Підтверджені акредитиви мають на увазі додаткову гарантію платежу з боку іншого банку, що не є емітентом. Банк, що підтвердив акредитив, переймає на себе зобов'язання оплачувати документи, відповідні умовам акредитиву, якщо банк-емітент відмовиться зробити платіж. У міжнародній практиці акредитиви, що відкриваються банком імпортера, зазвичай підтверджує банк експортера.
Перевідний акредитив передбачає можливість здобуття грошей не лише експортером, але і по його вказівці іншими юридичними особами.
Револьверний акредитив використовується в розрахунках за постійні крупні постачання, здійснювані зазвичай по графіку, зафіксованому в контракті. Такі акредитиви можуть передбачати автоматичне відновлення суми акредитиву квоти) через певний час або після кожного використання.
Покритими називаються акредитиви, при відкритті яких банк-емітент перераховує власні кошти платника (або наданий йому кредит) в розпорядження банку постачальника на окремий балансовий рахунок на весь термін дії зобов'язань банку-емітента. Непокритий акредитив може відкриватися при встановленні між банками прямих кореспондентських стосунків. В цьому випадку виконуючому банку надається право списувати всю суму акредитиву з рахунку банку-емітента, що ведеться у нього.
Розрізняють також документарні акредитиви, виплати з яких обумовлені представленням комерційних і фінансових документів, і грошові акредитиви, які є іменним документом, що містить доручення про виплату грошей одержувачеві протягом певного терміну при дотриманні вказаних в нім умов. Документарний акредитив - найбільш вигідна форма розрахунків для експортера завдяки надійності платежу і прискоренню здобуття експортної виручки.
У 1983 р. Міжнародна торгівельна палата видала переглянуті Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, які регламентують правовідносини сторін по цій формі розрахунків.
Резервний акредитив - це спеціальний вигляд акредитиву, що представляє гарантію платежу експортерові або його банку. Він виставляється банком-емітентом за дорученням імпортера і забезпечує платіж в разі невиконання імпортером своїх зобов'язань.
У кожному акредитиві повинні міститися наступні реквізити:
- найменування і адреса експортера і його банка;
- відмітка про те, чи є акредитив відзивним або безвідзивним (у останньому випадку має бути вказана тривалість акредитиву);
- сума акредитиву;
- вигляд відвантажувальних документів;
- кількість, ціна і точне позначення товару;
- умови постачання;
- максимальний термін постачання.
Акредитив з моменту його відкриття розглядається як самостійна операція, незалежна від контракту, на якому вона заснована.
Акредитив вигідний експортерові, оскільки забезпечує йому:
- надійність розрахунків (обіцянка банку на оплату);
- швидкість розрахунків (здобуття грошей після відвантаження товару);
- можливість здобуття додаткового фінансування під відкритий і підтверджений акредитив.
Для імпортера, при акредитивній формі розрахунків також підвищується надійність постачання товару, але в той же час йому це менш вигідно, оскільки він:
- платить банку за відкриття акредитиву;
- відкриває акредитив до постачання товару («заморожує» свої гроші або платить за кредит).
Найбільш вигідним і надійним для експортера є документарний акредитив, який часто застосовується в зарубіжній практиці.
3. Особливості Конвенції ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви
Конвенція Організації Об’єднаних Націй про незалежні гарантії та резервні акредитиви передбачає, що для цілей Конвенції зобов’язання означає незалежне зобов’язання, під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія чи резервний акредитив і яке видається банком або іншою установою або особою („гарантом/емітентом”), сплатити бенефіціару певну суму за простою вимогою або за вимогою з представленням інших документів відповідно до будь-яких документраних умов зобов’язання, що вказують або з яких слідує, що платіж має бути проведений через невиконання будь-якого зобов’язання чи настання іншого зобов’язання, або в сплату за позичені чи авансовані грошові кошти або як платіж будь-якої строкової заборгованості принципала або іншої особи. Конвенція про незалежні гарантії і резервні акредитиви була прийнята 11 грудня 1995 року.
Конвенція про незалежні гарантії і резервні акредитиви
Наводяться витяги з Конвенції
Розділ І. Сфера застосування
Стаття 1. Сфера застосування
1. Ця Конвенція застосовується до міжнародного зобов'язання, про яке говориться в статті 2:
a) якщо комерційне підприємство гаранта/емітента, в якому видано зобов'язання» розміщене в державі, яка договорюється, або
b) якщо норми міжнародного приватного права посилають до права держави, яка договорюється, якщо тільки зобов'язання не виключає застосування Конвенції
2. Ця Конвенція застосовується також до міжнародного акредитива, що не охоплюється статтею 2, якщо в ньому прямо вказано, що він підпадає під дію цієї Конвенції,
3. Положення статей 21 і 22 застосовуються до міжнародних зобов'язань, згаданих у статті 2 незалежно від пункту 1 цієї статті.
Стаття 2. Зобов'язання
1. Для цілей цій Конвенції зобов'язання означає незалежне зобов'язання, під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія або резервний акредитив і яке видається банком або іншою установою або особою («гарантом/емітентом»), сплатити бенефіціару певну або визначну суму на просту вимогу або на вимогу з представленням інших документів відповідно до будь-яких документарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, що платіж належить внаслідок невиконання якого-небудь зобов'язання або настання іншої обставини, або на сплату за позикові чи авансовані грошові кошти, або як платіж у погашення будь-якої термінової заборгованості принципала/наказодавця або іншої особи.
