У 1998 р. остаточно оформилася ця модель зростання і відновлення економіки: по офіційних прогнозах зростання ВВП складе 3,8%, а дефіцит бюджету буде на рівні 1,9% (менше, ніж передбачено Програмою Конвергенції).
Таблиця 2
Зростання ВВП країни в 1990 - 1996 рр. (у відсотках від ВВП у відсотках до попереднього року)
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
ВВП
3,7
2,3
0,7
-1,2
2,2
2,7
Сільське господарство і рибальство
3,1
-0,3
-1,4
-0,4
-10,1
13,2
25,7
Промисловість
3,8
1,7
-3,7
3,9
5,2
-0,7
Будівництво
10,2
3,0
-5,4
-5,5
1,6
6,7
-3,2
Послуги
4,0
2,1
0,8
2,9
Ринкові
1,8
0,9
3,4
Неринкові
6,8
4,8
0,3
1,2
Економічна політика, що проводиться, покоїться на двох основних опорах. З одного боку, це формування бюджету, в основі якого скорочення дефіциту, що досягається за рахунок суворого контролю за витратною його частиною; з іншої - амбітна програма лібералізації економіки і приватизація, що має головною метою зробити економіку країни більш конкурентоздатною і додати динамізм приватному сектору.
2. Зовнішньо-економічна діяльність
Основні зовнішньоторговельні партнери: країни ЄС, США, країни Близького Сходу, Латинська Америка. Торгівля з країнами Східної Європи, включаючи Росію, не перевищувала 3% загального товарообігу Іспанії.
Таблиця 3
Основні країни-партнери по експорту, 2009р.
№
Доля від експорту, %
1
Франція
19,6
2
Німеччина
11,8
3
Португалія
9,9
4
Великобританія
9
5
Італія
6
США
4,4
7
Латинська Америка
Зовнішня торгівля робить великий вплив на платіжний баланс країни. У 2009 р. експорт склав 118,6 млрд. дол. і імпорті - 150,5 млрд. дол.
За оцінкою Мінекономіки Іспанії, конкурентоспроможність іспанської продукції за кордоном виросла на 3,5%.
Брак власних сировинних ресурсів, відсутність видобутку нафти і газу змушують Іспанію орієнтуватися на зовнішній ринок для задоволення імпортних потреб. У зв'язку з цим доля енергетичних товарів загалом, об'ємі імпорту вагається в межах від 8% до 11%, а доля інших сировинних товарів - від 4% до 6%.
По продовольчих товарах Іспанія традиційно була нетто-імпортером.
Таблиця 4
Основні країни, що імпортують до Іспанії, 2009р.
Доля від імпорту, %
16,4
15,5
6,9
3,5
4,5
8
2,5
За даними Євростату, протягом перших чотирьох місяців 2009р. Іспанія мала найвищі темпи зростання зовнішньої торгівлі серед членів Євросоюзу. В порівнянні з аналогічним періодом 2008р. іспанський експорт виріс на 5% і досяг 45,1 млрд. євро. По даному показнику Іспанія поступилася лише Данією (зростання - 7%). У ЄС іспанці займають сьоме місце за об'ємом експорту, поступаючись Німеччині, Франції, Великобританії, Італії, Бельгії і Голландії.
Протягом січня-квітня 2009р. зростання іспанського імпорту склало 9% - найвищий показник в Євросоюзі. У абсолютному вираженні об'єм імпортних операцій досяг 58 млрд. євро.
Наголошується, що Іспанія має найвищий дефіцит торгівельного балансу серед країн зони євро - 12,9 млрд. євро.
Чинники, що роблять вплив на економіку Іспанії: невисокі темпи зростання в країнах ЄС, куди йде основна частина іспанського експорту, і економічні труднощі, що переживаються Латинською Америкою, ринки якої набувають всього більшого значення для Іспанії. Також перспективи економіки залежать від внутрішнього попиту і туризм, який грає важливу роль в економіці країни.
