Ісікава Каору
Каору Ісікава (19151989) – відомий японський вчений, який зробив важливий внесок у створення концепції тотального контролю над якістю. Він стверджував, що управління якістю потребує участі всіх працівників і керівництва компанії у діяльності гуртків якості, привернення основної уваги до процесу обговорення, а не особистості відповідача при дослідженні проблеми за допомогою діаграми Ісікави, а також довіри статистичним методам контролю якості.
Народився 1915 р. в Японії у родині відомого промисловця. Закінчив Токійський університет із спеціальності "прикладна хімія". У 19391941 рр. служив технічним спеціалістом у ВМФ Японії; до 1947 р. працював у промисловості, потім у Токійському університеті, де розробляв метоли статистичного аналізу, у 1943 р. розробив "діаграму Ісікави". У 1949 р. був запрошений Японським союзом вчених та інженерів для участі у роботі групи дослідження контролю якості, 1952 р. став головою хімічного товариства Японії, на цій посаді активно сприяв просуванню ідей контролю якості. З 1969 р. – член, а з 1977 р. – голова японського відділення Міжнародної організації із стандартизації (ISO). У 1981 р. став членом її виконкому.
К. Ісікава відіграв значну роль у розвитку японського підходу до тотального контролю над якістю. Він разом з іншими японськими фахівцями вважається автором так званого "економічного дива", оскільки наполегливо просував уявлення про те, що контроль якості є завданням кожного працівника. Стверджував, що ефективне управління якістю ґрунтується на таких основних елементах: контролі якості товару (послуги); інтегрованому контролі витрат, цін та прибутків; контролі надійності схем постачання та збуту. Тотальний контроль над якістю не є швидкодіючим засобом. Тільки за тривалого систематичного застосування він здатний поступово поліпшити стан компанії.
Успіх впровадження тотального контролю якості залежить від таких факторів:
· заходи контролю якості, в яких беруть участь усі працівник компанії;
· переконання вищого керівництва у першочерговій важливості якості та у недопущенні компромісів щодо її забезпечення;
· розроблення і формування загального бачення перспектив компанії та досягнення бажаної мети шляхом реалізації спеціальної політики управління якістю;
· перевірка контролю якості шляхом здійснення самооцінки з використанням методів Е. Лемінга;
· управління процесом контролю якості з використанням поточної інформації та постійного удосконалення всіх організаційних функцій;
· стимулювання командної роботи і участі у гуртках якості працівників всіх рівнів організацій;
· регулярне навчання методів контролю якості та тренування навичок їх практичного застосування;
· широке застосування контролю якості у всіх галузях японської промисловості та у торгівлі;
· державна підтримка і загальнонаціональне сприяння розвитку контролю якості.
К. Ісікава розробив так звану діаграму Ісікави, відому також як причинно-наслідковий аналіз. Вперше застосована ним у 1943 р., вона є прикладом структурного підходу до вирішення проблем. Цей метод було розроблено для того, щоб допомогти японським менеджерам аналізувати проблеми, пов’язані з процесами, за які вони відповідають. Учений був упевнений, що будь-які причини можуть бути пов’язані з одним із факторів умов виробництва товару чи надання послуг: методами; матеріалами; робочою силою; обладнанням; зовнішнім середовищем. Крім виявлення впливу окремих причин діаграма Ісікави дає змогу визначити взаємозв’язки між ними.
На ранніх етапах впровадження тотального контролю якості К.Ісікаві та його послідовникам стало ясно, що теорія і практика контролю якості повинна викладатися не тільки управлінському та інженерному персоналу, а й усім працівникам компанії, особливо менеджерам низової ланки і робітникам цехів, оскільки вони більше пов’язані з технологічними процесами. Він організував діяльність гуртків контролю якості, які поширювали свої ідеї у журналах, книгах, на відеокасетах, шляхом проведення конференцій, семінарів, створення курсів.
Заслугою К.Ісікави у сфері контролю якості є виділення ним значення таких моментів:
1. всі види діяльності компанії утворюють єдиний процес, тому важливо визначити клієнтів і постачальників фірми, вивчити їхні вимоги;
2. управління якістю вимагає інтегрованого підходу, що враховує витрати, якість, продуктивність праці, надійність збуту;
3. процес праці є "горизонтальним", ґрунтується на використанні всіх ключових функцій; отже, підвищення якості можливе лише тоді, коли зусилля для цього докладають всі основні підрозділи шляхом застосування групового підходу і гуртків якості;
4. контроль якості є скоріше способом зміни поведінки і установок людей, ніж набором готових методів та інструментів; надзвичайно важливими для ефективного контролю і управління якістю є постійне навчання та тренінг;
5. гуртки якості є реальним способом підвищення якості та засобом формування уважного ставлення до працівників і реалізації їх творчого та інноваційного потенціалу.
Сінго Сінгео
Сінгео Сінго (19091990) – один з провідних теоретиків управління ефективністю виробництва (Японія).
Народився 8 січня 1909 р. в м. Сага, Японія; в 1930 р. закінчив машинобудівний факультет Технічного коледжу Яманансі та поступив на роботу в Taipei Railway Company (о.Тайвань); в 1937 р. відвідував курси перепідготовки інженерно-технічних кадрів, які були організовані Японською промисловою асоціацією; в 1943 р. за наказом Міністерства озброєння був переведений в розташовану в Йокогамі Amano Manufacturing Company; в 1946 р. – консультант з виробництва в Японській асоціації менеджменту; в 1955 р. – помічник Таїчі Оно з Toyota Motor Company Toyota Production System (TPS); в 1959 р. вийшов з Японської асоціації менеджменту та організував власну консультаційну фірму Institute for Management Improvement; з початку 70х років став проводити консультації в країнах Європи та Америки; в 1988 р. був удостоєний звання почесного доктора машинобудування в Тулузькому університеті (Франція) та Університеті штату Юта (США); в 1988 р. ним були засновані щорічні премії "Shingo Prizes for Manufacturing Excellence" для кращих машинобудівних підприємств Північної Америки. Помер 14 листопада 1990 р. в Токіо.
