· установлення експертним шляхом значущості кожного показника та їх кількості загалом (сума вагів дорівнює 1);
· визначення вищим керівником після закінчення планового періоду ступеня досягнення кожного показника конкретною струк-
· турною одиницею, якою управляє менеджер, чия робота оцінюється (цей показник може вимірюватися за п’ятибальною шкалою).
Основним критерієм оцінки ефективності праці керівника як вихователя і організатора є результати праці колективу в цілому і кожного його члена окремо. Вимірюються вони різними виробничо-економічними показниками, на які впливають технічні, економічні й організаційні рішення. Дії цих рішень найбільш ефективні тоді, коли вони одночасно формують позитивне ставлення працівників до праці, розвивають товариську взаємодопомогу, згуртованість колективу, підвищують задоволеність працею, поліпшують соціально-психологічний клімат. Таким чином, результатом ефективності роботи керівника є виробничо-економічні та соціально-психологічні показники.
2. Оцінка ділових якостей менеджера
З’ясуванню впливу певних якостей на ефективність керівництва були присвячені численні емпіричні дослідження.
Важливою проблемою, від якої залежить успіх керівництва, є реалізація позитивних індивідуальних якостей людини в її повсякденній поведінці як керівника, перехід цих якостей в стійкі характеристики її практичної діяльності.
Сучасний керівник повинен мати певний набір особистих якостей, які допомагають йому виконувати роботу більш ефективно.
Виокремлюють 11 груп якостей (їх умовно можна поділити на біологічні та соціально-економічні).
1. Уміння управляти собою – постійна робота над собою і підтримка працездатності: підтримка фізичної форми, здоров’я.
1.1. Раціональне витрачання сил.
1.2. Подолання труднощів (уникнення стресів – пошук “золотої середини” між відсутністю будь-яких стресів і наявністю зайвих).
1.3. Раціональний розподіл робочого часу.
2. Чіткі особові якості (особова характеристика керівника безпосередньо пов’язана з його психікою, суб’єктивними якостями).
3. Чіткі особисті цілі. Елізабет Доул, одна з 50 провідних керівників США, говорить: “Випробовуючи пристрасність до того, чим Ви займаєтеся, відчуття життєвої мети, що йде від серця, Ви одержуєте енергію, стимул і ентузіазм, заразливі для оточуючих і необхідні для керівництва організацією”.
4. Постійний саморозвиток.
5. Навичка вирішення проблем.
6. Творчий підхід.
7. Уміння впливати на людей (вербально і невербально): найкращі керівники можуть дохідливо пояснити основні задачі, стратегію, альтернативи і напрями руху, щоб персонал зрозумів значення того, що вони роблять. Фред Сміт із “Федерал експрес” говорить: “Сьогодні гарний керівник має бути гарним комунікатором”.
8. Розуміння особливостей управлінської праці (механізми мотивації, сучасні уявлення про роль керівника).
9. Наявність навичок керівництва.
9.1. Аналіз своєї ролі.
9.2. Визначення робочих задач для інших людей.
9.3. Передача повноважень і відповідальності.
9.4. Нагорода ефективної роботи.
9.5. Уміння знаходити спільну мову з “важкими” людьми.
10.Уміння учити (підвищення компетентності тих, ким управляє; постійне підвищення стандартів).
10.1. Створення сприятливого середовища для особового зростання.
10.2. Уміння оцінити індивідуальні потреби.
10.3. Уміння консультувати.
10.4. Здатність діставати уроки з досвіду роботи.
11.Здатність формувати колектив. Фішер Геп називає відсутність у нього егоїзму основною причиною, через що він і його команда досягли таких успіхів.
11.1. Визначення можливостей створення трудового колективу.
11.2. Роль лідера колективу.
11.3. Підвищення зрілості колективу.
11.4. Подолання обмежень, які перешкоджають ефективній роботі колективу.
1. Складання списку 50 кращих ділових керівників США (компанія звернулася по допомогу до кращої фірми – інституту Геллапа).
2. Було проведено опитування 575 осіб – 200 за рейтингом “Фот’юн –1000”, 170 керівників компаній за рейтингом “Іnc.500”
(500 найбільш розвинених закритих приватних компаній), 88 осіб, які очолюють некомерційні організації з персоналом не менше 100 осіб, і, нарешті, 177 деканів і президентів провідних університетів.
3. Питання торкалися:
1) тривалого терміну виконання обов’язків керівника;
2) далекоглядності й стратегічної майстерності;
3) здатності долати труднощі;
4) організаційних здібностей;
5) порядності й сильного характеру;
6) помітного впливу на галузь, бізнес або суспільство;
7) відомих нововведень;
8) підприємницьких або новаторських якостей;
9) прихильності до різноманіття;
10) зразкової уваги до клієнтів.
