1. Здійснювати загальну економічну і соціальну політику, усувати труднощі, що виникають у повсякденній роботі, та розв'язувати перспективні питання.

2. Постійно демонструвати високу організаційну культуру: плановість, точність у всьому, самодисципліну, бережливе ставлення не тільки до свого, але й до чужого часу.

3. Навчитись бути рішучим, не відкладати важливих справ з дня на день, а прийняте рішення неухильно впроваджувати в життя.

4. Бути справедливим, особливо до підлеглих, і вимогливим. Не допускати фаворитизму, завищених оцінок одних і принизливого, зарозумілого ставлення до інших.

5. Завжди заохочувати підлеглого за добру роботу, але самому ніколи не робити того, що повинні робити підлеглі, за винятком вкрай необхідного. Навчити підлеглого виконувати робочу завжди більш виправдано, ніж робити її самому.

6. Надавати максимальну самостійність співробітникам, якщо їх дії і думки суттєво не розходяться з думками керівника. Не сперечатися щодо дрібниць.

7. Не користуватися владою до тих пір, поки можна діяти іншими способами. Не підкреслювати службову вищість, своє становище.

8. Щоб запобігти непорозумінню, у деяких випадках давати письмові розпорядження, особливо коли мова йде про відповідальні задачі. Якщо розпорядження виявилося помилковим, визнати помилку, попросити вибачення.

9. Не карати підлеглого, якщо він припустився помилки при виконанні корисної справи, щоб не позбавити його ініціативи на майбутнє.

10.    Позитивно сприймати критику та ділові пропозиції, на нарадах, на зборах і засіданнях не виступати першим.

11.Поважати чужу думку, якщо вона навіть не збігається з твоєю, а свою думку висловлювати стисло.

12.Бути ввічливим, безмежно терплячим, ніколи не виявляти роздратованості.

13.Пам'ятати, що керівництво — це мистецтво заставляти інших робити всю роботу.

14.Бути доброзичливим до колег по службі і підлеглих, завжди робити людям добро.

15.Зберігати почуття відповідальності за доручену справу. Згадувати про свої обов'язки раніше, ніж про права.

16.Шукати і розробляти найкращі рішення і старатися їх реалізувати, як би це важко не було.

17.    Завжди виконувати свою обіцянку дотримуватися даного слова.

18.    Бути чесним, правдивим у вчинках і міркуваннях

19.    Цікавитися всім новим, передовим і прагнути досягти успіху в роботі. Для цього постійно вчитися і самоудосконалюватися.

20.    Дбати про власне здоров'я і здоров'я підлеглих, систематично займатися фізкультурою.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі менеджери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

У пригоді може стати вивчення японського стилю, що одержав широке поширення в практиці світового менеджменту:

1) розвиток "колективного духу", колективної відповідальності замість персональної;

2) широка участь працівників у "гуртках якості" та в інших формах участі в управлінні промисловістю. Прийняття рішення за пропозицією "знизу";

3) повага до ритуалів, звичаїв, традицій (щоденна фіззарядка і співання гімну фірми, декларування заповідей,вступна промова низового керівника);

4)    культ вірності слову, виробничо-економічні зв'язки часто здійснюються без будь-яких документів (договорів);

5)    виховання у кожного працівника почуття обов'язку, відданості "своїй фірмі";

6)      не висуватись, зростати професійно тільки разом з усіма;

7)  общинний принцип підпорядкування лідеру, ватажку; вилучення з общини як вища форма стягнення;

8)  мотивація досягнень групових цілей;

9)  "доступність" керівника, відмова від окремих кабінетів, безпосередня участь у виробничих процесах;

10)    велика увага неформальним контактам;

11)    оцінка працівника залежно від ставлення до нього інших працівників;

12)повічне наймання на роботу;

13)оплата праці залежно від стажу і віку;

14)приймання на роботу за рекомендаційним листом, матеріальна відповідальність особи, що дала рекомендацію;

15)повне охоплення навчанням усіх працюючих;

16)створення "банків талантів", за допомогою яких підшукують роботу адміністративному персоналу, інженерам, технікам та іншим спеціалістам.