Основні праці: "Революція у виробництві: система SMED" (1985); "Нульова перевірка якості: початкова інспекція і система Pokayoke" (1986); "Вивчення системи виробництва Toyota з точки зору індустріальної інженерії" (1989); "Система управління виробництвом Shingo" (1992).
За роки професійної кар’єри С. Сінго зробив важливий внесок у розвиток методів ефективного виробничого менеджменту, зокрема у впровадження методу виробництва "точно вчасно". Його рекомендації дали змогу усунути виробничі проблеми таким відомим компаніям, як Toyota, Ford, Mitsubishi, Honda, Sharp, Peugeot, Citroen, Matsushita, Hewlett Packard, Nippon Steel, Mazda.
Метод "точно вчасно" став загальносвітовим стандартом при виробництві автомобілів та побутової техніки. Він забезпечує можливість одночасного зменшення витрат та запасів, підвищення якості та зниження строків поставок. Цей метод є новою парадигмою розвитку ефективного виробництва з використанням операцій, що повторюються, і ключова роль С.Сінго в її розробленні забезпечила йому місце серед видатних фахівців, які зробили найбільший внесок у розвиток теорії та практики менеджменту.
Татеісі Кадзума
Кадзума Татеісі (нар.1900) – відомий японський бізнесмен. У 1933 р. заснував компанію "Татеісі Мануфекчурінг Ко", в 1948 р. – "Омрон Татеісі Електронік Ко", президентом якої був до 1987 р.
У монографії "Вічний дух підприємництва. Практична філософія бізнесмена" він формулює сутність ефективного, раціонального менеджменту, який полягає в тому, щоб дати робітнику компанії можливість достатньо заробляти, відчувати задоволення від своєї праці, брати участь в управлінні підприємством. У повазі до особистості виявляється вищий сенс гуманізму менеджменту. Якщо раціональною метою для бізнесмена є, наприклад, скорочення витрат виробництва, то успіху він не досягне до тих пір, поки не створить сприятливих умов для того, щоб робітники могли самі вирішувати цю проблему.
Особливе місце в менеджменті компанії "Омрон"відведено мотивації працівників, створенню такого виробничого, управлінського клімату, щоб кожна людина змогла проявити свій талант. Важливим в механізмі удосконалення управління компанією є впровадження гнучкої структури підприємства, реорганізація органів управління, створення малих фірм, наділення їх новими правами і відповідальністю. Так, обов’язки керівника низових підрозділів компанії схожі з обов’язками президента компанії середнього рівня, у результаті низові підрозділи набули статусу незалежних компаній середнього розміру з відповідними обов’язками, правилами і мотивацією, що дало позитивні результати.
Помітну роль в удосконаленні менеджменту компанії "Омрон" відіграло впровадження у практику управління поняття "підприємництво – слуга суспільства" у вигляді девізу компанії "Працювати в ім’я кращого життя, кращого світу для всіх". Здійснення цього девізу дало змогу керівництву компанії впровадити раціональний менеджмент, розширити ділову активність компанії, удосконалити організацію виробництва, обновити продукцію, що випускається збільшити обсяги продажу, одержати вищі прибутки і на цій основі поліпшити стимулювання всіх працівників. У компанії здійснено корпоративну реконструкцію, в основі якої – дві головні ідеї: наблизити адміністрацію до реальних умов праці та створити в розумному обсязі кілька підприємств, яким надати повну самостійність і можливість діяти в межах компанії як окремі невеликі фірми. Ця реконструкція уможливила розвиток підприємницького управління, чому сприяли оголошені гасла: "Продає кожен!", "Реагувати миттєво!", "Діяти блискавично!". Характерно, що реалізація гасел почалася, в першу чергу, з вищих рівнів адміністрації компанії й доходила до рядових робітників, внаслідок чого різко підвищились ретельність виконання робіт та ефективність управління.
Завдання менеджменту у сфері виробництва полягає в удосконаленні управління усіма процесами виробництва продуктів, але менеджеру необхідно оволодіти механізмом прогнозування, планування процесу виробництва. На думку К.Татеісі, підприємець повинен взяти за правило прогнозувати майбутнє і відповідно регулювати діяльність своєї компанії, використовуючи зворотні зв’язки. Щоб вивести компанію на дорогу успіху, необхідно використовувати такі умови (фактори) менеджменту:
1. розроблення чіткого кредо компанії;
2. співвідношення цілей компанії з природною поведінкою людей (людський фактор);
3. розподіл прибутку;
4. корпоративний дух (і спільна діяльність);
5. політика загальної зацікавленості;
6. перспективний ринок збуту ( нові товари);
7. оригінальна технологія;
8. ефективне управління.
У післямові книги "Вічний дух підприємництва" автор підкреслює, що найважливішим досягненням "Омрону" є створення духу змагання, який дав змогу компанії протягом десятиріч сміливо дивитись у майбутнє. Основні складові філософії менеджменту "Омрону":
Страницы: 1, 2
