Міжамериканський банк розвитку - МаБР (Inter-American Development Bank - IDB) утворено в 1959 p. Місцезнаходження - Вашингтон. В нього входять 28 країн Латинської Америки і 18 нерегіональних членів, включаючи Бельгію, Великобританію, Німеччину, Данію, Ізраїль, Іспанію, Італію, Канаду, Нідерланди, Норвегію, США, Фінляндію, Францію, Швецію, Японію [5, с.187].
Основною метою МаБР є фінансування проектів технічного й економічного характеру в країнах цього регіону, що розвиваються. Для цього банк надає кредити і гарантії.
Ресурси банка складаються із внесків країн-членів і запозичених коштів. Сплачена частка уставного капіталу складає 10%. Капітал банка поділяється на ординарні кошти, позарегіональні кошти і спеціальні фонди.
Ординарний капітал утворюють країни регіону; він складає майже половину загальних коштів. Позарегіональні кошти утворюються за рахунок країн, що не належать до цього регіону. Банк має також численні фонди, найважливіший з котрих - Фонд для спеціальних операцій.
У відповідності з квотами в уставному капіталі банка розподіляються число голосів. Кожна країна має 135 базисних голосів плюс 1 голос на кожну акцію своєї частки в капіталі банку. Понад третина голосів належить США.
Кредитна діяльність МаБР. Банк надає позики для фінансування будівництва народногосподарського об'єкта; позика при цьому складає половину загальної вартості об'єкта. Процентна ставка по кредитах ординарного і позарегіонального капіталу дорівнює в середньому 10%, строк кредитів - від 10 до 15 років. Ставка кредитів із спеціального фонду коливається в межах 1-4%, строк - від 20 до 40 років.
Кредити МАБР мають цільове призначення; основна їх частина прямується в енергетику, сільське господарство і рибальство. Найбільшу кількість коштів одержали нові індустріальні країни регіону - Бразилія, Мексика і Аргентина [5, с.188]. Створено філію МаБР - Міжамериканську інвестиційну корпорацію (МАІК), до складу якої входить 34 держави, серед яких нерегіональні члени - Австрія, Німеччина, Ізраїль, Іспанія, Італія, Нідерланди, США, Франція, Японія [2, с.143].
Основні напрямки діяльності МАІК:
надання позик;
сприяння у залученні фінансових ресурсів з інших джерел;
фінансування проектів і придбання акціонерного капіталу.
Африканський банк розвитку - АфБР (African Development Bank - ADB) заснований в 1964 році. До його членів входять 53 африканських країн і 24 неафриканських. Місцезнаходження - м. Абіджан (Кот Д'Івуар). Спочатку, згідно зі Статутом банку, його членами мали бути лише африканські держави. Але гостра нестача коштів змусила Банк залучити й деякі розвинуті країни до формування капіталу [5, с.188]. В 1973 р. було створено Африканський фонд розвитку (АФР), формально незалежний, але по суті він є складовою частиною структури АфБР. Членами фонду стали високо розвинуті держави (США, Японія, Канада, деякі західноєвропейські держави), а також Саудівська Аравія і Кувейт [2, с.175].
Цілі АфБР:
сприяння економічному й соціальному розвитку африканських країн;
фінансування інвестиційних програм і проектів;
сприяння державним і приватним інвестиціям та інші.
Цілі АФР:
фінансування на пільгових умовах проектів і надання технічної допомоги з метою сприяння внеску Африканського банку розвитку в економічний і соціальний розвиток найбідніших африканських держав-членів Банку (їх число складає близько 40);
фінансування з метою сприяння розвитку співробітництва на регіональному і субрегіональному рівнях і сприяння розвитку міжнародної торгівлі, особливо між країнами-членами АФР.
Ресурси АфБР складаються із внесків, переважну частину яких дають розвинуті країни. За розмірами капіталу АфБР - найбільший серед регіональних банків розвитку. Найбільша квота в уставному капіталі АфБР - у США (17,0%); Японія має 14,0%, Німеччина - 10,5%, Франція й Канада - по 9,0% [5, с.189].
Кредитна діяльність АфБР. Кредити надаються тільки африканським країнам. Звичайний кредит надається строком на 12-20 років, з рахунку 9,5% щорічних плюс комісія в розмірі 1%. За пільговий кредит стягується збирання в 0,75%, період пільги - від 3 до 5 років.
Азіатський банк розвитку - АзБР (Asian Development Bank - ADB) засновано в 1965 p. Місцезнаходження - м. Маніла (Філіппіни). Членами банка є 56 держав, в тому числі 16 неазіатських (Австралія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Іспанія, Італія, Канада, Нідерланди, Норвегія, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція) [2, с.157].
