Скорочення строків експлуатації машин з однієї сторони веде до прискорення їхнього відновлення, тобто зменшення техніко-експлуатаційного старіння, підвищення технічного рівня виробництва, збільшення продуктивності праці, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого боку - приводить до збільшення собівартості продукції (послуг) за рахунок амортизаційних сум, вимагає більших інвестиційних ресурсів для нарощування потужностей виробництва. Збільшення періоду функціонування машин дає можливість зменшити обсяги щорічної заміни використаних способів праці, але знижує сукупну продуктивність діючих знарядь праці й збільшує витрати на їхній зміст.
Ефективність використання основних фондів характеризується рядом показників - узагальнюючі й частки.
Фондовіддача - це відношення товарної, валової, реалізованої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів (випуск продукції на 1 гривню основних фондів). Для підвищення ефективності фондовіддачі необхідно: збільшувати час роботи основних фондів; оптимізувати завантаження устаткування, виробничих площ. По засобах, що поступили, амортизацію нараховують з початку наступного місяця після їх надходження, а по вибулих - припиняють нараховувати з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття.
Найбільш повну оцінку ефективності основних фондів можливо отримати за допомогою рівня фондовіддачі, який розраховується як співвідношення величини валової продукції у дійсних фінах на одиницю повної первинної вартості основних промислово-виробничих фондів. Рівень фондовіддачі, розрахований по товарній продукції, показує, скільки продукції може бути відпущено на бік з кожної тисячі виробничих фондів.
Фондоємність - величина, зворотна показнику фондовіддачі і являє собою величину основних виробничих фондів, що доводиться на кожну гривню випускає продукції, що.
Часні показники характеризують рівень використання основних фондів залежно від окремих факторів (часу, потужності, ступеня відновлення й ін.).
Коефіцієнт інтенсивного завантаження встаткування характеризує рівень використання його в часі й визначається по кожній групі однотипного встаткування.
Коефіцієнти змінності характеризують ступінь інтенсифікації виробництва.
Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень й показників основних фондів є своєчасне уведення в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення строків уведення в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більше зроблених основних фондів, прискорити їхній оборот і тим сповільнити настання морального зношування основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.
Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову введених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:
- підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей й основних фондів;
- підвищенню екстенсивності їхнього навантаження. Більше інтенсивне використання виробничих потужностей й основних фондів досягається насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.
Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств укладений у скороченні часу внутрішньо змінних простоїв устаткування, які на ряді промислових підприємств досягають 15-20 % усього робочого часу.
Поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робітників, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.
Творче й сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення показників використання основних фондів і виробничих потужностей.
Відомо, що від досконалості системи морального й матеріального стимулювання, у значній мірі, залежить рівень використання виробничих потужностей й основних фондів. Аналіз техніко-економічних показників промислових підприємств, що працюють у нових умовах планування й економічного стимулювання, свідчить, що новий економічний механізм, у тому числі введення плати за виробничі фонди, перегляд оптових цін, застосування нового показника для визначення рівня рентабельності, створення на підприємствах заохочувальних фондів, сприяють поліпшенню використання основних виробничих фондів.
Любий комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей й основних фондів, розроблювальний у всіх ланках управління промисловістю, повинен передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції, насамперед, за рахунок більше повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більше повного використання машин й устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводять знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.
Величезне значення в поліпшенні показників використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.
Підвищення ефективності показників використання основних фондів у цей час, має величезне значення, тому що основні кошти промислових підприємств становлять основу їхньої матеріально-технічної бази, ріст й удосконалювання яких є найважливішою умовою підвищення якості й конкурентноздатності продукції.
Підприємства, маючі основні фонди, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але й максимально ефективно використати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій.
2 АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ВАТ «СТАХАНОВСЬКИЙ ЗАВОД ТЕХНІЧНОГО ВУГЛЕЦЮ»
2.1 Характеристика підприємства і його організаційної структури
Відкрите акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю» засновано відповідно до рішення Міністерства промисловості України (наказ від 31 березня 1994 року № 96) шляхом перетворення державного підприємства «Стахановський завод технічного вуглецю» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 липня 1993 року .
Місце розташування товариства: м. Стаханов Луганської області, вул. Чайковського, 21.
Форма власності - колективна.
Метою діяльності підприємства є розвиток виробництва технічного вуглецю, сирих товарних гум і товарів народного споживання в Україні шляхом інвестування найбільш перспективних робіт з виробництва конкурентноздатної продукції:
- підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових й інших ресурсів на основі спільної діяльності, поділу й кооперації;
- об'єднання коштів акціонерів для якісного задоволення потреб народного господарства й населення;
- одержання прибутку й забезпечення зростаючого добробуту акціонерів і членів трудового колективу в умовах ринкової економіки.
Предметом діяльності підприємства є:
- виробництво технічного вуглецю, сирих товарних гум і товарів народного споживання;
- створення й використання цільових інвестиційних й інших фондів;
- здійснення зовнішньоекономічної діяльності відповідно до діючого законодавства;
- виконання державного замовлення й державного контракту для забезпечення держави продукцією виробничо-технологічного й військового призначення й споживчих товарів.
Технічний вуглець створюється шляхом термічного розкладання вуглецевої сировини у високотемпературному потоці продуктів повного згоряння палива. Як паливо використається природний газ. Виробнича діяльність підприємства пов'язана з використанням термокисневого розпаду рідкої вуглецевої сировини при температурі 1140-1240º С, подаваного під тиском 19-24 кг/м³ через механічні форсунки в топлення кільцевий вісьмитопочної печі.
Виробництво належить до екологічно небезпечного й пов'язане з більшим виділенням і викидами в атмосферу продуктів горіння вуглецевої сировини (антрацитного масла, антраценовий фракції, пекового дистиляту й ін.) і кінцевого продукту виробництва - технічного вуглецю (сажі).
Ринки збуту продукції, що випускається - Україна й країни колишнього СРСР - СНД.
ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю» протягом усього періоду діяльності працювало за схемою дільничної структури управління.
Організаційна структура управління представлена на рис. 2.1.
Майно Товариства складається з основних фондів й оборотних коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.
Товариство є власником :
- майна, переданого йому засновником й учасниками у власність продукції, виготовленої Товариством у результаті господарської діяльності;
- отриманих доходів;
- іншого майна, придбаного на основі, не заборонених чинним законодавством України.
Джерела формування майна підприємства:
- внески акціонерів;
- прибутки, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності, передбачених Уставом;
- надходження від емісії цінних паперів;
- кредити банків й інших кредиторів;
- благодійні внески, пожертвування вітчизняних і закордонних юридичних і фізичних осіб;
Статутний Фонд Товариства, створений шляхом передачі Міністерства промислової політики України - майна на основі акту оцінки вартості майна, складеного за станом на 01.03.1994 р., за результатами інвентаризації ВАТ. По передатному балансу, складеному на 01.06.94 р. статутний фонд Товариства становив 218494,50 грн.
Товариство випускає акції на весь розмір Статутного фонду й здійснює реєстрацію випуску в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Прибуток Товариства отримується з результатів від господарської діяльності після відшкодування матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків і по облігаціях, а також стягуються, передбачені законодавством України, податки та інші платежі в бюджет. Чистий прибуток, отриманий після відрахування вище перерахованих платежів, перебуває в повнім розпорядженні підприємства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
