ЗМІСТ
1. Соціальне забезпечення праці менеджера
2. Психологія організаційного менеджменту, фізіологія праці
3.Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"
4. Висновки
Різновидом соціальних відносин є соціально-трудові відносини, пов’язані із забезпеченням суспільних й особистих потреб працівника, забезпечення праці засобами і ресурсами, регулювання режиму праці та відпочинку, збереження працездатності й розвиток творчого потенціалу особистості.
Соціальне забезпечення – система, що складається із 3 блоків:
1. Створення соціальних умов для якісного ефекту праці менеджера.
2. Формування і розвиток соціальних якостей особистості, обумовлених суспільними цінностями, нормами поведінки, традиціями суспільства і підприємства.
3. Функції та розвиток соціальних відносин між особами (працедавцями, працівниками і персоналом).
Групи функцій соціального забезпечення праці:
1) соціальні процеси, що впливають на форми праці:
· створення умов, які гарантують громадянські права і свободу в трудовому колективі;
· забезпечення технічної безпеки, виробнича санітарія, охорона праці;
· забезпечення працездатності, здоров’я працівників;
· створення можливостей для соціального пристосовування
· персоналу;
· розвиток соціально-побутової сфери;
· створення умов для участі працівників в управлінні підприємством;
2) процеси, що впливають на якість змісту праці та життя:
· забезпечення потреби в зростанні освітнього і культурного рівнів персоналу;
· забезпечення трудової дисципліни і правопорядку;
· розвиток трудової активності;
· формування сприйнятливості до інновацій і нововведень;
· створення умов для творчої та ініціативної праці.
3) процеси соціального управління:
· підбір й розстановка кадрів;
· удосконалення соціально-демократичної структури трудового колективу;
· формування соціально-психологічного клімату в організації;
· створення і регулювання діяльності соціальних органів, необхідних для розвитку трудового колективу.
Соціальне управління використовує такі типи впливу (цільові дії) менеджера на персонал:
1) зацікавленість персоналу;
2) надання додаткової інформації;
3) збір лінійних учасників трудової діяльності;
4) розробка прогнозів розвитку за різних ситуацій, форм і методів вирішення;
5) узагальнення за наслідками праці;
6) заохочення;
7) співпраця – залучення до вироблення рішень;
8) спільне встановлення критеріїв;
9) комунікабельність;
10) спостереження реакцій групи на варіанти рішень для запобігання конфліктних ситуацій.
Обов’язок менеджера – усувати вплив негативних чинників, піклуватися про здоров’я підлеглих і своє, розуміючи його як важливий аспект активної працездатності.
Розумова праця менеджера пов’язана з найбільшою напругою і зосередженням уваги на рівні, який у 5-10 разів вище, ніж фізична праця.
Розрізняють важкість праці (обумовлена фізичним навантаженням) і напруженість праці (характеризується навантаженнями на нервову систему).
Фізичні й психологічні складові різних видів праці неоднакові:
· у фізичній праці привалює мускульна діяльність;
· в управлінській праці – психічні й розумові процеси.
Працездатність залежить від біоритмів природних коливань. Розрізняють 3 ритми:
1) Ф – фізичний ритм (впливає на фізичну силу й силу волі), триває 23 дні;
2) П – психологічний ритм (впливає на активність відчуттів, настрій), триває 28 днів;
3) І – інтелектуальний ритм (впливає на розумові здібності), триває 33 дні.
На особливу увагу заслуговують дні перепаду, коли відбувається зміна активних і пасивних фаз біоритму. Їх називають критичними днями, коли відбувається порушення фізичного процесу працездатності, й контролю над волею і мисленням. Такі зміни тривають добу, їх настання залежить від дати і години народження індивідуума. В ці дні необхідно бути особливо уважним і обережним.
Коли в одній точці сходяться 2 біоритми (6 днів на рік – важкі дні, коли 3 ритми (2-3 дні на рік) – небезпечні, "чорні" дні.
Для компенсації дії біоритмів використовується раціональний режим праці й відпочинку, заснований на принципах:
а) забезпечення потреби в трудовій діяльності – із визначенням параметрів трудових процесів, що задовольняється кращим використанням виробничих функцій і трудового потенціалу працівників;
б) забезпечення найбільшої працездатності людини;
в)використовування мотиваційних заходів, направлених на зближення інтересів.