Основний напрямок діяльності Банку - фінансування регіональних, субрегіональних і національних проектів і програм, що сприяють економічному росту країн регіону, які розвиваються.
Пріорітетне значення надається розвитку наступних галузей економіки [2, с.158]:
сільське господарство: іригація, розвиток сільських районів, рибальство, тваринництво, лісівництво;
енергетика: проекти в галузі енергетики, видобуток природного газу та вугілля, створення нафтопереробних підприємств і мереж газопроводів;
транспорт і зв'язок: порти і судноплавство, дороги, залізні дороги, аеропорти, телекомунікації;
інфраструктура: водопостачання, санітарія, інфраструктура міського господарства, проекти у сфері освіти та охорони здоров'я.
Ресурси банка формуються за рахунок внесків, переважно розвинутих країн. Найбільша квота в уставному капіталі належить Японії - 26%; Австралія має 11%. Частка неазіатських держав (крім Австралії) складає 33%. Таким чином, на всі країни, що розвиваються, припадає лише 30% від усієї квоти [5, с.189].
Діяльність АзБР полягає в мобілізації засобів і наданні позик для реалізації суворо обговорених проектів у країнах регіону.
Вибір проектів і порядок одержання позик визначаються в такий спосіб і припускають:
ідентифікацію проекту, в т. ч. вибір проекту після проведення консультацій з відповідною країною і узгодження з позикодавцями;
складання проекту; вивчення ситуації на місці; оцінка вартості проекту;
підготовка документації і проекту угоди про позику; проведення переговорів про позику; поширення документації про позику серед членів керівних органів;
затвердження рішення про надання позики; підписання угоди про позику;
ефективне використання позики; реалізація проекту організацією виконавця і Банком; завершення проекту;
аналіз та оцінка ефективності проекту; підготовка показників і результатів виконання проекту; звіт про перевірку виконання проекту; аналіз економічних, фінансових і соціальних вигод від реалізації проекту, його впливу на навколишнє середовище.
Кредитна діяльність. АзБР здійснює довгострокове кредитування. З 1995 р. практикує надання часткових гарантій по некомерційним ризикам. Пріоритетним об'єктом кредитування є енергетика.
Банк керує трьома спеціальними фондами [2, с.159]:
Фонд азіатського розвитку - ФАР, створений у 1974 р. промислово розвиненими країнами-членами АзБР (крім Франції). На долю Японії приходиться 52% коштів фонду, США - 16, Німеччини - 9, Канади - 5, Великобританії і Австралії - по 4%. Фонд надає позики на пільгових умовах (безпроцентні кредити на строк до 40 років з виплатою комісії в 1% щороку) найбіднішим азіатським країнам, що розвиваються, з низьким ВВП на душу населення і обмежених можливостей погашення заборгованості.
Спеціальний фонд технічної допомоги - СФТД, що фінансується переважно за рахунок добровільних внесків країн-членів; видає субсидії для фінансового забезпечення операцій Банку з надання технічної допомоги. Фонд надає також "зв'язані" позики, що містять зобов'язання закуповувати товари в країнах-донорах.
Японський спеціальний фонд - ЯСФ, створений у 1988 р. на основі угоди між Банком і Японією; надає допомогу країнам-членам Банку, що розвиваються, для структурної перебудови економіки і розширення можливостей залучення нових інвестицій; сприяє країнам, що розвиваються, у таких галузях, як індустріалізація, розвиток природних ресурсів, передача технологій на безоплатній основі; розвиток людських ресурсів.
В 1995 р. Банк виділив кредит Казахстану на суму 120 млн. доларів, залучаючи, таким чином, в свою сферу азіатські республіки колишнього СРСР. Найбільшу суму кредитів за весь час існування банка одержали Індонезія, Республіка Корея, Філіппіни, Пакистан і Таїланд, тобто країни, що відрізняються динамізмом розвитку.
Ісламський банк розвитку - ІБР (Islamic Development Bank - IDB). Засновано в 1974 році. Місцезнаходження - м. Джідда (Саудівська Аравія). Банк утворено за рішенням Організації Ісламська конференція, яка нараховує 51 державу [5, с. 190].
Мета ІБР - сприяти економічному і соціальному розвитку ісламських держав і мусульманських громад відповідно до принципів шаріату.
Банк має спеціальний рахунок допомоги, призначений для фінансування професійного навчання і проведення досліджень з метою надання допомоги країнам-членам у переорієнтації їхньої економіки, фінансової і банківської системи.
