Зміст
1. Характеристика процедури обстеження та атестації виробника при сертифікації товарів іноземного походження
Список використаних джерел
Роботи з визначення походження товарів/послуг, а також оформлення та засвідчення сертифікатів походження товарів/послуг виконують ТПП відповідно до Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 р. за № 671/97 ВР та Постанови КМ України "Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товарів" від 25.02.2003 р. за № 255.
Визначення країни походження товарів/послуг, оформлення, засвідчення і видача сертифікатів походження усіх форм здійснюється відповідно до умов міжнародних конвенцій, міжнародних угод, схем Генеральної системи преференцій країн-донорів, положень чинного законодавства України.
Сертифікат (про) походження товару – документ установленої форми, який однозначно свідчить про країну походження товару, виданий органом держави-експортера, уповноваженим у відповідності з національним законодавством.
Сертифікат (про) походження послуг – документ, який підтверджує, що послуга виконується українським підприємством у межах або за межами митної території України.
Країна походження товару – країна, де товари були повністю вирощені, видобуті, виготовлені або піддані достатній переробці/обробці.
Товар – будь-яке рухоме майно (включаючи газ, тепло-електроенергію та інші види енергії), що перетинає митний кордон України.
Послуга – трудова доцільна діяльність, результати якої виражені в корисному ефекті, особливій споживчій вартості. Особливістю послуг є збігання в часі та просторі процесів виробництва, реалізації та споживання її споживчої вартості.
Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД) – перелік товарів з присвоєними їм відповідними кодами, складений на базі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої Номенклатури Європейського співтовариства.
В залежності від країни призначення товару можуть застосовуватися:
Комбінована номенклатура ЄС (КН ЄС);
Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності СНД (ТН ЗЕД СНД);
Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД);
Генеральна система преференцій (ГСП) – система, що визначає преференційні тарифні умови для окремих товарів, які експортують з країн, що розвиваються (країни-бенефіціари), у розвинуті країни (країни-донори). Гарантовані цією Системою пільги можуть бути виражені у частковому або повному звільненні від ввізного мита на території країни-донора [6, с. 44].
Критерій походження – сукупність умов, відповідно до яких товар може бути визнаний таким, що повністю походить з країни (критерій повністю виробленого товару), або достатньо обробленим та переробленим в країні (критерій достатньої обробки/переробки чи критерій кумуляції).
Достатня обробка/переробка – операції, в результаті яких товар (сировина, матеріали), який мав походження певної країни, набуває походження країни, де він був підданий істотній обробці/переробці, достатній для надання товару його характерних властивостей.
Кумулятивний принцип походження – принцип, який враховують при застосуванні критерію достатньої переробки, коли в разі послідовної переробки товару в країнах-учасниках міжнародних угод ці країни розглядають для визначення походження як одне ціле.
Додана вартість – доля вартості декларованих товарів у процентному вираженні, яку визначають як різницю між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва імпортних комплектуючих, сировини та матеріалів.
Висновок про походження – документ, що містить інформацію про походження товару, який експортується, та про критерій походження цього товару згідно з відповідними правилами визначення країни походження товару.
Висновок про походження послуги – документ, що містить інформацію про походження та процес виконання послуги, яку надає суб'єкт підприємницької діяльності.
Уповноважений орган – Палати в Україні відповідно до Постанови КМ України "Про визначення Торгово-промислової палати уповноваженим органом з видачі сертифікатів про походження товару" від 25.02.2003 р. за № 255.
Уповноважена особа – особи, уповноважені наказом по відповідній ТПП визначати країну походження товарів/послуг.
Посадова особа – посадові особи підприємств-керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених законодавством України [3, с. 106].
Верифікація – перевірка сертифікатів походження, що проводиться митними органами з метою встановлення достовірності сертифіката та заявлених у ньому даних.
У роботі розглянемо детальніше процедуру визначення атестації виробника товару іноземного походження.
Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
При цьому під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
У статтях 277-280 Кодексу наведено критерії, які використовуються при визначенні країни походження, та детально їх охарактеризовано. До прийняття даного Кодексу такі норми було встановлено Законом України від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф".
Для визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію України з країн, з якими укладено в установленому законом порядку міжнародний договір України, та в якому встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, то застосовуються правила міжнародного договору.
Товарами, повністю виробленими у країні, вважаються:
корисні копалини, видобуті на її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;
рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
продукція мисливського, рибальського та морського промислів;
продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;
товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8 цієї статті.
Умови, за яких товари можуть вважатися повністю виробленими в даній країні. До них належать:
1) корисні копалини, видобуті на її території або в ЇЇ територіальних водах, або на її континентальному шельфі і в морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;
2) рослинна продукція, вирощена та зібрана на її території;
3) живі тварини, що народилися і вирощені в цій країні;
4) продукція, одержана від тварин, вирощених у цій країні;
5) продукція мисливського, рибальського та морського промислів;
6) продукція морського промислу, видобута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
7) вторинна сировина та відходи, які є результатом виробничих та інших операцій, здійснених у країні;
8) продукція високих технологій, одержана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні чи орендуються нею;
9) товари, вироблені у цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-8.
Критерій достатньої переробки товару
Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки. Критерій достатньої переробки визначається:
правилом, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
або правилом адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки;
або переліком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми.
Перелік таких виробничих та технологічних операцій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі застосування правила адвалерної частки вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, – за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні [2, с. 117].
Якщо стосовно конкретного товару або конкретної країни (країн) критерій достатньої переробки окремо не обумовлено, то застосовується правило, згідно з яким товар вважається підданим достатній переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.
Критерії достатньої переробки для конкретних товарів і країн встановлюються та застосовуються з дотриманням вимог цього Кодексу в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Критерій достатньої переробки – один із принципів визначення країни походження товару, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країни, уважається таким, що походить із країни, в якій він був підданий останній істотній переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей.
Перші два критерії достатньої переробки є аналогічними до визначених у ст. 18 Закону України від 05.02.92 р. № 2097-ХІІ "Про Єдиний митний тариф", а саме:
правило, яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;
або правило адвалерної частки, яке полягає в зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки, або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки.
Додана вартість – частка вартості декларованого товару, виражена в процентному відношенні, що визначається різницею між вартістю декларованої продукції та вартістю використаних для її виробництва матеріалів з іншої країни чи невідомого походження.
Також дана стаття встановлює порядок оцінки товарів при застосуванні правила адвалерної частки – вартість товару, одержаного в результаті переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, – за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні. Ціна франко-завод – ціна, що сплачується за продукцію на умовах франко-завод виробникові, на підприємстві якого була здійснена остання обробка продукції, за умови, що ця ціна включає вартість усіх використаних матеріалів, за винятком будь-яких внутрішніх податків, що відшкодовуються або можуть відшкодовуватися, якщо отримана продукція експортується [4, с. 56].
Страницы: 1, 2
