Відомо, що давньоримський лікар Антоній Муза вилікував від тяжкої хвороби поета Горація тим, що змушував його ходити босими ногами по гострому камінні.
Олександр Васильович Суворов, який до глибокої старості зберігав бадьорість і високу працездатність, щоденно зранку, навіть у сильні морози, здійснював прогулянку босоніж, після чого обливався холодною водою.
А ще існує легенда. Якось у сиву давнину якийсь чоловік боляче вдарив палець ступні об великий камінь. Через деякий час з подивом переконався, що разом із болем у нозі минув і головний біль, який довго дошкуляв йому. Маючи, як кажуть, світлу голову, ця спостережлива й допитлива людина зуміла пов'язати в єдине причину і наслідок. Він знову з'явився біля чудо-каменя, коли у нього вкотре заболіла голова. І знову, як першого разу, вдарив ступнею об камінь. Біль відступив. Тоді він перекотив "зцілюючий" камінь ближче до свого помешкання. Потім додумався, що з лікувальною метою можна використовувати і невеликий плоский камінець, натискуючи ним у певну точку передньої частини ступні.
Звідси і пішла ступнетерапія або, як кажуть лікарі, акупресура біологічно активних точок ступні. Так воно було насправді чи ні, але факт залишається фактом: цей феномен був відомий в давнину багатьом народам. З'явились цілі системи лікування різних захворювань засобами акупресури активних точок ступні. Річ у тім, що на підошві ступні існує безліч зон, прямо пов'язаних з різними органами людини. Натискуючи на них, можна зняти біль, піддати лікувальній дії ті або інші органи. Але без консультації лікаря тут не обійтися, а тому краще просто ходити босоніж - дома, на природі, на пляжі і т.д. Тоді обов'язково натрапиш на потрібну точку.
Бажано мати лікувально-оздоровчий інструментарій для ступні, який дуже просто виготовити або пристосувати для цього. Наприклад, можна покласти у ванній звичайний килимок з пуп'яшками, що кладуть перед вхідними дверима, і регулярно вранці, умиваючись, потоптатись по ньому. Одразу прийде відчуття бадьорості після сну, миттєво включаються всі органи, готові до розумової та фізичної роботи.
Кожна людина має усвідомити, що її ступня - це своєрідне джерело здоров'я. А звідси й те, що ступню необхідно загартовувати, частіше використовувати для оновлення і збереження здоров'я. Тому й треба частіше ходити босоніж.
Купання в холодній воді корисно всім. Але, приступаючи до загартовування, треба врахувати свій стан здоров'я, вік, стать, індивідуальні особливості організму. Починати в будь-якому віці найкраще з вологого обтирання, прохолодного душу, купання влітку в природних водоймах, прогулянок босоніж, особливо по росі. Найпростіший, безпечний і ефективний перший крок у цій справі - після гарячого душу або ванни вилити ковшик холодної води на ділянку шийних хребців, потім, не витираючись рушником, по-масажувати тіло кульковим дерев'яним масажером до почервоніння і вдягатися на дещо вологу шкіру.
Для дітей і людей похилого віку холодне навантаження залежить від віку: чим молодша дитина і чим старша доросла людина, тим меншим воно має бути. Якщо вирішили загартовуватись ходьбою босоніж по снігу, слід збільшувати швидкість ходьби, а ще краще - бігти, аніж ходити.
Визначити, чи достатнє холодове навантаження, можна у такий спосіб: якщо після або під час процедури почервоніла шкіра, то це означає, що все гаразд. Закінчувати сеанс загартовування рекомендується, коли відчувається, що починаєш мерзнути.
Вік у "моржуванні" не на заваді. Є й зовсім юні плавці, яких батьки з самого раннього дитинства привчили до холодної води. Наші поради початківцям задля їхньої ж безпеки такі. Перед тим як заходити у воду, треба розігрітися, найкраще пробігти пару кілометрів. Але й занадто розігрітому пірнати в ополонку не рекомендується. Необхідно спочатку намочити тіло, а потім зайти у воду.
Якщо людина вже не новачок у цій справі, то слід обсихати після купання, не витираючись рушником. І одягатися треба, доки шкіра дещо волога.
Тривалість купання у крижаній воді (приблизно + 5°С) - від 30 секунд до 3 хвилин. Плаваючи, слід одягати гумову шапочку, волосся змочувати не рекомендується.
Лікарі, які обстежують "моржів", запевняють, що користь зимового купання не лише в тому, що воно підвищує морозостійкість і перешкоджає застудним захворюванням. За їхніми словами, навіть досить хворі люди через рік чи два після початку "моржування" вже не скаржилися на свій стан здоров'я. Від занурення в ополонці у них покращується настрій, після купання вони можуть підвищувати навантаження на себе. За медичними даними, у них збільшується розмір (обсяг) легенів, ростуть м'язи, підвищується життєвий тонус, покращується стан шкіри.
2.4 Гігієнічні фактори як засіб фізичного виховання
Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в програмі з фізичного виховання існує розділ теоретичних відомостей, що містить обсяг гігієнічних знань дітей в дошкільному закладі.
Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.
Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, відповідність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).
Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.
