· експерт із його знаннями, отриманими на практиці;
· книжкові знання, документи, описи, інструкції (ці знання добре структуровані й фіксовані традиційними засобами).
Для видобування знань із першого джерела в KRITON застосовано техніку інтерв’ю, що використовує стратегію репертуарних решіток – розбивання на щаблі. Стратегія розбивання на щаблі спрямована на вияв¬лення спадкової структури предметної області. Акцент робиться на виявленні струкгури родових і видових понять (супертииів). При цьому типи, виявлені на черговому кроці застосування стратегії, стають базисом для подальшого її застосування.
У системі застосований прийом перемикання стратегій: якщо при роботі стратегії репертуарних решіток, надаючи трійки семантично зв’язаних понять, експерт не в змозі назвати ознаку, що відрізняє два з них від третього, система запускає стратегію розбивання на щаблі й, задаючи експертові запитання про поняття, пов’язані з попередніми відношеннями «рід – вид», робить спробу з’ясувати таксономічну структуру цих понять з метою виявлення ознак, що їх розрізняють.
3. Керування знаннями
3.1 Що таке «керування знаннями»?
Поняття «керування знаннями» (KM – Knowledge Management) виникло в середині 90-х років XX ст. у великих корпораціях, де проблеми опрацювання інформації набули особливої гостроти й стали критичними. При цьому стало очевидним, що основним вузьким місцем є опрацювання знань, накопичених фахівцями компанії, тому що саме знання забезпечують переваги над конкурентами. Часто інформації в компаніях накопичено навіть більше, ніж вони здатні опрацювати. Різні компанії намагаються вирішував н це питання по-різному, але при цьому кожна компанія прагне збільшити ефективність опрацювання знань [22].
Ресурси знань розрізняються залежно від галузей індустрії й додатків, але, як правило, включають керівництва, листи, новини, інформацію про замовників, відомості про конкурентів і дані, що нагромадилися в процесі розроблення. Для застосування КМ-систем використовуються різноманітні технології:
ü електронна пошта;
ü бази й сховища даних (Data Wharehouse);
ü системи групової підтримки;
ü браузери й системи пошуку;
ü корпоративні мережі й Інтернет;
ü експертні системи й бази знань; інтелектуальні системи.
Традиційно проектувальники КМ-систем орієнтувалися лише на окремі групи споживачів – головним чином менеджерів. Сучасніші КМ-системи спроектовані вже з розрахунку на цілу організацію.
Сховища даних, які працюють за принципом центрального складу, були одним з перших інструментаріїв KM. Як правило, сховища містять багаторічні версії звичайної бази даних, фізично розташовані в тій самій базі. Коли всі дані утримуються в єдиному сховищі, вивчення зв’язків між окремими елементами може бути більш плідним.
При цьому активи знань можуть перебувати в різних місцях: у базах даних, базах знань, у картотечних блоках, у фахівців і можуть бути розосереджені по всьому підприємству. Занадто часто одна частина підприємства повторює роботу іншої частини просто тому, що неможливо знаходити й використовувати знання, що перебувають в інших частинах підприємства.
Керування знаннями – це сукупність процесів, які керують створенням, поширенням, опрацюванням й використанням знань усередині підприємства.
Необхідність розроблення систем KM обумовлена такими причинами:
· працівники підприємства витрачають занадто багато часу на пошук необхідної інформації;
· досвід провідних і найбільш кваліфікованих співробітників використовується тільки ними самими;
· цінна інформація міститься у величезній кількості документів і даних, доступ до яких ускладнений;
· помилки, що потім так дорого коштують, повторюються через недостатню інформованість та ігнорування попереднього досвіду.
Важливість систем KM обумовлена також тим, що знання, що не використовуються й не примножуються, в остаточному підсумку стають застарілими й марними, так само, як гроші, які зберігаються не для того, щоб стати оборотним капіталом, в остаточному підсумку втрачають свою вартість, поки не знеціняться. Тоді як знання, що поширюються, здобуваються й обмінюються, генерують нові знання.
3.2 Керування знаннями і корпоративна пам’ять
Більшість оглядів концепції керування знання (KM) приділяють увагу тільки первинному опрацюванню корпоративної інформації типу електронної пошти, програмного забезпечення колективної роботи або гіпертекстових баз даних. Вони формують істотну частину з необхідної, але виразно недостатньої, технічної інфраструктури для керування знаннями.
Одним з нових рішень щодо керування знаннями є поняття корпоративної пам’яті (corporate memory), що за аналогією з людською пам’яттю дозволяє користуватися попереднім досвідом і уникати повторення помилок.
Корпоративна пам’ять фіксує інформацію з різних джерел підприємства іі робить цю інформацію доступною для фахівців з метою вирішення виробничих завдань.
Корпоративна пам’ять не дозволяє зникнути знанням фахівців, що вибувають (вихід на пенсію, звільнення та ін.). Вона зберігає великі обсяги даних, інформації й знань із різних джерел підприємства. Вони відображені в різних формах, таких як бази даних, документи й бази знань (Додаток А).
Введемо два рівні корпоративної пам’яті (так звані явні й неявні знання).
