Епізоотологія міксоматозу ще мало вивчена. Хворіють ним лише кролі та зайці. Хвороба легко передається при контакті здорових кролів із хворими, а також, коли їх поміщають у клітки, де були хворі тварини. Дуже незначна кількість крові або виділень з очей чи носа хворих кролів, нанесена на скарифіковану шкіру або введена в очі, може спричинити захворювання здорових тварин.
Велику роль у зараженні відіграють кровосисні членистоногі (комарі, блохи, воші та кліщі), особливо комарі. Помічено, що хвороба швидко поширюється серед кролів, якщо крільчатники розташовані в місцевості, де є багато комарів.
Кролі хворіють на міксоматоз незалежно від віку та породи. Захворювання це не заразне для людини та інших тварин.
Клінічна картина. Інкубаційний період триває від 3 до 11 днів. У кролів зменшується апетит, з'являється запалення очей з гнійними виділеннями, шерсть скуйовджується. Повіки, ніс, губи та зовнішні статеві органи червоніють і набрякають. Характерною ознакою є звисання набряклих вух.
В міру прогресування хвороби виникають запалення і набряк навколо анального отвору, глотки та гнійне витікання з носа. Набрякає багато лімфатичних вузлів.
Крім того, на різних ділянках тіла з'являються невеликі пухлини. Вони швидко збільшуються і досягають 3—4 см у діаметрі. Спочатку тверді, вони незабаром розм'якають. Поява пухлин на голові, спині, боках різко змінює контури тіла, і хворі тварини мають потворний вигляд.
Хворі кролі швидко худнуть. Під кінець захворювання вони повністю втрачають апетит, в них з'являється гарячковий стан та сильна задишка, дихання утруднюється, слизові оболонки синіють. Тварини впадають у коматозний стан і гинуть. Хвороба триває 4—8 днів, іноді — 2—4 тижні.
Хвороба найчастіше закінчується смертю. З'явившись у крільчатнику, вона призводить до смерті близько 95% кролів віком понад два місяці. У небагатьох випадках у кролів, що одужують, набряк уражених частин тіла поволі зникає, але на цих місцях (навколо вух, очей, носа, на ногах) залишаються бородавчастоподібні розрощення шкіри.
При розтині набряклих місць у загиблих кролів поверхня розрізу буває біла, драглиста, блискуча і злегка опукла. При надавлюванні з поверхні розрізу виділяється світла рідина. Спостерігається гіперемія і деяке ущільнення легень. Селезінка збільшена, темна, трохи розм'якшена.
Діагноз. Хворобу розпізнають за описаними характерними клінічними ознаками. Проте міксоматоз необхідно вміти відрізняти від блукаючої піємії, для якої теж характерні підшкірні пухлини. Необхідно враховувати, що при блукаючій піємії вони здебільшого поодинокі і на відміну від міксоматозу містять густий білий гній. Крім того, немає інших клінічних ознак, характерних для міксоматозу. Хвороба триває довше і при цьому не спостерігають високої смертності. Точне розпізнавання хвороби повинно грунтуватися на вірусологічному дослідженні патологічного матеріалу.
Лікування. Застосування при міксоматозі різних лікувальних препаратів задовільних результатів не дає. Не одержано бажаного ефекту і при використанні сироватки від кролів, яких піддавали імунізації міксоматозним вірусом.
Профілактика та заходи боротьби. При підозрі на міксоматоз необхідно негайно вжити заходів по ліквідації та недопущенню поширення хвороби. Для цього провадять загальні протиепізоотичні заходи. На неблагополучне господарство накладають карантин. Усіх хворих тварин негайно забивають. Трупи разом із шкуркою спалюють або закопують. Клітки, інвентар, речі догляду двічі дезинфікують гарячим 2-процентним розчином їдкого натру або 1-процентним розчином формальдегіду.
Про появу міксоматозу негайно повідомляють головного ветеринарного лікаря району.
Ящур. Хвороба характеризується утворенням на слизовій оболонці рота пухирців та афт.
У літературі описано випадки спонтанного захворювання кролів на ящур при контакті їх з хворими на цю хворобу іншими сільськогосподарськими тваринами.
Можливість зараження кролів ящуром необхідно враховувати при наявності цієї хвороби серед інших сільськогосподарських тварин і не допускати контакту кролів з ними.
Профілактика та заходи боротьби. Хворих та підозрілих на захворювання кролів негайно забивають. Клітки та інвентар дезинфікують; рештки корму, гній, підстилку спалюють.
На неблагополучне господарство накладають карантин. Знімають його через 14 днів після останнього випадку загибелі та забою хворих кролів і проведення заключної дезинфекції.
Тушки забитих хворих кролів, а також тушки підозрюваних на захворювання знищують або проварюють протягом години (з моменту закипання) і потім використовують в їжу; нутрощі та інші органи спалюють. Шкурки дезинфікують відповідно до рекомендацій по дезинфекції сировини.
Для дезинфекції приміщень, кліток та інвентаря використовують 2-процентні розчини їдкого натру або калію при температурі 80°; 1-процентний розчин формальдегіду при температурі 25—30°; розчин хлорного вапна при температурі 15—20°; 30-процентний розчин зольного лугу при температурі 70°. Експозиція всіх названих дезинфікуючих засобів повинна тривати не менше однієї години.
Лейкоз. На лейкоз кролі хворіють рідко. Захворювання характеризується посиленим ростом органів і кровотворних тканин, а також утворенням надмірної кількості лейкоцитів.
Етіологія. Більшість дослідників збудником хвороби вважають вірус.
