Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, який складається з сейму (нижня палата) і сенату (верхня палата), що обираються на чотирирічний термін шляхом таємного голосування на основі загального рівного і прямого виборчого права. Правом бути обраним в сейм має громадянин Польщі, що досяг до дня виборів 21 року, в сенат - 30 років. Депутати сейму і сенатори не можуть поєднувати свої мандати з важливими державними постами.

Сейм налічує 460 депутатів. До складу Сенату входять 100 сенаторів. Після виборів обидві палати обирають своїх керівників - маршалів та їх заступників, які утворюють президії. Сейм і сенат, збираючись на спільні засідання для вирішення виключно важливих питань, створюють Національні збори. Нинішній Сейм (Sejm) шостого скликання, обраний 21 жовтня 2007 року(позачергові вибори). Маршал Сейму - Гжегож Юліуш СХЕТИНА(Grzegorz Juliusz Schetyna). Сенат (Senat), обраний 21 жовтня 2007 року. Маршал Сенату - Богдан Борусевич(Bogdan Borusewicz). Займає посаду з 2005 року. Повторно обраний 5 листопада 2007 р. [16]

Виконавча влада належить президенту і Раді міністрів(уряду). Рада міністрів складається з голови Ради міністрів, призначених президентом. Уряд несе відповідальність перед сеймом. Президент за пропозицією прем'єр-міністра проводить зміни у складі Ради міністрів. Нинішня Рада Міністрів приведена до присяги 16 листопада 2007 року. Коаліційна: Громадянська платформа (ГП), Польська селянська партія (ПСП) і безпартійні. Голова Ради Міністрів Республіки Польща - Дональд ТУСК (Donald Tusk)(ГП).

Починаючи з 70-х років ХХ століття і до сьогодні польська держава пройшла цілий ряд перетворень від країни соціалістичного табору до країни з розвинутою ринковою економікою, сталою демократією, ефективними політичними інститутами, яку сміло можна назвати державою європейського зразка [16].

Як і Україна, Польща після здобуття незалежності зіткнулася з цілою низкою проблем інституційного і системного характеру проте змогла ефективно їх вирішити доказом чого є її сучасний стан. На мою думку останні п’ять років стали найбільш цікавими для аналізу, з точки зору досвіду для України, оскільки за цей час Польща впритул наближалася до політичних криз, які могли паралізувати роботу політичних інститутів і спричинити розвиток багатьох суспільних проблем через які її становище було б набагато гіршим ніж теперішнє.

Президентство Леха Качинського є найбільш насиченим проблемними подіями через те, що після його обрання вся виконавча влада зосередилась в руках пропрезидентської партії у коаліції із популістськими силами, що викликало потужний супротив опозиції. Але не пройшло і половини президентського терміну, як польський політикум постав перед безпрецедентною проблемою дострокових виборів, які відбулися безболісно і не спричинили жодних кризових явищ ані в суспільстві ані в економіці.

За три роки президентства Л. Качинського Польща в своєму соціально-економічному розвитку значно зросла про, що свідчать показники росту ВВП, зниження рівня інфляції, скорочення дефіциту бюджету, суттєвого зменшення рівня безробіття та збільшення обсягів іноземних інвестицій.

Не зважаючи на дострокову зміну урядів, Польща із країни, яка зупинилася у своєму розвитку десь посередині між країною колишнього соціалістичного табору і країною європейського зразка, переступила межу невизначеності і вступила у фазу остаточної європеїзації.

Серед основних факторів які сприяли соціальному, політичному та економічному розвитку польської держави в період президентства Л. Качинського основними є :

-         чітке спрямування вектора зовнішньополітичного розвитку;

-         готовність політичних гравців виступати основними носіями законотворчості і брати на себе відповідальність за соціально-економічний та політичний розвиток держави;

-         конституційно закріплена, збалансована система стримувань і противаг, що здатна забезпечити неперервність управлінського процесу;

-         наявність в головних політичних гравців завершених проектів державного розвитку, які вони можуть без проблем реалізовувати у випадку приходу до влади;

-         наявність в політичного керівництва чіткого плану вирішення основних, реально існуючих соціально-економічних проблем в порядку їх пріоритетності;

-         принципова пріоритетність національного інтересу у стосунках з іншими країнами;

-         послідовна антикорупційна політика уряду та президента.

