала 7 листопада 2008 року. Всі кошти надійшли до Національного банку України і були зараховані до золотовалютного резерву з метою використання їх для покращення стану платіжного балансу, підтримки обмінного курсу національної валюти та ліквідності банківського сектору. Другий транш на загальну суму 1,875 млрд. СПЗ було отримано 12 травня 2009 року. Кошти було розподілено наступним чином: 1 млрд. СПЗ отримало Міністерство фінансів для фінансування фіскального дефіциту, у тому числі на погашення зовнішніх боргових зобов‘язань Уряду, 875 млн. СПЗ отримав Національний банк України для поповнення міжнародних резервів з метою регулювання платіжного балансу, підтримки обмінного курсу гривні та ліквідності банків. Третій транш за програмою було в повному обсязі зараховано на рахунок Державного казначейства України для вирішення питань підтримки бюджетного сектора.
Черговий транш у сумі близько 3,9 млрд. дол. США передбачалося отримати у листопаді 2009 року. Однак перегляд програми завершено не було, а фінансування фактично було припинено.
В березні та квітні 2010 року в Україні працювали технічні місії МВФ, які ставили перед собою мету переглянути макроекономічну ситуацію в країні та з‘ясувати можливості для відновлення надання підтримки. Наприкінці квітня відбувся візит делегації України до США. За результатами візиту Мінфіну було передано доопрацьовану версію проектів Листа про наміри та Меморандуму про економічну та фінансову політику. 21 червня 2010 року в Україну прибула чергова місія МВФ, яка спільно з Представництвом МВФ в Україні провела переговори з відповідними державними установами України, під час яких сторони обговорили технічні параметри майбутньої угоди. Після їх закінчення Рада Директорів МВФ 28 липня 2010 року ухвалила рішення про започаткування нової програми співробітництва для України, в рамках якого Україні буде надано протягом двох з половиною років кредит у розмірі 15,15 млрд. дол. США.
1.6 Критика дій МВФ
МВФ часто критикують різні вчені і політики. Причин є багато, але найчастіше згадують проамериканський характер дій МВФ і неефективність його рекомендацій для виходу з кризових ситуацій.
Потрібно враховувати, що голосу при прийнятті рішень про дії Фонду розподіляються пропорційно внескам. Для схвалення рішень Фонду необхідно 85% голосів. США володіють близько 17% всіх голосів. Цього недостатньо для самостійного ухвалення рішення, але дозволяє блокувати будь-яке рішення Фонду. Сенат США може прийняти законопроект, що забороняє Міжнародному валютному фонду виконувати певні дії, наприклад, виділяти кредити країнам.
МВФ надає позики з висуванням ряду вимог - свобода пересування капіталів, приватизація (у тому числі природних монополій - залізничний транспорт і комунальні послуги), мінімізація або навіть ліквідація урядових витрат на соціальні програми - на освіту, охорону здоров'я, здешевлення житла, громадський транспорт і т. п.; відмова від захисту навколишнього середовища, скорочення зарплат, обмеження прав працівників.
Декілька прикладів критики дій МВФ:
1) Більша частина кредитів, виданих МВФ Югославії у 80-их роках, пішла на обслуговування цього боргу і рішення проблем, викликаних виконанням рецептів МВФ. Фонд змусив Югославію припинити економічне вирівнювання регіонів, що призвело до зростання сепаратизму і подальшої громадянській війні, що забрала життя 600 тис. чоловік.
2) У 1989 році МВФ надав Руанді позику за умови, що уряд перестане надавати підтримку фермерським господарствам (що є нормою в багатьох країнах світу, включаючи і США) і проведе девальвацію місцевої валюти. Це спровокувало крах доходів населення і, як наслідок, криваву громадянську війну між хуту і тутсі, в якій загинуло понад півтора мільйона чоловік.
3) У 80-ті роки з-за різкого падіння цін на нафту впала мексиканська економіка. МВФ став діяти: кредити видавалися в обмін на масштабну приватизацію, скорочення державних витрат і т. п. До 57% державних витрат йшло на виплату зовнішнього боргу. У результаті з країни пішло близько 45 млрд доларів. Безробіття досягало 40% економічно активного населення. Країну змусили вступити в НАФТА і надати колосальні пільги американським корпораціям. Доходи мексиканських працівників моментально скоротилися.
У результаті реформ Мексика - країна, де вперше був одомашнений кукурудза - стала її імпортувати. Повністю була знищена система підтримки мексиканських фермерських господарств. Після вступу країни в НАФТА в 1994 році лібералізація пішла ще швидше, стали ліквідуватися протекціоністські тарифи. США ж своїх фермерів підтримки не позбавляли і активно постачали кукурудзу до Мексики.
міжнародний валютний фонд
Висновок
Підсумовуючи усе вищезгадане, можна зробити певні висновки з даної теми. Але вони можуть бути доволі суб’єктивними, оскільки сама діяльність МВФ є дуже суперечливою.
Міжнародний валютний фонд був створений як одна з організацій при ООН. Тому він мав би уникати будь-якої конкретної про національної політики, і діяти без жодних упереджень із-за відносин однієї держави з іншою. Але на практиці все виявляється не зовсім так. Насправді, МВФ здійснює сильну проамериканську політику, що виявляється навіть у розподілі голосів держав. Так як США має більше ніж 17% голосів, вона хоч і не може самостійно приймати рішення, але все ж таки може самостійно заблокувати прийняття будь-якого рішення, що не відповідає її інтересам. Що вона і здійснює дуже успішно на практиці. Жодна інша держава не має такої можливості.
Цікавим також є порівняння мети та цілей діяльності МВФ та наслідків, до яких ця діяльність призводить. Серед наслідків можна виділити сприяння розвитку міжнародної торгівлі, міжнародного фінансового співробітництва, стабільності національних валют, зменшення масштабів дефіциту платіжного балансу. Але ж досягнення цілей діяльності не повинно здійснюватись методами розпалювання війн, девальвації грошових фондів держав, примусової приватизації.
Але все ж таки необхідно визнати, що МВФ відіграє важливу роль у світовій економіці. Кредитними засобами впливу він може здійснювати посилення національних економік, за умови виконання певних умов. А виконання цих самих умов вже має вплив на соціальну, демографічну, геополітичну ситуації у світі.
Список джерел та літератури
Інтернет ресурси:
1. www.imf.org
2. www.uk.wikipedia.org
3. www.mfa.gov.ua
Література:
1. Анцелевич Г.О., Покрещук О.О. Міжнародне публічне право Підручник - К.: Алерта, 2005.
2. Климко Г.Н., Блешмудт П.П. Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями.// Фінанси України. - 2000. - №11.
3. Колосова В.П. Кредитування економіки України міжнародними інститутами // Фінанси України. - 2000. - №
4. Черкес М.Ю. Міжнародне право Підручник — Київ , 2002р.
Страницы: 1, 2