Згідно даним, опублікованим 24 листопада 2009р., ВВП Іспанії в III кварталі виріс на 0,7% в порівнянні з попереднім кварталом і на 2,4% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Темпи зростання іспанського ВВП перевищили погоджені оцінки аналітиків і виявилися майже в два рази вище середнього значення по 12 країнам Єврозони (0,4%). Чинниками зростання іспанської економіки є низькі процентні ставки і зростаюча зайнятість. Основна ставка рефінансування, що утримується Європейським центральним банком на рівні 2%, є найнижчою в іспанській історії. Низька вартість кредитів стимулює споживчі витрати і обумовлює високу активність на ринку нерухомості. В даний час ставки по іпотечних кредитах в Іспанії складають 3,5%, тоді як десять років тому вони знаходилися на рівні 15%. Зростаюча упевненість споживачів, у свою чергу, сприяє зниженню безробіття. В порівнянні з серединою 2006 р. рівень безробіття в Іспанії знизився майже в два рази і зараз складає 11,17%. Згідно недавній заяві міністра економіки Іспанії, більше половини робочих місць, створених в Єврозоні торік, припала на Іспанію.
У 2008р. внутрішній валовий продукт (ВВП) склав 757 млрд. дол. ВВП на душу населення 18900 дол. Приріст ВВП в 2008 р. склав 2,8%, що підтверджує збереження позитивної динаміки макроекономічних показників. Темпи розвитку іспанської економіки перевищують середньоєвропейські. Доля промислового виробництва 28% ВВП, сфери послуг - 68% і сільського господарства - 4%. Зростання цін на нафту викликало збільшення рівня інфляції. Хоча по темпах приватизації телекомунікаційних, нафтових, газових і електричних компаній Іспанії обганяє своїх сусідів по Союзу, цей процес доки так і не привів до створення реальної конкуренції в цих галузях, так що тарифи на послуги як і раніше диктуються державою, а не визначаються ринковими механізмами. Рівень інфляції в Іспанії, розрахований по стандартах ЄС, склав в липні 2009г. 2,9%, що на процентний пункт вище середнього показника по Єврозоні. За даними на березень 2009г. індекс споживчих цін склав 3,1%.
Уряд Іспанії повідомив про те, що зниження податкового тягаря сприяло збільшенню споживчих витрат, а низькі процентні ставки стимулювали зростання у сфері будівництва, в II кварталі 2008р. ВВП виріс на 0,7% в порівнянні з попереднім кварталом і на 2,3% до II кварталу 2009 року. Найнижча вартість позикових засобів за півстоліттям, скорочення прибуткового податку на $3 млрд. в 2009 році і зростання зайнятості дозволив іспанській економіці уникнути негативного зростання, яке переживали економіки Німеччини, Франції і Італії. Витрати на будівництво виросли на 1,2% до I кварталу і на 3,8% до II кварталу 2008 року, відзначають статистики. Споживчі витрати підвищилися на 1% в порівнянні з попереднім кварталом і на 3,2% до II кварталу минулого року.
Зростання ВВП і створення нових робочих місць з'явилися наслідком як правильно вибраної політики, так і елементарного успіху. Обмеження бюджету дозволило до 2007 року повністю позбавитися від бюджетного дефіциту, який ще в 1996 році складав майже 5%. Крім того, на користь економіки Іспанії в період, що послідував за азіатською фінансовою кризою, зіграли такі чинники як падіння цін на нафту і загальне посилення світової економіки. Проте, основною причиною настільки успішного розвитку економіки країни стало її членство в Європейському Союзі і включення в Єврозону. Останній чинник сприяв підйому економіки як безпосередньо, через скорочення величини процентних ставок, так і побічно, через створення в діловому середовищі чекань економічної стабільності.
За даними на 2008р. населення Іспанії - 40077,1 тис. чоловік. Середня тривалість життя - 76 років для чоловіків і 83 рік для жінок. У працездатному віці - 68,1% населення, з них чоловіків 13699,4 тис. чіл., а жінок 13592,7 тис. чол. За даними на 2009г. економічно активне населення -16,6 млн. чол., з них у сфері послуг зайняте 64%, виробництві -29% і в аграрній галузі - 7%. Збільшилася зайнятість населення. Іспанія належить до небагатьох країн, яким удається в нинішній непростій економічній ситуації в світі добиватися зростання ВВП.