Створення продуктивного соціально-технічного клімату в трудовому колективі здійснюється з використанням групових неформальних методів:
· брейстормінг ("мозкова атака" А.Ф. Осборна);
· творча співпраця полягає в поєднанні індивіда й роботи;
· конференція ідей;
· метод 66;
· метод 635;
· метод пулу (басейну) з використанням блокнотів із проектами записів;
· синектика – з участю теоретиків і використовуванням 4 видів аналогії: прямої, образної, символьної, фантастичної;
· інженерія – пропозиція і обґрунтовування нововведень: визначення цілей, вибір учасників, аналіз проблем, збір ідей і пропозицій, розробка програмних дій;
· психоінтелектуальна генерація – учасники щодня індивідуально записують ідеї з певної проблеми в термін від тижня до місяця.
Перераховані методи належать до технології "антисупресій" або психічного розкріпачення волі й мислення від примушення і стандартів, з колективним ухваленням рішень в ігровому розвитку.
До індивідуальних методів психологічної напруги належать:
а) аутотренінг – самостійне тренування організму і волі, ґрунтуючись на системі УШДРК, де У – усвідомлення своєї проблеми,
Ш – шляхи постійного нарощування навантажень, Д – достатність,
Р – регулярність вправ, гартування, К – контроль своїх думок;
б) статичні динамічні вправи – тренування витривалості (шия, руки, ноги);
в) шіацу – дія на резерви організму, японська терапія, що ґрунтується на натисканні пальцями і долонями на певні точки тіла з метою нормалізації регулювання діяльності всього організму;
г) цигун – китайська гімнастика, вправи з регулювання енергії та виконання програми психорегулюючих тренувань, дихальних вправ і прийомів медитацій (управління свідомістю);
ґ) йога – філософія, спрямована на управління гармонією, рівновагою тіла, саморегулюванням, психічною і розумовою діяльністю.
Етапи оволодіння йогою:
· виховання моралі;
· самодисципліна;
· фізичне здоров’я;
· контроль дихання;
· регулювання енергії;
· управління відчуттями;
· управління зосередженістю, концентрацією, мисленням, духом і волею.
3. Професійна етика, організаційна культура, трудова мотивація і концепція "Рerformance Management"
Культура – характеристика стану суспільства і специфічний спосіб організації життєдіяльності людини, що відбивається в продуктах матеріальної, інтелектуальної та духовної праці; система норм і цінностей; відносин людини з природою і людей між собою (рис. 1).
За визначенням Канта, культура виражає здатність людини ставити мету, формулювати завдання і реальність рішення.
Культура – процес відокремлення людини від природи і створення нової реальності, і способу її існування як гомосапієнс. Потреба в культурі часто виникає в переломні моменти розвитку суспільства.
Сфери, що репрезентують культуру:
1) філософія;
2) мистецтво;
3) мова;
4) політика (механізм суспільних зв’язків і господарських відносин);
5) виробництво (матеріальна основа існування людини);
6) освіта (можливості в пізнанні світу і самого себе);
7) право (система суспільних категорій, норм, правил, що регламентують людські відносини);
8) сім’я (первинний осередок суспільства, створена для продовження розвитку в дітях).
Розрізняють:
а) раціональну сферу культури – охоплює специфічні види діяльності (наука, література, менеджмент і т. д.);
б) ірраціональну сферу культури – належить безпосередньо до індивіда і характеризує його потреби та рівень розвитку (манери, поведінку, стиль, мову і т. д.).
Рис. 1. Система культури
Підсистеми культури вступають у взаємодію й відбивають специфіку видів діяльності й етику співтовариства.
Складові культури (рис. 2):
· символи;
· герої;
· комунікації;
· цінності;
· ритуали.
Рис. 2. Складові культури
Категорії цінностей:
Істина є найважливішою в етносі й не залежить від історичної епохи індивідуума, служить для виявлення напрямів розумової діяльності людини.
Краса. Виявляється в наданні можливостей самовираження особистості, залежить від етапу історичного розвитку, біологічного типу природних умов і місця проживання людини, відбиває гармонійне поєднання фізичного стану і соціально-психологічного статусу особистості.
Добро. Виступає регулятором відносин між групами людей і людьми в групі. Категорія істини спирається на суспільну корисність суб’єкта життєдіяльності, категорія краси – на естетичні норми, а категорія добра – на етику поведінки.
Справедливість. Регламентує можливості користування результатами спільної діяльності, розподіл ресурсів, засобів, цінностей.
Свобода вибору пов’язана зі створенням умов і можливостей для творчого розвитку особистості, підвищення її потенціалу, а для підприємств – полягає у створенні умов для добросовісної конкуренції на ринку.
Страницы: 1, 2