Клінічна картина. Хвороба характеризується загальним прогресуючим пригніченням, хворобливим набряком лімфатичних вузлів, анемічністю слизових оболонок (недокрів'ям). Перебіг хвороби тривалий.
При патологоанатомічному розтині спостерігають збільшення всіх лімфатичних вузлів, часто — печінки, селезінки, нирок та інших органів.
Діагноз ставлять на підставі патологоанатомічної картини.
Лікування результатів не дає.
Профілактика та засоби боротьби не розроблені. Провадяться загальні протиепізоотичні заходи.
ЗАХВОРЮВАННЯ ТРАВНОГО ТРАКТУ, ЩО СПРИЧИНЯЮТЬ АНАЕРОБНІ МІКРООРГАНІЗМИ
До цієї групи захворювань належать ентеротоксемія й інфекційна тимпанія.
Ентеротоксемія. Етіологія. Збудником є Clostridium perfringens, що утворює спори. Довжина його становить 6 мк, ширина 1,2 м.
Епізоотологія недостатньо вивчена. Крім кролів, хворіють вівці, кози, свині, миші, голуби та інші тварини. Хворіє також і людина.
Сприяють захворюванню порушення в годівлі кролів, згодовування їм недоброякісних кормів і швидкий перехід від одного корму до іншого, особливо при відлученні кроленят від матерів.
Клінічна картина. Захворілі кроленята втрачають апетитну них з'являються ознаки тимпанії і запору, виділяються смердючі, іноді з домішкою крові випорожнення. При перкусії живота добре чути тимпанічний звук. Кролі швидко худнуть і слабнуть. Температура тіла майже з самого початку хвороби знижується, досягаючи іноді 36—35,5°. У гострих випадках через 4—5 днів хвороба закінчується загибеллю кролів.
При розтині загиблих кролів відмічають здуття шлунка і кишечника. Тонкий, відділ кишечника заповнений білуватим, драглистим вмістом; у сліпій та ободовій кишках міститься перемішана з кров'ю маса; у черевній порожнині — кров'янистий ексудат.
Мезентеріальні лімфатичні вузли збільшені; печінка жовтуватого кольору з численними, розміром з сочевичне зерно, некротичними вогнищами.
Діагноз. При діагностиці зважають на клінічну і патолого-анатомічну картину. Точний діагноз встановлюють на підставі бактеріального дослідження.
Лікування. Хворих кролів ізолюють і лікують сульфаніламідними препаратами або антибіотиками. З сульфаніламідів застосовують сульфантрол, сульфазол. Ці препарати призначають усередину в перший день лікування 0,1—0,2 г на 1 кг живої ваги тварини, а в наступні дні цю дозу зменшують наполовину. Денну дозу препарату дають у три прийоми. Лікування проводять 4—5 днів підряд. Якщо при лікуванні сульфаніламідами у найближчі 3—4 дні у хворих кролів не настає поліпшення, то лікування продовжують іншими препаратами, краще антибіотиками.
З антибіотиків можна призначати синтоміцин, який застосовується через кожні 4—6 год: у перший прийом — по 0,04 г, а потім — по 0,02—0,03 г на 1 кг живої ваги тварини протягом 2—4 днів підряд.
Профілактика та заходи боротьби. Для запобігання захворюванню необхідно додержувати режиму годівлі й утримання кролів, особливо молодняка.
Провадять загальні заходи щодо запобігання шлунково-кишковим захворюванням. Хворих кролів видаляють, клітки та інвентар дезинфікують. Для дезинфекції двічі застосовують такі гарячі розчини: розчин хлорного вапна, що містить 5% активного хлору;
10-процентний розчин їдкого натру; 4-процентний розчин формальдегіду. Тушки хворих та загиблих кролів знищують, шкурки використовують без обмежень. Інфекційна тимпанія кроленят. Від цієї хвороби найчастіше терплять кроленята у перший місяць свого життя при порушенні правил їх годівлі.
Етіологія. Збудником хвороби є особливий анаероб, що утворює спори — В. tympani cuniculi, довжина якого досягає 3— 6 μ, ширина 0,3—0,5 μ.
Епізоотологія. Тимпанія кролів спостерігається повсюдно. Звичайно хвороба проявляється лише при неправильній годівлі.
Клінічна картина. Захворювання виникає раптово: кролі втрачають апетит, настає пронос, слабість, шия витягується, потім розвивається тимпанія, яка стійко тримається протягом усієї хвороби. Хвороба триває звичайно тиждень і дуже часто закінчується смертю. При розтині основні зміни спостерігають у шлунку і кишечнику, які переповнені газом; у сліпій кишці крововиливи і напіврідка маса; у тонкому кишечнику — виразки.
Діагноз. При поставленні діагнозу зважують на клінічну і патологоанатомічну картину. Точний діагноз хвороби встановлюють на підставі бактеріологічного дослідження.
Треба пам'ятати, що з метою бактеріальної діагностики захворювання в лабораторію відсилають відповідні органи, зафіксовані у 30—50-процентному розчині гліцерину, свіжі або свіжоморожені трупи. На тарі з матеріалом, що відправляють до лабораторії, потрібно наклеїти етикетку із зазначенням його назви та фіксуючої рідини. В супровідному документі зазначають епізоотичний стан господарства, кількість тварин, що загинули, клінічні симптоми захворювання, патологоанатомічні зміни в органах, а також наводять дані про годівлю та утримання тварин. В кінці сповіщають гадану причину загибелі. Супровідний документ обов'язково мусить бути складений і підписаний ветеринарним лікарем.
Профілактика та заходи боротьби такі ж, як і при ентеротоксемії.
Використана література
1. Болезни кроликов. А. П. Гончаров. К., "Урожай", 1976, стр. 152
Страницы: 1, 2