Безробіття в 2009г. склала 11% і залишається одній з найвищих в ЄС. Число зареєстрованих на біржах праці безробітних до кінця 2007р. склало 2 млн. 085 тис. чоловік. По оцінках, чисельність безробітних, не зареєстрованих на біржі праці, складає 1 млн. чол.
За даними одного з провідних профспілкових об'єднань Іспанії - UGT (Загального союзу трудящих), рівень мінімальної заробітної плати в країні є одним з найнижчих в ЄС і складає 526 євро в місяць. В середньому по Євросоюзу мінімальна заробітна плата відповідає 1016 євро в місяць. По згаданому показнику Іспанія займає передостаннє місце в ЄС, випереджаючи лише Португалію.
У другому кварталі 2009р. у Іспанії було створено 223,7 тис. нових робочих місць. Індекс ділової активності у сфері послуг (PMI services index) в Іспанії за листопад 57.5 (попереднє значення 56.1).
Найбільш високий рівень життя - в Мадриді, Каталонії, Балеарських островах (відповідає середньоєвропейському). Найнижчий дохід на душу населення - 60% від середньоєвропейського - в Естремадурі, Сеуті Мелільї. Ставка податку на прибуток - 35%, максимальна ставка прибуткового податку - 56%.
Туризм є в Іспанії найкрупнішою галуззю економіки, а його доля у розмірі ВВП складає 12%. У тур галузі зайнято близько 2,6 млн. чол., що складає більше 10% всього активного населення. У 2007 р. Іспанію відвідали 59,8 млн. іноземців. Нетто-доходи від тур бізнесу (тобто сальдо руху капіталів, пов'язаних з потоками туристів до Іспанії і іспанців за рубіж) збільшилися на 17%. В основному відвідують туристи з країн ЄС (Франція, Німеччина, Італія і Англія), на них доводиться 95% що всіх приїжджають до Іспанії.
Проте в 2008 році готелі Коста дель Сіль приймали в день на 1050 гостей менше, ніж в 2007 році. За даними, опублікованим Національним статистичним інститутом, за один роки готелі Коста дель Сіль втратили 282 434 клієнти, що означає падіння в порівнянні з попереднім роком на 2,5%. Ситуація по інших туристичних напрямам Іспанії ще тривожніша, в деяких районах число туристів зменшилося на 20%. Одна з основних причин - це так званий "residential" туризм, тобто відпочивальники зупиняються у власних будинках або знімають приватні квартири або удома. Статистика також відзначає, що дещо знизилася тривалість відпочинку - на 0,2 дня в порівнянні з попереднім роком, що також позначається на втратах готелів. У зв'язку з тим, що вводить до ладу нових готелів, середній рівень зайнятості готелів зменшився ще значніше - на 2,3%. Одним з фактів, що найбільш тривожать, для готельної індустрії Коста дель Сіль - труднощі подолання сезонного характеру туризму, хоча останніми роками приймаються заходи для розвитку зимового туризму. Туристична порада Коста дель Соль оголосив, що наступна рекламна кампанія буде направлена на просування відпочинку в низький сезон, а також акцент робитиметься на культурні пам'ятки регіону, у тому числі на відкриття цього року Музею Пікассо, повідомляє SUR.
У економіці сильні позиції займають компанії США, Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії. Їм належить більше 50% підприємств машинобудування і металургії. Близько 40% акціонерного капіталу припадає на частку 8 найбільших іспанських фінансово-промислових і банківських груп: Марчей, Фьерро, Уркихо, Гаррігесов, Руїс-Матеос та інші.
Зі всього експорту Іспанії Євросоюзу припадає на частку 70% (Франція 20%, Німеччина 18%, Італія 10%, Португалія 9%, Великобританія 8%), а на США - всього 4,4%. Частка експорту у внутрішньому валовому продукті в 2008 р. оцінюється в 19,6%. Причому спостерігається тенденція її поступового зростання. Наприклад, в 2007 р. вона склала 11,28%.