1.3 Аналіз соціально-економічних процесів Польщі

Польська економіка з показником росту ВВП 1,7 % у 2009 р. порівняно з 2008 р. розвивається (у 2008 році – 5%, в Україні (2009) – -14,8%) на відміну від інших країн єврозони, які вступили в ЄС разом зі Польщею [19]. Найбільш суттєвими детермінантами прискореного зростання економіки Польщі є щорічне підвищення об’ємів експорту, промислового виробництва, інвестицій та зайнятості. Динаміка цих показників у період вступу до ЄС та одразу після нього (з 2003 по 2009 рр.) представлена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2. - Основні показники розвитку економіки Польщі в 2003–2009 рр.

Розраховано за даними сайтів Міністерства економіки та статистики Польщі [9; 11; 19].

Слід зауважити, що хоча темпи економічного росту в РП в останні роки перевищують динаміку індустріально розвинених держав ЄС, польська економіка має цілий комплекс досить серйозних проблем. До останніх відноситься, у тому числі, значне відставання від індустріально розвинених країн за рівнем конкурентоздатності. Іншою дуже істотною проблемою останнім часом стала заборгованість Польщі, що різко збільшилася, а також надмірно великий дефіцит платіжного балансу, який є одним з найвищих серед посткомуністичних країн Центрально-Східної Європи.

Світова фінансова криза, яка розпочалась у 2008 році в США, як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, торкнулась економік усіх без винятку країн, в тому числі й Республіки Польщі. Проте її наслідки не були такими відчутними як для решти країн Центральної і Східної Європи і в 2009 році Польща була єдиною країною ЄС, яка продемонструвала економічне зростання.

Основними факторами кризи в Польщі були:

1. Уповільнення приросту зростання ВВП. В 2009 році ВВП 38-мільйонної Польщі з урахуванням реальної купівельної спроможності становив 535 мільярдів євро, приріст ВВП скоротився на 3,7 % порівняно з 2008 роком, та на 5,5 % порівняно з 2007.

2. Збільшення безробіття порівняно з 2008 роком на 1,5 %, і станом на кінець 2009 року – 9%.

3. Суттєве зниження курсу національної валюти: злотий подешевшав відносно євро на 10%, а відносно долара − майже на 30% [9].

Порівнюючи прояви кризи в Польщі з іншими країнами Східної Європи, наприклад з Україною, де ВВП у 2009 році скоротився на 35,6 % , рівень безробіття за даними Міжнародної організації праці становив 9,5 %, а інфляція − 12,3 %, її наслідки були незначними.

В рамках боротьби з фінансовою кризою у травні 2009 року увійшли в дію окремі положення «Плану стабільності і розвитку», який був розроблений урядом Польщі [12]. Згідно з цим планом в 2009 році передбачалося виділення 40 млрд. злотих (14,2 млрд. дол. США) на: збільшення лімітів і гарантій Державного казначейства для банків; 20 млрд. злотих (7,14 млрд. дол. США) для малого і середнього бізнесу з метою забезпечення їхньої кредитної спроможності (в основному за посередництвом Державного економічного банку Польщі профінансованого на суму 0,7 млрд. дол. США); використання фінансових інвестицій з бюджету ЄС на суму 16,8 млрд. злотих (6,0 млрд. дол. США).

Складовими формування позитивної економічної динаміки у 2009 році в економіці Польщі були [12]:

1. Заохочувальна, проте контрольована монетарна політика, що помітно знизила негативний тиск на реальний сектор. Так , напередодні кризи обсяги кредитування населення знаходились на рівні 16% ВВП , у той час як середній показник для країн ЄС знаходиться на рівні 50% ВВП.

2. Гнучкий валютний курс і девальвація національної грошової одиниці.

3. Стійке зростання купівельної спроможності громадян і зміцнення внутрішніх ринків.

4. Відносно невисока залежність від зовнішніх ринків. Частки експорту та імпорту Польщі у структурі ВВП країни складають приблизно по 40%, з незначним торговельним дефіцитом .

5. Стійкість і прозорість банківської системи.

6. Зниження окремих податків і помірне додаткове фіскальне стимулювання [2].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7