Основні напрямки діяльності ІБР [2, с.81]:
фінансування виробничих підприємств і проектів;
інвестування коштів в акціонерний капітал промислових і сільськогосподарських підприємств і проектів;
фінансування проектів, що забезпечують швидку віддачу шляхом пайової участі в прибутках, лізингу;
фінансування технічної допомоги, наданої країнам-членам з підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів;
співробітництво з арабськими національними і регіональними фінансовими інститутами розвитку і Фондом міжнародного розвитку ОПЕК;
керування спеціальними фондами, створюваними для конкретних цілей, включаючи Фонд допомоги мусульманським громадам в не мусульманських країнах;
фінансування імпорту шляхом надання короткострокових кредитів імпортерові і посередництва Банку з наданням відстрочки платежу імпортерові.
Кредитна діяльність. Банк надає ресурси для фінансування зовнішньоторговельних операцій і проектів в інших сферах економіки. Особливістю банка є те, що він не стягує процентів за наданий кредит, оскільки це суперечить принципам шаріату, який забороняє одержання прибутку, не основаному на власний праці. Позики надаються безпроцентно, лише за обслуговування встановлена деяка винагорода. Водночас банк здійснює інвестиції в об’єкти промислового і сільськогосподарського призначення, від чого одержує відповідний прибуток.
На початку XXI сторіччя кількість міжнародних організацій вже вимірюється тисячами. Вони дуже різноманітні за складом учасників, цілями, функціями, місцем в інституційному середовищі міжнародного бізнесу та впливом на міжнародні відносини.
Приблизно в середині ХІХ ст. почалося формування цілісної системи міжнародних організацій, яка відтоді й до нашого часу пройшла певні етапи становлення й розвитку.
Розмаїття організацій утруднює їх класифікацію і виокремлення типів організацій за якоюсь однією схемою. Типологія міжнародних організацій відображає такі аспекти, за якими аналізується суть і діяльність організацій. Тобто, існують певні критерії визначення типу організації, основними для розгляду з яких є
членство суб'єктів міжнародних відносин і юридичний статус організації;
географічне поширення;
функціональна спрямованість;
характер діяльності.
Велика частка в системі міжнародних організацій належить економічним організаціям, серед яких значиме місце посідають спеціалізовані (валютно-кредитне регулювання, фінансова підтримка країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою). Попри звуження кола проблем, що вирішують такі організації, окремі з них відіграють суттєву роль в міжнародній економіці (напр., Світовий банк, МВФ).
Всі ті організації, діяльність яких вивчалась і була стисло викладена в курсовій роботі, здебільшого мають різні структуру, функції, види діяльності і механізми її здійснення, але всіх їх поєднує одна мета (для окремих організацій вона - головна) - допомога найбіднішим країнам і країнам, що розвиваються, спрямована на їх стабільне економічне зростання. Окремі організації значну увагу приділяють також соціальному зростанню країн-членів (напр., Ісламський банк розвитку, Африканський банк розвитку тощо), вирішенню екологічних проблем (так, наприклад, в діяльності ЄБРР - це одна з найважливіших цілей).
Допомога фінансовими організаціями може надаватися у вигляді:
кредитів та позичок;
фінансування розвитку інфраструктури, певних галузей економіки і проектів,
в тому числі проектів, які не одержали б коштів з інших джерел (напр., МФК фінансує розвиток освіти, охорони здоров'я, транспорту тощо);
сприяння збільшенню притоку інвестицій через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам (БАГІ) та через створення умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами (МЦУІС);
консультацій з інвестиційних та інших питань;
технічної допомоги (в тому числі запровадження нових технологій, використання діяльності висококваліфікованих спеціалістів тощо).
Кредити та позики можуть бути надані у повному обсязі або частками (траншами) Так, наприклад проводять фінансування МВФ, МБРР.
Фінансові операції можуть здійснюватись як з урядами (їх центральним банкам) і під гарантії уряду країни-позичальника (операції так здійснюють, наприклад, МБРР, МАР, МВФ), так і без гарантій уряду. Наприклад, МФК для інвестування коштів не вимагає урядових гарантій. Це відгороджує приватні компанії від державного контролю, що може в цілому позитивно впливати на розвиток економіки країни, яка потребує допомоги. Також ЄБРР не вимагає урядових гарантій для надання кредиту, а отримання наступної позики залежить на від стану економіки країни, а від рівня готовності окремого проекту.
Кредити країнам, що розвиваються, як правило, надаються на пільгових умовах, які являють собою і подовжений строк кредитування (від 5 до 20 років) з пільговим періодом (від 5 до 10 років), і невисока ставка кредиту. Найбіднішим країнам здебільшого надаються безвідсоткові кредити.