2. Зобов'язання може бути видане:
a) на прохання або інструкції клієнта («принципала/наказодавця») гаранта/емітента;
b) за інструкцією іншого банку, установи або особи («інструктуючої сторони»), що діє на прохання клієнта («принципала/наказодавця») цієї інструктуючої сторони; або
c) за дорученням самого гаранта/емітента.
3. У зобов'язанні може передбачатися платіж у будь-якій формі, включаючи;
a) платіж у вказаній валюті або розрахунковій одиниці;
b) акцепт переказного векселя (тратти);
c) платіж на відстроченій основі;
сі) передачу обмовленої одиниці вартості.
4. У зобов'язанні може обмовлятися, що бенефіціаром є сам гарант/емітент, коли він діє на користь іншої особи.
Стаття 3. Незалежність зобов'язання
Для цілей цієї Конвенції зобов'язання є незалежним у випадках, коли зобов'язання гаранта/емітента перед бенефіціаром:
а) не залежить від наявності або дійсності основної операції або якого-небудь іншого зобов'язання (включаючи резервні акредитиви або незалежні гарантії, зокрема підтвердження або контргарантії); або
b) не визначається якою-небудь умовою, не вказаною в зобов'язанні, або якою-небудь майбутньою невизначеною дією або подією, за винятком представлення документів або Іншої подібної дії чи події в рамках сфери діяльності гаранта/емітента.
Стаття 4. Міжнародний характер зобов'язання
1. Зобов'язання є міжнародним, якщо вказані в зобов'язанні комерційні підприємства будь-яких двох з наступних осіб розмішені в різних державах: гарант/емітент, бенефіціар, принципал/наказодавець, інструктуюча сторона, підтверджуюча сторона.
2. Для цілей попереднього пункту:
a) якщо в зобов'язанні вказано більш за одне комерційне підприємство певної особи, відповідним комерційним підприємством є те, яке має найтісніший зв'язок із зобов'язанням;
b) якщо в зобов'язанні не вказано комерційне підприємство певної особи, але вказано його постійне місцепроживання, це місцепроживання вважається достатнім для визначення міжнародного характеру зобов'язання.
Розділ II. Тлумачення
Стаття 5. Принципи тлумачення
При тлумаченні цієї Конвенції повинні враховуватися її міжнародний характер і необхідність забезпечити одноманітність у її застосуванні і дотримання сумлінності в міжнародній практиці незалежних гарантій і резервних акредитивів.
Стаття 6. Визначення
Для цілей цієї Конвенції і якщо інше не вказане в положеннях цієї Конвенції або не потрібне відповідно до контексту:
a) «зобов'язання включає «контргарантію» і «підтвердження зобов'язання;
b) «гарант/емітент включає «контргаранта» і «підтверджуючу сторону;
c) «контргарантія означає зобов'язання, що видається гарантові/емітенту іншого зобов'язання його інструктуючою стороною і що передбачає платіж на просту вимогу або на вимогу з представленням інших документів відповідно до будь-яких документарних умов зобов'язання, вказуючих або з яких виходить, що платіж по такому іншому зобов'язанню був затребуваний від особи, що видала це інше зобов'язання, або здійснений ним;
d) «контргарант» означає особу, що видає контргарантію;
е) «підтвердження зобов'язання означає зобов'язання, видане на додаток до зобов'язання гаранта/емітента за дорученням гаранта/емітента і що надає бенефіціару право за своїм вибором затребувати платіж у підтверджуючої сторони замість гаранта/емітента на просту вимогу або на вимогу з представленням інших документів відповідно до будь-яких документарних умов підтвердженого зобов'язання без збитку для права бенефіціара затребувати платіж у гаранта/емітента;
f) «підтверджувальна сторона означає особу, яка доповнює зобов'язання підтвердженням;
g) «документ означає повідомлення, зроблене у формі, що дає змогу забезпечити повну реєстрацію інформації, що міститься в ньому.
Розділ III. Форма і зміст зобов'язання
Стаття 7. Видача, форма і безвідкличність зобов'язання
1. Видача зобов'язання відбувається в той момент і в тому місці, коли й де зобов'язання залишає сферу контролю відповідного гаранта/емітента.
2. Зобов'язання може бути видане в будь-якій формі, яка дозволяє забезпечити повну реєстрацію тексту зобов'язання і провести посвідчення достовірності його
джерела за допомогою загальновизнаних засобів або процедури, узгодженої між гарантом/емітентом і бенефіціаром.
3. Вимога платежу може пред'являтися відповідно до умов зобов'язання з моменту його видачі, якщо в зобов'язанні не вказано іншого терміну.
4. Зобов'язання є безвідкличним з моменту видачі, якщо в ньому не вказано, що воно є відкличним.
Стаття 8. Зміна
1. Зобов'язання може бути змінене тільки у формі, вказаній у самому зобов' язанні, або, у відсутність такої вказівки, у формі, вказаній у пункті 2 статті 7.
2. Якщо інше не обумовлене в зобов'язанні або іншим чином не узгоджене між гарантом/емітентом і бенефіціаром, зобов'язання вважається зміненим з моменту видачі зміни, якщо бенефіціар наперед дав на нього дозвіл.
Страницы: 1, 2, 3