Дотримання викладених рекомендацій може сприяти здійсненню ефективного лідерства за умов ринкового механізму господарювання, підвищенню мотивованості підлеглих у досягненні поставлених цілей.[2,c.433]

Висновки і пропозиції

Лідерство – це здатність впливати на індивідів чи групу людей, що спонукає їх працювати для досягнення цілей. Тому лідерство є найважливішим фактором у системі керівництва трудовими колективами підприємств, що сприяє підвищенню ефективності їхнього функціонування.

Лідерство – це історично сформована соціальна потреба людей в організації в процесі їхньої діяльності. Виявляючись під час формування цілей, лідерство фокусує в собі стосунки між членами групи(колективу).

Лідер – це людина, яка ніким не призначається і яка висувається тоді, коли група йде до мети, відшукуючи кращі шляхи організації роботи, засоби досягнення мети.

Лідерство як відповідне соціальне відношення включає чотири головні змінні : 1) характеристики лідера; 2) позицію, потреби й інші характеристики його послідовників; 3) характеристику організації – її мету, структуру, природу завдань, котрі має бути виконано; 4) соціальне, економічне і політичне середовище.

Існує три підходи до визначення значущих факторів ефективного лідерства: з позицій особистих якостей, поведінковий і ситуаційний.

Головні риси, які мають бути властиві лідерові в сучасній діловій організації, такі:

—мистецтво бути рівним,

—мистецтво бути керівником,

—мистецтво розв'язувати конфлікти ,

—мистецтво обробляти інформацію ,

—мистецтво приймати нестандартні управлінські рішення ,

—мистецтво розподіляти ресурси в організації ,

—хист підприємця ,

—мистецтво самоаналізу .

Лідер виконує функції:

13.           координатора групової поведінки

14.           контролера поведінки кожного члена групи ;

15.           планувальника дій і засобів;

16.           політика ;

17.           експерта ;

18.           представника групи ;

19.           арбітра ;

20.           прикладу ;

21.           символу групи ;

22.           носія відповідальності ;

23.           «батька» ;

24.           носія групової провини .

Щодо типології лідерства, то тут також будують різні підходи. Одним із перших, хто запропонував типологізувати лідерство, був М. Вебер. Виходячи з трьох типів легітимного панування, він виділив три типи лідерства: традиційне, раціонально-легальне і харизматичне.

Американський вчений Р. Вотермен пише про три типи лідерів: сторож, маніпулятор коштами, будівельник-перетворювач.

Е. Богардус стверджує, що лідер виділяється з оточення людей енергією, розумом і характером. Р. Стогділл доповнює цю теорію, розкриваючи феномен лідерства через такі параметри: риси особистості лідера, відносини між ним і його послідовниками, рівень влади та масштаб завдань, які він виконує. Р. Стогділл виділяє такі стилі керівництва як авторитарний, переконуючий, демократичний, інтелектуальний, виконавчий.

За стилем діяльності Г. Лассуел виділив такі типи лідерів: адміністраторів, агітаторів і теоретиків.

Залежно від політичного режиму виділяють два типи лідерства: авторитарний і демократичний.

Лідерів можна типологізувати за їх ставленням до перспектив суспільного розвитку. За цим критерієм можна виділити такі типи лідерства: консерватор намагається зберегти старі цінності, адаптувати їх до нових умов; реформатор змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло; революціонер відкидає повністю існуючі цінності, намагається радикально змінити суспільний лад відповідно до своїх переконань, які ґрунтуються на абстрактних, здебільшого утопічних ідеологічних схемах.

Залежно від переважаючих функцій виділяють наступні види лідерів:

1. Лідер-організатор.

2. Лідер-творець.

3.Лідер-борець.

4.Лідер-дипломат.

5. Лідер-утішник.

Л.І. Уманський виділяє 6 типів лідерів по виконуваних ролях: 1) організатор (функція групової інтеграції); 2) ініціатор (висунення ідей і вирішення нових проблем); 3) генератор емоційного настрою (домінує у формуванні настрою групи); 4) еталон (зразок, ідеал, «зірка»); 5) майстер (фахівець в якомусь виді діяльності); 6) ерудит (відрізняється обширними знаннями).