4. Аналіз діяльності організації (підрозділ фірми “Лазард Фререз енд компані”, що працює вже 150 років й інвестує 62 млрд дол. своїх клієнтів), яка управляє інвестиційними портфелями і має понад 100 аналітиків. Коли попросили генерального директора Майкла Роума і віце-президента Джея Гензера визначити фінансові критерії, за якими можна оцінити внесок керівників в їх організації, то вони розглянули всі наявні критерії – від балансової вартості компанії і прибутку на акціонерний капітал до зростання доходу на акцію і підвищення вартості акцій. Після обмірковування вони прийшли до висновку: слід використовувати два критерії: перший – загальний дохід акціонерів на вкладений капітал, тобто збільшення вартості акцій плюс реінвестовані дивіденди, що одержують акціонери, і друге – зростання руху готівки щодо ринкової вартості компанії (“Лазард” визначає рух грошових коштів як чистий виробничий прибуток після вирахування податків, скорочено NOPAT (net operating profit after tax). NOPAT = чистій сумі продажів, яка містить собівартість проданих товарів – торговельні й загальні адміністративні витрати – загальний прибутковий податок плюс відстрочені прибуткові податки і податкову знижку на інвестиції плюс амортизацію. NOPAT – чисельник рівняння. Знаменник – ринкова вартість, тобто ринковий капітал, який корпорація мала на початку періоду. Саме його результати оцінюються. Під капіталом розуміють вартість компанії, або акції, випущені в обіг, помножені на ціну акції, плюс довгостроковий борг, плюс короткостроковий борг, мінус готівка. Навіщо потрібно порівнювати капітал на початку оцінного періоду із середнім капіталом за п’ять років або якимось іншим критерієм? Це робиться з метою отримання найоб’єктивніших даних про роботу керівника, які можна порівняти з тими, що були на початку його керівництва й наприкінці.
5. Укладання питальника із 16 запитань:
Питання для обговорення
1. У чому полягають характерні риси, притаманні сучасному керівникові? Наскільки вони змінилися за останні 10-20 років?
2. Які уміння і якості знадобляться наступному поколінню керівників у бізнесі?
3. Які принципи керівництва і способи заохочення працівників є найбільш важливими, на Вашу думку? Чи міняються вони з розвитком компанії?
4. Як Ви визначаєте успіх?
5. Чим Ви якнайбільше пишаєтесь у своїй кар’єрі?
6. Хто або що зробило найбільший вплив на Вас і Вашу філософію?
7. Які якості Ви шукаєте в людях, яких наймаєте на роботу або просуваєте по службі?
8. Чи змінився цей підхід з часом?
9. Якби Ви давали пораду своїм дітям або молодим людям з приводу кар’єри, що б Ви порадили їм?
10. Яку роль зіграла сім’я у Вашому успіху?
Питання щодо ведення бізнесу
1. Яку мету Ви намітили для компанії, коли почали в ній працювати? Яка вона сьогодні?
2. Визначте 2-3 найважливіших критерія продуктивності, що використовуються Вами для управління компанією. Чи змінилися вони з часом?
3. Які найважливіші задачі має компанія на найближчі 3 роки? Що відбирає Ваш сон уночі? Що Ви робите в таких випадках?
4. Які моменти були вирішальними для компанії й для Вас за останні 5-10 років? Чи були найзначніші перешкоди, які довелося подолати?
5. Враховуючи Ваш досвід і вигідне положення з погляду конкуренції в глобальній індустрії, що розширяється, наскільки ділові лідери у Вашій країні відрізняються від їхніх колег за кордоном?
6. Чи були допущені в роботі компанії або у Вашій роботі найсерйозніші помилки? Які уроки дістали з них Ви і компанія?
Висновки
1. Для роботи в управлінні за ринкових умов потрібен інший керівник, інша організація праці менеджера – керівник нового типу.
2. Сьогодні один метод управління не може підійти всім. Найпростіший шлях – вивчення позитивного досвіду.
Література
1. Аверченко Л.К. Психология управления: Курс лекций. Новосибирск: Новосиб. гос. ун-т, 2008. – 256 с.
2. Беклешов В.К., Завлин Г.Н. Нормирование научной организации труда. – М.: Экономика, 2008. – 234 с.
3. Белланже Лионель. Переговоры: Пер. с фр. – СПб.: Нева, 2002. – 128 с.
4. Бройдо В.Л. Офисная техника для делопроизводства и управления. – М.: Филинъ, 2009 – 245 с.
5. Васильченко Ю.Л. Механізми часу. – К.: Наша культура, 2008. – 220 с.
6. Вудкок М., Френсис Д. Раскрепощенный менеджер (для руководителя-практика). – М.: Дело, 1997. – 320 с.
7. Гамаюнов В.Г. Организация труда менеджера. – Харьков: Основа, 2009. – 396 с.
8. Герчикова И.Н. Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 2007. – 586 с.
9. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х. Организация: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 662 с.
Страницы: 1, 2
