Схема 3. Класифікація облігацій за ознаками.
Орієнтиром для визначення доходу облігацій, так як і для акцій являється номінальна ціна паперу, фіксуюча на бланку :
Р нІ = З І : К І , де
ЗІ - сума позики, яка приходиться на всі боргові зобов’язання певного достоїнства;
КІ - кількість емітованих паперів певного достоїнства.
Як правило облігація випускається з високою номінальною ціною, і цим відрізняється від акцій. Ціна первинного розміщення первинних зобов’язань (емісійна ціна) може бути менше, більше або рівна ціні номінальній . Якщо Ре > Рп, то ціна з премією. Якщо, Ре < Рп, то ціна називається з дисконтом (чи зі скидкою). Ціна, за якою облігація продається на вторинному ринку цінних паперів, називається ринковою або курсовою .
Курс облігації :
К Р = РР : Р н х 100 % Інвестор купує боргове зобов’язання по ціні придбання: Р ем. та РРин., а покриває, як правило, по Рном. Дохідність облігації визначається двома факторами: - винагорода за представлений емітенту займу (купонні виплати); - різницею між ціною покриття і придбання цінних паперів. Купонні виплати проводять щорічно (іноді раз в квартал чи в півріччя) і визначають слідуючим чином:
І к = ік х Рн, де і к - купонна щорічна % ставка; Р н - номінальна ціна; І к - поточний (купонний ) доход по облігаціям в абсолютному виразі. Ставка дохідності (ік) залежить від строку позики. Чим далі строк покриття позики, тим вище ставка дохідності із-за можливого обезцінювання грошей. На основі купонного річного доходу визначається поточна дохідність облігації: і к.д. = І к : Р прид = І к х Р н : Р прид. Різниця між ціною покриття і придбання облігації визначає величину приросту чи збитку капіталу за весь строк позики. Якщо покриття проводиться по номіналу, а облігація куплена з дисконтом, то інвестор має приріст капіталу .
? P = P н - Р д., де ? Р > 0 Якщо облігація куплена по ціні з премією, а покриття йде по номіналу, то власник отримає збиток:
? P = P н - Р прем ., де ? Р < 0 Якщо облігація придбана по номіналу, то інвестор не має ні приросту ні збитку капіталу.
?P = P н - Р п, де ? P = 0 Річний приріст (збиток) капіталу (? P річ) рівний:
? P річ = ? P: п, де п- кількість років позики. Для визначення ринкової ціни облігації необхідно керуватися основним правилом інвестування: вкладання грошей в облігацію повинно забезпечити той же доход, що й розміщення капіталу в банк. і б х Р р = і к х Рн + ? P річ тоді виходячи з попереднього:
Р р = (і к х Рн + ? P рч ) : і б.
Ощадний сертифікат - письмове свідотство банка про депонування (збереження + проценти, обговорені в умовах договору) грошових коштів, яке свідчить право вкладника на отримання по закінченню встановленого строку депозиту і проценту по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові або до запитання , іменні та на пред’явника. Ощадні сертифікати відрізняються від облігацій тим, що вони являються короткостроковими борговими зобов’язаннями. Випускаються на строк від 30 днів до року, як правило на 3, 6, 9, 12 місяців. При передачі іменного сертифікату оформлюється на зворотній стороні документа двохстороній договір осіб - уступаючої свої права особи і особи, яка набуває ці права. Договір передачі права по іменному сертифікату називається цессією. Вкладаючи гроші в ощадний сертифікат власник набуває такі права: - на повернення боргу по закінченню позики; - на доход, при покритті сертифікату, за наданий банку капітал; - на дострокове вилучення вкладу, якщо це обговорено при емісії ощадного сертифікату; - на передачу сертифікату іншій особі. Ощадний сертифікат не може служити розрахунковим чи платіжним документом за продані товари та послуги.
Абсолютний розмір доходу по сертифікату може визначатися двома способами:
1. Якщо в умовах позики визначена річна % - на ставка:
І с = ( іс х Рн х t ) : 12, де іс - річна процентна ставка по ощадному сертифікату; Рп - величина позики; t - строк позики в місяцях ; 12 - місяців; Іс - ставка за місяць.
2. Якщо сертифікат розміщений по дисконтній ціні, а покривається по номінальній, доход власника визначається різницею ціни покриття і придбання.
І = Рпок - Рприд. Дохідність сертифікату визначається: ід. = Іс : Рприд. І - доход сертифікату ; Рприд. - ціна придбання.
При продажі сертифікату на вторинному ринку цінних паперів, ринкова ціна визначається за принципом рівності доходів: інвестор, купуючи ощадний сертифікат повинен отримати той доход, що й по іншим сертифікатам того ж самого терміну, який лишився до покриття придбаного сертифікату. При покритті купленого сертифікату його власник отримає збільшену вартість цінного паперу.
S = Pн + Іс, де Іс - процентні гроші; Рн - номінальна ціна.
Витрати покупця визначаються ринковою ціною покупки сертифікату, а отже кінцевий дохід покупця сертифікату рівний різниці між збільшеною вартістю і ринковою ціною.
Іпо = S - Рр = Рн + Іс -Рр
Витрати продавця - ціна придбання сертифіката (номінальна ціна). Доходи продавця - ринкова ціна мінус номінальна ціна .
Іпрод = Рр - Р ном. Доход продавця росте з збільшенням курсової ціни, але при цьому зменшується прибуток покупця. Сума доходів учасників угоди рівна загальним процентним виплатам по сертифікатам:
І сер пок + І сер пред. = (S - Рр ) + ( Рр - Рпом ) = S - Рном = Іс
Вексель - цінний папір, який свідчить, безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу). Векселя розрізняють по слідуючим признакам:
1. по емітенту: - держава (казначейський вексель); - юридичні і дієздатні фізичні особи (приватні векселі);
2. по обслуговуючим угодам: - Фінансові угоди (звичайні векселі); - товарні угоди ( товарні векселі ). Якщо переміщення товару за кордон, тоді виписується податковий вексель.