Залежно від спрямованості впливу (швидше – по результату лідерства для організації) лідерство можна розглядати як конструктивне, деструктивне і нейтральне.

Цікавий психоаналітичний підхід до розуміння і до класифікації видів лідерства. З. Фрейд розумів лідерство як двоєдиний психологічний процес: з одного боку, груповий, з іншої — індивідуальний. У основі цих процесів лежить здатність лідерів притягати до себе людей, несвідомо викликати відчуття захоплення, обожнювання, любові. Поклоніння людей одній і тій же особі може зробити цю особу лідером. Психоаналітики виділяють десять типів лідерства: «Соверен», або «патріархальний повелитель», «Ватажок», «Тиран», «Організатор», «Спокусник», «Герой», «Поганий приклад», «Кумир», «Ізгой», «Козел відпущення».

Щодо типу лідерства в ТОВ «Чиста криниця» Машівського району Полтавської області, то тут він демократичний. Степаненко В.І. – керівник підприємства і лідер. Він делегує владні повноваження співробітникам, сприяє їх участі в управлінні і при дії на підлеглих покладається на референтну і експертну владу. Демократичний стиль керівництва орієнтований на людину . На підприємстві теплі, людські взаємини і свобода дій, які приємніші, ніж сухі інженерні розрахунки і жорстка структуризація завдань, стиль керівництва, орієнтований на людину, завжди привабливий для багатьох. Це дає змогу підвищити задоволеність працівників, а отже, і продуктивність праці.( табл.1)

Якщо характеризувати тип лідерства на підприємстві залежно від переважаючих функцій, то тип - лідера-організатора, залежно від того, як їх сприймає група: «кращий з нас» — виділяється з членів групи по багатьом (діловим, етичним, комунікаційним і ін.) якостям і в цілому є зразком для наслідування; за ставленням до перспектив суспільного розвитку - реформатор прагне змінити суспільні структури, норми, що віджили, надати суспільному розвиткові динамізм, скерувати його у прогресивне русло.

Успішне лідерство вимагає добре знання підлеглих, усього колективу працюючих, що дає змогу вибирати саме ті методи впливу на працівника, які відповідають його психологічній структурі, цінним орієнтаціям, потребам і інтересам.

Щоб успішно здійснювати управління сучасними підприємствами, всі лідери повинні мати необхідну підготовку з основ службової етики, спілкування із працівниками, що мають неоднакові службові права і обов'язки тощо.

Список використаних джерел

1.           Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.-223с.:іл.

2.           Завадський Й.С. Менеджмент. Том 1. К.: В-во Європейського університету. – 2001. – 542с.

3.           Карнеги Дейл. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей (Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1989, с. 565.

4.           Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т - во «Знання», КОО, 1999.- 556с.

5.           Кузьмін О.Є., Мала Н.Т., Мельник О.Т., Процик І.С. Керівництво організацією: Навч. посібник. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008.-244с.

6.           Мариэтта Шагинян. Человек и время. //Новий мир, 1972, №2, с. 170

7.           Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник. – К.: Каравелла, 2003.-496с.

8.           Менеджмент. Навчальний посібник. За ред. С.І.Михайлова. – Вінниця: Нова книга,2006 – 416с.

9.           Новіков Г.В., Сініок Г.Ф., Круш П.В. Основи адміністративного менеджменту: Навч. посіб. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – 560с.

10.      О.А.Єрманського. Наукова організація праці і система Тейлора. — М. 1923, с. 254

11.      Романовський О.Г. Типологія лідерства. – Х: ХДПУ, 2000.-532с.

12.      Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент: Навч. посіб. – К.: Ельга Ніка – Центр, 2002. – 336с.

13.      Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 176с.

14.      Тимошенко И.И., Соснин А.С. Менеджер организации: Учеб. пособие для менеджера. – К.: Изд-во Европ. ун-та, 2002. – 350с.

15.      Шегда А.В. Менеджмент: Підручник. –К. Знання, 2004. – 687с.

16.      Якокка Ли. Карьера менеджера: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1991, с. 468.

17.      Якокка Л. Якокка: автобіографія // Иностр. лит. 1988, №12, с. 182.

Додаток 1

Тест на визначення лідерства

[1] У порівняльних цінах 2005р.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7