Зовнішньоторговий обіг в 2008 р. склав 226 млрд. дол. На душу населення доводилося 56,5 тис. дол. обсягу зовнішньої торгівлі.
Зовнішня торгівля робить великий вплив на платіжний баланс країни. У 2008 р. доходи від зовнішньої торгівлі склали 12,8% від об'єму всіх вступів.
У 2008 р. не удалося забезпечити скорочення негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу, яке склало 18,34 млрд. дол., при експорті в сумі 103,8 млрд. дол. і імпорті - 122,2 млрд. дол.
В порівнянні з 2007 р. експорт зріс на 18,1% і імпорт - на 16,4%. Проте при обраховуванні за незмінними цінами виявляється, що темп зростання експорту склав 14,9%,а темп зростання імпорту - 11,4%.
Таблиця 5
Зовнішня торгівля країни в 2008 і 2009 рр. (млрд. дол. США).
2008
2009
Експорт
111,1
112,3
Імпорт
132,3
137,5
Брак власних сировинних ресурсів, відсутність видобутку нафти і газу вимушують Іспанію орієнтуватися на зовнішній ринок для задоволення імпортних потреб. У зв'язку з цим доля енергетичних товарів в загальному об'ємі імпорту вагається в межах від 8% до 11%, а доля інших сировинних товарів - від 4% до 6%.
Що стосується змін в імпорті за 2007 р., то в найбільшій мірі зросли постачання до Іспанії судів, устаткування спеціального призначення, наземного транспорту, взуття, кольорових металів.
Імпорт розділяється по країнах таким чином: ЄС 65% (Франція 17%, Німеччина 15%, Італія 9%, Великобританія 8%, Бенілюкс 7%), США 6%, Японія 5%.
За об'ємом товарообігу і питомій вазі в зовнішній торгівлі Іспанії 1-е місце як і раніше займає Франція, за нею слідують ФРН, Італія, Португалія, Великобританія. Особливо зріс іспанський експорт до Італії (на 31,9%), Фінляндії (на 56,6%), Португалії (на 24%). Темп зростання іспанського імпорту з перерахованих країн не перевищував 16,4%.
Висновки
Іспанія нестримно набирає економічну вагу. Такий основний сенс більшості послань, що адресуються в останні дні решті світу офіційним Мадридом.
В цієї заяви є серйозне обґрунтування. Більше половини робочих місць, створених в 2009 році економіками Єврозони, - заслуга Іспанії. Якщо в 1976 і 1996 роках країна налічувала 12 млн. тих, що працюють, то в 2008 році, їх стане 17 млн. - більше, ніж будь-коли в іспанській історії. За роки перебування у влади нинішнього кабінету безробіття скоротилося удвічі. Все ці вісім років темпи зростання ВВП Іспанії були більше 3% в рік. За третій квартал 2009-го економіка країни збільшилася на 0.7%, розвиваючись майже удвічі швидше за середній показник зони євро. У проведеній роботі можна чітко виділити наступні чинники, що роблять вплив на економіку Іспанії:
- невисокі темпи зростання в країнах ЄС, куди йде основна частина іспанського експорту;
- економічні труднощі, що переживаються Латинською Америкою, ринки якої мають більше значення для Іспанії;
- зміна внутрішнього попиту в країні;
- туризм;
- низькі процентні ставки і зростаюча зайнятість;
- низька вартість кредитів;
- скорочення податків;
- падіння цін на нафту і загальне посилення світової економіки, а також членство Іспанії в Європейському Союзі і включення в Єврозону.
Список використаної літератури
1. Испания/Espana. Киселев А.В., М., КАРО, 2008.
2. Испания. Путеводитель с картами и словарем. Le Petit Fute, 2000
3. Испания: стратегия экономического подъема. Буторина О.В. М., 2004.
4. Экономика зарубежных стран. Погорлецкий А.И., М., 2008.
5. История Испании, тт. 1–2. Альтамира-и-Кревеа Р. М., 2001.
6. Испания 1808–1917. Майский И.М. М., 2007.
7. Испания после диктатуры. Хенкин С.И. М., 2003.
8. Экономическая география. Кузнецов Н.М., 2009.
Страницы: 1, 2