Допомога надається всім країнам-членам організації, але вони повинні виконувати певні умови договору, укладеному з цією організацією. В разі, коли країни-позичальники не виконують свої зобов’язання, допомога може бути призупинена або взагалі зупинена. Так, наприклад, якщо країна не виконує рекомендацій МВФ або використовує кредит на цілі, не передбачені кредитною угодою, Фонд може скоротити або припинити кредитування країни.
Величина фінансової допомоги, на яку може розраховувати країна-позичальник, може залежати від її квоти (яка, наприклад, в МВФ визначається у SDR - спеціальних правах запозичення), тобто, загалом кажучи, від частки участі даної країни у формуванні статутного капіталу певної міжнародної фінансової організації.
Перед фінансуванням проекти розвитку ретельно розглядаються, вирішуються питання доцільності їх фінансування і тільки після цього приймається рішення надання позики чи відмови у ній за умови погодження з цим зацікавлених країн і країн-донорів.
Регіональні фінансові організації вирішують проблеми розвитку окремого регіону, але серед членів цих організацій здебільшого є і нерегіональні країни. Так, наприклад, серед країн-учасниць МаБР - 28 країн Латинської Америки і 18 нерегіональних, серед країн-учасниць АфРБ - 53 африканських і 24 неафриканських країни. Але кредити, напр., в АфБР надаються тільки африканським країнам. Нерегіональні члени - це, в основному, високорозвинені країни, що виконують роль країн-донорів в даній організації. Їх квота у статутному капіталі фінансової організації значна і тому від них залежить рішення про надання допомоги країні, що розвивається (так, в уставному капіталі АфБР, який є найбільшим серед регіональних банків розвитку за розмірами капіталу, найбільша квота - у США (17,0%); Японія має 14,0%, Німеччина - 10,5%, Франція й Канада - по 9,0%).
Україна є членом багатьох міжнародних фінансових організацій, зокрема, вступила до МВФ та МБРР - у 1992 р., до МАР, МФК та ЄБРР - у 1993 р., до ЧБТР - у 1997 р.
Міжнародний валютний фонд (МВФ) є найбільшим іноземним кредитором України, його частка становить понад 60% всіх кредитів міжнародних організацій. За станом на 1999 рік МВФ виділив Україні 4,8 млрд. доларів, з них отримано 3,2 млрд. доларів. Кредити МВФ спрямовуються на економічну трансформацію в Україні. Перш за все, вони призначені для покриття дефіцитів платіжного балансу України та для погашення внутрішнього боргу уряду. Тобто кредити Фонду у виробництво не йдуть і не дають можливості одержати прибуток. Це має застерегти уряд від надмірного користування коштами МВФ, здійснювати ретельні макроекономічні розрахунки перш ніж звертатися з проханням про нові кредити.
Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8% всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР, умови якого менш обтяжливі для країни, за рахунок зменшення частки МВФ. Слід зазначити, що МБРР сьогодні є одним з провідних партнерів України.
Третім фінансовим донором України і також її провідним партнером є ЄБРР, який зокрема, є каталізатором розвитку ринкової економіки в Україні. Він є найбільшим інвестором в Україну - близько 10% від загального рівня надходження прямих іноземних інвестицій.
З огляду на майбутнє Україна має намір продовжувати стосунки з групою Світового банку, з ЄБРР та ЧБТР.
1. Бочан І.О., Михасюк І.Р. Глобальна економіка: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 403 с.
2. Воронкова А.Е., Єрохіна Л.В., Рябенко Л.І. Міжнародні економічні організації: Навчальний посібник. - К.: ВД „Професіонал”, 2006. - 352 с.
3. Кухарська Н.О., Харічков С.К. Міжнародна економічна діяльність України: Навчальний посібник. - „Одіссей", 2006. - 455 с.
4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. / Под ред. Красавиной Л.Н. - М.: Финансы и статистика, 2000
5. Міжнародні організації: Навчальний посібник. / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського. - К.: ЦУЛ, 2003. - 288 с.
6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - 240 с.
7. Державне регулювання економіки: Навч. посібник / С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та ін. - К.: КНЕУ, 2006. - 440 с.
8. Шелудько В.М. Фінансів ринок: Навчальний посібник. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання-Прес, 2006 - 535 с.
9. Україна: підсумки соціально-економічного розвитку та погляд у майбутнє. Виступ Президента України Л.Д. Кучми на науковій конференції 16 листопада 2000 року // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 216.
10. #"#">#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">#"#">http://www.podrobnosti.ua
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