Рівень 1. Рівень матеріальної або явної інформації – це дані й знання, які можуть бути знайдені в документах організації у формі повідомлень, листів, статей, довідників, патентів, креслень, відео- і аудіозаписів, програмного забезпечення тощо.
Рівень 2. Рівень персональної або прихованої інформації – це персональні знання, невідривно пов’язані з індивідуальним досвідом. Вони можуть бути передані через прямий контакт – «віч-на-віч», через процедури видобування знань. Саме приховане знання – те практичне знання, що є ключовим при ухваленні рішення й керуванні технологічними процесами.
У дійсності ці два типи інформації, подібні до двох сторін однієї й тої самої медалі, однаково важливі у структурі корпоративної пам’яті (Додаток А).
При розроблені систем KM можна виділити ряд етапів.
1. Нагромадження. Стихійне й безсистемне нагромадження інформації в організації.
2. Видобування. Процес, ідентичний традиційному видобуванню знань для експертних систем. Це один з найбільш складних і трудомістких етапів. Від його успішності залежить подальша життєздатність системи.
3. Структурування. На цьому етапі повинні бути виділені основні поняття, вироблена структура подання інформації, що має максимальну наочність, простоту зміни й доповнення.
4. Формалізація. Подання структурованої інформації у форматах машинного опрацювання, тобто на мовах опису даних і знань.
5. Обслуговування. Під процесом обслуговування розуміється коректування формалізованих даних і знань (додавання, відновлення): «чищення», тобто видалення застарілої інформації; фільтрація даних і знань для пошуку інформації, необхідної користувачам.
Якщо перші чотири етапи звичайні для інженерії знань, то останній є специфічним для систем керування знаннями. Як уже було сказано, він розпадається на три дрібніших процеси:
§ коректування формалізованих знань (додавання, відновлення);
§ видалення застарілої інформації;
§ фільтрація знань для пошуку інформації, необхідної користувачеві, виділяє компоненти даних і знань, що відповідають вимогам конкретного користувача. За допомогою тої самої процедури користувач може довідатися про місцезнаходження інформації, що його цікавить.
Розглянута вище класифікація не є єдиною, але вона дозволяє зрозуміти, що відбувається в реальних системах керування знаннями.
3.3 Системи OMIS
Автоматизовані системи KM, або Organizational Memory Information Systems (OMIS), призначені для нагромадження й керування знаннями підприємства [23]. OMIS включають роботу як на рівні 1 – з явним знанням компанії у формі баз даних і електронних архівів, так і на рівні 2 – зі схованим знанням, фіксуючи його в певному (більш-менш формальному) поданні у формі експертних систем або баз даних.
OMIS часто використовують допоміжні довідкові системи, так звані helpdesk-додатки.
Вкажемо основні функції OMIS.
ü Збирання і систематична організація інформації з різних джерел у централізоване й структурне інформаційне сховище.
ü Інтеграція з наявними автоматизованими системами. На технічному рівні це означає, що корпоративна пам’ять повинна бути безпосередньо пов’язана за допомогою інтерфейсу з інструментальними засобами, які в цей час використовуються в організації (наприклад, текстові процесори, електронні таблиці, системи).
ü Забезпечення погрібної інформації на запит (пасивна форма) і при необхідності – активна форма. Занадто часті помилки – це наслідок недостатньої інформованості. Цього неможливо уникнути за допомогою пасивної інформаційної системи, тому що службовці часто надто зайняті, щоб шукати інформацію, або просто не знають, що потрібна інформація існує. Корпоративна пам’ять може нагадувати службовцям про корисну інформацію й бути компетентним партнером для спільного вирішення завдань.
Кінцева мета OMIS полягає в тому, щоб забезпечити доступ до знань щоразу, коли це необхідно. Щоб забезпечити це, OMIS реалізує активний підхід поширення знань, що не надається на запити користувачів, а автоматично забезпечує корисні для рішення завдання знання. Щоб запобігати інформаційному перевантаженню, цей підхід має бути поєднаний з високою вибірковою оцінкою доречності. Закінчена система повинна діяти як інтелектуальний помічник користувача.
Використання корпоративної пам’яті часто переслідує більш помірковані цілі, ніж використання інтелектуальних систем. Це пов’язано з тим, що технології опрацювання даних (баз даних і гіпертекстових систем) застосовуються набагато ширше, ніж технології систем, заснованих на знаннях. OMIS зберігають і забезпечують видачу на запит погрібної інформації, але залишають її інтерпретацію й оцінку в специфічному контексті завдання головне користувачеві.
З іншого боку, корпоративна пам’ять розширює ці технології роботою зі знаннями, щоб поліпшити якість рішення завдань. Так, OMIS включає підсистеми пояснень, які дозволяють безпосередньо відповідати на запитання: «Чому?» і «Чому немає?». У простій базі даних або гіпертекстовій системі користувачі повинні були б шукати потрібну інформацію для відповіді на такі запитання безпосередньо, а для цього необхідно відфільтрувати велику кількість потенційно потрібної інформації, що, однак, не буде застосовуватися у специфічному випадку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