Розділ 3. Основні аспекти програми оздоровчо-пізнавального туризму
Навчально-виховний процес, у середовищі якого знаходиться учні школи, вимагає від його в основному розумового напруги, у той час як біологічна сутність дитини спрямована на активну діяльність (у тому числі фізичну) і безпосереднє пізнання навколишнього його соціального світу.
Ціль занять складається в розвитку рухової, функціональної і пізнавальної активності учнів, у зміцненні їх здоров'я, психічному і фізичному оздоровленні організму в процесі туристсько-пізнавальної діяльності. При цьому передбачається рішення наступних основних задач:
- оздоровлення дітей на заняттях в умовах природного середовища;
- формування координаційних функцій;
- розвиток творчої і виконавської активності учнів у процесі освоєння місцевого краєзнавчого матеріалу;
- залучення учнів у пошуково-дослідницьку діяльність засобами туризму.
Даний комплект програм додаткового утворення дітей припускає організацію оздоровчо-пізнавальної діяльності засобами туризму під керівництвом педагогів таким чином, щоб виявлявся переважний вплив освітньо-виховного процесу на рухову, творчу, пізнавальну й емоційну сферу дитини в безпосередньому контакті з дійсністю - навколишнім природним і соціальним середовищем. При цьому індивідуалізована підготовка організму дитини до фізичних навантажень припускає необхідність їх строгого дозування по об`єму, величині, тривалості і напруженості відповідно до статі і віку, а також рівня функціонального і біологічного індивідуального розвитку.
Зміст програм розрахований на чотири роки занять з учнями старших класів загальноосвітньої школи, що виявляють інтерес до природознавства, фізичній культурі, туризмові і краєзнавству. Мінімальний склад групи, що рекомендується, 1-го року занять - 15 чоловік, 2-го і наступного років - не менш 12 чоловік.
В основі задуму програмно-методичного комплекту лежить ідея розвиваючого навчання (В.В. Давидова й ін.) у процесі спільної діяльності дітей і спеціально підготовленого організатора дитячої оздоровчо-пізнавальної, туристської самодіяльності (учитель, батько, старший школяр, студент педагогічного училища, педагогічного вузу). Зміст комплекту програм спирається на концепції дитячо-юнацького туризму "Школа життя - навколишній світ" (А.А. Остапец-Свешников, М.І. Багате, О.І. Мотків) і припускає активну участь у туристсько-краєзнавчій оздоровчо-пізнавальній діяльності дітей і їх батьків.
Зміст програм побудований у формі своєрідного "освітнього маршруту" - подорожі в навколишнє середовище з елементами її пізнання. "Освітній маршрут" припускає реалізацію принципів диференціації і особистісно-орієнтованої діяльності при відповідному рівні підготовленості дітей педагогічній підтримці.
Зразкова навчальна програма кожного року занять розрахована на 216 годин, з вересня по травень включно. Педагог має можливість з урахуванням місцевих традицій і особистісних творчих особливостей, виходячи з часу року і погодно-кліматичних умов, самостійно розподіляти послідовність вивчення тим програми, установлювати тривалість занять, що не повинно перевищувати двох академічних годин у приміщенні і чотирьох годин на місцевості. У канікулярний час педагог, як правило, може збільшувати кількість і тривалість занять за умови організації активної оздоровчо-пізнавальної діяльності учнів на свіжому повітрі в природному середовищі.
Кожна тема занять повинна припускати як організацію активної оздоровчо-спортивної (фізичні вправи; рухливі ігри; міні-змагання; змагання в приміщенні і на природі; туристські й оздоровчі прогулянки), так і пізнавально-творчої діяльності учнів (бесіди; малювання природних об'єктів; колективне читання й обговорення художніх творів про природу і мандрівників; перегляд мультфільмів, казок і відеосюжетів; виготовлення дітьми виробів із природних матеріалів; екскурсії).
"Освітні маршрути" повинні проходити через такі освітні області, як словесність, природознавство, мистецтво, фізична культура й оздоровчо-пізнавальний туризм, соціальна практика, технологія, психологічна культура й ін. Вони повинні сприяти освоєнню учнями основ пізнання в питаннях краєзнавства; абетки туристсько-побутових і санітарно-гігієнічних навичок; організації туристського побуту в польових умовах; орієнтування на місцевості в умовах свого мікрорайону (шкільного двору); формуванню фізкультурно-туристських знань, умінь і навичок; навчанню руховим навичкам і діям; загальному зміцненню здоров'я і загартовуванню організму; розвиткові фізичних якостей (швидкості, сили, витривалості, гнучкості, координаційних здібностей і швидкісно-силових якостей); оволодінню технікою подолання найпростіших природних і штучних перешкод під час екскурсій на природу, туристських прогулянок, походів вихідного дня.
Організація оздоровчо-пізнавальної, туристсько-краєзнавчої діяльності повинна будуватися диференційовано, з обліком індивідуальних вікових і полових особливостей молодших школярів і бути особистісно-орієнтованою. Педагогові важливо передбачати організацію відпочинку дітей після інтенсивного фізичного або емоційно-психологічного навантаження для відновлення ними витрачених сил. Кожен захід - туристська прогулянка, міні-змагання, фізичні вправи, екскурсія та інші - повинно припускати загальне оздоровче, що гартує вплив на організм учнів, нормалізацію всіх його функцій.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