3. по суб"єкту , який здійснює оплату. Якщо оплачує векселедавач - виписується простий вексель, а якщо оплачує третя особа, то виписується переказний вексель (тратта). За строком платежу по векселю розрізняють оплату: 1. при пред’явлені векселя; 2. в певний час з дня пред’яви; 3. в певний час з дня складання ; 4. на визначений день. Векселі використовуються в слідуючих напрямках: 1. Оплата за відвантаження продукції, виконані роботи і послуги; 2. Проведення заліку взаємної заборгованості з послідуючим оформленням її векселями; 3. Видача векселів при ввозі в Україну майна в якості зарубіжного інвестора і уставний фонд підприємства; 4. В зовнішньо - економічних операціях при оформленні операцій з давальницькою сировиною. 5. При пересіканні кордону України на суму податкового зобов’язання.
Розрахунок дохідності по векселю. Спосіб розрахунку по векселю залежить від того , по який ціні розміщений вексель .
Перший спосіб розміщення.
Якщо фінансовий вексель розміщується з дисконтом, а покривається по номіналу, то абсолютний розмір доходу визначається різницею лише номінальної і дисконтної ціни.
І = Рн - Р прид. Тоді дохідність векселя за строк займу буде рівна . і = І: Рприд х 100% = (( Рн -Рприд): Рприд ))х100% Дохідність за рік буде: іріч = ((І: Р прид. х (360 : t)) х 100 %, де t - число днів обороту векселя. При продажі фінансового векселя на ринку цінних паперів до закінчення строку торгового зобов’язання доход ділиться між продавцем і покупцем за формулою звичайних процентів .
І пок = ( ір х t1 х Рп):360 {365} ір - ринкова ставка на момент угоди по торговим зобов’язанням тої строковості, яка зісталася до покриття векселя. t1 - число днів від дати угоди до дати покриття.
Другий спосіб . Якщо фінансовий вексель розміщений по номіналу, то абсолютний розмір доходу по векселю визначається процентною ставкою.
І = (і х t х Р1) : 360 {365} t - строк обороту векселя в днях. При продажі векселя, який розміщений по номіналу-дисконтування, тобто визначення сучасної ціни векселя, проводиться по збільшеній вартості.
S = Рн + І
Рр = S : (1+ (ір х t1 ) : 360) { 365 } ір - ринкова ставка по борговим зобов’язанням тої строковості, яка зісталась до покриття векселя . t1 - строк до дати купівлі-продажу до дати погашення векселя. Тримач векселя може зберігати торгове зобов’язання до дати покриття векселя, а потім пред’явити до оплати, однак якщо не достатньо грошових коштів, власник товарного векселя може продати документ банку й отримати вексельну ціну за виліченням дисконту на користь банку і банківського збору. Ця операція називається обміном векселів. Сума, яка вилучається банком із вексельної суми в вигляді премії за дострокове покриття векселя називається дисконтом.
Величина дисконту визначається, як різниця між вексельною сумою і її приведеною вартістю на момент обліку векселя.
Д. = S - Р
Д. = (S х f x t) : 360 { 365 }
P = S x (1 - (f x t) 360) f - облікова ставка, яка задається самим банком; t - число днів до дати покриття векселя. До обліку приймаються тільки векселя ,які основані на товарних і комерційних угодах.
Казначейське зобов’язання - вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються включно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.
Випускають такі види казначейських зобов’язань: - довгострокові - від 5 до 10 років; - середньострокові - від 1 до 5 років; - короткострокові - до одного року.
Ф’ючерси і опціони відносяться до похідних цінних паперів, які характеризують право їх власника на купівлю чи продаж якого не будь активу.
Ф’ючерс - зобов’язання на купівлю-продаж певного активу в майбутньому по фіксованій ціні.
Опціон - цінний папір, який характеризує право власника на купівлю- продаж активу по фіксованій ціні по проходженню певного відрізку часу.
Ф’ючерсний контракт можна визначити, як угоду між двома сторонами обмінятися стандартною кількістю встановленого продукту в встановлену дату по ціні, узгодженій сьогодні. Це визначення здається і є дуже подібним до визначення форварду, але існує декілька важливих відмінностей. Так, при роботі з форвардами покупець і продавець обговорюють дату, коли будуть здійснені поставка і оплата; а приф’ючерсних контрактах біржа визначає дату кожного контракту. Єдиним елементом в ф’ючерсному контракті, який встановлюється шляхом переговорів є обговорення ціни. Щодо опціонів і ф’ючерсів, то між ними лише існує дві суттєвих відмінності. А саме: - за опціон платять гроші, тоді як за ф’ючерс не платять нічого; - опціон не обов’язково виконувати. Виконання - це процедура, при якій покупець опціону придбає право.
II . Фінансовий ринок України та його особливості.
2.1.Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні .
Інвестиційна діяльність являє собою сукупність практичних дій юридичних осіб , держави та громадян щодо реалізації інвестицій. Нинішня правова система України складається з більше ніж 100 законів та інших нормативних актів., що регулюють інвестиційну діяльність. Серед них слід насамперед визначити Закон України "Про інвестиційну діяльність", Закон України "Про іноземні інвестиції", Закон України "Про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні", Закон України "Про цінні папери та фондову біржу", Закон України "Про господарські товариства", Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", Закон України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Указ президента "Про Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії".
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
